розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 (суддя Максимів Т.В.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (головуючий суддя - Матущак О.І., судді: Галушко Н.А., Желік М.Б.)

за позовом Коломийської міської ради Івано-Франківської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області,

про розірвання договору оренди землі від 22.06.2005

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1. У вересні 2016 року Коломийська міська рада Івано-Франківської області (далі - Коломийська міська рада) звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" (далі - ТОВ "Аліна і К ЛТД") з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки загальною площею 4242 кв.м., що знаходиться в м . Коломия на проспекті Чорновола, 26 Івано-Франківської області для комерційного використання-обслуговування торгового комплексу "Водолій", укладеного 22.06.2005 між Коломийською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аліна і К ЛТД" та зареєстрованого у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.07.2005 № 040529700092.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди землі від 22.06.2005 відповідачем не сплачено в повному розмірі орендну плату за землю.

3. Заперечуючи проти позову відповідач вказував на те, що ТОВ "Аліна і К ЛТД" сплачено орендні платежі в більшому розмірі, ніж передбачено договору оренди землі від 22.06.2005, за 2015-2016 роки відповідач сплатив орендну плату на загальну суму 231159,43 грн.

4. Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області позовні вимоги підтримало та просило суд позов задовольнити.

ІІ. Короткий зміст судових рішень

5. Справа розглядалася судами неодноразово.

6. Останнім рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019, відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі.

ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді

7. 23.04.2019 (згідно з поштовим штемпелем на конверті) Коломийська міська рада Івано-Франківської області звернулася безпосередньо до Касаційного господарського суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 909/815/16.

8. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу касаційної скарги між суддями від 20.05.2019 у справі № 909/815/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

9. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

10. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду від 30.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Коломийської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 у справі № 909/815/16. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 14.06.2019.

12. 14.06.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) відповідачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 18.06.2019.

ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

13. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

14. Дані вимоги мотивовано тим, що, на переконання позивача, судами обох попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, котрі мають значення для справи, що має наслідком порушення норм матеріального та процесуального права. Позивач наголошує, що податкова заборгованість відповідача виникла через систематичну несплату орендних платежів, що підтверджено матеріалами справи та дає підстави для розірвання договору оренди.

15. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав необґрунтованості її вимог, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Також відповідач просить повідомити про час та місце розгляду даної справи та розглянути її за участю його представників.

16. За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч.5, 6 ст. 301 ГПК України:

"5. Перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

6. З урахуванням конкретних обставин справи суд касаційної інстанції може розглянути касаційні скарги, зазначені у частинах четвертій і п`ятій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи."

Тобто, відповідно до вказаної ч.6 ст. 301 ГПК України, вирішення питання про проведення судового засідання з повідомленням та викликом учасників справи при розгляді касаційних скарг, зазначених у частинах четвертій і п`ятій вказаної статті 301 ГПК, обумовлено лише власним розсудом суду касаційної інстанції з огляду на конкретні обставини справи. Ніяких інших підстав чи умов, якими має керуватися касаційний суд при вирішенні зазначеного питання, у вказаній нормі не міститься.

Крім того, в ухвалі від 18 лютого 2019 року у справі № 756/5081/14-ц Велика Палата Верховного Суду відмовляючи в задоволенні аналогічного клопотання прокурора вказала наступне:

"Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, "публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції" (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, 25).

Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції. Так, у вказаній справі зазначена гарантія була забезпечена у судах першої й апеляційної інстанцій. Зокрема тому ЄСПЛ не визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції відсутність публічного розгляду у Федеральному суді Німеччини, який, як і Верховний Суд в Україні, вирішував винятково питання права (рішення у справі "Axen v. Germany", 28).

Крім того, ЄСПЛ визнав явно необґрунтованим і тому неприйнятним звернення у справі "Varela Assalino contre le Portugal" (заява № 64336/01) щодо гарантій публічного судового розгляду (рішення від 25 квітня 2002 року). У цій справі заявник просив розглянути його справу в судовому засіданні, однак характер спору не вимагав проведення публічного розгляду. Фактичні обставини справи вже були встановлені, а скарги стосувалися питань права, а саме тлумачення норм Цивільного кодексу (435-15) .

ЄСПЛ вказав на те, що відмову у проведенні публічного розгляду не можна вважати необґрунтованою, оскільки під час провадження у справі не виникло ніяких питань, які не можна було вирішити шляхом дослідження письмових доказів.

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник не представив переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання.

Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Велика Палата Верховного Суду створила учасникам процесу у справі №756/5081/14-ц належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) ."

Верховний Суд створив учасникам процесу у справі № 909/815/16 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, в яких такий рух описаний. Крім того, кожен з учасників справи мав право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ГПК України (1798-12) .

З урахуванням зазначеного, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про участь його представника в судовому засіданні, а тому відхиляє таке клопотання, викладене у прохальній частині відзиву на касаційну скаргу.

V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

17. Відповідно до рішення сесії Коломийської міської ради від 07.04.2004 №851 "Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки на пр.Чорновола,26" міська рада вирішила надати дозвіл ТОВ "Аліна і К ЛТД" та іншим співвласникам на складання проекту відведення земельної ділянки по пр.Чорновола,26 загальною площею 4 242 кв. м. для комерційного використання - обслуговування торгового комплексу за рахунок земель міської ради.

28.09.2004 Коломийська міська рада згідно з рішенням №1124 надала ТОВ "Аліна і К ЛТД" та іншим співвласникам в довготермінову оренду терміном на 50 років земельну ділянку загальною площею 4 242 кв. м. в м.Коломия по пр.Чорновола,26.

18. 22.06.2005 Коломийська міська рада (орендодавець) і ТОВ "Аліна і К ЛТД" (орендар) уклали договір оренди землі, який посвідчений нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М. та зареєстрований в реєстрі за №Д-433 і у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК 27.07.2005 за № 040529700092 (далі - договір).

Пунктом 1 договору сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання обслуговування торгового комплексу "Водолій", відповідно до плану земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору, яка знаходиться в м. Коломия на проспекті Чорновола, 26, Івано-Франківської області .

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 4 242 кв. м. (п.2 договору).

Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 788 520 грн 01 к.

Договір укладено на 50 років ( п. 8 договору ).

Відповідно до пунктів 9 - 11 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.

У пункті 13 договору сторони узгодили, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 36 договору).

Згідно з пунктом 38 договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

19. На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку за адресою м. Коломия проспект Чорновола, 26, що сторонами не заперечується.

20. Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог стверджував, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань орендну плату сплачував не в повному розмірі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за твердженням представника позивача в судовому засіданні 17.12.2016 станом на жовтень 2016 року складала 35300 грн. В підтвердження цього Коломийська міська рада посилалася на приєднані до матеріалів справи:

- лист Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709, відповідно до якого податковий борг ТОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 21.09.2016 по орендній платі за землю склав 76,3 тис грн. в т. ч. основний платіж 35,3 тис грн. (податковий розрахунок за 2016), штрафна санкція за несвоєчасну сплату 35,9 тис. грн., розстрочка 3,3 тис грн., пеня 1,8 тис грн;

- лист Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 14.11.2016 №311/9/07-09-23/811, відповідно якого податковий борг ТОВ "Аліна і К ЛТД" станом на 11.11.2016 по орендній платі за землю склав 88714,65 грн., у тому числі за рахунок нарахованої штрафної санкції за 2016 33835,20 грн.; нарахування щомісячної плати за період червень-жовтень 2016 39336,60 грн.; нарахованої пені 708,03 грн.; наданої розстрочки за рішенням суду основний платіж 10201,98 грн. та пені 4632,84 грн. До цього листа додатком додано довідку про помісячну заборгованість по орендній платі;

- довідку відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області від 12.12.2016 №43/10-21/, згідно з якою нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 становить 1758224,16. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки на 2015 рік становить 1,249; на 2016 рік 1,433. Враховуючи наведене, розрахунковий розмір орендної плати за земельну ділянку площею 4242,0 кв. м. на вулиці В. Чорновола, 26 складає у 2014 році 52 746,72 грн., у 2015 65880,66 грн., у 2016 році 94406,98 грн;

- лист Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 12.12.2016 №329/9/09-07-12/1633, яким повідомляється про наявність податкового боргу по орендній платі за земельну ділянку ТзОВ "Аліна і К ЛТД", яка станом на 09.12.2016 року складала 96247,89 грн., в т.ч. основний платіж 55056,56 грн. за земельну ділянку по проспекту В. Чорновола, 26 в м. Коломиї загальною площею 4 242 кв.м. До листа додано помісячну заборгованість по орендній платі та нарахування згідно поданих декларацій платника, згідно яких відповідачем задекларовано орендної плати за землю у 2011 році 30705,48 грн., у 2012 році 52746,72 грн., у 2013 році 52746,72 грн., у 2014 році 52746,72 грн., у 2015 році 65881,23 грн., у 2016 році 94407,83 грн;

- постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі № 809/595/16, якою встановлено наявність податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю.

21. На підтвердження проведення оплати за користування земельною ділянкою відповідач подав платіжні документи про сплату орендних платежів за період 01.01.2013 - 31.12.2016 на загальну суму 267521.43 грн.

22. На виконання вимог ухвали місцевого суду від 18.10.2018 Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надало інформацію про сплату орендної плати ТзОВ "Аліна і К ЛТД", де зазначено, що відповідач за період 2013 рік - жовтень 2018 року сплатив 467848,65 грн орендної плати (лист від 29.10.2018 №186/9/09-19-52-07-07). Зокрема, станом на час звернення із позовом - 26.09.2016 сплатив 233580,31 грн. орендних платежів, а станом на жовтень 2016 року -239296,23 грн.

VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій

23. Оскаржуваним рішення суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в позові відмовлено з підстав його необґрунтованості з огляду на таке:

1) Договір оренди землі від 22.06.2005 укладений між Коломийською міською радою (орендодавець) і ТОВ "Аліна і К ЛТД" (орендар), підписаний уповноваженими представниками сторін, скріплений печатками юридичних осіб, посвідчений нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Маркеловою І.М. та зареєстрований в реєстрі за №Д-433 і у Коломийському міському відділі Івано-Франківської регіональної філії ДЗК 27.07.2005 за № 040529700092. Вказаний договір містить усі істотні умови, передбачені чинним цивільним законодавством, регулює правовідносини між орендодавцем та орендарем. Зміни до договору у визначеному порядку сторонами не вносилися, додаткові угоди не укладалися. В судовому порядку договір недійсним не визнавався. Отже, він є чинним та обов`язковим до виконання.

2) Відповідно до п.п.9,10 договору оренди землі від 22.06.2005 (орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції) - розмір річної орендної плати в 2013 році становив 13431,44 грн; в 2014 році - 16688,98 грн; в 2015 році -19153,98 грн. Всього до сплати: 49274,40 грн. Фактично орендарем сплачено за цей період - 213156,31 грн.

За період січень - вересень 2016 року (час звернення із позовом до суду) - розмір орендної плати з урахуванням умов договору становив - 10105,14 грн. Відповідно помісячно: січень - 1123,78 грн, лютий - 1113,76 грн, березень - 1124,90 грн, квітень -1152,74 грн, травень -1114,87 грн, червень -1113,76 грн, липень- 1113,76 грн, серпень- 1113,76 грн, вересень -1133,81 грн. Всього за цей період сплачено - 26140 грн орендних платежів.

Судом не встановлено систематичної (два і більше випадків) несплати орендних платежів. Отже, заборгованість із сплати орендних платежів у орендаря за період існування договірних правовідносин відсутня.

3) Розрахунок заборгованості з орендної плати проведений позивачем на підставі листа Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709 (на час звернення із позовом до суду 26.09.2016) зроблено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014, яка складає 1758 224,16 грн, а тому він є безпідставним та таким, що суперечить умовам договору.

24. Апеляційний суд у своїй постанові зазначив, що заборгованість із сплати орендних платежів у орендаря за період існування договірних правовідносин відсутня, натомість проведена оплата орендних платежів у більшому розмірі, ніж встановлений договором.

Таким чином, враховуючи те, що на момент розгляду справи заборгованість відповідача з орендної плати відсутня, позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору (систематичної несплати орендних платежів, два і більше разів) реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору, господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Щодо покликань апелянта на те, що заборгованість відповідача підтверджується листами Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, а також довідкою відділу земельних відносин Коломийської міської ради Івано-Франківської області, то суд визнав їх безпідставними, з огляду на те, що ці докази містять різну інформацію щодо розміру та періоду заборгованості, а також те, що розрахунок зроблений зроблено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014 в розмірі 1 758 224, 16 грн, що не відповідає умовам договору.

Необхідно також зазначити, що підставою для розірвання спірного договору може бути систематична несплата орендної плати, передбаченої договором від 22.06.2005, а не податкова заборгованість, визначена у рішенні адміністративного суду, а тому, посилання скаржника на постанову адміністративного суду не можуть бути підставою для встановлення факту систематичної несплати орендної плати.

Суд апеляційної інстанції звернув особливу увагу на те, що зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для внесення змін у договір оренди. Водночас з часу зміни нормативної грошової оцінки землі, орендодавець - власник землі не звертався до орендаря з пропозицією про внесення змін до договору в частині орендної плати у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, як і не звертався до суду з таким позовом.

VІІ. Позиція Верховного Суду

25. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12) ):

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.

26. Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" (далі Закон) передбачено:

"Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі."

Згідно з ч.1 ст.21 Закону в редакції станом на 22.06.2005 (момент укладення договору):

"Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) ).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону в чинній редакції, в т.ч. станом на момент звернення з позовом до суду:

"Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) )."

27. Аналіз зазначених норм свідчить про наступне.

По-перше, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою саме згідно з договором оренди землі, а не Законом України "Про плату за землю" (2535-12) чи Податковим кодексом України (2755-17) .

По-друге - лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлювалися відповідно до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , а на даний момент встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) .

В свою чергу, розмір, форма та умови внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін саме у договорі оренди землі.

28. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону:

"Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором."

Частиною першою статті 32 Закону передбачено, що:

"На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України."

Підпункт "д" статті 141 Земельного кодексу України передбачає, що:

"Підставами припинення права користування земельною ділянкою, є:

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати."

Разом з тим за частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України:

"2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору."

29. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 року у справі №912/1385/17 зазначила наступне:

"8.11. Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України (435-15) , слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

8.12. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку у справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає."

Також Велика Палата у названій постанові зазначила:

"8.19. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України щодо порядку розподілу коштів, перерахованих на сплату заборгованості платника податків, оскільки спірні правовідносини склалися саме між орендодавцем та орендарем у межах виконання договору оренди земельної ділянки і їх правове регулювання здійснюється відповідно до статті 2 ЗУ "Про оренду землі".

8.20. Отже, ураховуючи викладене, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди."

30. З викладеного висновку Великої Палати Верховного Суду фактично слідує, що позовні вимоги органів державної влади або місцевого самоврядування про розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав систематичного невнесення орендної плати не можуть доказуватися винятково порушеннями податкового законодавства та є необґрунтованими, якщо позивач отримав плату за оренду земельної ділянки, а отже, відсутнє істотне порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26 червня 2018 року у даній справі № 909/815/16, якою справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, вказав наступне:

"Проте, при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланнями на факти, встановлені у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2016 у справі № 809/595/16, якою встановлено наявність податкової заборгованості відповідача з орендної плати за землю, не надали оцінки умовам договору оренди, не розмежували на підставі якої нормативно - грошової оцінки здійснювалось нарахування заборгованості з орендної плати за спірну земельну ділянку, не зазначили точного періоду виникнення заборгованості з відповідним розрахунком сум за кожним окремим місяцем року, а також не дослідили питання внесення чи навпаки не внесення змін до договору оренди землі від 22.06.2005 в частині розміру нормативної грошової оцінки в порядку встановленому умовами договору, що є необхідною умовою для правильного вирішення справи.

Судова колегія зауважує, що аналіз положень статей 1, 13, 21, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 ЗК та статті 651 ЦК дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні правовідносини, вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

(Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №481/1073/16-ц (провадження №61-26св17)).

Отже підставою для розірвання спірного договору може бути систематична несплата орендної плати, передбаченої договором, а не податкова заборгованість, визначена у рішенні адміністративного суду.

Крім того, зміна розміру орендної плати за договором передбачає обов`язкове внесення відповідних змін до вказаного договору у формі (порядку) передбаченій цим договором.

За таких обставин висновки судів про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки є передчасними."

32. З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановлено, що:

- Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 788 520 грн. 01 к. Відповідно до пунктів 9 - 11 договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі 13 365,13 грн. за рік на поточний рахунок власника землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами до 15 числа наступного за звітним місяцем.

- Зміна нормативної грошової оцінки землі є підставою для внесення змін у договір оренди. Водночас з часу зміни нормативної грошової оцінки землі орендодавець - власник землі не звертався до орендаря з пропозицією про внесення змін до договору в частині орендної плати у зв`язку із зміною нормативної грошової оцінки землі, як і не звертався до суду з таким позовом.

- Зміни до договору у визначеному порядку сторонами не вносилися, додаткові угоди не укладалися. В судовому порядку договір недійсним не визнавався. Отже, він є чинним та обов`язковим до виконання.

- Підставою для розірвання спірного договору може бути систематична несплата орендної плати, передбаченої саме договором від 22.06.2005, а не податкова заборгованість, визначена у рішенні адміністративного суду, а тому, посилання скаржника на постанову адміністративного суду не можуть бути підставою для встановлення факту систематичної несплати орендної плати.

- Розрахунок заборгованості з орендної плати проведений позивачем на підставі листа Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.09.2016 №273/09/09-07-23-709 (на час звернення із позовом до суду 26.09.2016) зроблено з урахуванням нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 2014 рік, яка складає 1758 224 грн. 16 к., а тому він є безпідставним та таким, що суперечить умовам договору.

- За період січень - вересень 2016 року (час звернення із позовом до суду) - розмір орендної плати з урахуванням умов договору становив - 10105 грн. 14 к. Відповідно помісячно: січень- 1123 грн. 78 к., лютий - 1113 грн. 76 к., березень - 1124 грн. 90 к., квітень -1152 грн. 74 к., травень -1114 грн. 87 к., червень -1113 грн. 76 к., липень- 1113 грн. 76 к., серпень- 1113 грн. 76 к., вересень -1133. грн 81 к. Всього за цей період сплачено - 26140 грн. орендних платежів.

- Судом не встановлено систематичної (два і більше випадків) несплати орендних платежів, проте встановлено, що заборгованість із сплати орендних платежів у орендаря за період існування договірних правовідносин та на час розгляду справи відсутня, натомість проведена оплата орендних платежів у більшому розмірі, ніж встановлений договором.

- Позивачем не доведено наявність поряд з істотним порушенням договору (систематичної несплати орендних платежів, два і більше разів ) реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої ця сторона позбавлена можливості отримати очікуване при укладенні договору.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

33. Посилання на висновки Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 у справі №804/16943/13 відхиляються касаційним судом, оскільки останні стосуються спору щодо податкових правовідносин, в той час як предметом даної справи є спір саме щодо господарських правовідносин, заснованих на договорі оренди землі.

34. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до незгоди позивача з встановленими у справі фактичними обставинами справи, а саме щодо відсутності у відповідача боргу та факту систематичної несплати орендних платежів за вищевказаним договором оренди землі, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів по справі та встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність позивачем зазначених фактів, покладених ним в основу позову та касаційної скарги.

Разом з тим, суд касаційної інстанції, в силу положень наведеної ч.2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

Згідно з ч.1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Обґрунтованих та переконливих доводів щодо неправильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права касаційна скарга не містить.

З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає касаційну скаргу необґрунтованою.

VІІІ. Висновки Верховного Суду

35. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

36. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області необхідно залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.

37. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями ч.13 ст. 8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Коломийської міської ради Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.12.2018 у справі №909/815/16 залишити без змін.