1. Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2011 між Головним управлінням Державної фельд`єгерської служби, найменування якого було змінено на Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку, у тексті договору - виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Таскомбанк", найменування якого було змінено на Акціонерне товариство "Таскомбанк" (далі - АТ "Таскомбанк", у тексті договору - замовник) було укладено Генеральну угоду № 2-12/К (далі - договір), відповідно до п. 1 якої виконавець організовує і забезпечує доставку цінних відправлень замовника на умовах, вказаних нижче. Конфіденційність і збереження доставки гарантується виконавцем.

2. Згідно з п.п. 2.1-2.2 договору виконавець забезпечує доставку відправлень замовника, зокрема, на адресу юридичних осіб з м. Києва до обласних центрів України, міст Сімферополя, Севастополя, Ялти АР Крим. Приймання відправлень здійснюється у приміщенні замовника, відділень замовника з 09:00 до 13:00 та з 14:00 до 16:00 в робочі дні тижня, за замовленням, зробленим напередодні, з виїздом офіцера фельдзв`язку автотранспортом підрозділів виконавця.

3. Пунктом 3.1 договору визначено, що виконавець приймає для доставки відправлення граничним розміром: посилки - 20х30х40 (см), вагою до 10 кг, пакети - 5х25х35 (см), вагою до 2 кг.

4. Відповідно до п. 3.3 договору на відправлення, які передаються виконавцю, замовник виписує три примірники реєстру встановленої форми (додаток № 2). Перший та другий примірники реєстру подаються разом з відправленням виконавцю, а третій, з підписом і печаткою виконавця, залишається у замовника. При оформленні реєстру замовник повинен вказувати номер цього договору.

5. Пунктом 3.5 договору визначено, що пересилці не підлягають відправлення на адресу іноземних фірм і фізичних осіб, а також предмети і речовини, заборонені для пересилання відповідно до законодавства України.

6. Виконавець зобов`язаний прийняти відправлення замовника відповідно до пунктів 2.2, 2.3 та статті 3 цього договору (п. 5.1.1 договору).

7. Згідно з п.п. 5.1.2, 5.1.3 договору виконавець зобов`язаний доставити відправлення замовника до пункту призначення в строк, передбачений пунктом 2.4 цього договору. Під час доставки відправлень замовника, виконавець зобов`язаний забезпечити їх збереження та конфіденційність.

8. Положеннями п. 5.2.1 договору передбачено, що замовник зобов`язаний оформити відправлення відповідно до п.п. 3.1-3.5 цього договору.

9. Виконавець має право у присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного відправлення у випадку, передбаченому чинним законодавством України (п. 5.3.3 договору).

10. Відповідно до п.п. 7.1.1, 7.1.2 договору виконавець несе цивільно-правову відповідальність за прийняті від замовника відправлення тільки у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду. Відповідальність виконавця перед замовником за збереження відправлень настає з моменту прийому їх у встановленому порядку від замовника і закінчується в момент передачі відправлень у встановленому порядку за призначенням.

11. Пунктом 7.1.4 договору встановлено, що виконавець не несе відповідальності за вміст відправлення.

12. Згідно з п. 7.2. договору замовник відповідає за вміст відправлення відповідно до п. 3.5 договору.

13. У відповідності до п. 10 договору, останній вступає в силу з дня його підписання обома сторонами, діє до 31.12.2012 та вважається подовженим на попередніх умовах на наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не виявить письмового бажання його скасувати. Про скасування договору потрібно повідомити не менше ніж за 10 робочих днів.

14. Як стверджував позивач у позовній заяві, 22.11.2016 АТ "Таскомбанк" скористалося послугами Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку відповідно до умов договору, передавши відповідачеві з Сумського відділення № 51 АТ "Таскомбанк" для доставки до Харківського відділення № 11 АТ "Таскомбанк" цінне відправлення, у якому містилось 20 000 дол. США, що станом на дату відправлення складало еквівалент 515 676,38 грн.

15. Проте, як вбачається з позовної заяви, вказане відправлення не було доставлено у встановлений договором строк та за місцем призначення, про що АТ "Таскомбанк" дізналося з листа відповідача № 63/30-459 від 25.11.2016, в якому останній повідомив, що 24.11.2016 було здійснено груповий напад невідомих осіб на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Харкові, які виконували доставку міським фельд`єгерським маршрутом цінного відправлення до Харківського відділення № 11 АТ "Таскомбанк" в порядку виконання договору, внаслідок чого викрадено цінне відправлення, яке позивач передав відповідачеві відповідно до умов укладеного договору.

16. Посилаючись на те, що відповідач порушив умови договору щодо строку доставки (п.п. 2.4, 5.1.2) та не забезпечив збереження відправлення (п. 5.1.3), позивач вважає, що Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку зобов`язане відповідно до умов договору (п. 7.1) відшкодувати АТ "Таскомбанк" суму грошових коштів в межах оголошеної цінності в розмірі 515 676,38 грн, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Обґрунтування позову

17. У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Таскомбанк", яке в подальшому змінило найменування на АТ "Таскомбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку про стягнення 515 676,38 грн, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Генеральною угодою № 2-12/К від 30.12.2011 щодо здійснення доставки цінного відправлення позивача.

18. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено Генеральну угоду № 2-12/К, за якою Головне управління урядового фельд`єгерського зв`язку (виконавець) зобов`язувався організовувати і забезпечувати доставку цінних відправлень позивача.

19. Як вказує позивач, 22.11.2016 останнім було передано відповідачеві для доставки до Харківського відділення № 11 АТ "Таскомбанк" цінну посилку, у якій містилось 20 000 дол. США, що станом на дату відправлення складало еквівалент 515 676,38 грн. Проте, зазначене відправлення не було доставлено за місцем призначення, у зв`язку з тим, що відправлення було викрадено, а тому, на думку позивача, наявні підстави для стягнення з відповідача збитків у розмірі 515 676,38 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

20. Справа розглядалась судами неодноразово.

21. 26.11.2018 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/1398/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

22. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у прийнятому відповідачем поштовому відправленні позивачем подано для пересилання іноземну валюту, що є порушенням вимог чинного законодавства та умов укладеного сторонами договору; надані під час нового розгляду справи пояснення позивача щодо подання відповідачеві для пересилання зношеної іноземної валюти є недоведеними, оскільки позивачем у позовній заяві вказано, що для пересилання було надано відповідачеві іноземну валюту в розмірі 20 000 дол. США, жодних доказів пересилання саме зношеної валюти матеріали справи не містять; за умовами договору відповідач несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення лише у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду; протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не надає йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

23. 18.03.2019 постановою Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/1398/17 апеляційну скаргу АТ "Таскомбанк" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 - без змін. Матеріали справи № 910/1398/17 повернуто до Господарського суду міста Києва.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. 09.04.2019 АТ "Таскомбанк" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 у справі № 910/1398/17; прийняти нове рішення, яким позов АТ "Таскомбанк" до Головного управління урядового фельд`єгерського зв`язку про стягнення суми оголошеної цінності поштового відправлення (грошових коштів) за Генеральною угодою № 2-12/К від 3.12.2011 в розмірі 515 676,38 грн задовольнити повністю.

25. Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також допущено порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті і незаконної відмови у задоволенні позову АТ "Таскомбанк", що згідно положень статей 310, 311 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та постанови і прийняття нового рішення про задоволення позову АТ "Таскомбанк".

26. Скаржник вказує, що на його думку, судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано, зокрема, положення ст.ст. 1, 13, 18 Закону України "Про поштовий зв`язок" та п.п. 30, 32 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (270-2009-п) .

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

27. Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України та Військова прокуратура Центрального регіону України вважають доводи касаційної скарги АТ "Таскомбанк" безпідставними, рішення судів законними і обґрунтованими, тому просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 у справі № 910/1398/17 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

29. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення касаційної скарги АТ "Таскомбанк" з огляду на таке.

30. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

31. Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

32. Частиною другою статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

33. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

34. У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

35. Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, укладення Головним управлінням урядового фельд`єгерського зв`язку та АТ "Таскомбанк" Генеральної угоди № 2-12/К від 30.12.2011 було спрямоване на отримання останнім послуг з доставки цінних відправлень відповідачем, на якого, в свою чергу, покладався обов`язок організувати і забезпечити доставку цінних відправлень позивача, забезпечивши їх збереження та конфіденційність.

36. За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

37. Як правильно встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 22.11.2016 позивачем надано, а відповідачем отримано для пересилання цінне відправлення б/н на суму 515 676,38 грн, місце призначення - м. Харків, вул. Римарська, 17, одержувач - Харківське відділення № 11 АТ "Таскомбанк", відділ касових операцій, що підтверджується реєстром № 6 з відповідними відмітками відповідача, супровідним касовим ордером 1 до сумки з валютними цінностями, прибутково-видатковим касовим ордером № 2788439, квитанцією № 1675 в прийомі відправлень від СВ № 51 АТ "Таскомбанк" (а.с. 49-52, т. 1).

38. З матеріалів справи вбачається, що листом за вих. № 63/30-459 від 05.11.2016 Відділом урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в місті Харкові повідомлено позивача про те, що 24.11.2016 було здійснено напад невідомих осіб на військовослужбовців Відділу УФЗ Держспецзв`язку в м. Харкові, внаслідок чого викрадено цінності АТ "Таскомбанк", які направлялись з м. Суми до м. Харків (а.с. 22, т. 1).

39. У зв`язку з наведеними у листі обставинами, Головним управлінням Національної поліції в Харківській області відкрито кримінальне провадження № 12016220510004201, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 186 КК України (а.с. 117, т. 1).

40. Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

41. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України є державним органом, який призначений для забезпечення функціонування і розвитку державної системи урядового зв`язку, Національної системи конфіденційного зв`язку, формування та реалізації державної політики у сферах криптографічного та технічного захисту інформації, телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України, поштового зв`язку спеціального призначення, урядового фельд`єгерського зв`язку, а також інших завдань відповідно до закону.

42. Приписами статті 5 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" встановлено, що до загальної структури державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України входить, зокрема, головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку.

43. Частиною першою статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" визначено, що головне управління та підрозділи урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України призначені для організації і забезпечення урядовим фельд`єгерським зв`язком Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем`єр-міністра України, державних органів, органів місцевого самоврядування, органів військового управління та інших юридичних осіб відповідно до законодавства.

44. Для забезпечення виконання покладених на неї обов`язків Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України має право надавати фізичним або юридичним особам на договірних засадах послуги, безпосередньо пов`язані із забезпеченням виконання покладених на Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України завдань, за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України (п. 4 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України").

45. Порядком визначення вартості та надання платних послуг Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, затвердженого наказом Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України 29.09.2016 № 600, встановлено особливості визначення вартості та надання Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України платних послуг державним органам, органам місцевого самоврядування та іншим юридичним особам відповідно до пункту 5 частини п`ятої та пункту 4 частини шостої статті 10 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України", Переліку платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105 (1105-2011-п) .

46. Положеннями вказаного Порядку визначено, зокрема, наступні терміни:

- замовник - державний орган, орган місцевого самоврядування та інші юридичні особи, яким надаються платні послуги із забезпечення урядовим фельд`єгерським зв`язком на договірних засадах;

- цінне відправлення - відправлення з оголошеною цінністю, визначеною замовником, яке прийняте для доставки Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

47. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1105 (1105-2011-п) затверджено перелік платних послуг, що надаються Головним управлінням та підрозділами урядового фельд`єгерського зв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, серед якого зазначено, зокрема, доставка кореспонденції та/або цінних відправлень співробітником Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку з прийманням у приміщенні замовника за його заявою: без використання автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку; з використанням автотранспортних засобів Головного управління та підрозділів урядового фельд`єгерського зв`язку.

48. Статтею 2 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку спеціального призначення (фельд`єгерського і спеціального зв`язку) провадиться відповідно до законодавства України.

49. Відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" поштовий зв`язок спеціального призначення - складова частина поштового зв`язку України, призначена для надання послуг поштового зв`язку окремим категоріям користувачів.

50. Статтею 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" визначено, що спеціальний зв`язок - зв`язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів; система спеціального зв`язку - сукупність обладнання, засобів, комплексів та систем обробки, передачі, технічного та криптографічного захисту інформації, що організаційно, технічно та функціонально поєднані в єдине ціле, призначена для забезпечення користувачів спеціальним зв`язком; засіб спеціального зв`язку - апаратний, апаратно-програмний засіб, який призначений для обробки інформації з обмеженим доступом у складі системи спеціального зв`язку, але не реалізує криптографічних перетворень інформації.

51. З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що фельд`єгерський зв`язок входить до системи поштового зв`язку України і регулюється нормами Закону України "Про поштовий зв`язок" (2759-14) , а діяльність у сфері фельд`єгерського зв`язку провадиться відповідно до законодавства України.

52. За змістом статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" оператори надають користувачам послуги поштового зв`язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

53. Відповідно до пункту 30 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (270-2009-п) (далі - Правила) у внутрішніх поштових відправленнях пересилаються предмети, не заборонені для пересилання.

54. Пунктом 32 Правил встановлено, що у внутрішніх поштових відправленнях забороняється пересилати, зокрема, національну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій) та іноземну валюту.

55. Згідно з пунктом 57 Правил сума оголошеної цінності внутрішнього поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та можливих витрат на відновлення документів, що пересилалися, у разі їх втрати.

56. Враховуючи викладене, з урахуванням пункту 3.5 договору, відповідно до якого не підлягають доставці (пересилці) предмети і речовини, заборонені для пересилки відповідно до законодавства України, суд першої інстанції правильно зазначив, що фельд`єгерським зв`язком, як зв`язком спеціального призначення, що входить до системи поштового зв`язку України, забороняється пересилати національну та іноземну валюту (крім нумізматичних монет та їх колекцій), а сума оголошеної цінності поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення.

57. При цьому, пунктом 5.3.3 договору сторони погодили, що виконавець залишає за собою право в присутності представника замовника і представника компетентних органів провести перевірку вкладеного у випадках передбачених чинним законодавством.

58. Із зазначеного пункту договору вбачається, що позивачем мали надаватись цінні відправлення (посилки) запакованими, а відповідач лише в окремих випадках міг перевіряти вміст відправлень.

59. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано доводи відповідача, не спростовані позивачем, про те, що відповідач не володів інформацією про вміст вкладеного відправлення, яке пересилалось через фельд`єгерську службу, у зв`язку з тим, що останнім не проводився огляд наданого позивачем відправлення, оскільки умовами укладеного між сторонами договору встановлено право відповідача здійснювати такий огляд, а не його обов`язок. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

60. Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що у поштовому відправленні, прийнятому відповідачем згідно з реєстром № 6 від 22.11.2016, АТ "Таскомбанк" подано для пересилання іноземну валюту.

61. Водночас, зазначені під час нового розгляду справи доводи позивача щодо надання відповідачеві для пересилання зношеної іноземної валюти, правомірно відхилені місцевим господарським судом з огляду на їх недоведеність, оскільки жодних доказів пересилання саме зношеної валюти матеріали справи не містять.

62. При цьому, у позовній заяві позивач стверджував, що для пересилання було надано відповідачеві саме іноземну валюту в розмірі 20 000 дол. США.

63. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно визнали встановленим факт надання позивачем для пересилання саме іноземної валюти, в порушення умов укладеного договору (п. 3.5). Вказаний висновок судів попередніх інстанцій не ставиться під сумнів АТ "Таскомбанк" у касаційній скарзі.

64. Крім того, задля об`єктивного дослідження всіх обставин справи, на виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2018 у даній справі, які в силу частини першої статті 316 ГПК України, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, місцевим господарським судом досліджено порядок перевезення валютних цінностей між банком та його філіями.

65. Так, відповідно до пункту 1.2 Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 20.10.2004 № 495 (z1425-04) (далі - Інструкція), дана Інструкція визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам`ятними монетами та банківськими металами в касах банків.

66. У пункті 1.4 Інструкції визначено, що бухгалтерський облік операцій банків з готівкою здійснюється за такими балансовими та позабалансовими рахунками, зокрема, 1001 А "Банкноти та монети в касі банку"; 1007 А "Банкноти та монети в дорозі".

67. У розділі 3 Інструкції передбачено облік операцій з підкріплення банків готівкою.

68. Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Інструкції, банк має відображати операції зі здавання готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1007; Кредит - 1001, 1002; після надходження коштів на коррахунок банку: Дебет - 1200; Кредит - 1911; одночасно: Дебет - 1911; Кредит - 1007.

69. Банк має відображати операції зі здаванням готівки, у тому числі не придатної до обігу, до Національного банку через підрозділи перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку такими бухгалтерськими проводками: після видачі коштів з операційної каси банку: Дебет - 1811; Кредит - 1001, 1002; після надходження на коррахунок банку коштів як оплати за готівку: Дебет - 1200; Кредит - 1811.

70. Згідно з пунктом 4.4 Інструкції бухгалтерський облік операцій з передавання готівки між банком та його філіями (відділеннями) та між філіями (відділеннями) одного банку визначається банком самостійно з урахуванням його облікової політики, з дотриманням законодавства України, цієї Інструкції.

71. Крім того, загальний порядок забезпечення банків готівкою та порядок передавання готівки банками своїм філіям передбачено Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженою постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 № 174, зокрема, пунктом 3 Розділу ІІ вказаної Інструкції.

72. Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія) має право самостійно передавати готівку своїм філіям (банку), відділенням або іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місця розташування на території України.

73. Відповідно до пункту 3.3 розділу ІІ Інструкції, Банк (філія, відділення) видає готівку банку-отримувачу за прибутково-видатковим касовим ордером та довіреністю (через уповноважену особу) або за описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться (далі - опис цінностей), прибутково-видатковим касовим ордером та дорученням на перевезення валютних цінностей (через інкасаторів).

74. Пунктом 3.5 розділу ІІ Інструкції визначено, що у разі передавання банком (філією) готівки національної валюти своїм філіям та іншим банкам (філіям, відділенням) незалежно від їх місцезнаходження не пізніше наступного робочого дня надсилається повідомлення про передавання готівки як банком (філією), що передає готівку, так і банком (філією), що її одержує, відповідному відділу (управлінню) грошового обігу в регіоні засобами програмного комплексу "Автоматизація оброблення заявок банків на підкріплення готівкою, вивезення її надлишків і не придатних до обігу банкнот і монет" або, як виняток, засобами електронного зв`язку за погодженням із відділом (управлінням) грошового обігу в регіоні. У повідомленні про передавання готівки на кожний окремий опис мають зазначатися: у разі передавання готівки - найменування банку (філії, відділення), що передав готівку, дата видачі готівки, сума готівки та найменування банку-отримувача (філії, відділення); у разі отримання готівки - найменування банку (філії, відділення), що одержав готівку, дата видачі готівки, дата отримання готівки, сума готівки та найменування банку-відправника (філії, відділення).

75. Разом з тим, порядок вивезення (інкасації) валютних цінностей із філій банків передбачено Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 (в редакції, що діяла на час передачі позивачем відправлень службовій особі фельд`єгерського зв`язку) (далі - Інструкція з організації інкасації коштів).

76. Інструкцією з організації інкасації коштів передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

77. В Інструкції з організації інкасації коштів визначено, що перевезення валютних цінностей - переміщення в установленому порядку транспортними засобами валютних цінностей, яке здійснюють інкасатори між банківськими установами, між Національним банком і банківськими установами та в структурі Національного банку; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між Національним банком та банківськими установами, між банківськими установами, їх філіями, відділеннями та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і у зворотному напрямку.

78. Перевезення валютних цінностей між банківськими установами (юридичними особами) здійснюється власними підрозділами інкасації, інкасаторами Національного банку або підрозділами інкасації інших банківських установ на підставі укладених договорів (п. 1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції).

79. Відповідно до п. 3 Глави 1 Розділу ІІІ Інструкції з організації інкасації коштів, перевезення валютних цінностей між банком і його територіально відокремленими підрозділами (філіями, відділеннями) та до пунктів обміну валют, банкоматів і у зворотному напрямку здійснюється з урахуванням вимог додатка 2 до цієї Інструкції власними силами банку або підрозділами інкасації інших банківських установ згідно з вимогами Положення з використанням визначених відповідно до цього порядку окремих документів, серед яких прибутково-видатковий касовий ордер, опис цінностей, доручення на перевезення валютних цінностей, супровідна відомість до сумки з готівкою (додаток 7), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8). Допускається додаткове використання інших документів, розроблених банком для виконання визначених у Положенні про підрозділ завдань щодо внутрішньобанківських перевезень цінностей.

80. Таким чином, порядок доставки підкріплень готівки визначається Інструкцією з організації інкасації коштів, а доказом передачі валюти особам уповноваженим на її перевезення та факт дотримання позивачем вимог норм права, що регулюють порядок вивезення готівки із власних філій в іноземній валюті, може бути супровідна відомість (додаток 7 до Інструкції), супровідний касовий ордер до сумки з валютними цінностями (додаток 8 до Інструкції).

81. З огляду на положення п. 3 Глави 1, п. 1 Глави 4 Розділу ІІІ Інструкції з організації інкасації коштів, п. 32 Правил надання послуг поштового зв`язку суд першої інстанції правильно зазначив, що вивезення надлишків та доставка підкріплень готівки між банківськими установами, їх філіями, відділеннями здійснюється власними силами банку (тобто бригадою інкасації підрозділу інкасації банку або уповноваженою особою банку в супроводі осіб, які здійснюють заходи щодо її особистої охорони та/або цінностей, що переміщуються цією особою) або інкасаторами Національного банку, а пересилання національної валюти (крім нумізматичних монет та їх колекцій) та іноземної валюти у внутрішніх поштових відправленнях заборонено в силу прямої норми законодавства.

82. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та пояснень сторін у справі, з огляду на встановлений судом факт передачі відповідачеві для перевезення саме грошових коштів у іноземній валюті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що передавши відповідачеві до пересилання іноземну валюту, позивач порушив умови укладеного з відповідачем договору (п. 3.5) та вимоги чинного законодавства, зокрема, Інструкції з організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів в установах банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14.02.2007 № 45 та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 (270-2009-п) .

83. За змістом статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

84. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати порядок у сфері господарювання.

85. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

86. Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

87. Статтею 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

88. Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою передбачено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

89. Частиною першою статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

90. Господарський кодекс України (436-15) збитками визначає витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст. 224 ГК України).

91. Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язань другою стороною.

92. Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд, перш за все, повинен з`ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. Водночас господарському суду слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст. 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України (435-15) ).

93. Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується відшкодування збитків, що виникли внаслідок втрати відповідачем цінного відправлення, переданого позивачем відповідачеві на виконання договору.

94. Місцевий господарський суд, який підтримав апеляційний господарський суд, правильно зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

95. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

96. Чинне законодавство виходить з принципу презумпції вини особи, яка допустила порушення зобов`язання.

97. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

98. Крім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування збитків необхідно виходити з того, що збитки підлягають відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка їх завдала та завданими збитками. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

99. Визначаючи розмір заподіяних збитків внаслідок порушення господарських договорів, до уваги беруться вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Відповідач, в свою чергу, повинен довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

100. Відшкодуванню підлягають прямі збитки, що стали безпосереднім та невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

101. За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

102. Під час нового розгляду справи позивач надав пояснення по суті заявлених позовних вимог з урахуванням постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у даній справі, відповідно до яких вважає, що втрата майна АТ "Таскомбанк" (готівкової іноземної валюти у розмірі 20 000 дол. США) реально відбулась та безпосередньо відображена в бухгалтерському обліку, що підтверджується довідкою вих. № 1589/47 від 09.03.2017, якою повідомлялося, що в бухгалтерському обліку банку відображено недостачу в розмірі 20 000 дол. США; меморіальним ордером № 7850656 від 28.11.2016 на суму 20 000 дол. США (кошти в дорозі Сумське відділення № 51 USD); меморіальним ордером № 83391161 від 28.11.2016 (облік недостачі в касі Сумського відділення № 51 коштів в сумі 20 000 дол. США); меморіальним ордером № 2907104 від 30.12.2016 (списана у збиток заборгованості банків за іншими активами).

103. Разом з тим, як було зазначено вище, умовами договору (п. 7.1.1) сторони погодили, що виконавець несе матеріальну відповідальність за прийняті від замовника відправлення лише у межах оголошеної цінності за умови оформленого відповідно до чинного законодавства документального підтвердження вмісту вкладеного та суми нестачі за рішенням суду.

104. Однак, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не встановлено наявності доказів перевірки вмісту вкладеного у спірне відправлення.

105. Крім того, на переконання колегії суддів, місцевим господарським судом правомірно відхилено посилання позивача на вирок Ленінського районного суду міста Харкова від 21.09.2017 у кримінальній справі № 642/4315/17, яким встановлено порушення працівниками відповідача Інструкції Державної фельд`єгерської служби України, Інструкції про порядок перевезення відправлень з оголошеною цінністю Державною фельд`єгерською службою України, зокрема в частині, що стосується відхилення від фельд`єгерського маршруту та здійснення незапланованої зупинки, що в свою чергу призвело до викрадення цінного відправлення наданого позивачем, оскільки передавши для перевезення готівкові кошти в іноземній валюті, позивач вчинив порушення умов укладеного між сторонами договору та норм чинного законодавства, які встановлюють заборону пересилання національної та іноземної валюти засобами поштового зв`язку.

106. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано доводи відповідача про те, що недоставка наданого позивачем відправлення сталась не з вини відповідача, а в силу подій, які останній не міг передбачити та усунути, а саме, внаслідок нападу на військовослужбовців при виконанні своїх службових обов`язків, про що свідчить витяг з кримінального провадження № 12016220510004201 (а.с. 117, т. 1).

107. Враховуючи вищевикладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не надає йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків.

108. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Таскомбанк".

109. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій у вказаній справі.

Б. Висновки щодо застосування норми права

110. Оскільки у наданому відповідачу поштовому відправленні для пересилання 22.11.2016 (реєстровий № 6) позивачем було вкладено іноземну валюту (в порушення умов п. 3.5 укладеного договору та вищенаведеного законодавства України), і яке було викрадене з незалежних від відповідача обставин, то протиправна поведінка позивача, який порушив умови договору та вимоги чинного законодавства, не надають йому права вимагати від відповідача відшкодування збитків (оцінки відправлення), а відтак, судами попередніх інстанцій було обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

111. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

112. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Акціонерного товариства "Таскомбанк" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 - залишенню без змін.