на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 (судді: Якімець Г. Г.. Мирутенко О. Л., Хабіб М. І.) і рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 (суддя Мороз Н. В.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

до Приватного підприємства "ТрастТер",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1,

про стягнення 2 320 406,52 грн,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного управління регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - ПАТ "Брокбізнесбанк") звернулося з позовом до Приватного підприємства "ТрастТер" (далі - ПП "ТрастТер") про стягнення 2 320 406, 53 грн, а саме: заборгованості за кредитом - 1 414 435,25 грн, заборгованості за відсотками - 729 695,40 грн; заборгованості з несплаченої комісії за пролонгацію кредиту - 14 144,35 грн та пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за користування ним - 162 131,53 грн.

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення статей 525, 526, 530, 549- 552, 572, 1048, 1050, 1054, - 1056-1 Цивільного кодексу України та частини 6 статті 231 Господарського кодексу України обґрунтовано неналежністю виконання відповідачем умов кредитного договору від 23.08.2006 № 260/М1 щодо повернення позичених коштів.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2013, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2014, позов задоволено частково, стягнуто з ПП "ТрастТер" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованість за кредитом у сумі 835 798,25 грн і заборгованість за відсотками у сумі 509 816,70 грн. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитом у сумі 578 637,00 грн, заборгованості за відсотками у сумі 219 878,70 грн, пені у сумі 162 131,53 грн і несплаченої комісії за пролонгацію кредиту у сумі 14 144,35 грн відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди дійшли висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог. При цьому, відмовляючи у частині позовних вимог суди, дійшли висновку про наявність підстав для застосування позовної давності, наслідком чого стала відмова у позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 судові рішення скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 578 637,00 грн і заборгованості за відсотками у сумі 219 878,70 грн. Справу в цій частині направлено на новий розгляд. У решті рішення і постанову залишено без змін.

2.2. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019, задоволено позов, стягнуто з ПП "ТрастТер" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 578 637,00 грн заборгованості за кредитом і 219 878,70 грн заборгованості за відсотками, а також судовий збір у сумі 31 939,86 грн.

Суди попередніх інстанцій установили, що лист ПП "ТрастТер" від 06.09.2010, в якому позичальник просив банк продовжити дію кредитного договору від 23.08.2006 № 260/М1, не стягувати платежі за кредитом до 01.09.2011, які гарантував сплатити рівними частинами, свідчить про визнання боржником наявності боргу за спірним кредитним договором, що, у свою чергу, свідчить про переривання позовної давності відповідно до частини 3 статті 264 Цивільного кодексу України, а отже і про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПП "ТрастТер" просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 у частині стягнення з ПП "ТрастТер" судового збору у сумі 31 939,86 грн, наголошуючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Так, скаржник акцентує на неналежному повідомленні йому судом апеляційної інстанції про судові засідання 20.02.2019, 13.03.2019 і 03.04.2019, що позбавило ПП "ТрастТер" можливості підготуватися до участі у судовому розгляді, подавати клопотання, заперечення на доводи інших учасників і права на заявлення відводу.

3.2. У відзиві на касаційну скаргу ПП "ТрастТер" третя особа - ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з ПП "ТрастТер" 578 637,00 грн заборгованості за кредитом, 219 878,70 грн заборгованості з процентів і 31 939,86 грн судового збору у зв`язку із пропуском позивачем позовної давності.

3.3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 також подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 і рішення Господарського суду Львівської області від 04.09.2018 повністю, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог про стягнення з ПП "ТрастТер" 578 637,00 грн заборгованості за кредитом, 219 878,70 грн заборгованості за відсотками і 31 939,86 грн судового збору у зв`язку із пропуском позовної давності.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 наголошує, що лист від 06.09.2010 № ю-928, на який посилаються суди як на підставу для задоволення позовних вимог, підписано не уповноваженою особою, зважаючи на положення пункту 6.10.2 статуту ПП "ТрастТер", оскільки директор товариства має право на підписання банківських документів, сума яких становить 5 000,00 грн.

Крім того, згідно з наказом засновника ПП "ТрастТер" від 02.07.2008 № Р-1/2 написання листів до банку кредитором чи вчинення інших дій щодо банківських документів можливе за наявності згоди власника ПП "ТрастТер". Водночас згоди на підписання листа від 06.09.2010 № ю-928, а отже згоди і на внесення змін до кредитного договору власник підприємства не надавав.

Проте суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки наказу засновника ПП "ТрастТер" від 02.07.2008 № Р-1/2, що, на думку скаржника, є суттєвим для встановлення обставин стосовно наявності у директора ПП "ТрастТер" повноважень на підписання листа від 06.09.2010 № ю-928, і не встановили, чи свідчить зазначений лист про переривання позовної давності у спірних правовідносинах щодо стягнення заборгованості за кредитом і процентами за користування грошовими кредитними коштами.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі також акцентує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16, відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у виді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Оскільки у листі ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928 не наведено жодних посилань, що підприємство має заборгованість із кредитних платежів і відсотків, не зазначено жодних цифр і посилань на період і графік платежів не викладено істотних умов на підтвердження переривання позовної давності суди не взяли цей лист до уваги.

Крім того, у касаційній скарзі ОСОБА_1, зокрема, зазначає про розгляд судом апеляційної інстанції справи за відсутності представника відповідача, який вчасно не отримав повідомлення про дату і час розгляду справи, а отже був позбавлений можливості підготуватися до судового засідання, подати клопотання тощо.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 ПП "ТрастТер" просить її задовольнити, судові рішення у справі скасувати, відмовити у задоволенні позову у зв`язку із пропуском позовної давності, а також наголошує на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.06.2019 у справі № 905/1562/18, і на тому, що заява ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928 не містить підтвердження визнання відповідачем суми боргу за кредитним договором за спірний період.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ПП "ТрастТер" і ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 23.08.2006 між Акціонерним банком "Брокбізнесбанк" (банк) і ПП "ТрастТер" (позичальник) укладено кредитний договір № 260/М1, за умовами якого банк відкрив позичальникові відкличну поновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 1 000 000,00 грн на термін до 22.08.2009 зі сплатою 19 % річних на поновлення обігових коштів.

Між сторонами договору було укладено додаткові договори від 12.05.2008 № 1, від 28.05.2008 № 2 і від 22.08.2009 № 3.

Так, за умовами додаткового договору від 22.08.2009 № 3 до кредитного договору банк відкрив позичальникові відкличну непоновлювальну кредитну лінію із максимальним лімітом заборгованості 1 414 435,25 грн і терміном повернення до 21.08.2011 зі сплатою 26 % річних на поновлення обігових коштів. Сторони продовжили дію кредитного договору та встановили графік повернення кредиту, узгодили поетапне виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем щомісячно, починаючи із 01.12.2009 по 21.08.2011, шляхом сплати по 64 293,00 грн, а в останній місяць - 64 282,25 грн.

Суди установили, що банк свої зобов`язання за кредитним договором від 23.08.2006 № 260/М1 (з урахуванням додаткових договорів до нього) виконав у повному обсязі.

Натомість ПП "ТрастТер" здійснювало лише часткові оплати, які банк зарахував у рахунок погашення заборгованості за відсотками.

В останній день строку повернення кредиту (21.08.2011) ПП "ТрастТер" заборгованість за кредитом і відсотками за користування кредитом не повернуло, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.08.2013 становила 1 414 435,25 грн - заборгованість за кредитом і 729 695,40 грн - заборгованість за відсотками.

4.3. Як убачається із матеріалів справи, ПАТ "Брокбізнесбанк" заявило до суду вимогу про стягнення з ПП "ТрастТер" 2 320 406,53 грн, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 1 414 435,25 грн, заборгованість за відсотками - 729 695,40 грн; заборгованість із несплаченої комісії за пролонгацію кредиту - 14 144,35 грн і пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за його використання - 162 131,53 грн.

4.4. Із матеріалів справи також убачається, що згідно з постановою Вищого господарського суду України від 10.04.2014 справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 578 637,00 грн і заборгованості за відсотками у сумі 219 878,70 грн.

Зі змісту постанови суду касаційної інстанції убачається, що суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині, не надали оцінки листу ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928.

4.5. Так, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення про задоволення позовних вимог із посиланням на положення, зокрема, статті 264 Цивільного кодексу України, дійшли висновку, що заява ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928 підтверджує вчинення відповідачем дій, які свідчать про визнання ним боргу, а отже і про переривання перебігу позовної давності.

4.6. Проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 629 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.7. Водночас за змістом статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 цього Кодексу).

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до частин 1, 3 статті 264 цього Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Так, правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо ними подано докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Зазначену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 09.11.2016 у справі № 6-1457цс16.

4.8. Суди установили, що заяву ПП "ТрастТер" № ю-928, яку судами визнано підставою переривання позовної давності, датовано 06.09.2010, отже трирічний строк позовної давності спливає 06.09.2013, а позовну заяву банк подав 23.08.2013, у зв`язку з чим дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.

4.9. Проте висновок суду апеляційної інстанції, який здійснює повторний розгляд справи, щодо переривання позовної давності на підставі заяви ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928 є передчасним, оскільки зроблений без встановлення відповідних обставин, зокрема щодо розміру боргу, визнаного, чи навпаки, боржником, обставин стосовно того, чи передбачають умови кредитного договору виконання зобов`язання частинами або у виді періодичних платежів, і у випадку вчинення боржником оплати чергового платежу, чи не свідчить така дія про визнання лише певної частини боргу.

4.10. Крім того суди, посилаючись на те, що заява підприємства від 06.09.2010 № ю-928 не є банківським документом у розумінні положень Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) та постанови Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", залишили поза увагою доводи відповідача, що згідно з наказом засновника ПП "ТрастТер" від 02.07.2008 № Р-1/2 директор підприємства не має права підписувати банківські документи, сума яких становить понад 5 000,00 грн, і не має права вчиняти такі дії, як, зокрема, підписання кредитних договорів, змін до кредитних договорів, підписання інших документів, які надсилаються банку, у тому числі звітів, листів, довідок, заяв про реструктуризацію (том 6, а. с. 51).

4.11. Отже, обмежившись лише посиланням на заяву ПП "ТРастТер" від 06.09.2010 № ю-928, проте не надавши оцінки усім доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції, здійснюючи повторний розгляд справи, не встановивши правової природи цієї заяви ПП "ТрастТер" від 06.09.2010 № ю-928, дійшов передчасного висновку про неправомірність доводів учасників справи і про наявність підстав для висновку про вчинення відповідачем дій щодо визнання боргу.

4.12. Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. За наведених обставин колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції передчасними і таким, що зроблено без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому оскаржувану у справі постанову слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати викладене, оцінити правомірність вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

5.4. Водночас доводи, викладені скаржниками у касаційних скаргах, про розгляд справи судом апеляційної інстанції за відсутності представника ПП "ТрастТер" не повідомленого належним чином, спростовуються матеріалами справи, із яких убачається, що суд вчинив усі необхідні дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, а невчасне отримання відповідачем поштової кореспонденції із суду вжиття таких заходів судом не спростовують.

5.5. Щодо поданих ОСОБА_1 заяв про ухвалення окремих ухвал щодо суддів судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на порушення суддями положень процесуального законодавства щодо надання оцінки всім доводам і доказам учасників справи у цьому випадку є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд. При цьому заявник не навів підстав для постановлення в цьому випадку окремих ухвал, зважаючи на положення статті 246 Господарського процесуального кодексу, а зміст цих заяв зводиться лише до незгоди заявника із діями суду.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Приватного підприємства "ТрастТер" і ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.04.2019 у справі № 914/3332/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.