1.1. У листопаді 2018 року Приватне акціонерне товариство "Квазар" (далі - ПрАТ "Квазар") звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича у справі №910/15888/17, відповідно до якої скаржник просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018 ВП №56618119 та зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича скасувати винесену ним постанову про арешт майна боржника від 26.10.2018 ВП №56618119.

1.2. Обґрунтовуючи подану скаргу боржник зазначає, що державний виконавець наклав арешт на майно, право власності на яке боржнику не належить, оскільки це майно відчужене ним у визначений законодавством спосіб та є власністю третіх осіб; державний виконавець робить необґрунтовані висновки щодо заборони відчуження майна ПрАТ "Квазар" станом на дату відчуження цього майна боржником; оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням обсягу наданих йому повноважень, оскільки останній в оскаржуваній постанові зазначає повний текст резолютивної частини рішення суду та вказує, що виконавчі дії вчиняються на підставі наказу Господарського суду міста Києва №910/15888/17 від 14.05.2018 (щодо всіх сум), тоді як постановою Верховного Суду від 28.08.2018 рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

1.3. У грудні 2018 року до місцевого господарського суду від боржника надійшла заява, в якій уточнено вимоги скарги, відповідно до якої скаржник просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018; визнати неправомірною та скасувати постанову від 26.10.2018 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про арешт майна боржника ВП №56618119.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.01.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018, позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" задоволено. Стягнуто з ПрАТ "Квазар" на користь ПАТ "Сбербанк" 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів; 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору. У задоволенні зустрічного позову ПрАТ "Квазар" відмовлено.

14.05.2018 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 видано відповідний наказ.

Стягувачем було пред`явлено наказ Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17 до виконання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2.2. 15.06.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56618119 щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17 про стягнення з ПрАТ "Квазар" на користь ПАТ "Сбербанк" 6 340 000 євро боргу за кредитом, 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 240 000,00 грн витрат по сплаті судового збору.

2.3. Постановою Верховного Суду від 28.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 скасовано в частині стягнення 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 (в частині стягнення 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін.

2.4. 11.09.2018 боржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17.

Листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.09.2018 №29062-33-18/20-1 боржника повідомлено про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 частково залишено в силі та в цій частині воно підлягає виконанню.

2.5. 26.10.2018 в межах виконавчого провадження №56618119 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на об`єкти нерухомого майна у кількості 148 об`єктів.

Зазначена постанова винесена державним виконавцем за наслідками розгляду заяви представника ПАТ "Сбербанк" від 04.10.2018 щодо арешту нерухомого майна боржника.

Задовольняючи вказану заяву стягувача, державний виконавець виходив з того, що з додатку №2 до розподільчого балансу, боржником на баланс ПрАТ "Кріпта" передано нерухоме майно у кількості 132 одиниці, однак станом на 27.09.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про реєстрацію за ПрАТ "Кріпта" права власності лише такого нерухомого майна:

- будівля побутових приміщень (техучилище), літ. "Ц", загальною площею 1236 м-2, розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3;

- будівля побутових приміщень літ. "П", загальною площею 61,3 м-2, розташована за адресою: м. Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок 1-3.

Крім того, державний виконавець зазначив, що на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації, право власності виникає з дня державної реєстрації, а не в момент передання майна, а отже складення та затвердження ПАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу за відсутності державної реєстрації такого майна не свідчить про набуття останньою права власності на нерухоме майно.

Враховуючи викладене, державний виконавець дійшов висновку, що нерухоме майно, перераховане у додатку №2 до розподільчого балансу, станом на 27.09.2018 знаходиться у власності ПАТ "Квазар", про що, зокрема, свідчить відсутність факту виникнення ПрАТ "Кріпта" права власності (відсутність державної реєстрації) на нерухоме майно, вказане у додатку №2 до розподільчого балансу.

Також суд апеляційної інстанції зауважив, що на момент складення та затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існували заборони на відчуження нерухомості, які не були скасовані в установленому законом порядку.

3. Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 11 грудня 2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва скаргу ПрАТ "Квазар" задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення у виконавчому провадженні ВП №56618119 постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018. Постанову від 26.10.2018 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича про арешт майна боржника ВП №56618119 визнано неправомірною та скасовано.

3.1.1. Ухвала мотивована тим, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем з порушенням обсягу наданих останньому повноважень, оскільки всупереч п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не закінчив виконавче провадження в частині стягнення 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за наказом Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17 та виніс постанову про арешт майна боржника від 26.10.2018 в межах усіх сум за наказом Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 у справі №910/15888/17.

3.2. 01 квітня 2019 року постановою Київського апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 скасовано. У задоволенні скарги відмовлено.

3.2.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що нерухоме майно, перераховане у додатку №2 до розподільчого балансу, станом на 27.09.2018 знаходиться у власності ПАТ "Квазар", про що свідчить відсутність факту виникнення у ПрАТ "Кріпта" права власності (відсутність державної реєстрації) на нерухоме майно, вказане у додатку №2 до розподільчого балансу, а тому дії державного виконавця щодо винесення оскаржуваної постанови є правомірними.

3.2.2. Апеляційною інстанцією також звернуто увагу, що на момент складення та затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існували заборони на відчуження нерухомості. Так, Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві були накладені арешти на все нерухоме майно ПрАТ "Квазар", а саме: номер запису обтяження 10094279, дата накладення 18.06.2015, номер запису обтяження 13919642, дата накладення 29.03.2016.

3.2.3. На виконання ухвали апеляційної інстанції від 21.03.2019 у даній справі була надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений 18.06.2015 та 29.03.2016, не скасований в установленому законом порядку як на момент прийняття ухвали місцевим господарським судом, так і час прийняття рішення апеляційною інстанцією.

3.2.4. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що боржником не дотримано вимоги ст. 339 ГПК України, оскільки ПАТ "Квазар" не наведено жодних обґрунтованих доводів з приводу того, яким чином накладений арешт безпосередньо порушує його права.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ПрАТ "Квазар" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2018.

4.1.1. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції не застосовано ч. 2 ст. 328 ГПК України та всупереч її положенням зроблено необґрунтований висновок, що виконавче провадження здійснювалось державним виконавцем за наказом Господарського суду міста Києва від 14.05.2018 №910/15888/17 в частині стягнення 6 340 000 євро боргу та 240 000 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення підлягають виконанню на підставі виконавчих документів, перелік яких визначений у частині першій зазначеної статті. При цьому, державним виконавцям, та іншим органам, які здійснюють примусове виконання рішень, не надано повноваження на визначення того, у якій частині підлягає виконанню виконавчий документ.

4.1.2. Державним виконавцем накладено арешт на майно, право володіння, користування та розпорядження яким належить третій особі - ПрАТ "Кріпта" (код ЄДРПОУ 41901960), яке було створено на підставі прийнятого позачерговими зборами акціонерів ПрАТ "Квазар" рішення щодо реорганізації ПАТ "Квазар" шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов`язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Згідно з ч. 4 ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Скаржник вважає, що відповідно до наведених вимог ЦК України (435-15) , з моменту державної реєстрації ПрАТ "Кріпта" (31.01.2018), до нього, як до новоствореної юридичної особи, перейшло майно ПАТ "Квазар", визначене у розподільчому балансі, тобто арештоване майно, і балансоутримувачем арештованого майна є ПрАТ "Кріпта". Отже, з дня державної реєстрації ПрАТ "Кріпта", ПАТ "Квазар" втратило право володіння, користування та розпорядження арештованим майном, оскільки вже розпорядилось ним.

4.1.3. Наказ, на підставі якого здійснюється виконавче провадження, не передбачає, що державний виконавець повинен аналізувати фінансовий стан третіх осіб, перевіряти інформацію щодо них на підставі даних відкритих державних реєстрів тощо.

На думку боржника, виконавцю законом надано право на перевірку та арешт майна саме боржника, а не третіх осіб. Враховуючи те, що державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на майно не боржника, а третьої особи - ПрАТ "Кріпта", оскаржувана постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню. Судом апеляційної інстанції не прийнято до уваги, що ПАТ "Квазар" не є власником майна, яке арештоване державним виконавцем, а факт реєстрації/нереєстрації такого майна особою, якій воно передане за розподільчим балансом, жодним чином не впливає на ту обставину, що ПАТ "Квазар" вже розпорядилось цим майном у спосіб, що не суперечить чинному законодавству.

4.1.4. Державний виконавець зробив необґрунтовані висновки (з якими погодився суд апеляційної інстанції) щодо заборони відчуження майна ПАТ "Квазар" станом на дату затвердження розподільчого балансу, оскільки станом на дату складання розподільчого балансу ПАТ "Квазар" мало право розпоряджатись належним йому нерухомим майном. Відповідно, зроблені державним виконавцем висновки щодо можливості накладення арешту на майно божника є необґрунтованими, оскільки: право власності боржника на арештоване майно припинилося, а вказане майно належить ПрАТ "Кріпта"; на час затвердження розподільчого балансу ПАТ "Квазар" мало право розпоряджатись належним йому майном, оскільки фактично виконало усі свої зобов`язання у межах виконавчих проваджень ВП №47812712 та ВП №50385749.

4.1.5. Право на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця гарантоване ПАТ "Квазар" як стороні виконавчого провадження, і це право не може бути обмеженим.

ПАТ "Квазар" оскаржувало дії державного виконавця, оскільки останній розцінив арештоване майно саме як майно ПАТ "Квазар", яке є стороною виконавчого провадження. Відповідно, ПАТ "Квазар" скористалося своїм правом на оскарження дій державного виконавця.

4.2. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надходили.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується оскарження боржником дій державного виконавця щодо винесення у виконавчому провадженні постанови про арешт майна від 26.10.2018; визнання її неправомірною та скасування.

5.2.2. Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

За приписами ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території.

Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

5.2.3. Суди встановили, що 15.06.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузменко О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56618119 з виконання наказу №910/15888/17 від 14.05.2018.

Цього ж дня (15.06.2018), державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника у банківських установах.

5.2.4. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, наведена норма регулює питання закінчення виконавчого провадження у разі скасування або визнання нечинним рішення у повному обсязі, а не частково.

В той же час, постановою Верховного Суду від 28.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 скасовано в частині стягнення 1 159 730,60 євро боргу по процентах, 69 796 202,40 грн пені за прострочення повернення кредиту, 8 637 102,03 грн пені за несвоєчасну сплату процентів та в цій частині справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2018 у справі №910/15888/17 (в частині стягнення з ПрАТ "Квазар" на користь ПАТ "Сбербанк" 6 340 000 євро боргу та відмови у задоволенні зустрічного позову) залишено без змін.

Верховний Суд погоджується доводами суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження на підставі постанови Верховного Суду від 28.08.2018 у справі №910/15888/17, зокрема, в частині стягнення з боржника 6 340 000 євро боргу та 240 000 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки в цій частині рішення Господарського суду міста Києва від 16.01.2018 підлягає виконанню.

Верховний Суд зауважує, що державному виконавцю не надано повноважень щодо закінчення виконавчого провадження у частині, яка підлягає виконанню.

5.2.5. При цьому, Верховний Суд враховує, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

5.2.6. Щодо доводів скаржника про те, що державним виконавцем накладено арешт на майно, право володіння, користування та розпорядження яким належить третій особі - ПрАТ "Кріпта", яке було створено на підставі прийнятого позачерговими зборами акціонерів ПрАТ "Квазар" рішення щодо реорганізації ПАТ "Квазар" шляхом виділу з нього нового акціонерного товариства.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.

5.2.7. Так, суд апеляційної інстанцій встановив, що до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява стягувача від 04.10.2018 щодо арешту нерухомого майна боржника, яке відповідно до додатку №2 до розподільчого балансу належить боржнику.

26.10.2018 в межах виконавчого провадження №56618119 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на об`єкти нерухомого майна у кількості 148 об`єктів.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент складання та затвердження ПрАТ "Квазар" та ПрАТ "Кріпта" розподільчого балансу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно існували заборони на відчуження нерухомості. Так, Подільським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві були накладені арешти на все нерухоме майно ПрАТ "Квазар", а саме: номер запису обтяження 10094279, дата накладення 18.06.2015, номер запису обтяження 13919642, дата накладення 29.03.2016.

На виконання ухвали апеляційної інстанції від 21.03.2019 у цій справі була надана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, відповідно до якої арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, накладений 18.06.2015 та 29.03.2016, не скасований в установленому законом порядку як на момент прийняття ухвали місцевим господарським судом, так і час прийняття рішення апеляційною інстанцією.

5.2.8. Крім того, судом апеляційної інстанції правильно зауважено, що погашення заборгованості ПрАТ "Квазар" у виконавчому провадженні, обтяження у якому було здійснено 18.06.2015, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження №47812712 від 13.11.2018, не спростовує факту наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно такого обтяження на момент винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови від 26.10.2018 про арешт майна боржника, тобто виконавче провадження №47812712 було закінчено пізніше, ніж винесена постанова від 26.10.2018.

5.2.9. Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Отже, у разі накладення арешту на майно, яке не належить боржнику, Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) передбачено механізм звільнення такого майна з-під арешту за позовом саме особи, якій належить таке майно, а не будь-якої іншої особи.

Верховний Суд вважає правильними посилання суду апеляційної інстанції, що боржником не наведено обставин, яким чином дії державного виконавця щодо винесення у виконавчому провадженні постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018 порушують його права, тоді як ст. 339 ГПК України передбачає право сторони виконавчого провадження на звернення до суду із скаргою, якщо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволення скарги на дії державного виконавця у повному обсязі.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні скарги боржника обґрунтованим, оскільки ним не доведено порушення державним виконавцем Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) та прав боржника під час прийняття постанови про арешт майна боржника від 26.10.2018. При цьому, доводи боржника у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Квазар" без задоволення, а постанови апеляційної інстанції, що оскаржується, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.