1.1 24.06.2017 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" (далі - Відповідач) на користь Позивача борг у загальній сумі 148 303 270 грн 33 коп., у тому числі: 109 228 155 грн 83 коп. - основного боргу, 21 591 324 грн 76 коп. - пені, 3 894 707 грн 35 коп. - 3 % річних і 13 589 082 грн 39 коп. -інфляційних втрат.

1.2 Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов господарського зобов`язання за укладеним між сторонами 04.01.2013 договором № 13-156-ВТВ купівлі-продажу природного газу (далі -Договір) (з урахуванням додаткових угод до нього) з підстав несвоєчасної та не в повному обсязі оплати Відповідачем за переданий йому Позивачем природний газ за Договором, внаслідок чого у Відповідача виникли зобов`язання сплатити спірні суми основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2.1 22.08.2017 Господарський суд Дніпропетровської області вирішив: в частині стягнення з Відповідача основної суми боргу в сумі 109 228 155 грн 83 коп., пені - 17 586 200 грн 58 коп., 3 % річних - 1 379 878 грн 18 коп., інфляційних втрат - 4 521 167 грн 38 коп., нарахованих за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, провадження у справі припинити; в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн. 18 коп., 3 % річних - 2 514 829 грн 17 коп. та інфляційний втрат - 9 067 915 грн 01 коп., нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017 - відмовити.

2.2 Рішення суду мотивоване ухваленням Господарським судом Дніпропетровської області 20.09.2017 у справі № 904/5511/16 рішення між тим тими ж сторонами про той же предмет спору з тих же підстав про відмову в задоволенні позову щодо вимог, які є тотожними частині вимог у цій справі : щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за поставлений з січня 2013 по грудень 2015 природний газ за Договором, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих з 21.01.2016 по 21.06.2016. При цьому суд вказав, що судове рішення у справі № 904/5511/16 набрало законної сили і не скасоване; не переглядалось та не скасоване за нововиявленими обставинами, у тому числі через скасування постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/497/16, яка стала підставою для ухвалення судових рішень про відмову в позові у справі № 904/5511/16.

Рішення про відмову в задоволенні вимог в іншій частині - щодо стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за Договором, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017, мотивоване відсутністю підстав для застосування до Відповідача цих видів відповідальності за неналежне виконання ним умов Договору, оскільки нездійснення Відповідачем оплати за отриманий від Позивача природний газ сталося внаслідок існування з 01.05.2014 по 14.04.2016 форс-мажорних обставин, спричинених незаконними діями /бездіяльністю третіх осіб, на які Відповідач не міг вплинути, що засвідчено сертифікатом № 6155 про форс-мажорні обставини, виданим Торгово-промисловою палатою, яким засвідчено дії/бездіяльність третіх осіб/органів державної влади щодо виконання зобов`язань з щомісячної оплати придбаного протягом 2014-2015 років природного газу в частині обсягів виробничо-технологічних витрат та нормованих витрат, які не були враховані при встановленні тарифів на розподіл природного газу у розмірі 10,54 млн куб. м за Договором, які унеможливили їх виконання в обумовлений термін.

3. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3.1 Справа розглядалась неодноразово.

3.2 21.11.2018 Верховний Суд постановив касаційну скаргу Відповідача задовольнити, постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 16.08.2017 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3.3 20.03.2019 Центральний апеляційний господарський суд постановив апеляційну скаргу Позивача залишити без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови, а резолютивну частину рішення залишити без змін.

3.4 Рішення апеляційного суду мотивоване обґрунтованістю висновків суду першої інстанції в частині рішення про припинення провадження у справі за вимогами про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за поставлений з січня 2013 по грудень 2015 природний газ за Договором, сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих з 21.01.2016 по 21.06.2016, через тотожність предмету і підстав вимог в цій частині з вимогам Позивача до Відповідача та їх підставами у справі № 904/5511/16, у якій ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову, що набрало законної сили, не скасовано та не переглянуто за нововиявленими обставинами, оскільки Позивач незважаючи на існування для цього підстав (скасування постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 постанови Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/497/16, яка стала підставою для ухвалення судових рішень про відмову в позові у справі № 904/5511/16) не скористався відповідним правом та не звернувся із вимогами про перегляд судового рішення про відмову в позові у справі № 904/5511/16 за нововиявленими обставинами.

Відмова в позові в іншій частині вимог - щодо стягнення сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат за Договором, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017, мотивована відсутністю підстав для нарахування цих сум через відсутність (невстановлення) факту порушення Відповідачем зобов`язань за Договором, що було встановлено Господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 20.09.2017 у справі № 904/5511/16. Зміна мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в цій частині мотивована вказаними підставами, а також помилковістю висновків суду першої інстанції щодо форс-мажорного характеру обставин, про які зазначено Торгово-промисловою палатою в сертифікаті № 6155 про форс-мажорні обставини, що звільняють Відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов Договору, з огляду на те, що визначені в цьому сертифікаті обставини не є форс-мажорними обставинами у розумінні статей 263, 617 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України, оскільки Відповідач протягом дії Договору отримував природний газ та погоджувався на його ціну, у тому числі й шляхом укладення додаткових угод до Договору щодо ціни на природний газ і при ц ому був обізнаний щодо встановлення тарифів.

4. Встановлені судами обставини

4.1 04.01.2013 між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір.

В подальшому сторонами укладено додаткові угоди до Договору: № 1 від 04.04.2013, № 2 від 10.07.2013, №3 від 08.08.2013, № 4 від 31.12.2013, № 5 від 28.04.2014, № 6 від 15.05.2014, № 7 від 10.06.2014, № 8 від 05.09.2014, № 9 від 10.11.2014, № 10 від 08.12.2014, № 11 від 22.12.2014, №12 від 05.02.2015, № 17 від 10.07.2015, № 18 від 12.10.2015, № 19 від 28.10.2015 та № 19/1 від 27.11.2015.

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві у 2013 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва технологічних витрат та нормованих втрат Покупця.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, з урахуванням Додатковою угоди № 12 від 05.02.2015, відповідно до якої Продавець передає Покупцеві у період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року газ в обсязі до 46 082, 447 тис. куб.м., у тому числі:

- у 2013 році 10 191, 303 (тис. куб.м.);

- у 2014 році 17 884, 336 (тис. куб.м.);

- у 2015 році до 18 006, 808 (тис. куб. м).

Згідно з пунктом 3.1. Договору Продавець передає Покупцю імпортований газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" газорозподільних станціях ДК "Укртрансгаз".

Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальністю, пов`язану з правом власності на газ.

Згідно з пунктом 3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов`язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газорозподільного/газотранспортного/газовидобувального підприємства три примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8 числа повертає Покупцю та газорозподільному/газотранспортному/газовидобувальному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаному уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточного розрахунку між сторонами (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до пункту 5.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 19/1 від 27.11.2015 ціна за 1000 куб.м газу з 01 грудня 2015 року становить 6 474 грн 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

До ціни газу додається тариф на транспортування природного газ магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" на території ліцензованої діяльності газорозподільного підприємства 404 грн. 30 коп., крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ 485 грн. 16 коп.

До сплати за 1 000 куб.м природного газу 7 007 грн. 78 коп., крім того ПДВ 20 % - 1 401 грн. 56 коп., всього з ПДВ 8 409 грн. 34 коп.

Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень пункту 6.2. Договору.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 го числа місяця наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.

Згідно з пунктом 8.1. Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків щодо договору, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Відповідно до пункту 8.2. Договору строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин.

У відповідності до пункту 8.5. Договору виникнення зазначених обставин не є підставною для відмови покупця від сплати продавців за газ, який був поставлений до їх виникнення.

Відповідно пункту 9.2. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 3 роки.

В розділі 11 Договору зазначено, що цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного здійснення.

4.2 Позивач здійснив поставку природного газу Відповідачу в період з січня 2013 року по листопад 2015 року на загальну суму 287 590 878 грн. 56 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (том 1 аркуші справи 44-60), які підписані повноважними представниками сторін без зауважень на скріплені печатками підприємств сторін.

4.3 Предметом позову у справі № 904/5511/16 стало стягнення з Відповідача 110 225 584 грн. 11 коп. боргу за отриманий природний газ за період з січня 2013 по грудень 2015 року, 17 586 200 грн. 58 коп. пені за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, 4 521 167 грн. 38 коп. витрат від інфляції за період з 21.01.2016 по 30.06.2016, та 1 379 878 грн. 18 коп. три відсотки річних за період 21.01.2016 по 21.06.2016.

Позовні вимоги мотивовані порушенням з боку Відповідача своїх зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної плати вартості переданого природного газу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2017 у справі № 904/5511/16 за вимогами Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості в сумі 133 712 850 грн. 25 коп. в задоволенні позову відмовлено. Це рішення не оскаржувалося.

4.4 Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 148 303 270 грн. 33 коп., з яких: основний борг становить 109 228 155 грн. 83 коп. за газ, поставлений за період з січня 2013 по грудень 2015 року, пеня - 109 228 155 грн. 83 коп. за період з 21.01.2016 по 05.05.2017, 3% річних - 3 894 707 грн. 35 коп. за період з 21.01.2016 по 05.05.2017, інфляційні втрати - 13 589 082 грн. 39 коп., нараховані за Договором за період з 21.01.2016 по 05.05.2017.

Підстави та предмет позовів у справі № 904/5511/16 і у цій справі є тотожними - стягнення з Відповідача заборгованості за Договором, нараховану за період з січня 2013 по грудень 2015 року.

4.5 Постановою Київського апеляційного суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2016 та прийнято нове рішення, яким задоволено позов Відповідача до Позивача про внесення змін до договору шляхом викладення пункту 6.1 статті 6 та статті 11 Договору в редакції, відповідно до якої, зокрема Договір в частині проведення розрахунків за газ дії до 20.01.2018.

Постановою Вищого господарського суду від 02.11.2016 скасована постанова Київського апеляційного суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 17.04.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 і передати справу на новий апеляційний розгляд в частині вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені, 3 % річних, інфляційних втрат, які нараховані за період з 22.06.2016 по 31.05.2017.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Апеляційний суд безпідставно послався на факти, правова оцінка яким надавалася при розгляді іншої справи - № 904/5511/16, які не мають преюдиціального значення для розгляду цієї справи, оскільки факти, які мають відношення до встановлення судом обставин порушення/дотримання Відповідачем умов Договору, які (умови) існували на час розгляду справи № 904/5511/16 та на час розгляду цієї справи, є абсолютно різними і за правилами статті 75 ГПК України мають оцінюватись судами незалежно в кожній з цих справ окремо з огляду на те, що у справі № 904/5511/16 факт дотримання Відповідачем умов Договору суд вважав встановленим, оскільки на час ухвалення рішення у цій справі існувало судове рішення у справі № 910/497/16 (постанова апеляційного суду) щодо чинності Договору в іншій редакції, відповідно до умов якого строк виконання Відповідачем умов Договору (не пізніше 20.01.2018) на той момент ще не настав, а суд відмовив у задоволенні позову у справі № 904/5511/16 через передчасність позовних вимог.

У цій справі факти були іншими, оскільки на момент звернення із цим позовом та в подальшому Договір існував в його первісній редакції через скасування касаційним судом (у справі № 910/497/16) незаконного рішення щодо внесення змін до Договору, а тому у цій справі Позивач виходив з іншого строку виконання Відповідачем умов Договору - не пізніше 21.01.2016.

6.2 Апеляційний суд не дослідив умови Договору, зокрема щодо строку проведення розрахунків між сторонами, а також не виконав вказівки в постанові Верховного Суду у цій справі.

7. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Встановленні рішенням від 20.09.2016 у справі № 904/5511/16 обставини відсутності порушення Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати природного газу за Договором виключають підстави для здійснення нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат у спірних правовідносинах у цій справі

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Щодо підстав для припинення зобов`язання

8.1 Здійснюючи касаційне провадження у цій справ, Суд виходить з вимог про оскарження судових рішень в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача сум пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих Позивачем за період 22.06.2016 по 31.05.2017.

8.2 Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктами 1, 4 частини 2 цієї статті ЦК України (435-15) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

8.3 В силу норм статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.4 Статтями 598 та 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

8.5 Згідно з частиною 1 статті 530 та частиною 1 статті 612 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.6 За змістом статей 549, 550, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статей 193, 216, 218, 230 Господарського кодексу України підставою для застосування до учасника господарських відносин господарсько-правової відповідальності у вигляді зобов`язання сплатити пеню є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання - порушення правил здійснення господарської діяльності, а саме невиконання або неналежне (несвоєчасне) виконання грошового зобов`язання, внаслідок якого виникає обов`язок, зокрема сплатити пеню.

8.7 Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.8 Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України (435-15) , відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення.

Суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц.

8.9 За змістом норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України Суд дійшов висновку, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, у тому числі від відповідальності, передбаченої статтями 549, 550, 625 цього Кодексу та статтею 230 Господарського кодексу України .

Суд звертається до власної правової позиції, що викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 918/341/16, від 21.08.2018 у справі 909/656/17, від 16.10.2018 у справі № 924/1039/16, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, а також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18.

Щодо наслідків втрати права на судовий захист

8.10 Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахування приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.11 Таким заходом, згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України, статтею 4 ГПК України та статтею 1 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом у цій справі - до 15.12.2017) є право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

8.12 Згідно зі статтею 14 ГПК України (в чинній редакції) ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15 та в пункті 11.12 постанови Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17.

8.13 За змістом норм пункту 2 частини 1, частини 2 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом у цій справі, до 15.12.2017) та норм пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 та частини 3 231 ГПК України (1798-12) (в чинній редакції) розгляд та вирішення по суті спору про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав, свідчить про реалізацію особою (особами) у процесуальному порядку, однак в межах іншого провадження (справи), права на захист щодо конкретної вимоги у спірних правовідносинах між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет, внаслідок чого ця особа (особи) у процесуальному сенсі (порядку) втрачають в подальшому права на судовий захист та на задоволення вимоги, щодо якої вже ухвалене рішення по суті спору у спорі про той же предмет, між тими ж сторонами, з тих же підстав.

8.14 Поряд з цим втрата права на судовий захист щодо вимоги (між тими ж сторонами, з тих же підстав), щодо якої вже ухвалене судове рішення по суті спору, не свідчить про припинення матеріального права щодо цієї вимоги та про припинення зобов`язання, яке кореспондує цьому праву, у матеріальному сенсі з огляду на таке.

Рішення суду за загальним правилом не може породжувати зобов`язання грошового характеру, тому що зобов`язання боржника завжди передує судовому рішенню. Судове рішення у цьому разі не є юридичним фактом, що породжує зобов`язання, а слугує підтвердженню факту певного правопорушення та визначає суму коштів, що становить зміст цього зобов`язання. Навіть у тому випадку, коли конкретна сума грошового зобов`язання встановлюється судовим рішенням, вона ґрунтується на факті вчиненого раніше правопорушення, обраховує борг із моменту правопорушення. Суд, задовольняючи вимогу кредитора, тим самим визнає правомірними вимоги позивача та застосовує примус до стягнення шкоди. Тому судове рішення не породжує, а лише підтверджує підставу виникнення зобов`язання.

Аналогічно висновку про виникнення зобов`язання, зобов`язання не припиняється з ухваленням судового рішення, зокрема про відмову в задоволенні вимог щодо цього зобов`язання, оскільки це рішення підтверджує втрату особою процесуального права на задоволення вимоги щодо цього зобов`язання в процесуальному (судовому) порядку.

Процесуальні наслідки цього рішення, у разі звернення особи до суду із тотожними вимогами (про той же предмет і з тих же підстав), окрім тих, що визначені пунктом 2 частини 1, частини 2 статті 80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) та пунктом 3 частини 1 та частини 3 231 ГПК України (1798-12) (в чинній редакції) - припинення/закриття провадження у справі за цими вимогами, слід оцінювати також в контексті підстав для відмови в позові та в контексті встановлених цим рішенням обставин.

8.15 У цій справі суди встановили, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у справі № 904/5511/16 Позивачу було відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення основної суми боргу за Договором з підстав відсутності з боку Відповідача прострочення виконання зобов`язання через ненастання строку виконання Відповідачем зобов`язання за Договором, оскільки суд керувався умовами Договору в редакції, що була чинна на час вирішення спору у справі № 904/5511/16 згідно з висновками в постанові апеляційного суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16, якою ухвалено внести зміни до Договору в частині умов щодо строку виконання зобов`язання (не пізніше 20.01.2018).

Суди також встановили, що в подальшому постанова апеляційного суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16 скасована постановою Вищого господарського суду від 02.11.2016, наслідком чого стало скасування рішення про внесення змін до Договору в частині умов щодо строку виконання зобов`язання (не пізніше 20.01.2018) з поверненням чинності первинної редакції Договору в цій частині - зі строком виконання зобов`язання - січень 2016 року, з посиланням на умови якої Позивач у справі № 904/5511/16 стверджував про прострочення виконання Відповідачем основного зобов`язання за Договором.

Поряд з цим суди встановили, що Позивач у справі № 904/5511/16 не звертався про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у цій справі за нововиявленими обставинами.

8.16 У зв`язку із викладеним, враховуючи висновки в пунктах 8.13, 8.14, а також встановлений судами факт припинення провадження у цій справі, зокрема, щодо вимоги тотожній вимозі у справі № 904/5511/16 - щодо стягнення з Відповідача основної суми боргу за Договором, Суд дійшов висновку про втрату Позивачем права на судовий захист та на задоволення цієї вимоги в судовому порядку.

Аналогічного висновку щодо спірних правовідносин у цій частині (щодо основної суми боргу за Договором) дійшов Верховний Суд в постанові від 21.05.2019 у справі № 904/5511/16 (пункт 28), погодившись з висновком апеляційного суду, що обрання способу захисту порушеного права є суб`єктивним правом кожної особи, на яку покладається тягар відповідальності за неправильно обраний спосіб захисту і за всі наслідки пов`язані з цим.

8.17 Поряд з цим, попри наведені висновки та з огляду на висновки щодо підстав для виникнення та припинення зобов`язання (пункти 8.13, 8.14 цієї постанови), Суд дійшов висновку, що втрата Позивачем права на задоволення в судовому порядку своєї вимоги щодо стягнення з Відповідача суми основного зобов`язання за Договором як у цій справі, так і у справі № 904/5511/16, між тим не припиняє цього зобов`язання у розумінні статей 598 та 599 ЦК України.

Отже, незважаючи на те, що Позивачу відмовлено у справі № 904/5511/16 у задоволенні вимог про стягнення основного зобов`язання за Договором з підстав невстановлення судом обставин прострочення виконання зобов`язання Відповідачем, однак при цьому не встановлено обставин припинення цього зобов`язання, а у цій справі припинено провадження в частині тотожних вимог, це не є перешкодою для дослідження та встановлення судами у цій справи обставин існування/відсутності цього зобов`язання Відповідача за Договором (у зв`язку з простроченням його виконання) з урахуванням висновків в постанові Вищого господарського суду від 02.11.2016№ 910/497/16 (щодо редакції Договору в частині умов щодо строку виконання Відповідачем зобов`язання за Договором).

Метою встановлення зазначених обставин є з`ясування та встановлення підстав для застосування до Відповідача відповідальності за невиконання (прострочення виконання) ним цього зобов`язання відповідно до умов Договору та статей 549, 550, 625 ЦК України та статті 230 Господарського кодексу України, а відповідно і встановлення обґрунтованості нарахування відповідних сум за період 22.06.2016 по 31.05.2017, щодо яких судове рішення у справі № 904/5511/16 не ухвалювалось.

8.18 У зв`язку із викладеним та з огляду на відмову Позивачу рішенням суду у справі № 904/5511/16 у задоволенні вимог, зокрема про стягнення з Відповідача основної суми заборгованості за переданий йому Позивачем з січня 2013 по грудень 2015 року природний газ за Договором без встановлення при цьому обставин припинення зобов`язання Відповідача за Договором, Суд зазначає про передчасність висновків судів першої і апеляційної інстанцій в оскаржуваній частині про відсутність підстав у розумінні статей 549, 550, 610, 611, 612 ЦК України та статей 193, 216, 218, 230 ГК України для подальшого виникнення у Відповідача похідних зобов`язань за Договором - щодо сплати сум пені, інфляційних втрат та річних.

Відповідно, суди дійшли передчасних висновків про відсутність у Позивача права нараховувати Відповідачу суми цих зобов`язань за період 22.06.2016 по 31.05.2017, що не були предметом спору у справі № 904/5511/16, а також про відсутність підстав у Позивача вимагати їх стягнення в судовому порядку у цій справі.

Дійшовши цього висновку Суд погоджується з аналогічними аргументами скаржника (пункти 6.1, 6.2 цієї постанови).

8.19 Отже, суди як першої, так і апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального і процесуального права. Суди у зв`язку із цим не встановили обставин та не надали оцінки зібраним у справі доказам, а саме умовам Договору в редакції, чинній на час звернення із позовом у цій справі (в частині умов щодо строку виконання зобов`язання) та доказам, наданим у справі щодо виконання сторонами умов Договору та щодо основного зобов`язання Відповідача за цією угодою.

8.20 Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку, що допущені судами процесуальні порушення - недослідження зібраних у справі доказів, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, - щодо існування у Відповідача на час звернення із позовом у цій справі невиконаних зобов`язань перед Позивачем за Договором, а відповідно і щодо обґрунтованості нарахування Позивачем та існування підстав та сплати Відповідачем спірних сум пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих за період 22.06.2016 по 31.05.2017.

8.21 Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

8.22 Враховуючи викладене, визначені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, та з урахуванням положень пункту 2 частини 1 статті 308 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України скасуванню підлягають оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення сум пені, інфляційних втрат та річних, нарахованих за період 22.06.2016 по 31.05.2017 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 скасувати в частині стягнення пені в сумі 4 005 124 грн 18 коп., 3 % річних - 2 514 829 грн. 17 коп. ат інфляційних втрат - 9 067 915 грн 01 коп. за період з 22.06.2016 по 31.05.2017.