1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, найменування якого змінено на Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, про стягнення 1 105 327,29 грн заборгованості за договором від 19.01.2017 №5/55DZKz285-17 на фінансування пільг та субсидій населення за надані послуги газопостачання пільговим категоріям населення у жовтні 2017 року.

2. Позов обґрунтовано тим, що у жовтні 2017 року позивач поставив газ пільговим категорія населення на загальну суму 1 105 327,29 грн, водночас відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов договору № 5/55DZKz285-17 від 19.01.2017 не підписав акт звіряння розрахунків за надані позивачем послуги з газопостачання пільговим категоріям населення у жовтні 2017 року та не відшкодував витрат за поставлений газ пільговим категоріям населення, його заборгованість становить 1 105 327,29 грн.

3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2018 у справі №907/884/17 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 105 327,29 грн заборгованості та 16 579,91 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції

4. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у даній справі апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.03.2018 у даній справі скасовано, позов залишено без розгляду.

6. Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

6.1. ТОВ "Закарпатгаз Збут" (постачальник) та Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради (платник) уклали Договір на фінансування пільг та субсидій населення №5/55DZKz285-17 від 19.01.2017 (далі - Договір), предметом якого є врегулювання відносини сторін щодо фінансування пільг та субсидій, пов`язаних зі споживанням побутовими споживачами (населенням) природного газу.

6.2. Згідно з п. 1.2. Договору постачальник здійснює постачання природного газу побутовим споживачам (населенню), а платник здійснює фінансування пільг та субсидій, пов`язаних із споживанням природного газу побутовими споживачами (населенням), що мають право на пільги і субсидії.

6.3. Розрахунки між сторонами проводяться згідно з актами звіряння розрахунків (п. 1.3 Договору).

6.4. Загальна сума Договору визначається в Додатку №1 до цього договору та підлягає коригуванню, виходячи з обсягів фактичного споживання газу, які відображаються актах звіряння розрахунків (коригуючих актах),та підписуються сторонами( п.1.4 Договору).

6.5. Постачальник зобов`язується щомісячно до 25 числа надавати платнику розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці згідно з формою " 2-пільга", разом з актами звіряння розрахунків по пільгах ( п.2.1.3 договору).

6.6. Платник зобов`язується до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем споживання побутовими споживачами (населенням) природного газу, повертати постачальнику два оригінальні примірники підписаних актів звіряння розрахунків (коригуючих актів) за надані побутовим споживачам послуги, на які надаються пільги (п. 2.2.5 Договору).

6.7. Платник зобов`язується здійснювати перерахування коштів, передбачених на фінансування пільг та субсидій, згідно з ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік", які відповідають витратам постачальника, пов`язаним з реалізацією газу побутовим споживачам (населенню), які мають відповідні пільги та субсидії( п.2.2.2 Договору).

6.8. Згідно з пунктом п. 8.1. Договір набирає чинності з 01.01.2017 року та діє в частині реалізації газу до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків за газ щодо фінансування пільг та субсидій для населення - до їх повного виконання.

6.9. Додатком 1 до Договору визначено заплановану суму на фінансування пільг населенню на 2017 рік у розмірі 9 700 000,00грн, у т.ч. на жовтень - 350 000,00 грн.

6.10. Міністерство соціальної політики України листом від 10.10.2017 року №19799/0/2-17/20 довело до відома структурних підрозділів з питань соціальної політики населення, що з метою забезпечення рівних умов для розрахунку пільг і субсидій дати початку та завершення опалювального періоду для надання зазначених видів соціальної підтримки мають бути однаковими. У зв`язку з цим управління соціального захисту населення, як головні розпорядники бюджетних коштів, спрямованих на надання пільг, відшкодовують підприємствам витрати за надані пільги на оплату газопостачання на індивідуальне опалення у неповні місяці опалювального періоду з урахуванням тривалості опалювального періоду з 16 жовтня по 15 квітня включно.

6.11. Позивач звернувся до відповідача щодо проведення розрахунків за надані послуги з газопостачання у жовтні 2017 року, та надав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з газопостачання (на підігрів води, приготування їжі та опалення) пільговим категоріям населення м. Ужгород за жовтень 2017 року, на загальну суму 1 105 064,27 грн за формою

" 2-пільга", а також акти звіряння розрахунків по пільгах. В цих розрахунках вказано, що нарахування проведені за 31 день, тобто за повний місяць (т.1, а.с. 14, 18-79).

6.12. Відповідач актів звіряння не підписав, повернув їх позивачу разом із розрахунками з тих підстав, що витрати за надані пільги на оплату газопостачання на індивідуальне опалення у неповні місяці опалювального періоду відшкодовуються з урахуванням тривалості опалювального періоду з 16 жовтня по 15 квітня включно. Відтак просив їх привести у відповідність до цього періоду ( т.1,а.с.98, 99).

6.13. Зазанчені обставини стали підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 105 064,27грн за надані послуги з газопостачання у жовтні 2017 року пільговим категоріям населення м. Ужгород.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 11.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.03.2019 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 907/884/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.03.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 25.03.2019 залишено без задоволення клопотання ТОВ "Закарпатгаз Збут" про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17. Касаційну скаргу ТОВ "Закарпатгаз Збут" від 11.03.2019 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" про право у термін до 10 квітня 2019 року звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

10. 09.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" направило до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17. В якості інших підстав для поновлення строку, заявником зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 виготовлено 08.02.2019, направлено скаржнику 15.02.2019, а отримано останнім 18.02.2019, що підтверджується відтиском поштового штемпеля на конверті та інформацією із офіційної веб-сторінки "Укрпошта" за трек-номером 7901010183726. Відтак 20-денний строк з дня вручення судового рішення закінчувався 11.03.2019, оскільки 10.03.2019 - неробочий день (неділя).

11. Крім того, 20.03.2019 до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" надійшло клопотання про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17 до закінчення її розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, яке мотивоване тим, що судовий наказ у справі № 907/884/17 про стягнення з ТОВ "Закарпатгаз Збут" 24 869,86 грн судового збору за перегляд рішення апеляційним судом Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради пред`явлено до примусового виконання. Якщо не зупинити виконання оскаржуваного рішення, то розпочнеться процедура виконання рішення суду і в межах виконавчого провадження про стягнення судового збору існує ризик накладення арешту на майно, що значним чином порушить права Товариства до вирішення спору судом касаційної інстанції.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.04.2019 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 907/884/17; відкрито касаційне провадження у справі № 907/884/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" від 11.03.2019 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.02.2019; призначено розгляд касаційної скарги на 19.06.2019 о 15 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

13. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариством з обмеженою відповідальністю "Закарпатгаз Збут" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції; стягнути з відповідача судові витрати.

14. На думку скаржника оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема наводить такі доводи.

14.1. Згідно п.3. Глави 1 Розділу 1 Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС), дія цього кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до розподільних систем, та на їх постачальників. Згідно п.4 Глави 1 Розділу 1 Кодексу ГРС, опалювальний період - період з 01 жовтня по 30 квітня включно.

14.2. Постанова КМУ №848 регулює відносини виключно щодо призначення, розрахунку та фінансування субсидій, а не пільг, відтак вказаний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

14.3. Судом апеляційної інстанції застосовано п.2 ч.3 ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правила № 630, Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житло-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою КМУ від 21.10.1995 № 848 (848-95-п) , які, на думку скаржника не регулюють спірні правовідносини.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Департаментом праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

16. У судовому засіданні 19.06.2019 представник відповідача заперечувала проти касаційної скарги з підстав, наведених у відзиві.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Згідно положень частин 1, 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України).

21. Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем як постачальником та відповідачем як платником укладено Договір на фінансування пільг та субсидій населення №5/55DZKz285-17 від 19.01.2017, предметом якого є врегулювання відносини сторін щодо фінансування пільг та субсидій, пов`язаних зі споживанням побутовими споживачами (населенням) природного газу.

22. На виконання п. 2.1.3 Договору позивач надав відповідачу розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг з газопостачання пільговим категоріям населення м. Ужгород за жовтень 2017року, на загальну суму 1 105 064,27 грн за формою " 2-пільга", а також акти звіряння розрахунків по пільгах.

23. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з розрахунками позивача, ним нараховано витрати на газопостачання пільговим категоріям населення на підігрів води, приготування їжі та опалення за 31 день, тобто за повний місяць, у зв`язку з чим відповідач не підписав актів звіряння розрахунків, повернув розрахунки та акти для визначення витрат на опалення з урахуванням тривалості опалювального періоду з 16 жовтня по 31 жовтня включно.

24. Суд першої інстанції визнав правомірними розрахунки позивача, вказавши, що нормативним актом, який встановлює дату початку та закінчення опалювального періоду з 1 жовтня по 30 квітня включно для пільгових категорій споживачів, які використовують природний газ для індивідуального опалення, є Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2492 (Кодекс ГРС).

25. Водночас, суд апеляційної інстанції, не погодився з висновки суду першої інстанції, зазначивши наступне.

26. Зазначенй вище договір було укладено між позивачем та відповідачем,керуючись Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" (1801-19) , положеннями Бюджетного кодексу України (2456-17) , Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (z1382-15) , Постановою КМУ від 11.01.2005 № 20 (20-2005-п) "Про порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій", від 29.01.2003 № 117 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, від 13.07.2016 № 444 "Про затвердження Примірного договору купівлі-продажу природного газу із спеціальними обов`язками для потреб побутових споживачів та релігійних організацій", від 21.10.1995 № 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива". Отже, доводи скаржника (п.п.14.3.) в частині незастосування постанови КМУ від 21.10.1995 № 848 (848-95-п) до спірних правовідносин є необгрунтованим.

27. Згідно частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг. Відповідно до п.10 ч.1 вказаного Закону комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

28. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець послуг має право отримувати компенсацію за надані відповідно до закону окремим категоріям громадян пільги та нараховані субсидії з оплати житлово-комунальних послуг.

29. Згідно з пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

30. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством (ч.2 ст.8 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

31. Кодекс ГРС визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Його дія поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників ( статті 2, 3 Кодексу ГРС).

32. Водночас, Кодекс (213/95-ВР) ГРС не встановлює соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, не встановлює обсягу комунальних послуг, порядку та критеріїв їх надання, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії. Більше того, Кодекс ГРС не встановлює дату початку та закінчення опалювального періоду з 1 жовтня по 30 квітня для пільгових категорій споживачів ( населення), які використовують природний газ для індивідуального опалення. Він містить лише визначення терміну "опалювальний період - з 1 жовтня по 30 квітня включно" (пункт 4 глави 1 розділу І), який не може застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг та критерії їх надання визначаються виключно законами України, а соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії, формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

33. Пунктом 14 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 (848-95-п) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 № 1050 (1050-97-п) ) з наступними змінами і доповненнями, встановлено, що розмір субсидії на опалювальний сезон для домогосподарств, які використовують природний газ/електричну енергію для індивідуального опалення, розраховується з 16 жовтня по 15 квітня включно.

34. Як встановлено апеляційним судом, Міністерство соціальної політики України листом від 10.10.2017 року №19799/0/2-17/20 довело до відома структурних підрозділів з питань соціальної політики населення, що з метою забезпечення рівних умов для розрахунку пільг і субсидій дати початку та завершення опалювального періоду для надання зазначених видів соціальної підтримки мають бути однаковими. Витрати за надані пільги на оплату газопостачання на індивідуальне опалення у неповні місяці опалювального періоду відшкодовуються з урахуванням тривалості опалювального періоду з 16 жовтня по 15 квітня включно.

35. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно п.2.2.2 Договору платник зобов`язується здійснювати перерахування коштів, передбачених на фінансування пільг та субсидій, згідно з ЗУ "Про Державний бюджет України на 2017 рік", які відповідають витратам постачальника, пов`язаним з реалізацією газу побутовим споживачам (населенню), які мають відповідні пільги та субсидії.

36. Крім того, апеляційний суд зазначив, що за умовами п.1.4 Договору загальна сума договору визначається в Додатку №1 до цього договору та підлягає коригуванню, виходячи з обсягів фактичного споживання газу, які відображаються актах звіряння розрахунків (коригуючих актах), та підписуються сторонами.

37. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що нарахування видатків на постачання газу для пільгових категорій споживачів, які використовують природний газ для індивідуального опалення, за жовтень 2017 року, та підлягають відшкодуванню відповідачем згідно з договором на фінансування пільг та субсидій населення №5/55DZKz285-17 від 19.01.2017, має проводитися з урахуванням початку опалювального періоду з 16 жовтня 2017 року, в той час як позивач неправомірно провів нарахування витрат на постачання природного газу на індивідуальне опалення пільговим категоріям населення з 01 жовтня 2017року.

38. Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що поданий позивачем розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, проведений за постачання газу на підігрів води, приготування їжі та на індивідуальне опалення (централізоване опалення в м. Ужгород відсутнє) за повний місяць - з 01 жовтня 2017 по 31 жовтня 2017 рік, та зазначив, що суд не може самостійно визначити обсяг природного газу, фактично використаного пільговими категоріями населення на індивідуальне опалення, за період з 16 жовтня по 31 жовтня 2017 року.

39. При оголошенні в судовому засіданні 15.01.2019 перерви до 05.02.2019 за участю представників сторін, у т.ч. представника позивача, суд зобов`язав позивача надати суду та відповідачу розрахунок видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, з урахуванням обсягів природного газу на індивідуальне опалення за період з 16.10.2017 по 31.10.2017, що підтверджується протоколом судового засідання від 15.01.2019.

40. Однак,позивач не надав ні суду, ні відповідачу такий розрахунок. Представники позивача, які з`явилися в судове засідання 05.02.2019, пояснили, що позивач вважає правомірним нарахування витрат на постачання газу на індивідуальне опалення за період з 01 по 31 жовтня 2017 року, тому витребуваний судом розрахунок не подано.

41. За таких обставин, суд апеляційної інстанції, який повно і всебічно дослідивши обставини справи, у відповідності до поданих заявником доказів, яким дав необхідну оцінку, дійшов правомірного висновку про те, що внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов слід залишити без розгляду.

42. Доводи касаційної скарги, зазначені в п.п. 14.1. - 14.3 постанови колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються змістом оскаржуваного судового рішення.

43. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

44. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правомірного висновку суду першої та апеляційної інстанції.

45. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

47. Оскаржувані постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

48. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.