1.1. 27.03.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач, НАК "Нафтогаз України") звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївгаз Збут" (далі - Відповідач, ТОВ "Миколаївгаз Збут") про стягнення боргу у загальній сумі 23 376 854, 86 грн, у тому числі: 19 207 286, 93 грн пені, 1 678 258, 20 грн 3 % річних та 2 491 309, 73 грн інфляційних втрат.

1.2. Позовна заява мотивована порушенням Відповідачем умов господарського зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-162-Н (далі - Договір) в частині своєчасної оплати за отриманий у 2016 році газ.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018, в позові відмовлено повністю та покладено на Позивача судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані відсутністю підстав для застосування до Відповідача як покупця за Договором відповідальності за несвоєчасно здійсненні розрахунки у вигляді штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних з огляду на те, що оплата за природний газ, поставлений у 2016 році за Договором, проведена Відповідачем в повному обсязі з дотриманням умов пункту 6.2 Договору, а остаточний розрахунок проводився на підставі спільних протокольних рішень (далі - СПР) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2015.

2.3. Підтримуючи наведені висновки суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на частковий розрахунок Відповідачем за спожитий газ у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) ; Позивачем належним чином не доведено факт проведення Відповідачем решти оплат за поставлений протягом січня-вересня місяців 2016 року природний газ поза межами строку, встановленого пунктом 6.1 Договору; Позивачем не надано розрахунку заявлених до стягнення сум за вирахуванням заборгованості, яка погашена відповідно до СПР (сум субвенцій, що надійшли з державного бюджету України у спірний період), на яку не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати та наголосив, що СПР передбачено не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, а й зміну строків виконання зобов`язань за Договором.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 15.01.2019 Позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суди не врахували cплату Відповідачем суми боргу в розмірі 300 млн грн власними коштами, що не підпадає під регулювання СПР та порушує умови Договору, у зв`язку з чим є підстави для застосування положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та нарахування штрафних санкцій.

4.2. Позивач здійснив розрахунки сум вимог, що заявлені у цій справі, виключно на заборгованість, яка була сплачена Відповідачем власними коштами з порушенням строків розрахунків, а не на підставі СПР.

4.3. Суди не дослідили сальдо та операції по рахунку за Договором, надані Скаржником на підтвердження оплат Відповідача.

4.4. Суди не врахували судову практику Вищого господарського суду України та Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

5.2. Доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Позивача на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24.07.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2018; розгляд справи призначено на 12.03.2019; встановлено строк для подання відзиву до 05.03.2019.

6.2. Ухвалою Верховного Суду від 16.04.2019 зупинено провадження у справі № 915/252/18 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/296/18.

6.3. 31.05.2019 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла постанову у справі № 924/296/18, повний текст якої опубліковано в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.06.2019.

6.4. Ухвалою Верховного Суду від 21.06.2019 поновлено провадження у справі; розгляд справи призначено на 02.07.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 30.12.2015 між Позивачем як продавцем та Відповідачем як покупцем укладено Договір (т. 1, а.с. 13-17), відповідно до умов якого Позивач зобов`язався передати у власність Відповідачу у 2016 році природний газ, а Відповідач прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі покупця) (п. 1.2 Договору).

7.2. Пунктом 2.1 Договору визначено, що продавець передає покупцеві газ у період з 01.01.2016 по 31.03.2016 в обсязі до 148626,066 тис. куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 55939,373 тис.куб.м., лютий - 51439,662 тис.куб.м., березень 41247,031 тис.куб.м.

7.3. Відповідно до п. 3.2 Договору приймання-передача газу, переданого у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

7.4. Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

7.5. Пунктами 7.1, 7.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та договором; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього Договору він зобов`язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

7.6. Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

7.7. З метою узгодження вартості природного газу, обсягів переданого газу та інших умов до Договору було укладено чотири додаткові угоди, якими врегульовано обсяг природного газу для покриття потреб Відповідача у природному газі та порядок проведення розрахунків між сторонами.

7.8. 31.01.2016 та 29.02.2016 сторони уклали відповідно додаткові угоди № 1 та № 2 до Договору (т. 1, а.с. 18, 19), якими було викладено в іншій редакції пункти 2.1, 5.4 Договору щодо обсягів та загальної суми вартості природного газу за цим Договором.

7.9. 31.03.2016 сторони підписали Додаткову угоду № 3 до договору (т. 1, а.с. 20-21), відповідно до якої, зокрема, пункт 2.1 Договору доповнено абзацом наступного змісту: "Продавець додатково передає покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 23626,560 тис.куб.м."; пункти 6.1, 11.1 договору викладено в іншій редакції, а саме відповідно: "Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу" (п. 6.1 Договору); "Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (п. 11.1 Договору).

7.10. 30.04.2016 сторони уклали додаткову угоду № 4 до Договору (т. 1, а.с. 22-23), відповідно до якої пункти 2.1 та 11.1 договору викладено у наступних редакціях, а саме відповідно: "Продавець передає покупцеві газ у період з 01.01.2016 по 30.09.2016 (включно) в обсязі до 193292,203 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 70784,440 тис.куб.м., лютий 44985,613 тис.куб.м., березень 38971,150 тис.куб.м., квітень 15000,000 тис.куб.м., травень 5817,000 тис.куб.м., червень 4564,500 тис.куб.м., липень 4402,200 тис.куб.м., серпень 4473,600 тис.куб.м., вересень 4293,700 тис.куб.м." (п. 2.1 Договору); "Договір набуває чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення" (п. 11.1 Договору).

7.11. На виконання умов Договору сторонами складено та підписано акти приймання-передачі природного газу (т. 1, а.с. 24-32), а саме: від 31.01.2016 на суму 225 773 322,62 грн, від 29.02.2016 на суму 149 722 199,74 грн, від 31.03.2016 на суму 157 657 765,75 грн, від 30.04.2016 на суму 8 7615 020,72 грн, від 31.05.2016 на суму 46 501 035,25 грн, від 30.06.2016 на суму 31 912 648,01 грн, від 31.07.2016 на суму 30 266 162,06 грн, від 31.08.2016 на суму 29 441 869,67 грн, від 30.09.2016 на суму 36 277 632,74 грн.

7.12. На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Відповідачем та Позивачем (далі - Сторони протокольних рішень) підписані СПР про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету (т. 1, а.с. 43-132), а саме: № 705 від 19.02.2016 на суму 4 396 431,47 грн, № 706 від 19.02.2016 на суму 50 000 000,00 грн, № 707 від 19.02.2016 на суму 50 000 000,00 грн, № 708 від 19.02.2016, на суму 32 000 000,00 грн, № 1996 від 22.07.2016 на суму 7392850,37 грн, № 1997 від 22.07.2016 на суму 50 000 000,00 грн, № 1998 від 22.07.2016 на суму 33 383 429,28 грн, № 2239 від 23.08.2016, на суму 5615000,00 грн, № 2430 від 21.09.2016 на суму 6 500 000,00 грн, № 2431 від 21.09.2016 на суму 10 000 000,00 грн, № 2620 від 20.10.2016 на суму 6 000 000,00 грн, № 2621 від 20.10.2016 на суму 5 065 450,00 грн, № 2951 від 18.11.2016 на суму 1 868 775,80 грн, № 2954 від 18.11.2016 на суму 13 111 499,36 грн, № 2952 від 18.11.2016 на суму 50 853 824,84 грн.

7.13. Відповідно до розділу 1 зазначених СПР їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (20-2005-п) .

7.14. Розділом 2 СПР погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами СПР; зокрема Відповідач перераховує Позивачу кошти за природний газ за 2016 рік згідно з Договором із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік, договір від 30.12.2015 № 16-162-Н".

7.15. Згідно із розділом 3 СПР з метою їх реалізації Сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених СПР та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03.08.2015 № 493/688; перерахувати кошти наступній Стороні, а Сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього СПР; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього СПР та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим СПР.

7.16. Сторони, що підписали СПР, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 № 20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за СПР про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (Розділ 4 СПР).

7.17. Розрахунок за даними СПР відбувся шляхом перерахування грошових коштів наступними платіжними дорученнями (т. 1, а.с. 133-147): № 46 від 19.02.2016 на суму 50 000 000,00 грн, проведено 02.03.2016; № 45 від 21.03.2016 на суму 4 396 431,47 грн, проведено 29.03.2016; № 47 від 05.04.2016 на суму 50 000 000,00 грн, проведено 14.04.2016; № 48 від 05.04.2016 на суму 32 000 000,00 грн, проведено 14.04.2016; № 57 від 25.07.2016 на суму 7 392 850,37 грн, проведено 27.07.2016; № 58 від 25.07.2016 на суму 50 000 000,00 грн, проведено 02.08.2016; № 61 від 25.08.2016 на суму 5 615 000,00 грн, проведено 02.09.2016; № 59 від 25.07.2016 на суму 33 383 429,28 грн, проведено 04.10.2016; № 63 від 22.09.2016 на суму 6 500 000,00 грн, проведено 01.11.2016; № 64 від 22.09.2016 на суму 10000000,00 грн, проведено 01.11.2016; № 71 від 21.10.2016 на суму 6000000,00 грн, проведено 01.11.2016; № 72 від 21.10.2016 на суму 5065450,00 грн, проведено 01.11.2016; № 84 від 21.11.2016 на суму 13111499,36 грн, проведено 15.12.2016; № 82 від 21.11.2016 на суму 1868775,80 грн, проведено 15.12.2016; № 83 від 21.11.2016 на суму 50853824,84 грн, проведено 27.12.2016.

7.18. За змістом доданого НАК "Нафтогаз" до позовної заяви сальдо по підприємству ТОВ "Миколаївгаз Збут" заборгованість у Відповідача відсутня.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.2. Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

8.3. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, суди перевірили наданий Позивачем розрахунок та встановили, що НАК "Нафтогаз України" неправомірно включено до нього періоди, що виникли після настання строку платежу, зазначеного у пункті 6.1 Договору, після підписання СПР до дати фактичної оплати заборгованості за природний газ, проведеної на виконання цих СПР у порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) , якою затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі - Порядок), чинної на час виникнення спірних правовідносин.

8.4. Вказаний Порядок визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, пільг з послуг зв`язку та інших передбачених законодавством пільг, в тому числі компенсації втрати частини доходів у зв`язку з відміною податку з власників транспортних засобів та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального для фізичних осіб (крім пільг на одержання ліків, зубопротезування, оплату електроенергії, природного і скрапленого газу на побутові потреби, твердого та рідкого пічного побутового палива, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот) і компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату, рентної плати за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (далі - субвенція).

8.5. Абзацом четвертим пункту 7 Порядку передбачено, що розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

8.6. Суди встановили, що у період з 19.02.2016 до 18.11.2016 між Сторонами протокольних рішень підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ.

8.7. Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, Сторони погодили, що відшкодування частини боргу Відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку.

8.8. При цьому для застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

8.9. Отже, підставою застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена Відповідачем за рахунок власних коштів. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 28.11.2018 у справі № 927/370/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16.

8.10. Положеннями пункту 1.2 Порядку від 03.08.2015 № 493/688, яким сторони керувалися під час підписання відповідних спільних протокольних рішень, визначено, що розрахунки, передбачені у пункті 1.1 цього розділу, проводяться за згодою сторін на підставі актів звіряння за нарахованими пільгами, субсидіями та компенсаціями населенню (акти звіряння) або договорів, що визначають обсяг щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу, форму якого наведено у додатку 1 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію, форма якого наведена у додатку 2 до цього Порядку; спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків за електроенергію та природний газ або вугілля, форма якого наведена у додатку 3 до цього Порядку.

8.11. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що підписавши спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, НАК "Нафтогаз України" у такий спосіб виявило згоду здійснити розрахунки відповідно до Порядку від 03.08.2015 № 493/688, а отже погодилося зі зміною порядку та строків проведення розрахунків за наданий ним газ за Договором.

8.12. Крім того, як убачається зі змісту Порядку від 11.01.2005 № 20, держава взяла на себе бюджетне зобов`язання із відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності).

Визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі наданих пільг і субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності Відповідача) зазнають імперативного регуляторного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти, до яких належить і Порядок від 11.01.2005 № 20.

8.13. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), застосування, чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 906/790/16, від 21.03.2019 у справі № 905/1100/18, від 31.05.2019 у справі 924/296/18.

8.14. Стосовно доводів скаржника про те, що судами не враховано прострочення Відповідачем оплати за Договором власними коштами (пункт 4.1 цієї постанови), Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, врахувавши не доведений Позивачем належним чином факт проведення Відповідачем оплат за поставлений протягом січня-вересня місяців 2016 року природний газ за Договором поза межами строку, встановленого пунктом 6.1 Договору, те, що Позивачем не надано доказів підставності нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за вирахуванням заборгованості, яка погашена відповідно до СПР, на яку вказані нарахування не здійснюються, у зв`язку зі зміною порядку розрахунків, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача 19207286,93 грн пені, 2491309,73 грн інфляційних втрат та 1678258,20 грн 3 % річних.

8.15. Згідно з приписами статті 300 ГПК України Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.16. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги, викладені в пунктах 4.1, 4.2. цієї постанови, спрямовані на перегляд висновків судів про достовірність доказів і здійснення їх додаткової перевірки, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.17. Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, зазначив, зокрема, що за змістом доданого Позивачем до позовної заяви сальдо по підприємству ТОВ "Миколаївгаз Збут" заборгованість у Відповідача відсутня (пункт 7.18 цієї постанови).

8.18. За наведених обставин, доводи Скаржника (підпункт 4.3.) про недослідження судами сальдо та операції по рахунку за Договором Суд відхиляє як такі, що спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами.

8.19. Викладені у цій постанові та в оскаржуваних судових рішеннях висновки не суперечать наведеній в касаційній скарзі практиці Верховного Суду України щодо застосування норм права у відносинах, які виникають внаслідок порушення грошових зобов`язань, у зв`язку з чим Суд відхиляє доводи Скаржника, викладені в пункті 4.4 цієї постанови.