У вересні 2018 року ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Енергофінанс" (відповідач) про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на виконання робіт по спорудженню свердловини № 37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 від 29.05.2017 в сумі 1 907 657,91 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11704/18 (суддя Котков О. В.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за період з 23.03.2018 по 03.04.2018, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно з п.п.1.4., 3.1. Договору для відповідача строк виконання робіт визначається саме з моменту підписання акту приймання-передачі документів № 2 від 12.06.2017, тобто дата початку робіт визначається 12.06.2017, а не 01.06.2017, як зазначає позивач, відповідно датою закінчення виконання робіт є 03.04.2018.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 (колегія суддів: Дідиченко М.А. - головуючий, Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/11704/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/11704/18; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до ТОВ "Енергофінанс" про стягнення штрафних санкцій (пені) за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 1 907 657,91 грн. задовольнити.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги та наявність підстав для задоволення позову, ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" посилається на те, що судами було неповно досліджено докази, неправильно витлумачено положення договору на виконання робіт по спорудженню свердловини № 37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 від 29.05.2017 та норми чинного законодавства (ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 629, 846, 882 ЦК України,ст. ст. 193, 218 ГК України, ст. 168 Земельного Кодексу України).

При цьому, посилаючись на наявні у справі докази, ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" наголошує на тому, що відлік строку виконання робіт по укладеному сторонами договору розпочався саме з 01.06.2017 (дати підписання акту прийому-передачі документів №1), а не 12.06.2017 (дати підписання акту прийому-передачі документів №2), як помилково вважають суди першої та апеляційної інстанцій.

Як стверджує позивач у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що відповідно до умов договору на виконання робіт по спорудженню свердловини № 37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 від 29.05.2017 дата початку виконання робіт пов`язана, зокрема, з повною передачею всіх дозвільних документів, які передбачені додатком № 3 до Договору та заперечує проти висновку місцевого та апеляційного судів, що дозвіл на зняття на перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки є основним документом для початку виконання відповідачем робіт за спірним договором.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 22.04.2019 для розгляду справи № 910/11704/18 за касаційною скаргою ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 910/11704/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11704/18; призначено розгляд справи за касаційною скаргою ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у відкритому судовому засіданні на 03.07.2019 на 09:45.

ТОВ "Енергофінанс" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, в якому просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі № 910/11704/18 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що ухвалені судові рішення є законними та обґрунтованими.

Водночас, від ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, які заявник касаційної скарги просив прийняти до розгляду.

У зв`язку з відпусткою суддів Білоуса В.В., Жукова С.В., згідно з витягами з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 01.07.2019 для розгляду справи № 910/11704/18 за касаційною скаргою ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги (з у рахуванням додаткових пояснень) та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.05.2017 між ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (замовник) та ТОВ "Енергофінанс" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по спорудженню свердловини №37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, підрядник за завданням замовника зобов`язується на власний ризик своїми силами, виконати роботи по спорудженню свердловини №37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (НГКР), надалі - роботи, яка є власністю замовника (надалі - свердловина) згідно наданого замовником в одному оригінальному примірнику робочого проекту на спорудження свердловини № 37 Сахалінського НГКР (надалі - робочий проект), а саме: книга 1 (технічний проект), робочий проект на спорудження свердловини № 37 Сахалінського НГКР; книга 2 (Розділ: Оцінка впливу діяльності на навколишнє середовище (ОВНС), робочий проект на спорудження свердловини № 37 Сахалінського НГКР, у сукупності з належним чином оформленими змінами та доповненнями, протоколами, в обсязі та порядку, визначеними програмою буріння, підписаною сторонами, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи по договору та повністю оплатити вартість виконаних робіт.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, згідно з п. 1.4. Договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 14.03.2018) загальний безперервний строк виконання робіт по Договору становить 295,55 календарних днів.

Датою початку виконання робіт по договору вважається дата здійснення замовником оплати 1-го платіжного етапу зазначеного у додатку №6 договору, але не раніше дати складання акту приймання-передачі документів згідно п. 3.1. Договору.

Сторони погодили, що замовник до початку виконання робіт по Договору надає підряднику документацію, передбачену у додатку №3 до Договору, про що сторони складають акт прийому-передачі документів за переліком згідно до додатку №3 до договору (п. 3.1.Договору).

Додатком № 3 до договору сторони визначили перелік документів, що передаються замовником підряднику до початку виконання робіт. Зокрема, замовником підлягає передачі підряднику дозвільна документація на виконання робіт по спорудженню свердловини:

- робочий проект на спорудження пошукової свердловини № 37 Сахалінського НГКР (технічний проект);

- робочий проект на спорудження пошукової свердловини № 37 Сахалінського НГКР (оцінка впливу діяльності на навколишнє середовище);

- копії висновків експертиз робочого проекту та проекту на спорудження свердловини (висновок експертизи Східного ЕТЦ Держпраці України; погодження АРЗ СП ДСНС України; погодження Харківської комплексної геологічної експедиції; висновок Держпродспоживслужби експертизи; висновок державної екологічної експертизи);

- дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області;

- документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, розташованою під свердловиною.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Місцевим та апеляційним судами з`ясовано, що п.9.8.1. Договору передбачена відповідальність підрядника за порушення загального строку виконання робіт, зазначеного у п. 1.4. Договору, у вигляді пені у розмірі 0,1% від загальної вартості робіт за кожен день такого прострочення.

Предметом даного позову є вимоги ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" про стягнення з ТОВ "Енергофінанс" пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на виконання робіт по спорудженню свердловини № 37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 від 29.05.2017 в сумі 1 907 657,91 грн. (за період з 23.03.2018 по 03.04.2018).

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" вказує на те, що станом на 23.03.2018 роботи по Договору відповідачем виконані не були, акт прийому-передачі закінченої спорудженням свердловини між сторонами не підписано, станом на 03.04.2018 строк прострочки виконання робіт становить 11,45 календарних днів.

При цьому, позивач, посилаючись на те, що оплату коштів за перший етап виконання робіт було здійснено 31.05.2017, а передачу документів згідно акту приймання-передачі - 01.06.2017, зазначає, що відлік строку виконання робіт по Договору розпочався з 01.06.2017 (дати підписання акту прийому-передачі документів №1) та роботи мали бути закінчені відповідачем в термін до 23.03.2018.

Як вбачається із матеріалів справи та було зазначено вище, відповідно до п. 3.1. Договору замовник до початку виконання робіт по Договору надає підряднику документацію, передбачену у додатку №3 до Договору, про що сторони складають акт прийому-передачі документів за переліком згідно до додатку №3 до Договору.

Так, додатком № 3 до Договору сторони визначили перелік документів, що передаються замовником підряднику до початку виконання робіт.

При цьому, як з`ясовано судами, умовами Договору сторони передбачили, що датою початку виконання робіт по договору вважається дата здійснення замовником оплати 1-го платіжного етапу зазначеного у додатку №6 Договору, але не раніше дати складання акту приймання-передачі документів згідно п. 3.1. Договору.

Дослідженням матеріалів справи, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на виконання умов Договору згідно акту прийому-передачі документів № 1 від 01.06.2017 позивач передав, а відповідач прийняв, зокрема, дозвільну документацію на виконання робіт по спорудженню свердловини (всі документи згідно п. 3.1 Договору, окрім одного - дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки ).

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до акту прийому-передачі документів № 2 від 12.06.2017, на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв дозвільну документацію на виконання робіт по спорудженню свердловини: копію дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки №000011 від 07.06.2017 виданого Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області.

Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам і запереченням сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що відповідно до умов Договору дата початку виконання робіт пов`язана, зокрема, з повною передачею всіх дозвільних документів, які передбачені додатком № 3 до Договору.

При цьому, суди виходили з того, що умовами Договору не передбачено, що виконання робіт (дата початку виконання робіт) може розпочатись після передачі лише частини документів, визначених у додатку № 3 до Договору.

Місцевим та апеляційним судами досліджено та встановлено, що лише 12.06.2017 (на підставі акту прийому-передачі документів № 2 від 12.06.2017) позивач передав, а відповідач остаточно прийняв всю дозвільну документацію на виконання робіт по спорудженню свердловини, передбачену додатком № 3 до Договору, а саме: копію дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки №000011 від 07.06.2017, виданого Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області.

Як вбачається з предмету Договору, роботи за спірним договором пов`язані з спорудженням свердловини №37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (НГКР).

Судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що більшість документів, зазначених в переліку, наведеному в Додатку № 3 до Договору, є дозвільними документами, необхідними для початку виконання робіт за Договором, у зв`язку з чим вони і вимагались до початку виконання робіт.

Відповідно до ст. 168 Земельного Кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ґрунти земельних ділянок є об`єктом особливої охорони. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі."

Таким чином, названою нормою чітко передбачено, що для проведення робіт з рекультивації необхідний відповідний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки.

Частиною 1 ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, невиконання умов знімання, збереження і нанесення родючого шару ґрунту.

Процедура видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок регулюється Порядком видачі та анулювання спеціальних дозволів на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 01.01.2005 №1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 20.01.2005 №70/10350 (z0070-05) (далі - Порядок).

Спеціальний дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою і дає право власнику земельної ділянки чи землекористувачу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (п. 2 Порядку).

Згідно з п. 3.1., 3.3. Порядку, власники земельних ділянок та землекористувачі, які проводять гірничодобувні, геологорозвідувальні, будівельні та інші роботи, зобов`язані отримати дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, якщо це призводить до порушення поверхневого (родючого) шару ґрунту. Дозвіл видається на підставі затвердженого в установленому законом порядку проекту землеустрою, у якому повинні бути визначені умови зняття, збереження і використання родючого шару ґрунту та порядок проведення рекультивації порушених земель.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки, є документом, без якого в силу положень ст. 168 Земельного кодексу України власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок та який мав бути переданий позивачем до початку виконання відповідачем робіт за спірним Договором.

Як вже було зазначено, судами встановлено, що дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки №000011 від 07.06.2017, позивач передав відповідачу лише 12.06.2017, що підтверджується актом прийому-передачі документів № 2 від 12.06.2017 та не заперечується сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Строк виконання зобов`язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати в такому випадку зобов`язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду після настання цієї події.

Дослідивши наведені вище обставини, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що згідно з п.п. 1.4., 3.1. Договору для відповідача строк виконання робіт визначається саме з моменту підписання акту приймання-передачі документів № 2 від 12.06.2017, тобто датою початку робіт є 12.06.2017, відповідно датою закінчення виконання робіт є 03.04.2018.

Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Статтею 851 ЦК України передбачено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, початок виконання відповідачем робіт, відповідно до умов Договору, залежав від виконання позивачем свого обов`язку щодо передачі дозвільних документів, які є необхідними для виконання робіт за Договором.

Встановивши, що позивачем було прострочено свій обов`язок щодо передачі повного пакету дозвільних документів, передбачених додатком № 3 до договору, на 12 днів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що у відповідача в розумінні умов Договору та ст.ст. 612, 613 ЦК України станом на 23.03.2018 не настало прострочення виконання зобов`язання за спірним договором.

Відтак, виходячи з приписів наведених вище норм та здійснивши аналіз умов Договору та оцінку поданих сторонами доказів, місцевий та апеляційний суди встановили, що датою закінчення виконання робіт відповідно до п.п. 1.4., 3.1. Договору є 03.04.2018.

Надавши оцінку наявним у справі доказам, доводам та запереченням сторін, враховуючи період нарахування ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" пені (з 23.03.2018 по 03.04.2018), встановивши, що датою закінчення виконання робіт відповідно до п.п. 1.4, 3.1 Договору є 03.04.2018, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором на виконання робіт по спорудженню свердловини № 37 Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища №П/17-21 від 29.05.2017 в сумі 1 907 657,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, з огляду на визначені ст. 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні позову.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, і правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права розглянули спір у справі.

Доводи позивача про те, що роботи за спірним Договором почалися 01.06.2017, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій та обґрунтовано відхилені як безпідставні, і колегія суддів погоджується з ними.

Так, лист відповідача № 0601-17-2 від 01.06.2017, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів, як встановлено судами, складений в односторонньому порядку, не може бути розцінений як зміна умов договору щодо початку виконання робіт по договору та не є актом цивільного законодавства, який породжує цивільні права та обов`язки в розумінні ст. 11 ЦК України.

Крім того, надавши оцінку акту № 1 прийому-передачі виконаних робіт від 25.07.2017, суди дійшли висновку, що зазначений акт не може змінювати встановлену Договором умову щодо початку відліку часу виконання робіт, та, окрім іншого, лише фіксує об`єм та вартість робіт.

Враховуючи викладене, аргументи заявника касаційної скарги, наведені в обґрунтування наявності підстав для стягнення з відповідача пені не спростовують обґрунтованих висновків місцевого та апеляційного судів з огляду на викладене вище та не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до посилань на обставини справи та прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку скаржника, були неправильно оцінені судами при розгляді даної справи, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

Відтак, наведені ПрАТ "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 у справі №910/11704/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального права і процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.