на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 (судді: Кузнецов В. О., Чус О. В., Вечірко І. О.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 (суддя Первушин Ю. Ю.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС"

про стягнення неустойки у сумі 338 671,13 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мезонін ЛТД" (далі - ТОВ "Мезонін ЛТД") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (далі - ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС") про стягнення 338 671,13 грн неустойки за прострочення виконання робіт за договором від 25.10.2016 № 668/1010-16 (далі - договір від 25.10.2016) у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором щодо вчасного, якісного та у повному обсязі виконання робіт, з посиланням на положення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

1.2. ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС", заперечуючи проти задоволення позову наголосило, що всі роботи на об`єкті виконано вчасно, повністю і належним чином, що підтверджується актом виконаних робіт КБ-2в, складеним 26.04.2017, який було направлено позивачеві на підпис разом з іншими документами на підтвердження проведених випробувань і перевірок результатів робіт на об`єкті. Проте позивач необґрунтовано відмовився від підписання документів. Лише 20.07.2017 замовник (позивач) направив виконавцеві (відповідачеві) зауваження щодо виконаних робіт, однак, на думку відповідача, таку заяву не можна вважати зробленою із дотриманням положень статті 853 Цивільного кодексу України. Отже, наразі замовник втратив право посилатися на відступлення від умов договору або недоліки у виконаних роботах.

2. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю з підстав їх недоведеності та необґрунтованості.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ТОВ "Мезонін ЛТД" у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Мезонін ЛТД" повністю, з огляду на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що поза увагою судів залишився факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором, при цьому суди не застосували та не навели обґрунтування незастосування норм матеріального права, а саме статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

ТОВ "Мезонін ЛТД" вважає, що всупереч положенням статей 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України суди зробили висновки на підставі оцінки рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 і постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17, якими встановлено, що акт приймання виконаних робіт підписано в односторонньому порядку є неналежним та допустимим доказом. Проте, як вважає скаржник, цей факт не підтверджує належного виконання відповідачем підрядних робіт, оскільки недоліки може бути виявлено і після прийняття робіт (приховані недоліки), порушення гарантії якості робіт.

Одночасно ТОВ "Мезонін ЛТД" наголошує на ненаданні судами належної оцінки звіту акредитованої компанії - Товариства з обмеженою відповідальністю "Титул. ЛТД" (далі - ТОВ "Титул. ЛТД") № 97/СПЗ/2017 та акту позапланової перевірки Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області, з яких убачається невідповідність результату робіт відповідача за договором нормам, правилам і стандартам, вимогам державного пожежного нагляду та правил протипожежної безпеки.

На думку заявника касаційної скарги, неправильне дослідження судами доказів у справі призвело до прийняття оскаржуваних рішень.

3.2. ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення залишити без змін, акцентуючи на правовірності висновків судів та недоведеності доводів скаржника з підстав, викладених у відзиві.

4. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 25.10.2016 між ТОВ "Мезонін ЛТД" (замовник) і ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" (підрядник) укладено договір № 668/1010-16, за умовами якого предметом договору є виконання робіт з монтажу обладнання систем протипожежного захисту, а саме системи автоматичної пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, системи автоматичного водяного спринклерного пожежогасіння на об`єкті замовника за адресою: м. Бровари, Київської області, вул. Об`їзна дорога, 62.

Згідно з вимогами пункту 1.4 договору роботи за договором виконавець повинен виконати у термін не більше 2 (двох) місяців за умови надходження попередньої оплати на поточний банківський рахунок виконавця та узгодження між замовником і виконавцем усіх технічних питань.

Порядок оплати за договором установлено у календарному плані фінансування, узгодженого сторонами у додатку 2 до договору.

Обсяг, характер і детальну вартість робіт визначено на підставі договірної ціни у додатку № 1 до договору.

Згідно з додатковими угодами від 06.12.2016 і 22.03.2017 сторони дійшли згоди переглянути вартість договору у зв`язку зі збільшенням обсягу робіт.

У пункті 5.2 договору встановлено, що неустойка у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми договору за кожен день прострочення сплачується у разі недотримання строку виконання робіт.

4.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "Мезонін ЛТД" про стягнення з ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" неустойки за прострочення виконання робіт за договором від 25.10.2016 у сумі 338 671,13 грн із посиланням на положення статей 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

4.4. Згідно зі статтями 837 і 846 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 цього Кодексу).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України).

Штрафними санкціями відповідно до частини 1 статті 230 цього Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.5. Як установили суди попередніх інстанцій, звертаючись із позовом про стягнення неустойки, ТОВ "Мезонін ЛТД" наголошувало на затримці виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором за період із 26.12.2016 по 26.06.2017, що згідно з пунктом 5.2 договору є підставою для стягнення неустойки, з урахуванням положень статті 232 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до пункту 6.2 договору роботи мали бути виконані протягом 2 (двох) календарних місяців із дати підписання сторонами договору, тобто в строк до 25.12.2016.

4.6. Як установили суди попередніх інстанцій, зі змісту пункту 1.4 договору убачається, що ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" узяв на себе зобов`язання виконати роботи у термін не більше двох місяців за умови надходження попередньої оплати та узгодження між сторонами усіх технічних питань (кріплення трубопроводів, перепроектування тощо); роботи виконуються за наданим замовником проектом (підпункт 3.3.11 договору).

Проте сторони не надали доказів передачі робочого проекту "Система внутрішнього протипожежного водопроводу та автоматичного водного пожежогасіння 14/07/2016-АУПГ м. Черкаси-2016", а також доказів приєднання цього проекту до договору як додатку.

Суди установили, що позивач не здійснив попередню оплату згідно з додатком № 2 до договору. Остаточну оплату у розмірі 20 %, передбачену календарним графіком фінансування, позивач фактично сплатив лише 25.07.2018 за рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16804/17. Позивач не надав доказів узгодження між сторонами технічних питань кріплення трубопроводів, перепроектування.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, установив, що матеріали справи свідчать про недоведеність настання умов для початку обліку двохмісячного строку виконання робіт.

4.7. Щодо доводів позивача про неякісне виконання відповідачем робіт суди попередніх інстанцій наголосили, що у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/16804/17 за позовом ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" про стягнення з ТОВ "Мезонін ЛТД" 291 154,49 грн Верховний Суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову, зазначив, що відповідно до календарного плану фінансування ТОВ "Мезонін ЛТД" зобов`язане було сплатити ТОВ "Холдинг "Пожежна безпека та НС" вартість робіт протягом 5 (п`яти) тижнів із дати підписання договору. Зокрема, на 5 (п`ятому) тижні після підписання договору ТОВ "Мезонін ЛТД" зобов`язано було здійснити остаточний розрахунок у розмірі 20 %, що становить 225 274,11 грн.

Проте суди у справі № 910/16804/17 установили, що замовник (ТОВ "Мезонін ЛТД") у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно відмовився приймати роботи, своєчасно не заявив про їх недоліки, а отже він не звільняється від обов`язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.

При цьому Верховний Суд визнав помилковим висновок суду апеляційної інстанції у справі № 910/16804/17, здійснений з посиланням на звіт ТОВ "Титул ЛТД " та акт перевірки Державної служби з надзвичайних ситуацій України № 43, зазначивши, що ці документи не спростовують висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення із замовника грошових коштів за виконані роботи, а також із посиланням на те, що акт перевірки Державної служби з надзвичайних ситуацій України № 43 є носієм інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог чинного законодавства у діяльності ТОВ "Мезонін ЛТД", проте висновок контролюючого органу не звільняє замовника від виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

Колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанції, що з огляду на положення частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені судами під час розгляду справи № 910/16804/17, щодо якості виконаних робіт не підлягають встановленню під час розгляду справи № 904/10074/17 про стягнення неустойки за прострочення виконання робіт.

При цьому, як установив суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, у рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/16804/17 установлено факт невиконання ТОВ "Мезонін ЛТД" грошових зобов`язань у період з 30.11.2016 по 25.09.2017, який збігається із періодом, визначеним ТОВ "Мезонін ЛТД" у позовній заяві про стягнення неустойки у справі, що розглядається.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.4. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мезонін ЛТД" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2019 у справі № 904/10074/17 залишити без змін.