1. ТОВ "Софа ЛТД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ПриватБанк" про примусове виконання обов`язку в натурі, а саме: передання оригіналів кредитних договорів № 4С13268И від 22.04.2013 та № 4С14006И від 13.01.2014 та інших документів, що підтверджують перехід до позивача права вимоги до ТОВ "Сегіна" за цими кредитними договорами, тобто платіжних доручень, квитанцій та інших документів, які свідчать про їх виконання, на підставі договору поруки № 4С13268И/П від 25.10.2016.

2. Позов мотивовано тим, що позивач виконав обов`язок боржника - ТОВ "Сегіна" перед кредитором - відповідачем за зазначеними кредитними договорами, тому за умовами договору поруки та відповідно до статті 556 Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний передати позивачу документи, які підтверджують обов`язок боржника.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, у задоволені позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані тим, що обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність у нього порушеного відповідачем суб`єктивного права; законодавцем не передбачено передачі кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки з огляду на частину третю статті 553 Цивільного кодексу України та частину третю статті 556 Цивільного кодексу України поручителями можуть бути кілька осіб, і до кожного з них, хто виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов`язку, що виконана ними.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на: неповне з`ясування судами попередніх інстанцій обставин, що мають значення для справи; порушення названими судами норм матеріального та процесуального права, - просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Місцевим і апеляційним господарськими судами неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

7. Судами не враховано, що позивач виконав зобов`язання за договором поруки і відповідач прийняв це виконання, а тому в силу статей 517, 556 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) відповідач має передати позивачу відповідні документи.

8. Судами попередніх інстанцій порушено статтю 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), чим позбавлено позивача процесуальних прав, визначених частиною першою статті 2, частиною першою статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

9. Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки вимогам законодавства та умисності дій Банку щодо тривалого ухилення від виконання покладеного на нього законодавством та умовами договору поруки обов`язку, з передачі документів, у зв`язку з чим прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню.

10. Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що у Банку відсутній обов`язок надати саме оригінали кредитних договорів, у зв`язку з чим названими судами неправильно застосовано частину першу статті 556 ЦК України, яка передбачає обов`язок попереднього кредитора передати документи, що підтверджують обов`язок боржника.

11. На порушення пункту 3 частини четвертої статті 238 ГПК України суди попередніх інстанцій не надали мотивовану оцінку кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

12. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили повно та всебічно обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень (підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні), не встановили характер спірних правовідносин та, як наслідок, невірно застосували норми матеріального права до відповідних правовідносин, а тому їх висновки про відмову у задоволенні позовних вимог є помилковими.

Доводи інших учасників справи

13. Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

14. Відповідно до умов укладеного ТОВ "Софа ЛТД" (Товариство, поручитель) та ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (Банк, кредитор) Договору поруки:

- предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Сегіна" (боржник) своїх зобов`язань за кредитним договором від 22.04.2013 № С13268И (далі - Кредитний договір-1) та кредитним договором від 13.01.2014 №С14006И (далі - Кредитний договір-2), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до названих кредитних договорів (пункт 1);

- у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі заборгованості за кредитом та в сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (пункт 4);

- у випадку невиконання боржниками пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов`язання (пункт 5);

- поручитель зобов`язаний виконати обов`язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у пункті 5 цього договору (пункт 6);

- до поручителя, що виконав обов`язки боржників за кредитними договорами, переходять всі права кредитора за Кредитними договорами і договору(ами) застави (іпотеки), укладеними в цілях забезпечення виконання зобов`язань боржників перед кредитором за Кредитними договорами у частині виконаних зобов`язань (пункт 8);

- кредитор зобов`язаний у випадку виконання поручителем обов`язків боржників за кредитними договорами передати поручителю впродовж 5 (п`яти) робочих днів банку з моменту виконання обов`язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржників за кредитними договорами (пункт 10).

15. Платіжним дорученням від 26.10.2016 № 363 поручитель перерахував Банку кошти в сумі 276 507 425,34 грн., у графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов`язань по кредитному договору №4С13268И від 22.04.2013 згідно договору поруки".

Також платіжним дорученням від 26.10.2016 № 364 поручитель перерахував Банку кошти в сумі 31 014 793,67 грн., у графі "призначення платежу" якого зазначено: "виконання зобов`язань по кредитному договору № 4С14006И від 13.01.2013 згідно договору поруки".

16. На думку позивача, оскільки ним як поручителем погашена кредитна заборгованість у розмірі 307 522 219,01 грн., відповідач згідно з умовами Договору поруки та статтею 556 ЦК України повинен надати позивачу оригінали документів, які підтверджують права позивача як нового кредитора.

17. У матеріалах справи відсутні докази виконання в повному обсязі зобов`язань за Кредитними договорами-1,2; у Договорі поруки не зазначено розмір зобов`язань боржника за названими кредитними договорами та розмір його заборгованості перед кредитором. Тобто позивачем не визначено та не доведено, в якому саме розмірі у нього виникли зобов`язання на підставі Договору поруки.

18. Копії платіжних доручень від 26.10.2016 № 363 на суму 276 507 425,34 грн. та від 36.10.2016 №364 на суму 31 014 793,67 грн. не приймаються як докази повного виконання позивачем зобов`язань за Кредитними договорами-1,2 згідно з Договором поруки, оскільки розмір зобов`язань боржника за названими кредитними договорами, а, відповідно, й розмір зобов`язань позивача за Договором поруки перед кредитором не був вказаний позивачем, а відповідач не звертався до нього з вимогою про виконання обов`язку зі сплати заборгованості боржника, як це передбачено пунктом 5 Договору поруки.

19. Банком не заперечується та обставина, що Товариством були перераховані грошові кошти в розмірі 307 522 219,01 грн.

20. Водночас у поручителя виникає обов`язок погасити заборгованість боржника лише у разі, якщо до нього звернувся кредитор з відповідною вимогою (стаття 555 ЦК України). Отже, підставою для виникнення у поручителя прав та обов`язків є звернення до нього кредитора з вимогою виконати зобов`язання боржника за кредитним договором.

Оскільки Банк як кредитор не звертався до Товариства як поручителя з вимогою про виконання зобов`язань боржника за Кредитними договорами-1,2 на підставі Договору поруки, то у Товариства не виникло обов`язку з перерахування коштів Банку.

21. Умовами укладеного сторонами Договору поруки (пункт 10) чітко встановлено обов`язок Банку надати не оригінали, а саме копії документів, що підтверджують обов`язок третьої особи як боржника.

Касаційний розгляд справи

У зв`язку з перебуванням судді Колос І.Б. на лікарняному склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ Цивільний кодекс України (435-15) від 16 січня 2003 року N 435-IV

22. стаття 509

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

23. частини перша та третя статті 626

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

24. стаття 627

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25. стаття 629

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

26. стаття 553

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

27. частина перша і друга статті 554

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

28. пункт 3 частини першої статті 512

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

29. частини перша та друга статті 556

Після виконання поручителем зобов`язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов`язок боржника; до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

30. частини перша та друга статті 14

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) від 6 листопада 1991 року N 1798-XII у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII

31.частина перша статті 2

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

33. частина перша статті 73

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

34. частина перша статті 74

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

35. частина перша статті 85

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

36. частина перша статті 300

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

37. частина друга статті 300

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. пункт 1 частини першої статті 308

1. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

39. стаття 309

1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

2. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

40. Чинним законодавством не передбачено передачі кредитором поручителю саме оригіналів документів, які підтверджують обов`язок боржника, оскільки, з огляду на частину третю статті 553 та частину третю статті 556 ЦК України, поручителями можуть бути кілька осіб, і до кожної з них, що виконала забезпечене порукою зобов`язання, переходять права кредитора у розмірі тієї частини обов`язку, яка виконана ним.

41. Врахувавши наведені законодавчі приписи, надавши оцінку обставинам даної справи та встановивши, що: укладеним сторонами Договором поруки передбачено обов`язок Банку у випадку виконання поручителем обов`язку боржника за Кредитними договорами-1,2 передати поручителю належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов`язки боржника за кредитним договором, а не їх оригінали; Товариством не наведено норм чинного законодавства, з яких безпосередньо виникав би обов`язок Банку виконати дії, про зобов`язання до вчинення яких просить позивач; Товариством не доведено існування будь-яких інших підстав виникнення у Банка обов`язку передати Товариству оригінали відповідних документів, - суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/14022/17, від 22.02.2018 у справі № 910/14107/17, від 27.02.2018 у справі № 910/14109/17, від 01.03.2018 у справі № 910/14023/17, від 21.03.2018 у справі № 910/15963/17, від 04.04.2018 у справі № 910/14024/17, від 09.04.2019 №910/7050/18, і підстави для відступу від такого правового висновку відсутні.

42. Доводи касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, та стосовно того, що названі суди дійшли помилкового висновку про відсутність у Банку обов`язку надати саме оригінали кредитних договорів, у зв`язку з чим неправильно застосували частину першу статті 556 ЦК України, що передбачає обов`язок попереднього кредитора передати документи, які підтверджують обов`язок боржника, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

43. Інші доводи касаційної скарги не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки вони стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ним доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

45. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке тягло б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих судових рішень.

47. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "СОФА ЛТД" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення і постанову попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

48. Судові витрати у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладаються на ТОВ "СОФА ЛТД", оскільки Касаційний господарський суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів,.

Касаційний господарський суд, керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 зі справи № 910/8835/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софа ЛТД"