Підприємство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комітету, про визнання недійсним договору про інвестування в реалізацію проекту будівництва комплексу у складі об`єктів житлового та громадського призначення по вулиці О . Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва від 05.10.2017 № 5-10/17Д (далі - Договір) та додаткової угоди № 1 до нього.

Позовні вимоги обґрунтовано не дотриманням сторонами під час укладання спірного договору вимог чинного законодавства, зокрема, щодо дотримання вимог Закону України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) в частині отримання погодження на укладання Договору від органу до сфери управління якого віднесений позивач, та вимог щодо цільового призначення земельної ділянки по вулиці О . Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва .

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2018 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при укладанні спірного Договору та додаткової угоди № 1 до нього сторонами були дотримані вимоги частин першої та другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), укладений договір та додаткова угода № 1 до нього відповідає ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особи, які вчинили відповідні правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним Договір та додаткову угоду від 12.02.2018 № 1 до Договору з моменту їх укладення.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- Договір є змішаним договором, що містить умови, характерні для договору про спільну діяльність, а тому він мав укладатись в порядку, визначеному Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (296-2012-п) ;

- відсутність волевиявлення уповноваженого органу управління об`єктами державної власності на підписання спірного Договору та порушення встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (296-2012-п) порядку його укладення, є правовою підставою, передбаченою статтями 203, 215, 216 ЦК України, для визнання такого договору недійсним.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга (з урахуванням письмових пояснень) обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 20 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частину п`яту статті 75 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статті 203, 215, 216 ЦК України, положення постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (296-2012-п) "Про затвердження Порядку укладання державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном" (далі - Постанова № 296) та порушено статтю 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Підприємство та Комітет подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просять залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 05.10.2017 Підприємством як стороною-1 та Товариством як стороною-2 було укладено Договір.

Згідно з термінами, що застосовуються у Договорі:

об`єкт - комплекс у складі об`єктів житлового та громадського призначення по вулиці О. Туманяна, 15 у Дніпровському районі м. Києва, який будується на земельній ділянці, орієнтовно площею 26 648,66 кв.м, код ділянки 63:018:004, яка зайнята будівлями та спорудами Підприємства, схема розташування та межі земельної ділянки відповідають документації з землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

сторона-1 - сторона по Договору, якій належить право на забудову земельної ділянки об`єктом, яка для реалізації проекту з будівництва об`єкта залучає інвестиції сторони-2 та, у тому числі, передає останній визначені цим договором функції замовника будівництва об`єкта;

сторона-2 - сторона по Договору, яка при реалізації проекту відповідно до Договору забезпечує як інвестор фінансування усіх видів робіт, необхідних для будівництва об`єкта, а також, з метою забезпечення інвестування, - здійснює виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта відповідно до Договору;

реалізація проекту - комплекс дій організаційного, оперативно-господарського, технічного, фінансового та іншого характеру, спрямованих на будівництво об`єкта на земельній ділянці, прийняття його в експлуатацію, з наступним оформленням сторонами права власності на частини об`єкта на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору сторона-2 зобов`язується здійснити інвестування в порядку та розмірах визначених Договором, а сторона-1 зобов`язується реалізувати вказану інвестицію і передати стороні-2 її результат на умовах визначених Договором, з метою реалізації проекту відповідно до умов, передбачених Договором.

Згідно з пунктом 1.2 Договору з метою здійснення інвестування, обумовленого цим Договором, сторона-1 з укладенням цього договору передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника будівництва об`єкта.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що конкретні параметри об`єкта (техніко-економічні показники) визначаються сторонами відповідно до затвердженої проектної документації.

Відповідно до пункту 1.5 Договору з моменту укладення договору сторона-2 набуває майнових прав на об`єкт інвестування у вигляді права вимоги до сторони-1 на отримання у приватну власність частки об`єкта (житлові приміщення, нежитлові приміщення, машино-місця) в майбутньому - після завершення будівництва об`єкта та введення його в експлуатацію.

Згідно з пунктом 1.6 Договору сторона-2 отримує виключне право на виконання частини функцій замовника будівництва об`єкта, яке полягає в обов`язку сторони-1 в період дії договору утриматися від делегування функцій замовника будівництва об`єкта іншим особам.

Пунктом 1.7 Договору передбачено, що цей договір регулює правовідносини сторін в процесі здійснення інвестиційної діяльності у сфері будівництва. Сторони стверджують, що цей договір не є договором про спільну діяльність. Майно та майнові права, кошти тощо, внесені для реалізації цього договору, не є об`єднанням вкладів сторін, не є їх спільною частковою власністю. За цим договором не виникає спільного майна сторін. При реалізації договору сторони зберігають свою юридичну самостійність.

Відповідно до пункту 1.8 Договору при виконанні цього договору метою сторони-2 є отримання частини об`єкта у власність, а метою сторони-1 є досягнення цілей, що визначені установчими документами сторони-1.

Згідно з пунктом 1.9 Договору сторона-1 підтверджує свою повну добровільну згоду і обізнаність відносно того, що виконання цього договору буде мати наслідком в тому числі переробку (реконструкцію) нерухомого майна сторони-1, розміщеного на земельній ділянці, та створення в результаті нового нерухомого майна - об`єкту в цілому або окремих будівель/споруд, як його частини відповідно до проектної документації, а також відносно того, що така переробка здійснюється на законних підставах (не самочинно) - за цим договором - і що сторона-2 набуває право власності на визначену цим договором частину об`єкту як на новостворене нерухоме майно (нову річ).

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що реалізація проекту здійснюється у три етапи: етап 1 - підготовчий етап до будівництва об`єкта; етап 2 - практична реалізація будівництва об`єкта; етап 3 - розподіл об`єкта між сторонами.

Відповідно до пункту 2.2 Договору виконання етапу 1 розпочинається відразу після укладення цього договору і здійснюється до його повного виконання. Сторони починають виконання етапу 2 виключно після завершення виконання етапу 1.

Згідно з пунктом 2.3 Договору етап 1 включає виконання таких процедур: 1) коригування, погодження та затвердження Київською міською радою Детального плану території, до складу якої входить земельна ділянка, із включенням до ДПТ перспективних намірів, що дозволяють здійснити будівництво об`єкта на земельній ділянці; 2) розроблення, погодження та затвердження відповідно до чинного законодавства документації із землеустрою щодо земельної ділянки та надання земельної ділянки стороні-1 з отриманням відповідного документа, що посвідчує право на земельну ділянку з цільовим призначенням та видом користування, що відповідає функціональному призначенню об`єкта та дозволяє здійснити будівництво об`єкта на земельній ділянці; 3) отримання (за необхідності) у встановленому законодавством порядку окремого погодження від уповноважених органів, що дозволяють реконструкцію або знесення (демонтаж) будівель та споруд державної власності, які перебувають на балансі сторони-1 та розташовані на земельній ділянці; 4) проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна сторони-1, які знаходяться на земельній ділянці, з оформленням відповідної технічної документації та організація реєстраційних дій щодо таких об`єктів нерухомості у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що етап 2 включає виконання (фінансування з боку сторони-2) таких процедур: 1) отримання вихідних даних на проектування об`єкта (містобудівних умов та обмежень забудови Земельної ділянки, технічних умов); 2) проектування об`єкта, експертиза проекту, отримання дозвільної документації на виконання будівельних робіт; 3) будівництво об`єкту, прийняття об`єкта в експлуатацію. Даний етап вважається завершеним після отримання документа про відповідність збудованого об`єкту проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил.

Відповідно до пункту 2.5 Договору етап 3 включає виконання таких процедур: 1) розподіл об`єкта в натурі між сторонами та державна реєстрація права власності на об`єкт.

Згідно з пунктом 2.6 Договору організацію виконання етапу 1 здійснює сторона-2 від імені сторони-1 на підставі довіреності, виданої стороною-1. Виконання етапу 2 здійснюється за рахунок фінансування (інвестування) сторони-2, з метою чого сторона-2 виконує частину функцій замовника будівництва об`єкта, передбачених договором, діє від свого імені, чинить в межах цього договору усі необхідні юридичні дії та акти, укладає на власний розсуд будь - які правочини, необхідні для реалізації проекту. Організацію виконання етапу 3 здійснює кожна сторона окремо стосовно своєї частини в об`єкті.

За умовами пункту 3.1 Договору сторона-2, діючи як повірений сторони-1 на етапі 1 може здійснити фінансування вказаних витрат, у такому випадку такі витрати сторони-2 будуть враховані сторонами при визначенні часток сторін в об`єкті будівництва.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що сторона-2 зобов`язується забезпечити фінансування усіх інших витрат з реалізації проекту в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.3 Договору на виконання договору сторона-2 перераховує на користь сторони-1 3 000 000,00 грн. у наступному порядку: 600 000,00 грн. у разовому порядку протягом одного місяця від дня укладання Договору, після чого - по 200 000,00 грн. кожного наступного місяця до 5 числа місяця, що слідує за поточним, до моменту повного перерахування вказаної суми.

Згідно з пунктом 6.1 Договору розподіл часток об`єкту будівництва, створеного в результаті інвестування за цим договором, здійснюється між сторонами наступним чином:

сторона-1 отримує не менше 1 000,00 кв.м та не більше 2 500,00 кв.м проектної площі об`єкту будівництва, з якої не менш ніж 1 000,00 кв.м (однієї тисячі квадратних метрів) нежитлової площі, а інша розподіляється за принципом 50% на 50% житлової і нежитлової площі. При цьому частка сторони-1 не може бути меншою за вартістю, визначеною відповідним незалежним суб`єктом оціночної діяльності, від визначеної відповідним незалежним суб`єктом оціночної діяльності вартості нерухомого майна сторони-1, реконструкція якого буде здійснена за умовами цього договору;

частка сторони-2 складається із житлової та нежитлової проектної площі об`єкта будівництва і дорівнює різниці між загальною проектною площею Об`єкта будівництва та проектною площею об`єкта будівництва, що становить частку сторони-1.

Конкретний перелік житлових приміщень, нежитлових приміщень, машино-місць, які отримують сторони, визначається в додатку № 1 до Договору.

Пунктом 6.11 Договору передбачено, що до завершення будівництва об`єкта та до передачі об`єкта у власність сторін сторона-2 є власником незавершеного будівництвом об`єкта у вигляді матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва об`єкта (створення майна).

Відповідно до пункту 7.5 Договору якщо в процесі реалізації проекту виявиться неможливість здійснювати будівництво об`єкта у зв`язку з обставинами, які залежать від сторони-1 або за наявності вини сторони-1 у виникненні таких обставин, в тому числі, але не виключно, через обставини, передбачені пунктом 8.3 цього договору, або у разі односторонньої безпідставної відмови сторони-1 виконувати зобов`язання за цим договором, або у разі, якщо за ініціативою або з вини сторони-1 цей договір у судовому порядку буде визнаний неукладеним, недійсним або нікчемним, сторона-1 зобов`язана сплатити стороні-2 неустойку (штраф) у розмірі 25 000 000,00 грн. Штраф підлягає сплаті протягом 30 календарних днів від дати отримання відповідного повідомлення від сторони-2. Сторона-1 звільняється від сплати неустойки, якщо обставини, зазначені в цьому пункті, настали за ініціативою чи з вини сторони-2 або сторона-2 своїми діями або бездіяльністю сприяла настанню таких обставин.

Згідно з пунктом 7.6 Договору у разі безпідставної відмови або ухилення від укладення додатку № 1 до Договору або його коригування така сторона за кожне окреме таке порушення зобов`язана сплатити на користь іншої сторони штраф у розмірі 1 000 000,00 грн. У разі безпідставної відмови або ухилення сторони-1 від укладення договору застави нерухомого майна або у разі порушення стороною-1 будь-якої із умов пункту 3.4 цього договору, за кожне окреме таке порушення сторона-1 зобов`язана сплатити на користь сторони-2 штраф у розмірі 3 000 000,00 грн.

За умовами пункту 12.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

Відповідно до пункту 12.11 Договору цей договір укладений в трьох примірниках по одному для кожної сторони та один примірник - для Державного комітету телебачення і радіомовлення України, які мають рівну юридичну силу.

Сторони також погодили, що додаток № 1 "Протокол розподілу об`єкта між сторонами" буде погоджений після затвердження проектної документації на будівництво об`єкта (отримання позитивного висновку за результатами експертизи) з відповідним корегуванням (змінами) відповідно до умов Договору; додаток № 2 "Календарний графік реалізації проекту" буде погоджений протягом 30 календарних днів із дня затвердження проектної документації.

Від імені Підприємства (сторона-1) договір було підписано генеральним директором ОСОБА_2

12.02.2018 Підприємством та Товариством укладено додаткову угоду № 1 до Договору, якою передбачено, що:

- сторони підтверджують свої добросовісні наміри щодо виконання умов договору, його реалізацію шляхом здійснення реконструкції майнового комплексу сторони-1, розташованого на земельній ділянці, а також забезпечити сторону-1 або її правонаступника сучасними приміщеннями для здійснення/продовження нею своєї статутної діяльності, при цьому право використання земельної ділянки під такими приміщеннями зберігається за стороною-1 чи її правонаступником (пункт 1 додаткової угоди № 1);

- сторони ще раз підтверджують, що протягом 30 календарних днів із дня затвердження проектної документації на будівництво об`єкта, а у випадку необхідності проведення її експертизи - протягам 30 календарних днів після отримання позитивного висновку такої експертизи Сторони зобов`язуються скласти і підписати додаток № 1 "Протокол розподілу об`єкта між сторонами" до договору, який після його підписання буде вважатися невід`ємною частиною договору, в якому буде погоджено частки кожної із сторін та конкретний перелік площ та житлових приміщень, нежитлових приміщень, машино-місць, що належатимуть кожній зі сторін за результатами реалізації проекту (пункт 2 додаткової угоди № 1);

- сторони узгодили, що усі платежі, передбачені пунктом 3.1 Договору, здійснює сторона-2, діючи як повірений сторони-1 (пункт 3 додаткової угоди № 1);

- сторони погодили викласти пункти 3.3 та 3.5 Договору у таких редакціях: "3.3. У якості інвестицій за цим договором сторона-2 перераховує на користь сторони-1 6 400 000,00 грн. Це буде зроблено в порядку та строки, визначені в окремому додатку до договору. До моменту узгодження та підписання вказаного додатку, протягом 2018 року, сторона-2 зобов`язується не пізніше 5-го числа кожного поточного місяця перераховувати на користь сторони-1 200 000,00 грн."; "3.5. Для компенсації витрат сторони-1, які передбачені підпунктом 9 пункту 3.2 цього договору, сторона-1 надає стороні-2 документи, що підтверджують розмір понесених витрат, а також рахунок на оплату. Компенсація витрат здійснюється шляхом перерахування стороною-2 на користь сторони-1 грошових коштів у безготівковому порядку протягом 30 календарних днів із дня отримання стороною-2 документів, що підтверджуються розмір понесених витрат, та рахунку на оплату. Під час здійснення всіх платежів, що виникають за цим договором, сторона-переказувач такого платежу самостійно несе усі витрати по сплаті комісійних банку та покриття інших витрат у зв`язку з банківськими переказами таких платежів." (пункт 4 додаткової угоди № 1).

Додаткова угода № 1 до договору від імені Підприємства (сторона-1) підписана генеральним директором ОСОБА_2 .

Судами встановлено, що Підприємство перебуває в стані реорганізації шляхом перетворення, відповідні дані було внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 26.12.2018.

Головою комісії з перетворення призначено Аврахова Т.Г. відповідно до наказу Держкомтелерадіо від 21.12.2017 № 519.

Наказом від 21.12.2017 № 519 також затверджено персональний склад комісії перетворення, до якої, зокрема, включено ОСОБА_2 - генерального директора. Згідно з наказом від 06.04.2018 № 211 до наказу від 21.12.2017 № 519 були внесені зміни щодо строків припинення.

16.07.2018 Аврахова Т.Г. призначено на посаду генерального директора Підприємства з 16.07.2018, про що винесено відповідний наказ Держкомтелерадіо від 16.07.2018 № 189-к.

Підприємством, в особі Голови Комісії з перетворення Аврахова Т.Г . як довірителем та Товариством як повіреним укладено на виконання умов пункту 3.3 Договору, договір доручення від 24.05.2018 № 24-05/18Д (далі - Договір), за умовами якого повірений зобов`язується від імені та за рахунок довірителя вчинити юридичні дії, пов`язані із здійсненням оплати рахунків, виставлених на ім`я довірителя, і пов`язаних з оплатою комунальних, податкових та інших платежів, що виникають з поточної діяльності довірителя. Виконання доручення за цим договором здійснюється за рахунок довірителя шляхом оплати повіреним вказаних у цьому договорі рахунків, виставлених на ім`я довірителя і пов`язаних із поточною діяльністю довірителя, в рахунок виконання повіреним перед довірителем своїх інвестиційних зобов`язань згідно з пунктами 3.3, 12.5 раніше укладеного між сторонами Договору (із змінами) і в межах суми, визначеної умовами Договору.

Відповідно до пункту 2 Договору доручення виконання повіреним, визначених цим договором, дій не підлягає оплаті і здійснюється останнім на виконання умов Договору (із змінами).

Згідно з пунктом 3 Договору доручення цей договір укладається сторонами на строк, протягом якого діє раніше укладений між сторонами Договір або (що відбудеться раніше) доки через виконання цього договору не буде вичерпаний ліміт грошових коштів, розмір яких визначений пунктом 3.3 Договору.

Додатком № 1 до Договору доручення є довіреність від 24.05.2018, в якій Підприємство в особі Голови комісії з перетворення Аврахова Т.Г. як довіритель уповноважує Товариство як повіреного на вчинення юридично значущих дій від імені і за рахунок довірителя щодо здійснення оплати рахунків. Довіреність видана на строк, протягом якого діє раніше укладений між сторонами Договір (із змінами) або доки через виконання цього договору не буде вичерпаний ліміт грошових коштів, розмір яких визначений пунктом 3.3 Договору.

Відповідно до пункту 15 Договору доручення він набирає чинності з дати його укладення і діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань за Договором.

На виконання умов Договору Товариством за період з 05.10.2017 по 01.09.2018 було фактично перераховано на адресу Підприємства суму в розмірі 1 240 960,81 грн. грошових коштів у рахунок інвестицій, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 13.09.2018 № 1 та платіжними дорученнями.

Крім того, на виконання умов Договору доручення Товариством за період з 24.05.2018 по 01.09.2018 було фактично перераховано Підприємству суму в розмірі 159 039,19 грн. у рахунок виконання інвестиційних зобов`язань згідно з пунктами 3.3, 12.5 Договору, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 03.09.2018 № 2 та платіжними дорученнями.

Листом від 01.08.2018 № 3052/29/10 Комітет на лист Підприємства від 16.07.2018 № Л-18/1 повідомив, що не надавав згоду Підприємству на укладення Договору. Раніше листом від 18.01.2018 № 269/29/19 Комітет інформував Підприємство, що Договір містить ознаки договору про спільну діяльність і відповідно його укладання мало відбуватися в порядку, затвердженому Постановою № 296.

З пояснень заступника голови Комітету судами встановлено, що керівництву Комітету було відомо про існування правовідносин між Підприємством та Товариством, проте в установленому порядку Договір, укладений між сторонами та Комітетом не погоджувався.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Договору та додаткової угоди № 1 до нього.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірний Договір не належить до договорів, визначених положеннями пункту 20 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", та, відповідно, при укладанні Договору чинним законодавством не вимагалося його погодження Комітетом та/або Фондом державного майна України.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що договір, який передбачає зобов`язання спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, стаття 1130 ЦК України визначає договором про спільну діяльність. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

Положення спірного Договору передбачали спільну діяльність без об`єднання вкладів сторін.

Загальні засади фінансування будівництва об`єкта (реалізації проекту) визначені розділом 3 Договору, серед яких, перелік напрямків витрат, які фінансує Підприємство, обов`язки інвестора фінансувати усі інші витрати, пов`язані із будівництвом об`єкту, можливість залучення до фінансування третіх осіб, власні та залучені сили і засоби для повного будівництва об`єкта.

Відповідно до статті 1131 ЦК України умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Координація спільних дій учасників визначена у пунктах 5.1.1-5.1.3 спірного Договору, зокрема проводити спільні консультації та наради для обговорення питань та координації дій щодо належної реалізації проекту.

Про покриття витрат Підприємства Товариством свідчить пункт 3.1 Договору, яким передбачено зобов`язання фінансування витрат з реалізації проекту, у тому числі і на оплату плати за землю.

Тобто договір не передбачає фінансування Товариством як інвестором будівництва об`єкта з певними параметрами. Сторони спірного Договору погодили розподіл у майбутньому отриманого у результаті спільної діяльності.

Згідно із статтею 1135 ЦК України під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У відносинах з третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства.

Обставини справи свідчать про погодження сторонами ведення спільних справ та передачу функцій замовника за довіреністю.

Закріплене у пункті 1.7 Договору твердження сторін про те, що Договір не є договором про спільну діяльність, не були прийняті до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки, на думку суду, вони спростовується зазначеним аналізом погоджених сторонами умов спірного Договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Договір є змішаним договором, який містить умови, характерні для договору про спільну діяльність, а тому мав укладатись у порядку, визначеному Законом України "Про управління об`єктами державної власності" (185-16) та постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296 (296-2012-п) .

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої та шостої статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутність волевиявлення уповноваженого органу управління об`єктами державної власності на підписання спірного Договору, порушення встановленого Постановою № 296 порядку його укладення, є правовою підставою, передбаченою статтями 203, 215, 216 ЦК України, для визнання такого договору недійсним.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано пункт 20 частини першої статті 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", частину п`яту статті 75 ГК України, статті 203, 215, 216 ЦК України, положення Постанови № 296 та порушено статтю 2 ГПК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.