1. Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України", позивач) звернулось до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (далі - ДП "Херсонський морський торговельний порт", відповідач) з позовом про стягнення 360 821,83 грн. боргу, 6 824,22 грн. інфляційних втрат, 2 893,70 грн. 3% річних та 32 620,22 грн. пені за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури, укладеним сторонами 29.06.2017.

2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017, щодо внесення плати за використання проїзних доріг загального користування.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 у справі №923/496/18 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ДП "Херсонський морський торговельний порт" на користь ДП "Адміністрація морських портів України" заборгованість за користування об`єктами портової інфраструктури за січень та лютий 2018 у розмірі 11 390,04 грн., 78,64 грн. - 3 % річних, 154,27 грн. втрат від інфляції, 888,43 грн. пені, а також судовий збір у розмірі 187,47 грн.; відмовлено в задоволенні позовних вимог ДП "Адміністрація морських портів України" в частині стягнення з ДП "Херсонський морський торговельний порт" 34 9431,79 грн. заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, 31 731,79 грн. пені, 2 815,06 грн. в якості 3 % річних, 6 669,95 грн. втрат від інфляції.

4. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами вартість за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, не доведено та необґрунтовано складові плати (34 9431,79 грн. з ПДВ) за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017 у розмірі 34 9431,79грн. в т.ч. ПДВ, задоволенню не підлягають. Вимоги позивача про стягнення з відповідача за прострочення з оплати за листопад 2017 - 31731,79 грн. пені, 6669,95 грн. інфляційних втрат та 2815,06 грн. в якості 3% річних також не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було доведено наявність основної заборгованості у відповідача за листопад 2017, тому відсутні правові підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за невнесення відповідачем плати за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за січень 2018 року у розмірі 5695,02 грн. та лютий 2018 року у розмірі 5695,02 грн. є обґрунтованими та підставними і підлягають задоволенню.

5. Під час розгляду справи, судом встановлено:

5.1. 29.06.2017 між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) та ДП "Херсонський морський торговельний порт" (Користувач) укладено Договір про допуск до об`єктів портової інфраструктури №1261, предметом якого є надання Користувачу послуг з користування об`єктами портової інфраструктури, які закріплені за Адміністрацією та знаходяться на її балансі, а саме: проїзні дороги загального користування, а користувач зобов`язується користуватися об`єктами портової інфраструктури відповідно до їх цільового призначення та здійснювати оплату за таке користування в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

5.2. У п. 1.2. Договору визначено, що проїзні дороги загального користування, що знаходяться на балансі Адміністрації, зазначені у Додатку №1 до договору, який є невід`ємною його частиною.

5.3. Відповідно до п.п. 2.1 - 2.8 Договору загальна вартість договору орієнтовно становить 624 661,62грн. без ПДВ та визначається Додатком №2 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України. Нарахування плати за користування об`єктами портової інфраструктури здійснюється Адміністрацією відповідно до Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт). Сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується, виходячи з фактичної кількості надання послуг Адміністрацією у звітному місяці, що підтверджується Актом наданих послуг (Актом виконаних робіт) за формою КБ-2в. Розрахунки за користування об`єктами портової інфраструктури Користувач здійснює протягом п`яти банківських днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку-фактури) Адміністрації. Обов`язок по складанню Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 5-ти робочих днів з дати отримання від Адміністрації наданих послуг (Акт виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких Актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем наданих послуг (Актів виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції. У випадку неповернення Користувачем наданих послуг (Актів виконаних робіт) або мотивованої відмови від їх підписання у встановлені договором строки такі Акти вважаються погодженими сторонами та підлягають оплаті. Оплата рахунків Адміністрації повинна здійснюватися користувачем з обов`язковим посиланням у платіжному дорученні на цей договір та на номер і дату відповідних рахунків, на підставі яких здійснюється оплата. Оплата по договору здійснюється шляхом перерахування Користувачем грошових коштів в національній валюті на поточний рахунок Адміністрації в безготівковій формі.

5.4. Згідно з п.п. 3.1.1, 3.1.3 Договору Користувач зобов`язався користуватись об`єктами портової інфраструктури Адміністрації відповідно до їх цільового призначення із дотриманням норм Правил безпеки праці в морських портах, правил дорожнього руху. Користувач зобов`язався на умовах та в строки, визначені даним договором, оплачувати рахунки Адміністрації.

5.5. За умовами п.п. 7.1 - 7.2 Договору цей договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 31.12.2017 включно. У відповідності до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони дійшли згоди, що умовами даного договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до набрання даним договором чинності, а саме з 01.01.2017.

5.6. 20.07.2017 між сторонами було складено та підписано протокол врегулювання розбіжностей до Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017, яким було, зокрема, викладено п. п. 2.1, 2.3, 2.5 Договору у новій редакції, а саме:

п. 2.1 - загальна вартість договору орієнтовно становить 252 224,46 грн. без ПДВ, згідно калькуляції Адміністрації від 19.07.2017. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства;

п.2.3 договору - сума щомісячного платежу за користування об`єктами портової інфраструктури розраховується, виходячи з фактичної кількості надання послуг Адміністрації у звітному місяці, що підтверджується Актами наданих послуг (Актами виконаних робіт) за формою КБ-2в;

п. 2.5 договору - обов`язок по складанню Актів наданих послуг (Актів виконаних робіт) покладається на Адміністрацію. Користувач протягом 5-ти робочих днів з дати отримання від Адміністрації Актів наданих послуг (виконаних робіт) розглядає їх, підписує та направляє на адресу Адміністрації по одному примірнику таких Актів або в цей же строк надає мотивовану відмову від їх підписання. Належним підтвердженням отримання Користувачем Акту наданих послуг (Акту виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції.

5.7. Додатковою угодою від 26.07.2017 №1 до Договору були внесені зміни в Додаток №2 до договору (калькуляція вартості використання проїзних доріг загального користування).

5.8. Додатковою угодою від 21.08.2017 № 2 до Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 сторонами було погоджено, що додаткова угода №1 до договору набирає чинності з моменту її підписання сторонами і діє до закінчення терміну дії договору. Відповідно до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що умови додаткової угоди застосовуються до відносин, що виникли між сторонами в рамках договору з 01.01.2017 року.

5.9. Додатковою угодою від 29.12.2017 №3 до договору сторони погодили продовжити строк дії договору до 28.02.2018 та збільшити суму договору на 50444,89грн. без ПДВ, та у зв`язку з чим внести зміни до договору, зокрема:

- загальна вартість договору орієнтовно становить 302669,35грн. без ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п.2.1. договору);

- договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками обох сторін і діє до 28.02.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Також сторони також погодили, що зобов`язуються укласти додаткову угоду до договору після затвердження нових тарифів Адміністрацією. Нові тарифи впроваджуються з 01.01.2018.

5.10. На виконання умов Договору 04.01.2018 позивач на адресу відповідача з супровідним листом направив рахунок від 31.12.2017 №5703, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 №9671, рахунок від 31.12.2017 №5704, Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 для проведення оплати за договором від 29.06.2017.

5.11. Відповідач листом від 05.01.2018 повідомив позивача про повернення оригіналів актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 на суму 384 994,7 грн. з ПДВ та рахунку на оплату від 31.12.2017 №5704, у зв`язку з тим, що сума Акту виконаних робіт перевищує суму договору. Відповідач також просив позивача оформити Акт виконаних робіт за листопад 2017 згідно з калькуляцією вартості використання доріг загального користування, врахувавши суму авансування 2013-2016 років у сумі 309702,73 грн. без урахування прибутку і ПДВ (п. 16 калькуляції).

5.12. Спроби самостійного врегулювання питання щодо оплати відповідачем за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017, січень-лютий 2018 шляхом листування не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суд за захистом своїх порушених прав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишено без задоволення; рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 у справі №923/496/18 залишено без змін.

7. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, апеляційний суд вказав на те, що, в порушення п 2.3. Договору, позивач вимагав від Користувача проведення оплати у розмірі 349 431,79 грн. за листопад 2017, без оформлення акту за формою КБ-2 в за звітний місяць.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 та постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019, Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017 у розмірі 349431, 79грн. в т.ч. ПДВ, 31 731, 79 грн. пені, 6 669, 95 грн. інфляційних втрат та 2 815, 06 грн. - 3% річних та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 923/496/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019.

10. Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2019, касаційну скаргу залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

11. 03.04.2019 ДП "Адміністрація морських портів України", на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 15.03.2019 подало заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

12. Ухвалою Верховного Суду від 11.04.2019 клопотання ДП "Адміністрація морських портів України" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено; поновлено строк на касаційне оскарження; прийнято касаційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" до касаційного провадження; ухвалено здійснювати перегляд оскаржених судових актів в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

13. 24.05.2019 до Верховного Суду від ДП "Херсонський морський торговельний порт" надійшов Відзив на касаційну скаргу з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ДП "Адміністрація морських портів України")

14. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, що в свою чергу призвело до порушення ст.ст. 73, 74, 77 та ч. ч. 1-4 ст. 277 ГПК України.

15. Скаржник доводить, що судами не було досліджено та надано належної правової оцінки калькуляції до діючого Договору, що була затверджена Додатковою угодою № 1.

16. Скаржник доводить, що оскільки у листопаді ремонтні роботи не проводились, то акт за формою КБ-2 не повинен був складатися. Оскільки ремонтні роботи проводилися у вересні та жовтні 2017, то саме за ці місяці і були складені акти форми КБ-2, що було відображено у рахунку за листопад місяць.

17. Судами попередніх інстанцій не враховано, що заявлена сума виставлена за проведені роботи, тобто Скаржник дійсно здійснив ремонт проїзних доріг (якими на підставі Договору користувався Відповідач та який визнав факт здійснення ремонтних робіт шляхом підписання актів форми КБ-2 за вересень та жовтень) та поніс реальні витрати з їх ремонту, які були покладені в рахунок за листопад місяць.

Доводи відповідача

(ДП "Херсонський морський торговельний порт")

18. Відповідач доводить, що у спірних правовідносинах Сторони, керуючись принципом свободи договору, на договірних засадах погодили умови Договору. Порядок його виконання та спосіб визначення (ціни) вартості використання проїзних доріг загального користування для відповідача (за яким роботи на суму 309 702, 73грн. позивач зобов`язався провести безоплатно).

19. Відповідач доводить, що позивач 10.10.2018 подав докази після закінчення процесуальних строків, без обґрунтування неможливість їх подання з позовом та без клопотання про їх приєднання до матеріалів справи, що стало підставою залишення таких матеріалів без розгляду. Як таких, що подані в порушення норм процесуального закону.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи приписи ст. 300 ГПК України та вимоги і доводи касаційної скарги, предметом цього касаційного провадження є перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, під час прийняття оскаржених судових актів, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за користування об`єктами портової інфраструктури за листопад 2017 у розмірі 349 431, 79грн. в т.ч. ПДВ, 31 731, 79 грн. пені, 6 669, 95 грн. інфляційних втрат та 2 815, 06 грн. - 3% річних.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

21. Предметом спору є вимога ДП "Адміністрація морських портів України" про стягнення з ДП "Херсонський морський торговельний порт" 360 821,83 грн. боргу, 6 824,22 грн. інфляційних втрат, 2 893,70 грн. 3% річних та 32 620,22 грн. пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на Договорі про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261, укладеному між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Херсонського морського порту) та ДП "Херсонський морський торговельний порт" (Користувач).

Підставою позову є неоплата відповідачем за користування об`єктами портової інфраструктури, за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261, за листопад 2017, січень-лютий 2018.

Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції наведені вище, спірним, в даному випадку, постає питання не здійснення відповідачем плати за користування об`єктами портової інфраструктури, за Договором про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 № 1261, за листопад 2017, по виставленим позивачем рахункам та відповідним актам.

Згідно із ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст.11 цього Кодексу.

За змістом положень ст.ст. 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як про це вже було позначено вище, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків згідно з частиною другою наведеної статті.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків. Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18.

Поряд з цим, ні господарським судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом не було визначено правову природу Договору, на підставі якого заявлено до стягнення заборгованість за листопад 2017, що суттєво впливає на правильність вирішення даного спору.

Крім того, суди попередніх інстанцій, цитуючи положення умов Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261, не дослідили саме умов, які передбачають відшкодування за проведений ремонт проїзних доріг загального користування, порядок оформлення відповідних документів у підтвердження здійсненого ремонту та самого відшкодування.

Поряд з цим, суди не надали належної правової оцінки підставам відмови відповідача від підписання актів-здачі прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 № 9672 на суму 384 994,7 грн. з ПДВ та рахунку на оплату від 31.12.2017 №5704. Не встановили фактичну наявність та підставність переплат за 2013-2016 роки та можливість, відповідно до умов Договору про допуск до об`єктів портової інфраструктури від 29.06.2017 №1261 з урахуванням внесених змін до калькуляції, зарахування такої переплати до нарахованих платежів за спірним Договором, зокрема в рахунок відшкодування за проведений ремонт проїзних доріг.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Метою апеляційного суду є перевірка правильності й законності рішення суду першої інстанції, а способом досягнення цієї мети - розгляд справи по суті повторно.

Користуючись правами суду першої інстанції, в межах повноважень, наданих апеляційному господарському суду процесуальним законом, судом апеляційної інстанції, з метою здійснення апеляційного перегляду та дотримання принципів справедливості та балансу інтересів, мали бути досліджені документи у підтвердження заявлених вимог та всім доказам надано належну правову оцінку.

Поряд з цим, апеляційний господарський суд не повною мірою здійснив повторний розгляд справи, обмежившись лише цитуванням змісту оскарженого в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, не надаючи їм належної правової оцінки.

Тобто, суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті вимог та в межах доводів і вимог апеляційної скарги, не дослідив чи мали місце обставини, на які посилаються сторони у справі та заявник апеляційної скарги та які були встановлені судом першої інстанції, та якими доказами вони підтверджуються, чи є такі докази належними та допустимими, не надав оцінки поясненням сторін у справі та заявника апеляційної скарги по суті заявлених вимог.

За змістом ст. 236 ГПК України рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскільки рішення та постанова судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, то вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 (заява №3236/03), "Рябих проти Росії" від 03.12.2003 (заява №52854/99), "Нєлюбін проти Росії" від 02.11.2006 (заява №14502/04)), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

В силу приписів ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 310 ГПК України, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на встановлені недоліки та порушення норм процесуального права у вигляді неналежного та недостатнього дослідження обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для її правильного вирішення, враховуючи межі повноважень касаційного суду, встановлені ст. 300 ГПК України, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії (адміністрація Херсонського морського порту) та скасування постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 та рішення Господарського суду Херсонської області від 18.10.2018 у справі № 923/496/18 з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду в іншому складі суддів.