розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 (суддя Зінченко Н.Г.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (головуючий суддя - Вечірко І.О., судді: Березкіна О.В., Кузнецов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К"

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України

про стягнення заборгованості у розмірі 409 005,37 грн. за договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (далі - позивач, ТОВ "ВІТ І К") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (далі - відповідач, ДП "ДГ "Новатор") про стягнення заборгованості у сумі 409 005,37 грн.

2. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014 в частині розрахунків. Позивач зазначив, що сторони самостійно, у передбачений законодавством спосіб визначили, що доказом виконання робіт та підставою для їх оплати є підписаний з обох сторін акт виконаних робіт. Жодних інших додаткових документів для підтвердження факту надання послуг за змістом договору не передбачається. Всі акти додатково затверджені підписом директора відповідача та його печаткою. Також зазначав, що позивач належним чином відображав усі господарські операції, які здійснювалися між його підприємством та підприємством відповідача, у відповідності до вимог чинного законодавства. А саме позивач, як платник єдиного податку, подавав лише річну звітність із зазначенням загального обсягу отриманого доходу. Позивач на час виконання робіт володів та користувався спеціальною технікою: тракторами та обладнанням для оранки та дискування. Вказана техніка перебувала у користуванні позивача на підставі договору, укладеного із СФГ "ДАНЯ".

3. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначав, що ТОВ "ВІТ І К" не надавав відповідачу жодних послуг за вказаними позивачем актами здачі-приймання робіт. Зазначає, що жодних доказів того, що будь-яка техніка залучалась до нібито наданих послуг, позивачем не надано, акт звірки від 27.04.2015 підписано невідомою особою, оскільки станом на 27.04.2015 посада головного бухгалтера у відповідача була відсутня. Звертав увагу, що заявлена до стягнення сума закрита зустрічною поставкою відповідачем на користь позивача соняшника, ріпи, пшениці на загальну суму 582 547,34 грн.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

4. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019, позов задоволено повністю.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

5. 15.04.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Державним підприємством "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України безпосередньо до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 908/746/18.

6. Протоколом автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 22.04.2019 у справі №908/746/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

7. Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/746/18 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України про звільнення від сплати судового збору; касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України залишено без руху до 27.05.2019 на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не було додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, встановлено Державному підприємству "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України строк усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали суду касаційної інстанції.

8. 16.05.2019 скаржник звернувся до Касаційного господарського суду із заявою на виконання ухвали Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 908/746/18. До заяви скаржник долучив платіжне доручення № 127 від 16.05.2019 на суму 12 270,16 грн.

9. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

10. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 908/746/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 14.06.2019.

12. 14.06.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 18.06.2019.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі відповідач просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

14. Дані вимоги мотивовано порушенням судами норм матеріального і процесуального права, що було наслідком неповного з`ясування судами обставин, котрі склались між сторонами. Відповідач наголошує на відсутність належних доказів здійснення господарських операцій, вартість надання яких заявлена позивачем до стягнення.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

15. 03.01.2014 між Державним підприємством "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (надалі - виконавець) укладено договір про надання послуг № 1/14 (надалі - договір).

Виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, визначені відповідно до пункту 1.2 договору, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору виконавець надає замовнику наступні послуги: з оброблення дослідних полів (оранка зябу, культивація, боронування ґрунту, посівні роботи, транспортні роботи, внесення гербіцидів, внесення мінеральних добрив, прикатування посівів, міжрядний обробіток, дискування, маркування, скошування бур`янів, лущення), а також за заявками замовника надавати сільськогосподарські машини разом з обслуговуючим персоналом для виконання транспортних робіт.

Вартість послуг за договором складає 300 000, 00 грн. без ПДВ (пункт 2.1 договору).

Вартість послуг за цим Договором може змінюватися в залежності від обсягів фактично виконаних робіт. Остаточна вартість послуг визначається у актах виконаних робіт, але не може перевищувати вартість послуг, вказаних у пункті 2.1 цього договору (пункт 2.3 договору).

Замовник зобов`язується сплатити виконавцеві плату за надання послуг, передбачених цим договором відповідно до вартості, вказаної в додатку № 1, який є невід`ємною частиною договору. Замовник на протязі 3 календарних днів здійснює оплату послуг на підставі рахунку та акту виконаних робіт, який складається виконавцем протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг та підписується замовником на протязі 3 календарних днів з моменту отримання акту (пункт 2.2 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 року.

16. Відповідно до Додатку № 1 до договору сторони погодили, що згідно з пунктом 2.2 договору вартість послуг виконавця становить за 1 га з ПММ без ПДВ: оранка Т-150К - 516,00 грн.; дискування БДТ-6 Т-150К - 228,00 грн.

17. На виконання умов договору позивачем було виконано роботи на загальну суму 409 005,37 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними уповноваженими особами сторін без жодних зауважень.

18. Факт існування боргу за одержані відповідачем послуги підтверджено також складеним сторонами та наданим в матеріали справи двостороннім актом звіряння розрахунків.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивачем доведено факт надання послуг.

В свою чергу, відповідачем доказів оплати за надані послуги суду не надано.

VІІ. Позиція Верховного Суду

20. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

21. Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України:

"1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (436-15) ."

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України:

"1. Договір є обов`язковим для виконання сторонами."

Стаття 525 Цивільного кодексу України:

"Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом."

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що:

"Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться."

Статтею 901 названого Кодексу визначено:

"За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором."

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України унормовано:

"Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором."

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України:

"Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)."

22. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

"Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення."

Згідно з частиною 1 статті 9 цього ж Закону :

"1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи."

23. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019 у справі №910/4994/18 виклав наступний правовий висновок:

"Сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за Договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю."

24. Місцевий та апеляційний суди на підставі власної оцінки доказів встановили, що позивач надав вказані в Договорі послуги на загальну суму 409005,37 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), наведеними в оскаржуваних судових рішеннях, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вищезазначені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані уповноваженими особами позивача та відповідача без жодних зауважень та претензій.

При цьому, дані акти затверджені директором ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України" Музичук О.М. та скріплені печаткою підприємства.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що в даному випадку первинними документами, що підтверджують надання послуг за спірним договором, є саме вказані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Визначення Договором інших первинних документів, які мали складатися сторонами на підтвердження факту надання послуг, судами не встановлено.

Матеріали справи містять також акт звірки взаємних розрахунків станом на 27.04.2015, засвідчений підписом та печаткою ДП "Дослідне господарство "Елітне" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України", з якого вбачається визнання заборгованості перед позивачем на суму 409 005,37 грн.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання за Договорами виконав належним чином і у повному обсязі.

В свою чергу, відповідачем доказів оплати за надані послуги суду не надано.

25. Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів наявності у нього техніки для надання відповідних послуг відхилено судами попередніх інстанцій в зв`язку з наявністю укладеного договору про надання послуг б/н від 12.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" та Селянським (фермерським) господарством "Даня". Відповідно до Акта приймання-передачі майна до вказаного договору СФГ "Даня" передало, а ТОВ "ВІТ І К" прийняло у тимчасове користування наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - одна одиниця та трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, свіби - одна одиниця.

Щодо посилання відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів передачі СФГ "Даня" позивачу техніки для виконання робіт за спірним договором, то апеляційний суд виходив з того, що 12.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" (виконавець) та Селянським (фермерським) господарством "Даня" (замовник) укладено договір про надання послуг б/н, відповідно до умов пункту 2.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з ремонту належних замовнику транспортних засобів, які визначені у додатку № 2.

В подальшому 27.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" та Селянським (фермерським) господарством "Даня" укладено додаткову угоду до договору про надання послуг від 12.12.2013, відповідно до якої: "Сторони визнають, що виконавець у період з 13.12.2013 по 26.12.2013 надав замовнику послуги з ремонту тракторів та додаткового обладнання, конкретний перелік та вартість яких вказані у підписаних актах виконаних робіт (наданих послуг). Сторони домовились, що у рахунок наданих виконавцем послуг, замовник передає у тимчасове користування виконавцю трактори марки ХТЗ Т-150К, МТЗ-80 разом з обладнанням для дискування та оранки, сівби. Зазначені трактори надаються виконавцю у строк до 01.06.2014. Виконавець приймає на себе зобов`язання по утриманню та належному догляду за орендованим майном".

Акт приймання-передачі майна від 27.12.2013 свідчить про те, що Селянське (фермерське) господарство "Даня" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" прийняло у тимчасове користування наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - 1 од., трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, сівби - 1 од.

Відповідно до акта повернення майна від 15.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІТ І К" повернуло, а Селянське (фермерське) господарство "Даня" прийняло наступне майно: трактор марки ХТЗ Т-150К - 1 од., трактор МТЗ-80 разом із обладнанням для дискування та оранки, сівби - 1 од.

Наведений факт підтверджує наявність у позивача сільськогосподарської техніки для належного та своєчасного виконання зобов`язань за договором про надання послуг №1/14 від 03.01.2014.

26. Суди першої та апеляційної інстанції не прийняли доводи відповідача про те, що заявлена до стягнення сума закрита зустрічною поставкою відповідачем на користь позивача на загальну суму 582 547,34 грн., оскільки відповідно до ч.2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Жодних доказів вчинення відповідних дій щодо зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем не надано, а надані копії видаткових накладних на суму 582 547,34 грн. лише свідчать про поставку обумовленого у вищезазначених видаткових накладних товару.

27. Пояснення свідків, за висновком судів, не спростовують встановлені обставини справи, оскільки гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 є працівниками Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України, а не працівниками підприємства відповідача, а гр. ОСОБА_4 працює завідувачем складу підприємства відповідача та безпосереднього відношення до прийняття виконаних робіт, що є предметом спірного договору, не має.

При цьому, суд першої інстанції вказав, що відповідно до ч.2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

28. Щодо посилання відповідача на сплив строку позовної давності, суди врахували, що матеріали справи містять Акт звірки взаємних розрахунків від 27.04.2015, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємства, який свідчить про вчинення відповідачем дій щодо визнання відповідачем наявності заборгованості за договором про надання послуг № 1/14 від 03.01.2014.

Зазначені обставини свідчать про переривання строку позовної давності, оскільки його перебіг розпочався заново і закінчився 27.04.2018. Згідно штампу вхідної кореспонденції суду, дана позовна заява надійшла до суду 25.04.2018, тобто в межах строку позовної давності.

29. Щодо доводів відповідача про те, що згідно з актами здачі-прийняття робіт вартість послуг складає 409 005,37 грн., хоча вартість договору не може перевищувати 300 000,00 грн., то апеляційний суд зазначив, що дійсно умови договору № 1/14 визначають, що вартість послуг за договором складає 300 000,00 грн. Разом з тим, пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник зобов`язується сплатити виконавцеві плату за надання послуг відповідно до вартості, вказаної в додатку № 1, на протязі 3 календарних днів на підставі рахунку та акта виконаних робіт, який складається виконавцем протягом 3 календарних днів з моменту надання послуг.

Сторони підписали акти виконаних робіт на загальну суму 409 005,37 грн.

Згідно підписаного відповідачем 27.04.2015 року без зауважень та заперечень акту звірки взаємних розрахунків, виконавцем виконано роботи у відповідності з договором № 1/14 від 03.01.2014 року про надання послуг за відповідними, наведеними в судовому рішенні апеляційного суду рахунками-фактурами. Посилання на вказані рахунки фактури міститься у актах здачі-приймання робіт (надання послуг).

Вартість наданих позивачем послуг, зазначена в актах виконаних робіт, відповідає додатку № 1 до договору № 1/14.

За таких обставин, у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що зазначені роботи виконувалися не за договором, який є підставою даного позову.

30. Оскільки судами першої та апеляційної інстанції в межах повноважень, наданих їм процесуальним законодавством, встановлено, що матеріалами справи підтверджено надання позивачем відповідачеві послуг на заявлену до стягнення суму, котра є обґрунтованою та доведеною, як і можливість її надання з боку позивача, колегія суддів касаційного суду визнає висновки судів про задоволення позову правомірними, враховуючи, зокрема, і той факт, що відповідачем наголошувалось, проте залишилось не доведеною та обставина, що заявлена до стягнення сума закрита зустрічною поставкою відповідачем на користь позивача соняшника, ріпи, пшениці на загальну суму 582 547,34 грн., що свідчить про те, що надання таких послуг таки мало місце.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів дійшли обґрунтованих висновків про задоволення позову.

31. Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до незгоди відповідача з встановленими у справі фактичними обставинами та намагання отримати переоцінку наявних у справі доказів, зокрема, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та акта звірки взаєморозрахунків, підписаних та скріплених печатками сторін без зауважень, доказів реальної можливості надати такі послуги позивачем, тобто ці доводи фактично зводяться до вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність відповідачем зазначених фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

32. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

33. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

34. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст. 8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Новатор" Інституту олійних культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.03.2019 залишити без задоволення.