Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011 порушено провадження у справі №5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013) та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 у справі №5002-17/1718-2011 ТОВ "Неаполь-Сервіс" визнано банкрутом, відносно банкрута відкрито ліквідаційну процедуру відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у зв`язку з обставинами, що свідчать про нездійснення боржником підприємницької діяльності та наявності податкового боргу.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2011 у справі №5002-17/1718-2011 прийнято рішення перейти до загальної процедури банкрутства ТОВ "Неаполь-Сервіс" із процедури ліквідації.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі №5002-17/1718-2011 (суддя Лутак Т.В.) клопотання ліквідатора банкрута вих. № 02-01/51-22 від 05.10.2018 про закриття провадження у справі задоволено; закрито провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до ТОВ "Неаполь-Сервіс" про банкрутство.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що станом на момент порушення провадження провадження у справі про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" ініціюючим кредитором - ДПІ у місті Сімферополі ГУ Міндоходів в Автономній республіці Крим не надано суду належних доказів відсутності боржника за його місцезнаходженням та безспірності грошових вимог, що є необхідною підставою для здійснення провадження у справі про банкрутство за особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 (колегія суддів: Отрюх Б.В. - головуючий, Остапенко О.М., Грек Б.М.) ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі № 5002-17/1718-2011 про закриття провадження у справі № 5002-17/1718-2011 за заявою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим до ТОВ "Неаполь-Сервіс" про банкрутство скасовано; справу направлено до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду.

За висновком суду апеляційної інстанції, жодних підстав, які передбачені ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"( в редакції, чинній з 19.01.201) для закриття провадження у справі у справі № 5002-17/1718-2011 не існує.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Київської області від 26.11.2018 у справі № 5002-17/1718-2011.

Підставами для скасування оскаржуваної постанови заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, ліквідатор ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражний керуючий Демчан О.І. посилається на те, що при розгляді даної справи про банкрутство слід керуватись приписами норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції, чинній до 19.01.2013.

Водночас, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові керувався та застосував ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній з 19.01.2013, чим грубо порушив п. 3 ч. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону.

Крім того, ліквідатор ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражний керуючий Демчан О.І. заперечує висновки апеляційного суду про відсутність підстав для закриття провадження у даній справі про ТОВ "Неаполь-Сервіс".

При цьому, заявник касаційної скарги вказує на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (у редакції, чинній до 19.01.2013) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою, за відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Разом з тим, скаржник послався на правові позиції, наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та Вищого господарського суду України щодо можливості закриття провадження у справі про банкрутство, коли виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено провадження у справі про банкрутство боржника.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2019 для розгляду справи №5002-17/1718-2011 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражного керуючого Демчана О.І. визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий (доповідач), Погребняк В.Я., Білоус В.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 5002-17/1718-2011 Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" арбітражного керуючого Демчана О.І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 5002-17/1718-2011 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.05.2019 у справі № 5002-17/1718-2011 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражного керуючого Демчана О.І. на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 5002-17/1718-2011; розгляд справи за касаційною скаргою призначено на 10.07.2019 на 10 год. 45 хв.

Відзиви на касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражного керуючого Демчана О.І. від учасників провадження даної справи про банкрутство до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражного керуючого Демчана О.І., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 3 п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VІ (4212-17) , положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом; положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у справі №5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" порушено ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.04.2011.

Боржника - ТОВ "Неаполь-Сервіс" визнано банкрутом та відкрито у справі ліквідаційну процедуру постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011.

Враховуючи викладене, при розгляді даної справи застосовуються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції, чинній до 19.01.2013.

Водночас, як вбачається із оскаржуваної постанови, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу господарського суду першої інстанції про закриття провадження у справі № 5002-17/1718-2011, виходив з того, що жодних підстав, які передбачені ст. 83 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній з 19.01.2013) для закриття провадження у справі не існує.

Отже, суд апеляційної інстанції в порушення вимог п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) у редакції змін, внесених Законом України від 22.12.2011 № 4212-VІ (4212-17) , застосував норми редакції Закону, яка не підлягала застосуванню.

Крім того, апеляційний господарський суд, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для закриття провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс", встановив, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що Господарським судом Автономної Республіки Крим досліджувалось питання щодо наявності підстав для відкриття провадження у даній справі, а ухвала суду від 26.04.2011 про порушення провадження у справі №5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс" в апеляційному порядку не оскаржувалась і на даний момент є чинною.

При цьому, жодних власних висновків по суті заяви ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" - арбітражного керуючого Демчана О.І. про закриття провадження у даній справі про банкрутство судом апеляційної інстанції зроблено не було.

Відповідно до ст. 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Однак, як вбачається із постанови суду апеляційної інстанції від 19.02.2019, розглядаючи справу у зазначеній частині, апеляційний суд взагалі не досліджував і не надавав жодної юридичної оцінки фактичним обставинам справи (по суті вимог заяви ліквідатора банкрута), які можуть свідчити про безпідставність порушення провадження у справі №5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс".

Згідно ст. ст. 7, 13 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх фізичних та юридичних осіб перед законом і судом, змагальності сторін та відповідно до принципу пропорційності.

При цьому, в порушення наведених норм процесуального законодавства, апеляційний господарський суд в мотивувальній частині постанови фактично виклав зміст апеляційної скарги ПАТ "Родивід Банк", не надав оцінки запереченням ліквідатора банкрута та по суті формально підійшов до вирішення спірного питання.

Статтею 236 ГПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що недоліки при розгляді справи, яких припустився апеляційний господарський суд, свідчать про передчасність висновків стосовно заяви ліквідатора ТОВ "Неаполь-Сервіс" арбітражного керуючого Демчана О.І. про закриття провадження у даній справі про банкрутство.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Встановивши зазначені порушення, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, згідно норм ст. 310 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 5002-17/1718-2011 підлягає скасуванню, а справа у скасованій частині - направленню на новий апеляційний розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи у скасованій частині, суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, які можуть свідчити про безпідставність порушення провадження у справі №5002-17/1718-2011 про банкрутство ТОВ "Неаполь-Сервіс", дати належну оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, дослідити та встановити наявність чи відсутність підстав для закриття провадження у даній справі, і в залежності від встановленого та вимог закону прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Згідно ч. 1 ст. 316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.