третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018 (суддя Фанда О.М.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 [колегія суддів: Кордюк Г.Т. (головуючий), судді Кравчук Н.М., Плотницький Б.Д.]

зі справи № 909/773/18

за позовом АТ "Укртрансгаз"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ" (далі - АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз"; попереднє найменування - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз", далі - ПАТ "Івано-Франківськгаз"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - НКРЕКП,

про визнання укладеним договору про транспортування природного газу в редакції позивача.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. АТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПАТ "Івано-Франківськгаз" про визнання укладеним договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000388 (далі - Договір) у редакції позивача, викладеній у позовній заяві, що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що позивач надіслав на адресу відповідача проект Договору у двох примірниках, один з яких підписаний позивачем. Договір складений у відповідності до типової форми договору транспортування природного газу, затвердженої постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497. Відповідач запропонований позивачем проект Договору підписав з протоколом розбіжностей, запропонувавши змінити пункт 9.3 Позивач не погодився з умовами Договору, запропонованими відповідачем, оскільки, на його думку, вони змінюють істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням пункту 3 частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 25.03.2019, у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) , посилання на яку містить запропонована позивачем редакція пункту 9.3 Договору, визнана такою, що втратила чинність відповідно до Переліку постанов Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951 (951-2017-п) . Оскільки пункт 9.3 типового договору містить посилання на порядок, встановлений нечинним нормативно-правовим актом, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача та визнання укладеним договору на умовах, запропонованих останнім.

2.3. Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками місцевого господарського суду та за результатами перегляду справи в апеляційному порядку відхилив доводи позивача про неправомірність повної відмови в позові, оскільки суд не був позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги шляхом визнання договору укладеним без положень, які передбачали застосування постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) . За висновками апеляційного суду, між сторонами фактично існує спір щодо однієї умови Договору, а саме: умов пункту 9.3 Щодо решти умов Договору спір між сторонами відсутній, оскільки договір (крім пункту 9.3) підписаний двома сторонами без жодних зауважень, а тому є укладений у добровільному порядку, за виключенням спірного пункту. Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку про те, що позивачем не доведено невідповідності пункту 9.3 Договору в редакції відповідача, викладеній у протоколі розбіжностей до Договору, нормам чинного законодавства.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Укртрансгаз", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. За твердженнями скаржника, внаслідок порушення норм процесуального права, передбачених статтями 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України), судами попередніх інстанцій неповно встановлено фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

4.2. Суди попередніх інстанцій не врахували того, що укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору транспортування природного газу для учасників ринку природного газу є обов`язковим у силу закону, а тому відмова судів у задоволенні позову про укладення такого договору є неправомірною.

4.3. Відмовивши у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій фактично визнали Договір укладеним на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, однак така редакція Договору змінює істотні умови та зміст типового договору, що суперечить положенням пункту 3 частини четвертої статті 179 ГК України.

5. Доводи інших учасників справи

5.1. АТ "ОГС "Івано-Франківськгаз" подало відзив (та додаткові пояснення до нього) на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність доводів скарги та просило оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення. У своєму відзиві відповідач наголошує на тому, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, між сторонами вже існував укладений договір на транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000706. Не погоджуючись з умовами зазначеного діючого договору, позивач фактично просить укласти інший договір, який паралельно врегульовуватиме тотожні правовідносини сторін.

5.2. Від НКРЕКП відзив на касаційну скаргу не надходив.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. АТ "Укртрансгаз" (оператор) надіслало ПАТ "Івано-Франківськгаз" (замовник) два примірники Договору, предметом якого є надання оператором замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених договором, та оплата замовником оператору встановленої в цьому договорі вартості таких послуг.

6.2. Відповідно до пункту 9.3. Договору (в редакції, запропонованій позивачем) у випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає Замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до 5 робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

6.3. Супровідним листом від 08.08.2018 №11-032-ЛВ-7961-0818 ПАТ "Івано-Франківськгаз" надіслало АТ "Укртрансгаз" підписаний Договір разом з протоколом розбіжностей до нього.

6.4. Згідно з протоколом розбіжностей до Договору ПАТ "Івано-Франківськгаз" не погодилося із запропонованою АТ "Укртрансгаз" редакцією пункту 9.3 Договору та виклало його у такій редакції: "У випадку якщо загальна вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику рахунок на оплату за добовий небаланс (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця). Замовник має оплатити рахунок на оплату за добовий небаланс у термін до п`яти робочих днів, крім вартості послуг, визначених абзацом другим цього пункту.

Оплата вартості щодобових небалансів оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) , у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

6.5. АТ "Укртрансгаз" не погодилося з редакцією пункту 9.3 Договору, викладеною ПАТ "Івано-Франківськгаз" у протоколі розбіжностей, та в межах 20-денного строку, встановленого частиною сьомою статті 181 ГК України, звернулося до суду з позовом у даній справі.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ГК України (436-15) :

частини перша - четверта, шоста-сьома статті 179:

- майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями;

- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори;

- укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування;

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів;

- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів;

частини перша, друга статті 180:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства;

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода;

частини четверта, п`ята, сьома стаття 181:

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором;

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони;

- якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими;

частина третя статті 184:

- укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору;

- спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору;

- день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

7.2. Цивільний кодекс України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ):

абзац другий частини третьої статті 6:

- сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

частина перша статті 630:

- договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку;

частина перша статті 638:

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

7.3. Закон України "Про ринок природного газу" (329-19) :

пункт 17, 45 частини першої статті 1:

- оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

- транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу;

частини перша, друга статті 32:

- транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу;

- типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів транспортування природного газу із замовниками.

7.4. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП від 16.02.2017 № 201:

пункти 2.2., 2.3. глави 1:

- господарська діяльність з транспортування природного газу здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , чинних Кодексу газотранспортної системи, Кодексу газосховищ, Кодексу газорозподільних систем, Правил постачання природного газу, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, які регулюють ринок природного газу;

- при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог, зокрема мати укладений з оператором газотранспортної системи договір транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого НКРЕКП.

7.5. Кодекс газотранспортної системи, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493:

абзац тридцять сьомий пункту 5 глави 1 розділу І:

- договір транспортування - договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги);

абзац шістдесят шостий пункту 5 глави 1 розділу І:

- плата за добовий небаланс - це сума коштів, яку замовник послуг транспортування сплачує або отримує відповідно до розміру добового небалансу;

пункт 1 глави 3 розділу І:

- оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб`єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою на використання газотранспортної системи в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою через газотранспортну систему в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї;

пункт 2 глави 1 розділу ІV:

- правовідносини між оператором газотранспортної системи та оператором установки LNG/оператором газосховища/газовидобувним підприємством/оператором газорозподільної системи/прямим споживачем щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування газотранспортної системи, регулюються договором транспортування природного газу, укладеним відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2497 (z1383-15) ;

пункт 1 глави 1 розділу VІІІ:

- одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.

7.6. Постанова НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497:

- затвердити Типовий договір транспортування природного газу, що додається.

7.7. ГПК України (1798-12) :

частина перша статті 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 2 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд;

пункт 1 частини третьої статті 310:

- підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною спору у справі стало питання про наявність чи відсутність підстав для укладення договору про транспортування природного газу в редакції позивача.

8.2. Як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, виходячи з вимог ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, а також приписів чинного законодавства України, укладення договору про транспортування природного газу відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, є обов`язковим для учасників ринку природного газу, в тому числі й для відповідача.

8.3. Відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення частини третьої статті 179 ГК України та, за наявності переддоговірного спору щодо укладення договору, розглянути його з дослідженням усіх спірних умов договору.

8.4. Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що на вирішення суду фактично був переданий спір щодо однієї умови Договору, а саме: пункту 9.3 Щодо решти його умов спір між сторонами відсутній, оскільки проект Договору (крім пункту 9.3) підписаний двома сторонами без жодних зауважень.

Пункт 9.3 Договору врегульовує питання проведення оператором газорозподільної системи (відповідачем) оплати вартості щодобових небалансів за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам та містить посилання на строки і процедуру, передбачену Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2005 № 20.

Така редакція пункту 9.3 Договору (станом на момент звернення позивача з позовом у цій справі до суду) відповідала Типовому договору транспортування природного газу, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497.

Водночас судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) втратила чинність з 01.01.2018 у зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 08.11.2017 № 951 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України".

Таким чином, у зв`язку із невнесенням регулятором змін до Типового договору транспортування природного газу, останній у пункті 9.3 передбачав обов`язок здійснювати оплату небалансів у строки та за процедурою, передбачені нормативним актом, який втратив свою чинність та не підлягає застосуванню.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог АТ "Укртрансгаз" у повному обсязі. При цьому, за висновками судів попередніх інстанцій, Договір є укладеним сторонами в добровільному порядку, крім пункту 9.3 Договору, який не може бути викладено в редакції позивача з наведених вище підстав.

8.5. Касаційний господарський суд не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними з огляду на таке.

З урахуванням вимог статей 628, 638 ЦК України та статті 180 ГК України зміст договору, зокрема, становлять умови (пункти), які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, при цьому договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких віднесено у тому числі умови, що визначені законом як істотні або які є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Спірний пункт 9.3 Договору врегульовує порядок і строки розрахунків між сторонами за транспортування природного газу в частині оплати вартості щодобових небалансів за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам.

Послуги балансування системи є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування, у зв`язку з чим умови пункту 9.3 Типового договору транспортування природного газу про порядок і строки розрахунків між сторонами в частині оплати вартості щодобових небалансів є необхідними для договорів даного виду та є істотними умовами таких договорів.

З урахуванням недосягнення сторонами згоди щодо однієї з істотних умов договору відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог в повному обсязі має наслідком неукладеність спірного Договору - всупереч вимогам чинного законодавства про обов`язковість укладення такого договору.

Встановивши обставини невідповідності умов пункту 9.3 Типового договору транспортування природного газу, а відтак і запропонованої позивачем редакції цього пункту вимогам чинного законодавства України, суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки редакції пункту 9.3 Договору, запропонованій відповідачем у протоколі розбіжностей, та не розглянули питання щодо часткового задоволення позову шляхом визнання Договору укладеним з викладенням спірного пункту Договору в такій редакції, або, у разі невідповідності цього пункту й у редакції відповідача, - шляхом конкретизації умов відповідного пункту Договору з виключенням з нього посилання на нечинний нормативно-правовий акт на підставі частини четвертої статті 179 ГК України.

8.6. Аналогічні доводи про можливість часткового задоволення позову зі справи заявлялися АТ "Укртрансгаз" під час перегляду справи в апеляційному порядку, однак були неправомірно відхилені судом апеляційної інстанції.

8.7. Касаційним господарським судом не приймаються твердження скаржника про те, що, відмовивши у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій фактично визнали Договір укладеним на умовах, запропонованих відповідачем у протоколі розбіжностей, оскільки наслідком такої відмови є неукладеність такого пункту договору, а враховуючи те, що умови цього пункту є істотними, то й неукладеність Договору в цілому.

8.8. Інші доводи АТ "Укртрансгаз", викладені в його касаційній скарзі, Касаційний господарський суд вважає правомірними та обґрунтованими.

8.9. Твердження відповідача про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі, між сторонами існував укладений діючий договір на транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000706 не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.

Водночас з`ясування фактичних обставин, пов`язаних з наявністю названого договору від 17.12.2015 (його предметом, змістом, строком дії і можливістю паралельного існування з новим договором, на укладенні якого наполягає позивач), має істотне значення для правильного вирішення спору зі справи з урахуванням неможливості врегулювання тотожних правовідносин двома різними правочинами.

8.10. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам не відповідають.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи АТ "Укртрансгаз" про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" задовольнити частково, оскаржувані рішення суду першої інстанцій та постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.3. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, з`ясувати фактичні обставини, пов`язані з наявністю згаданого договору від 17.12.2015 № 1512000706, надати належну правову оцінку спірним умовам даного Договору, необхідним для визнання його укладеним в цілому, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до вимог закону.