1.2 Позовна заява мотивована укладенням Позивачем з Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Відповідач) Договору внаслідок впливу тяжких для Позивача обставин, на вкрай невигідних для нього умовах з огляду на те, що за умовами Договору отриманий Позивачем природний газ за призначенням в подальшому постачається захищеним категоріям споживачів (населенню та релігійним організаціям, що не здійснюють господарську діяльність, стан розрахунків яких за отриманий природний газ є надто відстроченим), тоді як за умовами Договору відповідальність за несвоєчасну оплату газу кінцевими споживачами покладена на Позивача, а наслідком неукладення Позивачем Договору могло бути визнання Відповідачем споживання природного газу кінцевими користувачами Позивача як несанкціонований відбір газу з газотранспортної системи із застосуванням при цьому наслідків до Позивача у вигляді санкцій відповідно до положень пунктів 9, 10 глави 3 розділу ХІІ Кодексу газотранспортних систем. При цьому Позивач зазначив про нікчемність окремих умов Договору через завідому неможливість їх виконання: пунктів 6.2-6.3, 7.2, згідно з якими:

- за наявності заборгованості за попередні періоди Позивач зобов`язаний перераховувати кошти з поточного рахунку на поточний рахунок Відповідача зі спеціальним режимом використання (пункт 6.2);

- за невиконання пункту 6.1 Договору Позивач зобов`язаний сплатити Відповідачу крім заборгованості пеню (пункт 7.2), а Відповідач має право обмежити або припинити передачу газу Позивачу до повного погашення заборгованості за переданий газ за цим Договором (пункт 6.3) та в односторонньому порядку розірвати Договір;

- Відповідач не відповідає за підтримання належного тиску на газорозподільних станціях.

1.3 17.09.2918 Позивач подав заяву про уточнення та доповнення позовних вимог, у якій просив також визнати недійсними додаткові угоди до Договору: № 1 від 31.01.2016, № 2 від 29.02.2016, № 3 від 31.03.2016, № 4 від 30.04.2016, № 5 від 27.02.2016.

1.4 12.10.2018 Позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив визнати недійсними пункти 6.2, 6.3, 7.2, 7.3 Договору.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 27.11.2018 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення (залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019) про відмову в позові повністю.

2.2 Рішення судів мотивовані відсутністю стверджуваних Позивачем підстав для визнання недійсним Договору або заперечуваних Позивачем окремих його частин (умов) відповідно статті 207 Цивільного кодексу України (з підстав нікчемності Договору, невідповідності правочину вимогам закону, вчинення його з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або з тих підстав, що її укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності)), оскільки Позивач, вказуючи на існування цих підстав для визнання Договору недійсним, безпідставно посилається на запроваджений державою механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій і компенсацій, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 № 20, як такий, що змінює характер регулювання правовідносин, що склалися між сторонами за Договором, оскільки цей Порядок не регулює господарські правовідносини сторін, що склалися внаслідок укладення Договору, а обумовлені положеннями Договору зобов`язання Позивача як покупця розраховуватися за придбаний природний газ, сплачувати неустойку в разі порушення строків розрахунків прямо передбачені нормами статей 611, 691, 692 Цивільного кодексу України. Суди зауважили, що Позивач під час укладення Договору не склав протокол розбіжностей, а за час існування та виконання Договору не порушив питання щодо внесення до нього змін в оспорюваній частині.

Рішення про відсутність тяжких обставин для Позивача, під впливом яких він уклав Договір, а також існування вкрай невигідних умов для Позивача на час укладення оспорюваного правочину мотивовано відсутністю цих обставин, на усунення або зменшення яких Позивач змушений був укласти Договір на спірних умовах, за існування яких Договір можна було кваліфікувати як укладений під впливом тяжкої обставини для Позивача і на вкрай невигідних умовах для нього. Посилання Позивача на низьку прибутковість господарських операцій з Відповідачем за Договором не розцінена судами як підстава для визнання оспорюваної угоди недійсною на підставі статті 233 Цивільного кодексу України.

4. Встановлені судами обставини

4.1 30.12.2015 між Відповідачем (продавець) та Позивачем (покупець) укладено Договір, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах договору (пункт 1.1 Договору).

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2 Договору),

постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом 62 700,00 тис. куб.м (пункт 2.1 Договору ),

обсяги газу, що планується передати за Договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу (пункт 2.1.1 Договору),

право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі газу після підписання актів приймання-передачі (пункт 3.1 Договору),

приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.2 Договору),

підписаний акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.3 Договору),

ціни (граничні роздрібні ціни) на природний газ встановлюються Кабінетом Міністрів України на період до 31.03.2016 (включно) (пункт 5.1 Договору),

загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 407517735,83 грн з ПДВ (пункт 5.4),

оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (пункт 6.1 Договору),

оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.2),

при невиконані покупцем вимог, передбачених у пункті 6.1 цього договору, продавець має право обмежити передачу газу покупцю або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору (пункт 6.3),

у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 7.2 Договору),

у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору продавець має право в односторонньому порядку розірвати цей договір (пункт 7.3 Договору),

договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).

4.2 Додатковою угодою № 1 від 31.01.2016 до Договору сторони погодили поставку продавцем та прийняття покупцем з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газу обсягом до 76143,542 тис.куб.м., загальною вартістю 494893763,40 грн.

4.3 Відповідно до умов додаткової угоди № 2 від 29.02.2016 до Договору сторони дійшли згоди про передачу продавцем та прийняття покупцем з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газу обсягом до 71715,726 тис.куб.м., загальною вартістю 466115242,37 грн.

4.4 Згідно з умовами додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 до Договору, зокрема, було погоджено обсяг та ціну газу, що постачається споживачу додатково з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) та викладено пункт 11.1 Договору в новій редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

4.5 30.04.2016 між сторонами підписано додаткову угоду № 4 відповідно до умов якої було погоджено обсяг та ціну газу, що постачається покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) та викладено пункт 11.1 Договору в новій редакції: "Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

4.6 Додатковою угодою №5 від 27.02.2017 до Договору сторонами погоджено обсяг та ціну газу, що постачається покупцю з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно).

4.7 Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 143579353,49 грн, від 29.02.2016 на суму 118329748,48 грн, від 31.03.2016 на суму 112405642,67 грн, від 30.04.2016 на суму 80126379,07 грн, від 31.05.2016 на суму 60488975,71 грн, від 30.06.2016 на суму 46335115,30 грн, від 31.07.2016 на суму 44134417,19 грн, від 31.08.2016 на суму 45480874,73 грн та від 30.09.2016 року на суму 52375166,16 грн Відповідач поставив, а Позивач протягом січня-вересня 2016 року прийняв газ на загальну суму 703255672,80 грн.

4.8 Позивач залучив до матеріалів справи реєстри погашення поточної кредиторської заборгованості Позивачу за спожитий природний газ по пільгах та субсидіях населенню за 2016 рік згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) по загальному фонду. Реєстри складені Відповідачем та Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

4.9 Між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дочірнім підприємством "КиївгазЕнерджи" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України.

4.10 Відповідач виконав взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином, що підтверджується підписаними між сторонами та скріпленими печатками господарюючих суб`єктів актами приймання - передачі природного газу, однак зі сторони Позивача мало місце порушенням строків розрахунків за придбаний природний газ.

5. Короткий зміст вимог касаційної скарги

5.1 25.04.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2019 та ухвалити нове рішення -про задоволення позовних вимог повністю.

6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6.1 Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували, що положення пункту 6.2 Договору в оспорюваній частині та пункт 7.2 Договору не відповідають імперативними нормам актів чинного законодавства, а угода в оспорюваній частині вчинена з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, оскільки грошові зобов`язання Позивача за Договором в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів Державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у Договорі відповідні умови

6.2 Укладення Договору на вкрай невигідних умовах для Позивача обумовлене врегульованим державою через закони та нормативно правові акти порядком розрахунків державою за спожитий пільговими та субсидованими категоріями споживачів природний газ, згідно з яким Позивач, отримавши від Відповідача за Договором природний газ з метою поставки цього газу вказаним категоріям кінцевих споживачів, між тим не має право розпоряджатись коштами, отриманими від цих споживачів за газ, і тим самим впливати на процес здійснення розрахунків з Відповідачем за Договором, а тому не має нести передбачену оспорюваними пунктами Договору відповідальність за прострочення оплати за поставлений природний газ за Договором в цій частині, що сталося внаслідок несвоєчасних розрахунків за природних газ з боку пільгових категорій кінцевих споживачі природного газу.

7. Позиція Відповідача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

7.1 Сторони, укладаючи оспорювану Позивачем угоду, виходили із закріпленого, зокрема, нормами статті 627 Цивільного кодексу України, принципу свободи договору: бажали укласти договір, і зовнішній вираз полі (волевиявлення) - відповідає внутрішній волі сторін.

7.2 Під час укладення спірної угоди сторони досягли згоди з усіх істотних умов Договору, у тому числі і щодо порядку і строків розрахунків, а тому умови Договору є обов`язковими до виконання, у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання недійсним пункту 6.2 Договору.

7.3 Встановлені судами обставини схвалення та виконання Позивачем Договору, у тому числі в частині здійснення оплати за поставлений та прийнятий Позивачем природний газ за Договором на визначених в ньому умовах, які не заперечувались Позивачем на стадії укладення цієї угоди, виключає існування підстав для визнання угоди недійсною, а позовні вимоги спрямовані на ухилення Позивача від відповідальності за неналежне виконання прийнятих ним зобов`язань за Договором.

8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм прав

8.1 Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням приписів статті 4 ГПК України, наведені приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

8.2 Отже підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

8.3 Відповідно до пункту 2 частини 2статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання правочину недійсним.

8.4 Предметом спору у цій справі є дійсність оспорюваних пунктів Договору з підстав заперечення Позивачем законності застосування до нього згідно з оспорюваними умовами Договору наслідків невиконання або неналежного виконання ним Договору щодо розрахунків за отриманий природний газ, а саме: сплата пені, обмеження передачі Позивачу як покупцю газу, розірвання Договору.

8.5 Нормами статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною 1 статті 215 цього кодексу передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.6 Отже наведеними нормами визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 ЦК України).

8.7 Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом цієї норми закріплена у статті 204 ЦК України презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, мають безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 у справі №904/8978/17 з посиланням на висновок в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 916/5073/15 (провадження № 12-33зг18), а також в пункті 7.5 постанови від 25.06.2019 у справі № 5023/5836/12.

8.8 У зв`язку із викладеним Суд доходить висновку, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому висновок (рішення) про невідповідність правочину актам законодавства як підстава для його недійсності (пункт 1 статті 203 ЦК України) має ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи щодо порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

8.9 Суди встановили, що:

- предметом Договору є купівля-продаж у 2016 році природного газу, який використовується Позивачем для подальшої реалізації побутовим споживачам;

- за участю сторін за Договором у 2016 році підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України (далі -СПР);

- згідно з реєстрами Позивачем здійснювалось погашення поточної кредиторської заборгованості за спожитий природний газ по пільгах та субсидіях населенню за 2016 рік згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) (далі - Порядок № 20 від 11.01.2005) (що була чинною на час виникнення між сторонами за Договором спірних правовідносин щодо купівлі-продажу природного газу у 2016 році).

8.10 Відповідно до Порядку № 20 від 11.01.2005 держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних з постачанням, зокрема природного газу населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Цим порядком визначений механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню, зокрема на оплату природного газу.

Тобто, державою офіційно визнається неможливість підприємства паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (в залежності від рівня отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

8.11 Отже, підписавши СПР, на які послались суди у цій справі, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, у тому числі за Договором.

8.12 За змістом Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком від 11.01.2005 № 20, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг.

Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Позивача) зазнають імперативного регулівного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

8.13 У зв`язку із обставинами, що були встановлені в ході розгляду справи (пункт 8.9 цієї постанови), та наведеним аналізом норм законодавства, Суд дійшов висновку про те, що незалежно від того, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Формулюючи викладені вище висновки, Суд враховує mutatis mutandis висновки Верховного Суду в постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 13.03.2018 у справі № 903/61/17, від 18.04.2018 у справі № 906/790/16, від 21.08.2018 у справі № 914/2669/17, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, а також висновки в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

8.14 Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 653 цього Кодексу у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Статтею 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.

8.15 На підставі викладеного та з урахуванням висновків в пунктах 8.12, 8.13 цієї постанови, Суд дійшов висновку, що держава, взявши на себе регулівну функцію щодо розрахунків між сторонами за Договором шляхом ухвалення підзаконного нормативного акта - встановивши згідно з Порядком № 20 від 11.01.2005 та за укладеними між сторонами СПР інші порядок і строки розрахунків з урахуванням підписаних СПР між сторонами у цій справі, тим самим врегулювала (вирішила) питання наслідків проведення розрахунків всупереч умовам Договору, оскільки з урахуванням змінених згідно з СПР порядку та строків розрахунків, первинно визначених в Договорі, відсутні правові підстави для нарахування пені на грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету.

Суд звертається до правової позиції, що викладена в пункті 4.8 постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

8.16 Поряд з цим, попри наведений висновок (пункт 8.15 цієї постанови), Суд з урахуванням:

- вимог норм статей 3, 6, 627 ЦК України щодо свободи договору (визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості);

- вимог норм статей 11, 509, 526, 628, 629 ЦК України щодо обов`язковості виконання сторонами умов договору, що були визначені та погоджені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору;

- вимог статей 549 ЦК України, що встановлюють наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати пені;

- встановлених судами обставин укладення Позивачем з Відповідачем Договору - без зауважень щодо умов цієї угоди з боку Позивача та без складення ним протоколу розбіжностей до Договору;

- встановлених судами обставин виконання Позивачем своїх зобов`язань за Договором щодо здійснення розрахунків за отриманий природний газ в повному обсязі;

Суд дійшов висновку, що включення в Договір умов щодо застосування до Позивача як покупця за Договором відповідальності за прострочення розрахунків за Договором (пені), можливість застосування якої прямо передбачена наведеними нормами ЦК України (435-15) , не суперечить вимогам законодавства, та, зокрема Порядку від 11.01.2005 № 20, та не є підставою для визнання недійсними оспорюваних умов Договору.

Відтак, Суд зазначає, що питання законності застосування до Позивача наслідків згідно оспорюваними пунктами Договору - відповідальності за прострочення розрахунків за отриманий природний газ, зокрема у вигляді обов`язку сплатити пеню тощо, може вирішуватись у спорі про застосування до Позивача цього виду відповідальності за Договором (про стягнення суми пені тощо), однак не у спорі про визнання недійсним пунктів Договору, якими встановлені загальні, передбачені законом наслідки прострочення розрахунків.

Натомість Позивач наведеного не врахував, звернувшись після проведення розрахунків за Договором із вимогами у цій справі про визнання недійсними оспорюваних умов Договору, не зазначивши при цьому, в чому полягає порушення прав Позивача, яким чином оспорювані умови суперечать інтересам держави і суспільства, та в чому полягає порушення хоча б одним з учасників господарських правовідносин за Договором господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності) під час укладення Договору в оспорюваній частині у розумінні положень статті 207 Господарського кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

8.17 Дійшовши цих висновків, Суд погоджується із висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав у розумінні статті 4 ГПК України, статей 15, 203, 215 ЦК України та статті 207 Господарського кодексу України (в редакцій, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для визнання недійсними оспорюваних пунктів Договору та з аргументами Відповідача у відзиві на касаційну скаргу (пункт 7.3), що вимоги у цій справі спрямовані на ухилення Позивача від відповідальності за неналежне виконання прийнятих ним зобов`язань за Договором.

8.18 У зв`язку із викладеними висновками Суд погоджується і з висновками судів в оскаржуваних рішеннях про відсутність підстав для визнання недійсними оспорюваних умов Договору відповідно статті 233 ЦК України (через вчинення правочину під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах), оскільки суди не встановили існування на момент укладення Договору обставин, з якими у розумінні статті 233 ЦК України пов`язується застосування правових підстав для визнання Договору недійсним, на які вказує Позивач -тяжких обставин, на усунення або зменшення яких Позивач змушений був укласти Договір на спірних умовах.

Суд також погоджується з наданою судами правовою кваліфікацією оспорюваних умов Договору, як таких, що не є вкрай невигідними для Позивача у розумінні статті 233 ЦК України, ураховуючи висновки в цій постанові (пункти 8.12, 8.13) - щодо регулювання державою питання розрахунків за природний газ за Договором з урахуванням змінених відповідно до Порядку № 20 від 11.01.2005 та згідно з СПР первинно визначених в Договорі порядку та строків розрахунку за природний газ, отриманий Позивачем за Договором, в частині грошового зобов`язання, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету.

8.19 Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними оспорюваних пунктів Договору не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню.

8.20 Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними оспорюваних пунктів Договору зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані, у тому числі з мотивів, наведених в цій постанові.