У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Локо Діджітал" про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно та стягнення 1 328, 80 грн. неустойки (як подвійної плати за користування річчю за час прострочення на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) )).

В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" посилалось на те, що ним повідомлено відповідача про закінчення 31.03.2018 дії договору оренди № 1570 від 30.09.2014 на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та заявлено вимогу про повернення орендованого майна, відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору оренди. Крім цього, 23.03.2018 та 10.07.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" зверталось до відповідача з листами №ДН-4/01-4/456 та №ДН-4/01-4/108 про повернення майна. Проте відповідач на вказані листи відповіді не надав, викладені в них вимоги не виконав, майно не повернув.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" (орендарем) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавцем) 30.09.2014 укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1570, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - майданчик площею 3,2 м-2 (реєстровий №04713033.35. БКТЦВК063), що знаходиться на балансі відокремленого підрозділу - "Коростенської дирекції залізничних перевезень" ДТГО "Південно-Західна залізниця", відноситься до сфери управління Міністерства інфраструктури України та знаходиться за адресою: Ємільчинський р-н., смт. Яблунець, станція Яблунець, у смузі полоси відводу залізниці. Майно передане в оренду для встановлення металевої щогли на залізобетонній опорі з метою надання послуг з доступу до Інтернету.

Факт приймання-передачі майна в оренду підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності від 30.09.2014.

Відповідно до п. 10.1 договору його укладено до 01.04.2015 включно.

Додатковим договором № 1 від 01.04.2015 до договору оренди сторони продовжили його дію до 01.08.2015 включно.

Додатковим договором № 2 від 17.07.2015 до договору оренди сторони продовжили його дію до 31.12.2015 включно.

В подальшому Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області 18.08.2015 втратило право виступати орендодавцем щодо нерухомого майна, переданого за договором оренди від 30.09.2014 № 1570, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014 (200-2014-п) "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця".

ПАТ "Укрзалізниця" набуло статусу орендодавця, про що 04.03.2016 укладено відповідний додатковий договір, яким внесені, зокрема, такі зміни до договору оренди:

- орендодавцем майна за договором оренди від 30.09.2014 №1570 є ПАТ "Укрзалізниця". Найменування балансоутримувача змінено на структурний підрозділ виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця";

- орендна плата за базовий місяць розрахунку - листопад 2015 року - становить 133, 09 грн.;

- орендна плата 100% перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця. Одержувач коштів - Виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень Регіональної філії "Південно-Західна Залізниця" ПАТ "Укрзалізниця";

- договір діє з 01.12.2015 по 31.03.2016 включно.

Інші умови договору, не порушені даним додатковим договором, залишені без змін. Передача майна в оренду від позивача до відповідача зафіксована в акті приймання-передачі від 04.03.2016.

11.04.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди № 1570, яким пункт 10.1 останнього викладено в наступній редакції "Цей Договір діє до 30.06.2016 включно".

27.07.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди № 1570, яким пункт 10.1 останнього викладено в наступній редакції "Цей Договір діє з 01.07.2016 до 31.07.2016 включно".

21.09.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір №6 до договору оренди № 1570, яким пункт 10.1 останнього викладено в наступній редакції: "Цей Договір діє з 01.08.2016 по 31.10.2016 включно".

18.11.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди № 1570, яким було внесено зміни до п. 3.1. останнього, а саме в частині розміру орендної плати, яка з 01.10.2016 становить 140 грн. без ПДВ.

13.12.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди № 1570, яким пункт 10.1 останнього викладено в наступній редакції: "Цей Договір діє з 01.11.2016 по 31.03.2017 включно".

27.04.2017 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" укладено додатковий договір до договору оренди № 1570, яким пункт 10.1 останнього викладено в наступній редакції: "Цей Договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно".

ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" 20.03.2018 листом № НЗР-5/277 повідомило відповідача про закінчення 31.03.2018 дії договору оренди № 1570 від 30.09.2014 на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та вимагало повернення орендованого майна, відповідно до п.п. 10.9, 10.10 договору оренди. Зазначений лист було відправлено на адресу відповідача (поштове повідомлення про відправку від 21.03.2018) та отримано ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" 23.03.2018.

В свою чергу, 23.03.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" звернувся до відповідача з листом № ДН-4/01-4/456 про повернення майна протягом 3-х робочих днів після закінчення договору оренди та про підписання акта прийому- передачі майна. Зазначений лист відправлено на адресу відповідача зі зворотнім повідомленням (поштове повідомлення про відправку від 23.03.2018) та отримано ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" 27.03.2018.

Також листом від 05.12.2017 позивач додатково вимагав від відповідача повернути орендоване майно.

В подальшому 10.07.2018 виробничий підрозділ Коростенська дирекція залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" звернувся до відповідача з листом №ДН-4/01-4/108 про повернення майна. Вказаний лист відповідач отримав 12.07.2018.

Відповіді на вищевказані листи відповідач не надав, викладені в них вимоги не виконав, майно не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказував, що:

- договір оренди від 30.09.2014 № 1570 було укладено з метою забезпечення надання послуг безпроводного доступу до мережі Інтернет пасажирам швидкісних потягів Інтерсіті та іншим користувачам на комерційній основі. Шляхом укладень ряду додаткових договорів строк дії договору оренди № 1570 продовжувався, однак, кожним наступним продовженням спірного договору позивач зменшував строк такого продовження. В свою чергу 25.07.2017 позивачем було відправлено на електронну адресу відповідача додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1570, згідно з яким, строк його дії мав бути продовженим з 01.07.2017 до 31.08.2017. Вказаний примірник договору підписано ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" та відправлений позивачу рекомендованим листом від 01.08.2017 № 02/08/17-3 та отриманий позивачем 08.08.2017. Екземпляр підписаного та відправленого відповідачем балансоутримувачу договору оренди не повернувся. Натомість, як вказує відповідач, представник позивача зателефонував відповідачу та повідомив, що йому буде надіслано для підписання додатковий договір до договору оренди в новій редакції;

- в отриманому додатковому договорі вказано термін його дії до 31.08.2017, тоді як сам додатковий договір отримано лише 08.11.2017, і будь-яких дій з боку орендодавця з питання подальшого продовження договірних відносин між сторонами не було. Крім того, в новій редакції додаткового договору передбачалася одностороння зміна умов договору зі сторони регіональної філії "Південно-Західна залізниця ПАТ "Укрзалізниця", а саме його дострокове розірвання, що, на думку відповідача, є формою зловживання орендодавцем своїми правами;

- разом з договором відповідач направив позивачу протокол розбіжностей, в якому запропонував позивачу виключити певні пункти, які суперечать умовам договору. При цьому зазначений договір та протокол розбіжностей позивачем не повернуто, однак орендні платежі ним приймалися, оренда майна продовжувалася;

- посилаючись на на приписи ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), відповідач вважає запропоновані ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" пропозиції, які містяться в протоколі розбіжностей, прийнятими позивачем, а відтак додатковий договір до договору оренди нерухомого майна від 30.09.2014 № 1570 вважає діючим в запропонованій відповідачем редакції. Враховуючи викладене відповідач стверджує, що вимога про стягнення неустойки також не підлягає задоволенню;

- також відповідач наголошує, що до укладення між сторонами договору про оренду державного майна, між ними було укладено договір про співробітництво № 210/2011-НЮ від 29.09.2011, який станом на дату розгляду справи є діючим. На виконання вказаного договору про співробітництво відповідачем за власні кошти було збудовано волоконно-оптичну магістральну мережу, яка охоплює декілька областей та місто Київ. Відповідач вказує, що ним справно сплачуються всі платежі за договором оренди, заборгованість у останнього перед позивачем відсутня.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

1) листи від 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, якими позивач додатково вимагав від відповідача повернути майно, не можуть бути розцінені як підстава для припинення дії договору оренди в порядку ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідачу не направлялись;

2) належного обґрунтування тверджень позивача щодо припинення дії договору оренди саме 31.03.2017 матеріали справи не містять, так як спільно підписаний сторонами додатковий договір про продовження дії договору оренди, в порядку п. 10.4 останнього, - це додатковий договір від 27.04.2017, яким продовжено дію договору по 30.06.2017 включно. Надана до справи копія підписаного сторонами додаткового договору, згідно якого строк дії визначено з 01.07.2018 по 31.08.2017 судами до уваги не прийнята, оскільки не містить його дати, і оригіналу сторонами не було надано;

3) між ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ та ПАТ "Укрзалізниця" було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача № ПЗ/ДН-4-146778/НЮ від 22.12.2017, з додатковими угодами до нього, за умовами якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт майданчику, що знаходиться за адресою: Ємільчинський район, смт. Яблунець, ст. Яблунець, у смузі полоси відводу залізниці (надалі майданчик), а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі. Сторонами підтверджується, що вказаний договір, який є чинним, укладено між сторонами для забезпечення належного функціонування орендованого майна за Договором №1570 від 30.09.2014, за ним регулярно здійснюються платежі;

4) також на виконання договору про співробітництво між сторонами укладено ряд інших договорів: про надання в користування кабельної каналізації електрозв`язку; про надання послуг використання місця в захисній полімерній трубці; про надання послуг доступу та використання місць в каналах кабельної каналізації; про надання місця в кабельній каналізації електрозв`язку (ЗПТ), які станом на час розгляду справи є чинними та забезпечують функціонування орендованого майна разом з необхідними комунікаціями, як цілісної системи технологічного процесу. При цьому вищевказані правочини укладались між сторонами з метою забезпечення надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет пасажирам швидкісних потягів Інтерсіті та іншим користувачам на комерційній основі;

5) ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" продовжує користуватись об`єктом оренди на теперішній час, сплачувати орендну плату та інші платежі по вищевказаним договорам. Всі сплачені платежі прийняті відповідачем. За даними відповідача розрахунки за оренду майна, згідно з договором оренди, проведені у повному обсязі;

6) вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення повернення майна в розмір 1 328, 80 грн. не підлягають задоволенню, оскільки дія договору оренди нерухомого майна №1570 від 30.09.2014 не припинена;

7) суд апеляційної інстанції також послався на ст.ст. 3, 11, 13, 14, 16, 509 ЦК України та зазначив, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень ч.ч. 2-5 ст. 13 цього Кодексу.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Так скаржник зазначає, що:

- дія договору оренди продовжувалась, з урахуванням положень ЦК України (435-15) та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , з 01.07.2017 по 30.09.2017, з 01.10.2017 по 31.12.2017, з 01.01.2018 по 31.03.3018 та закінчилась 31.03.2018;

- відповідне волевиявлення орендодавця про припинення договору може бути висловлене ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку;

- висновки судів попередніх інстанцій про те, що відповідач продовжує користуватись об`єктом оренди на теперішній час, сплачувати орендну плату та інші платежі, а розрахунки за оренду майна проведені у повному обсязі - не свідчать про продовження дії договору, оскільки за умовами останнього у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно;

- дійшовши висновку про те, що договір оренди державного майна було укладено з метою виконання умов договору про співробітництво від 29.09.2011, місцевий та апеляційний господарські суди не врахували, що договір оренди є самостійним договором в тексті якого відсутні будь-які посилання на договір про співробітництво.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.07.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.07.2019.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від відповідача 25.06.2019 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що:

твердження позивача щодо участі в електронних аукціонах є передчасними, тому що даний спір стосується договірних правовідносин стосовно договору оренди;

позивачем не надано жодного надісланого повідомлення про припинення дії договору оренди протягом місяця після закінчення терміну його дії, тобто протягом місяця після 31.03.2018, 30.06.2018 чи після 30.09.2018;

відповідач продовжує належним чином виконувати умови договору оренди № 1570 від 30.09.2014;

твердження позивача, що нібито договір оренди являється всього на всього самостійним договором, є хибними, оскільки його було укладено з метою виконання умов договору про співробітництво № 210/2011-ЦЮ від 29.09.2011.

Заслухавши доповідь головуючого судді Могил С.К., переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.

Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідно форма вираження волевиявлення орендодавця.

В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.

Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Дійсно, як встановлено судами попередніх інстанцій, дія договору оренди № 1570 від 30.09.2014 неодноразово продовжувалась шляхом підписання сторонами додаткових угод (договорів) до неї, а останнім таким договором був додатковий договір від 27.04.2017 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ", яким пункт 10.1 договору оренди викладено в редакції: "Цей Договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно".

Разом з тим, сама лише відсутність підписаних договорів про внесення змін до договору оренди № 1570 в частині строку його дії після 01.07.2017 і по час направлення позивачем заяв відповідачу про припинення дії договору не свідчить про те, що останній не продовжував свою дію, оскільки ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не вимагає обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього, а договір продовжується з визначених у цій частині підстав автоматично на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Крім цього, якщо враховувати висновки апеляційного господарського суду про те, що останнім договором, яким продовжувався строк дії договору оренди, був додатковий договір від 27.04.2017 між ПАТ "Укрзалізниця" та ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ", яким пункт 10.1 договору оренди викладено в редакції: "Цей Договір діє з 01.04.2017 по 30.06.2017 включно" та про те, що дія договору оренди станом на дату направлення позову до суду не припинена, за відсутності висновків про автоматичне продовження дії договору видається незрозумілим на якій правовій підставі користувався відповідач відповідним майном.

Зазначеного суди обох інстанцій не врахували та дійшли передчасного висновків про те, що належного обґрунтування тверджень позивача щодо припинення дії договору оренди саме 31.03.2017 матеріали справи не містять, а листи від 05.12.2017, 20.03.2018, 23.03.2018, якими позивач повідомляв відповідача про припинення дії договору та додатково вимагав від відповідача повернути майно не можуть бути розцінені як підстава для припинення дії договору оренди в порядку ст. 764 ЦК України та ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору відповідачу не направлялись.

Посилання судів обох інстанцій на те, що між сторонами у справі укладено договір на співробітництво, а на виконання вказаного договору укладено ряд інших договорів, які станом на час розгляду справи є чинними та забезпечують функціонування орендованого майна разом з необхідними комунікаціями як цілісної системи технологічного процесу, і вищевказані правочини укладались між сторонами з метою забезпечення надання послуг безпровідного доступу до мережі Інтернет пасажирам швидкісних потягів Інтерсіті та іншим користувачам на комерційній основі - жодним чином не впливають на оцінку обставин припинення/неприпинення дії договору оренди № 1570 як самостійного правочину з окремим предметом регулювання правовідносин, які склалися між сторонами у справі.

Крім цього, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що ТОВ "ЛОКО ДІДЖІТАЛ" продовжує користуватися об`єктом оренди на теперішній час, сплачувати орендну плату та інші платежі по вищевказаним договорам не можуть свідчити про продовження строку дії договору оренди № 1570 та про його чинність, оскільки, по-перше, саме по собі здійснення оплати за користування орендованим майном не є безспірною ознакою продовження дії договору оренди, а, по-друге, судами не надано жодної оцінки доводам позивача про те, що за умовами договору оренди (п. 3.11) у разі його припинення (розірвання) орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно.

Так само судами обох інстанцій не надано жодної оцінки посиланням позивача на повідомлення, оформлене листом № ДН-4/01-4/1085 від 10.07.2018, на яке ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" посилалось в своїй позовній заяві.

Разом з тим, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Проте рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

Також посилаючись на ст.ст. 3, 11, 13, 14, 16, 509 ЦК України та зазначаючи, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу, суд апеляційної інстанції не зробив жодного висновку стосовно порушення/відсутності порушення позивачем вказаних норм, у зв`язку з чим такі посилання не несуть жодного змістового навантаження.

Враховуючи викладене та беручи до уваги передбачені ГПК України (1798-12) межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верхвоного Суду дійшла висновку, що постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Житомирської області.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, надати належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.04.2019 та рішення Господарського суду Житомирської області від 08.01.2019 у справі № 906/745/18 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.