за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Дніпропетровської міської ради, територіального управління Держгірпромнагляду у Дніпропетровській області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28,

за участю прокуратури Дніпропетровської області,

про знесення будівлі,

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2012 року Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "К ЕНД ФД" (далі - ТОВ "К ЕНД ФД") (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 05.02.2015, прийнятої судом) про зобов`язання відповідача звільнити охоронну зону діючого газопроводу тиску (ІІ категорії) діаметром 53 мм по вул. Херсонській шляхом знесення недобудованої будівлі незавершеного об`єкта будівництва "Стилобатна частина громадського призначення з підземним паркінгом першої черги будівництва будівель громадського та житлового призначення (з реконструкції забудови кварталів) в районі вул. Херсонська (Кіровський район) м. Дніпропетровська" (далі - спірний об`єкт).

1.2. Позовні вимоги із посиланням на положення частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України обґрунтовано істотним порушенням ТОВ "К ЕНД ФД" будівельних норм і правил під час здійснення будівництва спірного об`єкта.

1.3. ТОВ "К ЕНД ФД", заперечуючи проти позовних вимог, наголосило на здійсненні будівництва за наявності всіх дозволів, на відведеній у встановленому законодавством порядку земельній ділянці.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпроптеровської області від 04.03.2015 позов задоволено, зобов`язано ТОВ "К ЕНД ФД" звільнити охоронну зону діючого газопроводу тиску (II категорії) діаметром 530 мм по вул. Херсонській шляхом знесення недобудованої будівлі спірного об`єкта.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2015 скасовано, прийнято нове рішення, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015 судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.2. Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дніпрогаз" до ТОВ "К ЕНД ФД".

Судові рішення аргументовано тим, що позивач не надав належних і допустимих доказів здійснення відповідачем перешкод у користуванні, розпорядженні, експлуатації та обслуговуванні газопроводу високого тиску (II категорії) діаметром 530 мм, отже не доведено порушення відповідачем охоронюваних законом прав та інтересів позивача.

Суди попередніх інстанцій також зазначили, що позивач не надав доказів права власності відповідача на будівлю, про знесення якої заявлено позов, натомість із матеріалів справи убачається, що відповідач не є власником спірного об`єкта, а є лише забудовником. Власниками окремих частин (нежитлових приміщень, квартир, паркувальних місць) будівлі після її добудови та введення в експлуатацію стануть фізичні особи (пайовики) та юридичні особи, а також Дніпропетровська міська рада.

Крім того, суди з приводу тверджень позивача про закінчення строку договору оренди земельної ділянки зазначили, що закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки не свідчить про самочинне будівництво.

Суди не взяли до уваги посилання ПАТ "Дніпрогаз" на порушення Правил безпеки систем газопостачання України та зазначили, що згідно з погодженою позивачем технічною (дозвільною) документацією йому було відомо про розташування будівлі, яка будується, саме на визначеній відстані від газопроводу.

Водночас експертні висновки підтверджують, що спірний об`єкт повністю відповідає проектній документації, будівельним нормам та стандартам.

Суди попередніх інстанцій також установили, що газопровід високого тиску (II категорії) діаметром 530 мм належить до розподільних газопроводів, проте факт встановлення охоронної зони для такого трубопроводу (розподільчого) та визначення її розміру позивачем не доведено, а Правила безпеки газопостачання України, ДБН 360-92, на які посилається позивач, не встановлюють охоронних зон розподільних газопроводів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди також виходили із того, що будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження істотних порушень відповідачем будівельних норм і правил та/або відступлення ним від узгодженої (у тому числі й із позивачем) технічної документації під час здійснення будівництва спірної споруди суду не надано. Невиконання у повному обсязі робіт із перенесення газопроводу, передбачених технічними умовами, не є таким порушенням.

Щодо обґрунтування позивачем заявлених вимог положеннями частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України суди дійшли висновку, що згідно із цією нормою до суду вправі звертатися з відповідним позовом лише органи державної влади або органи місцевого самоврядування. Проте позивач не належить до таких органів і не має повноважень представляти інтереси цих органів.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Дніпрогаз" у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2018 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.02.2019, позов задовольнити в повному обсязі, наголошуючи на неправильному застосуванні судами положень статті 376 Цивільного кодексу України, статей 73, 112 Земельного кодексу України і статті 136 Господарського кодексу України, а також на порушенні норм процесуального права щодо повноти, законності та об`єктивності судового рішення.

Так, скаржник зауважує, що суди вибірково оцінили висновок судової будівельно-технічної експертизи, проте експертизою надано вичерпні відповіді на поставлені питання, доведено обґрунтованість позовних вимог і підтверджено наявність істотних порушень чинних будівельних норм і правил, а також вимог безпеки під час здійснення відповідачем будівництва.

Суди, на думку заявника касаційної скарги, проігнорували, що з відповідним позовом за наявності таких правопорушень, якими позивач обґрунтував свої вимоги, має право звернутися тільки ПАТ "Дніпрогаз", яке, виконуючи функції оператора газорозподільних мереж (оператора ГРМ), здійснює експлуатацію газопроводів на відповідних правових підставах, оскільки до повноважень інших державних органів та юридичних осіб такі функції не віднесено.

ПАТ "Дніпрогаз", посилаючись на положення статті 136 Господарського кодексу України (щодо захисту права господарського відання), статті 319 Цивільного кодексу України (захист прав власника), а також частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України (самочинне будівництво) і статті 8 цього Кодексу (аналогія закону), наголошує, що ПАТ "Дніпрогаз" як оператор газорозподільних мереж (оператора ГРМ), який на праві господарського відання експлуатує газопровід високого тиску (ІІ категорії) діаметром 530 мм по вул. Херсонській, переданий для забезпечення розподілу природного газу, наділений відповідними повноваженнями та вживає передбачених законодавством заходів, спрямованих на забезпечення цілісності державного майна, створення умов його безпечної та безаварійної експлуатації, дотримання встановлених законодавством вимог до технічного стану державного майна, дотримання Правил безпеки системи газопостачання шляхом звернення до суду про звільнення охоронної зони діючих систем газопостачання.

Ураховуючи незаконність будівництва та керуючись вимогами чинного законодавства, позивач має право вимагати знесення об`єкта нерухомості, який будується в зоні газопроводу високого тиску.

ПАТ "Дніпрогаз" акцентує на залишенні судами поза увагою, що у зв`язку із проектуванням комплексу будівель у районі вул. Херсонської - вул. Щорса - вул. Ушинського - просп. Пушкіна виникла необхідність виконання робіт із перенесення підземного газопроводу високого тиску (ІІ групи) діаметром 53 мм, інв. № 30806, розташованого у зоні запланованого будівництва. Газопровід належить до державної власності та є основним вводом, який постачає газ споживачам центральної частини міста тому в разі виникнення на ньому аварійної ситуації без газопостачання можуть залишитися споживачі центральної частини міста.

Проте відповідач робіт із переносу газопроводу високого тиску не виконав, здійснив будівництво, що було заборонено до завершення робіт із переносу газопроводу, а також порушив, зокрема, Правила безпеки систем газопостачання України. При цьому ПАТ "Дніпрогаз" наголошує, що порушення охоронної зони та зведення відповідачем паркану навколо будівельного майданчика унеможливлює проведення ремонтних робіт газопроводу, який перебуває у незадовільному технічному стані через проведення будівництва спірної будівлі, а також створює загрозу життю, здоров`ю та майну громадян через можливість виникнення аварійної ситуації з тяжкими наслідками.

3.2. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу просить її задовольнити, скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю, наголошуючи, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи, а судові рішення прийнято із неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

Так, прокурор зазначає, що звертаючись із позовом, ПАТ "Дніпрогаз", визначаючи підставу позову, виходив із того, що спірна будівля є самочинним будівництвом, оскільки збудована з істотним порушенням будівельних норм і правил.

При цьому посилання судів як на підставу для встановлення відсутності факту самочинного будівництва на наявність на час будівництва спірного майна чинного договору оренди земельної ділянки і дозволів на виконання будівельних робіт від 06.02.2009 № 14/01-09, № 15/01-09, виданих інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, на думку прокурора, є неправомірним.

Суди не взяли до уваги, що за змістом висновку судової будівельно-технічної експертизи від 11.05.2016 будівництвом частини спірної будівлі порушено будівельні норми і правила щодо відстані та проведення робіт біля охоронних зон підземних газопроводів, а також установлено порушення розташування існуючих огороджувальних несучих конструкцій об`єкта будівництва, виконання робіт при улаштуванні паль будівлі в охоронній зоні діючого газопроводу високого тиску, отже порушено Державні будівельні норми (далі - ДБН) "Правила безпеки систем газопостачання України" від 15.05.2015 № 285.

Прокурор наголошує, що ПАТ "Дніпрогаз" користується державним майном - газопроводом на підставі договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлено від його основного виробництва, а будівництво відповідачем спірної будівлі здійснено з істотним порушенням будівельних норм і правил, порушує права саме позивача на користування державним майном та безпечну експлуатацію такого майна.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.06.2007 "Про передачу ТОВ "К ЕНД ФД" земельної ділянки в районі вул. Херсонської - вул . Щорса - вул. Ушинського - просп. Пушкіна в оренду для проектування та будівництва першої черги будівель громадського та житлового призначення (з реконструкцією забудови кварталів)" ТОВ "К ЕНД ФД" за укладеним договором оренди від 27.07.2007 передано земельну ділянку.

11.10.2007 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпрогаз" (правонаступником якого є ПАТ "Дніпрогаз") видало ТОВ "К ЕНД ФД" технічні умови № 2514 на газопостачання проектованих "Будівель громадського і житлового призначення (з реконструкцією кварталів) в районі вул. Херсонської - вул. Щорса - вул. Ушинського - просп. Пушкіна (Кіровський район)" зі строком дії до 11.10.2009, якими передбачено необхідність здійснити винесення газопроводу високого тиску (ІІ категорії) діаметром 530 мм по вул. Херсонській із зони забудови від вул. Свердлова до просп. Пушкіна зі збереженням існуючої схеми газопостачання з заміною діаметра газопроводу з 530 мм на 630 мм і з подальшою передачею його на баланс ВАТ "Дніпрогаз" (пункт 2), роботи з проектування і монтажу виконати із дотриманням ПБСГУ, ДБН В. 2.5.-20-2001 "Газопостачання", "Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України та нормативні матеріали з ефективного використання газу", ПУЕ, Технічних описів і інструкцій приладів та обладнання, що використовується, БНіП, Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, РД-50-213-80 (пункт 3), у проекті передбачити активний захист газопроводів шляхом будівництва посиленого дренажу потужністю 5 кВт із підключенням на трамвайну рейку і газопровід середнього тиску діаметром 530 мм у районі пров. Ушинського (пункт 11).

Суди установили, що сторони вели листування стосовно невиконання ТОВ "К ЕНД ФД" технічних умов щодо винесення газопроводу та гарантування відповідачем здійснення відповідних робіт.

У подальшому, як установили суди, згідно з листом від 06.02.2013 № 79/2-2 продовжено дію технічних умов до 01.02.2014 за умови виконання таких додаткових умов: вузол обліку газу виконати за типовими Технічними умовами управління обліку газу ПАТ "Дніпрогаз"; передати у технічний архів позивача виконавчо-технічну документацію в електронному виді; передбачити перенесення газопроводів низького тиску в районі вул. Чкалова і пров. Ушинського.

Згідно з актом обстеження технічного стану ділянки газопроводу високого тиску діаметром 530 мм по вул. Херсонській від вул. Щорса до просп. Пушкіна від 31.07.2014, складеного працівниками ПАТ "Дніпрогаз" і представниками Управління житлово-комунального господарства Кіровської районної у місті Дніпропетровську, в районі вул. Херсонська - вул. Щорса, вул. Ушинського - просп. Пушкіна товариство здійснює будівництво спірного об`єкта.

4.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПАТ "Дніпрогаз" про зобов`язання ТОВ "К ЕНД ФД" звільнити охоронну зону діючого газопроводу тиску діаметром 53 мм по вул. Херсонській шляхом знесення недобудованої будівлі незавершеного спірного об`єкта будівництва, на підставі частин 1, 7 статті 376 Цивільного кодексу України у зв`язку зі здійсненням будівництва з істотним порушенням будівельних норм і правил.

4.4. Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За змістом спеціальної матеріально-правової норми, викладеної в частині 1 статті 376 Цивільного кодексу України, поняття самочинного будівництва визначено через сукупність його основних ознак, які є умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості може бути визначений самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до частини 4 статті 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Частиною 7 зазначеної норми передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

З урахуванням змісту положень статті 376 Цивільного кодексу України в поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 цього Кодексу вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

4.5. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017, яка діяла на час подання позову - 19.11.2012) передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 21 цього Кодексу (у відповідній редакції) сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Тобто позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів, і на яких поширюється законна сила судового рішення.

Сторонами у господарському процесі є учасники спірного матеріального правовідношення.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник).

Аналогічні положення наведено у статтях 4, 45 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних у справі судових рішень).

4.6. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, тощо. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.7. Як убачається із матеріалів справи, ПАТ "Дніпрогаз" звернулося до суду із вимогою про зобов`язання ТОВ "К ЕНД ФД" звільнити охоронну зону діючого газопроводу шляхом знесення недобудованої будівлі незавершеного спірного об`єкта будівництва на підставі частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України через порушення будівельних норм і правил під час здійснення будівництва.

Суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "Дніпрогаз" передало право строкового користування державним майном, що не підлягає приватизації, з метою забезпечення транспортування, розподілу та постачання природного і нафтового газу споживачам, зокрема розподільні газопроводи та споруди на них, а також інше майно.

За змістом статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

У статті 1 цього Закону визначено терміни, які у ньому вживаються, а саме передбачено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Суди попередніх інстанцій установили, що ПАТ "Дніпрогаз" користується державним майном - газопроводом високого тиску (II категорії) діаметром 530 мм на праві господарського відання. Майно передано товариству для забезпечення розподілу природного газу.

Отже, ПАТ "Дніпрогаз" наділено певним обсягом повноважень та обов`язків, має вживати всіх передбачених законодавством заходів, спрямованих на забезпечення цілісності державного майна, створення умов його безпечної та безаварійної експлуатації, дотримання встановлених законодавством вимог до технічного стану державного майна.

Проте, зі змісту частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, яку позивачем визначено як підставу для позову про знесення спірної будівлі, передбачено, що суд приймає рішення про перебудову (або у разі неможливості її проведення - про знесення) будівлі у випадку порушення будівельних норм і правил (на чому у позовній заяві наполягає ПАТ "Дніпрогаз") за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

ПАТ "Дніпрогаз" не є органом державної влади або органом місцевого самоврядування, отже не доведено наявність саме у цього підприємства права на звернення до суду із вимогою про знесення будівлі.

Водночас суди попередніх інстанції установили, що позивач не довів порушення відповідачем охоронюваних законом права та інтересів позивача у реалізації права володіння, розпорядження, користування і експлуатації (на праві господарського відання) газопроводу.

Разом із цим, як установили суди, ТОВ "К ЕНД ДФ" не є власником спірного об`єкта - "Стилобатної частини громадського призначення з підземним паркінгом", а є забудовником, на той час як власниками окремих частин (нежитлових приміщень, квартир, паркувальних місць) спірної будівлі є пайовики - фізичні особи, юридичні особи і Дніпропетровська міська рада.

Крім того, суди попередніх інстанцій установили, що під час проведення судової експертизи досліджено відстані від зведеної будівлі до газопроводу високого тиску (II категорії) діаметром 530 мм щодо їх відповідності до нормам і правилам. Так, зі змісту висновків судової будівельно-технічної експертизи від 11.05.2016 № 119-16 та від 21.04.2017 № 3741-16 убачається, що найближча точка фундаменту спірного об`єкта розташована на відстані 7,7 м від діючого газопроводу, що відповідає відстані, встановленій нормативними актами. При цьому висновок експерта про порушення будівельних норм ґрунтується на тому, що тимчасова споруда, підкрановий майданчик із підпірною стінкою, які не є елементами чи складовими частинами спірного об`єкта, розташовані на відстанях 5 та 6,7 м від газопроводу. Водночас зазначені споруди не є об`єктами, які стосуються предмета спору у даній справі.

Експертними висновками підтверджено, що спірний об`єкт повністю відповідає проектній документації, будівельним нормам і стандартам.

4.8. Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на визначені ПАТ "Дніпрогаз" предмет і підстави позову, зважаючи на положення частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до частини 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що постанову Центрального апеляційного господарського суду і рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі судових рішень не вбачається.