Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання недійсними договору № 5/3 від 15.08.2005, укладеного між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М", та договору про відступлення права вимоги № 5/3П від 10.03.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у 2004 році ОСОБА_4.- засновника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ввели в оману представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М", скориставшись незадовільним станом здоров`я змусили підписати договір купівлі-продажу корпоративних прав.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.05.2007, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007, у справі № 2-5-2017/2007 визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004, укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" з підстав недотримання вимог діючого законодавства.

Щодо недійсності договору № 5/3 від 15.08.2005 позивачем зазначено про:

порушення частини другої статті 203 Цивільного кодексу України оскільки ОСОБА_2 не мав повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності на його підписання від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал"; ОСОБА_6 не мав повноважень та необхідного обсягу цивільної дієздатності на підписання від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" договору про внесення змін до договору № 5/3 від 15.08.2005;

- правочин від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" вчинено ОСОБА_8 . поза волею власника підприємства ОСОБА_4., тобто волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, у зв`язку з чим, такий правочин визнається недійсним на підставі частини третьої статті 203 Цивільного кодексу України;

- Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" не було здійснено жодних дій спрямованих на настання наслідків, обмовлених в договорі, під`їзна дорога не побудована та фактично відсутня, отже, договір № 5/3 від 15.08.2005 не спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені (частина п?ята статті 203, стаття 234 Цивільного кодексу України);

- оспорюваний правочин є таким, що порушує публічний порядок, у зв`язку з тим, що він був лише спрямований на незаконне заволодіння майном (грошовими коштами) юридичної особи Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", порушує суб`єктивні права підприємства та його власника, та може привести до безпідставного стягнення коштів (стаття 228 Цивільного кодексу України).

Щодо недійсності договору № 5/3П від 10.03.2015 про відступлення права вимоги позивачем зазначено, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" ОСОБА_6 не мав права укладати договір відступлення права вимоги по договору 5/3 від 15.08.2005 без письмової згоди Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" (пункт 4.3 договору 5/3 від 15.08.2005; пункт 6.4 договору про внесення змін).

Недійсність договору № 5/3 від 15.08.2005 та договору від 30.08.2007 про внесення змін до договору № 5/3 від 15.08.2005 на підготовку кар`єра до промислового видобування блочного граніту робить недійсним і договір відступлення прав вимоги № 5/3П від 10.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест" (стаття 216 Цивільного кодексу України).

Договір відступлення прав вимоги № 5/3П від 10.03.2015 є фіктивним (стаття 234 Цивільного кодексу України), оскільки був вчинений ОСОБА_6. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та ОСОБА_10. в інтересах Громадської організації інвалідів "Благовест" лише з метою ухилення Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" від сплати судового збору за подання позову до суду про стягнення коштів з Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_6. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" без необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки відповідно до витягу з ЄДР станом на 10.03.2015 керівником та підписантом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" є ОСОБА_10., а засновником - Громадська організація інвалідів "Благовест" (частина друга статті 203 Цивільного кодексу України);

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Громадська організація інвалідів "Благовест" фактично вчинили інший правочин ніж той, що передбачений умовами договору. З урахуванням правової природи вчиненого правочину він є факторингом. У зв`язку з тим, що фактор в договорі від 10.03.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест", не має відповідної ліцензії на здійснення фінансових послуг, такий правочин суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства;

Договір відступлення права вимоги вчинено під впливом тяжкої обставини (стаття 233 Цивільного кодексу України), а саме відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" можливості оплатити судовий збір, в іншому разі договір відступлення права вимоги не був би укладений взагалі.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

В 1992 році було створено Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" єдиним засновником якого був ОСОБА_4 .

Наказом № 1-к від 06.02.1992 на посаду директора Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" призначено ОСОБА_4 з правом всіх повноважень згідно Статуту та Законів України. Наказ підписано засновником ОСОБА_4 та скріплено печаткою Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Відповідно до пункту 2.3 Статуту директор є правомочним представником у взаємовідносинах з державними та іншими органами, організаціями, установами і т.д., в суді та в арбітражі. Директор на підставі діючого законодавства, зокрема, укладає договори та інші угоди від імені та в інтересах приватного малого підприємства.

21.06.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГЕЛ-М" в особі директора ОСОБА_7 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав (том 1, арк. 80).

Відповідно до пункту 1 Договору згідно з умовами цього договору продавець передає у власність покупця корпоративне право на володіння Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал", зареєстрованим Миколаївським міськвиконкомом 6 лютого 1992 року за № 2014 код 13868786, а покупець приймає у володіння вищевказані права і здійснює оплату.

Відповідно до пункту 3 Договору продавець зобов`язується передати покупцю одночасно з підписанням цього договору, зокрема, печатки та штампи.

Відповідно до пункту 6 Договору з моменту підписання цього договору та оформлення відповідних документів в органах реєстрації всі права і обов`язки, які випливають з корпоративних прав, переходять до покупця в повному об`ємі.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

В подальшому між Товариством "БОГЕЛ-М" в особі директора ОСОБА_7 (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД" (покупець) було укладено договір № 1 від 01.06.2006 (том 1 арк. 81) купівлі-продажу корпоративних прав володіння Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал".

В свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД" уклало договір № 0109К від 28.09.2006 купівлі-продажу корпоративних прав володіння Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Букот".

У зв?язку з цим до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань неодноразово вносились зміни відносно Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", зокрема щодо його керівника.

У січні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва із позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" від 21.06.2004, укладеного між ОСОБА_4 . та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М"; № 1 від 01.06.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД"; № 0109К від 28.09.2006, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Букот".

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007 позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", укладений 21.06.2004 між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М".

Визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал", укладений 01.06.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД".

Визнано недійсним договір № 0109К купівлі-продажу корпоративних прав на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал", укладений 28.09.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Букот".

Повернуто ОСОБА_4 корпоративні права на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 у справі № 2-5-217/2007 рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007 змінено. Виключено з резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007 вимогу суду повернути позивачу корпоративні права на Приватне проектно-будівельне підприємство Інтервал". В решті рішення залишено без змін (том 1 арк. 11-14).

Після прийняття судами зазначених рішень, у відповідності до рішення засновника ОСОБА_4. від 11.02.2009 № 1, статут Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" викладено в новій редакції від 12.02.2009, зареєстрованій виконкомом Миколаївської міської ради за № 152210500017003499 (т.2 а.с. 177-132), і 09.02.2009 внесено відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, скасовано записи про реєстрації змін до статутних документів підприємства від 15.06.2006, 13.08.2007, 20.09.2007.

У період з 21.06.2004 по 24.07.2007, тобто з моменту відчуження ОСОБА_4 прав на володіння підприємством на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" і до моменту визнання указаного вище договору недійсним, директором Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_8., якого призначено на цю посаду керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М", 15.08.2005 було укладено договір № 5/3 (том 1 арк. 16) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі ОСОБА_7 (виконавець), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець виконує, а замовник приймає розроблений комплекс організаційно-технічних заходів з підготовки кар`єра до промислового видобутку блочного граніту Юр`ївського родовища, а також з будівництва під`їзної дороги.

Відповідно до пункту 1.2 Договору об`єм організаційно-технічних заходів (ОТЗ) визначається технічним завданням (ТЗ), яке є невід`ємною частиною договору (додаток № 1).

Відповідно до пункту 1.3 Договору всі роботи з виробничої підготовки кар`єра виконується поетапно, у відповідності до календарного плану (КП - додаток № 2) та оформлюється відповідним Актом приймання-передачі виконаних робіт етапу, з відображенням переданої документації та матеріальних цінностей.

До договору сторонами було складено Додаток № 1 "Технічне завдання" та Додаток № 2 "Календарний план" (том 1, арк. 17).

Договір та додатки до договору підписані та скріплені печатками сторін.

Судом встановлено, що на печатці Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" міститься позначка літера "Д", що означає "дублікат".

У 2007 році після придбання Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркос-ЛТД", рішенням загальних зборів засновників останнього, оформленим протоколом від 10.03.2007 № 17, призначено на посаду директора Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_6.

Про зміну керівника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" внесено відповідні зміни відносно підприємства до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відомостями з цього Реєстру, актуалізованих на 30.08.2007, згідно яких керівником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" значиться ОСОБА_6, засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" - ОСОБА_4. (т. 1 а.с. 42-43).

30.08.2007 між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" в особі директора ОСОБА_6. та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі ОСОБА_7 було укладено договір про внесення змін до договору № 5/3 від 15.08.2005 (том 1 арк. 67).

Договором про внесення змін було викладено в новій редакції умови договору, якими врегульовувались питання виконання зобов`язання, вартості виконаних робіт, порядок розрахунків сторін, відповідальність сторін за невиконання умов договору, а також питання заміни сторони у зобов`язанні.

Договір про внесення змін підписано та скріплено печатками сторін.

10.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі ОСОБА_6. (первісний кредитор) та Громадською організацією інвалідів "Благовест" в особі голови правління ОСОБА_10. (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 5/ЗП від 10.03.2015 (том 1 арк. 15).

Відповідно до пунту 1.1 договору первісний кредитор передає належне йому право вимоги, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредитору за договором № 5/3 від 15.08.2005 зі змінами та доповненнями внесеними 30.08.2007.

Відповідно до пункту 1.2 договору цей договір укладено відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України та вимог пункту 4.3 договору № 5/3 від 15.08.2005 у зв`язку з невиконанням умов оплати за виконані роботи згідно двосторонніх актів.

Відповідно до пункту 2.1 договору первісний кредитор передає своє право вимоги до боржника за договором № 5/3 від 15.08.2005 року новому кредитор на безоплатній основі як безповоротну фінансову допомогу.

Відповідно до пункту 2.2 договору загальна сума вимоги до боржника за договором № 5/3 від 15.08.2005, яка передається новому кредитору, складає - 11 800 691,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1.2 договору первісний кредитор зобов`язаний не пізніше тридцяти робочих днів після підписання цього договору сповістити боржника про укладення цього договору.

Відповідно до пункту 3.2.1 договору новий кредитор зобов`язаний прийняти на себе право вимоги як безповоротну фінансову допомогу, зазначену в пункті 2.1 цього договору.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Позивач стверджує, що спірні договори №№ 5/3, 5/3П є недійсними з підстав укладення їх від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" особами ОСОБА_8. та ОСОБА_6. а відсутності достатнього обсягу повноважень та поза волею власника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_4., а договір № 5/3П, крім того, укладений без письмової згоди Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

Справа № 915/1622/16 розглядалась господарськими судами неодноразово.

Господарський суд Миколаївської області рішенням від 06.12.2018, прийнятим за результатами нового розгляду справи, позов задовольнив частково. Визнав недійсним договір від 10.03.2015 №5/3П відступлення права вимоги, укладений між Громадською організацією інвалідів "Благовест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М". У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 у справі № 915/686/15, яке набрало законної сили, частково задоволено позовні вимоги Громадської організації інвалідів "Благовест" та стягнуто на користь останнього з Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" грошові кошти в загальній сумі 11 871 951,99 грн, які є заборгованістю за договором № 5/3. Встановлення у зазначеному рішенні суду обставин виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" робіт за договором № 5/3 та прийняття цих робіт Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" свідчить про визнання договору № 5/3 укладеним, такі висновки суду є преюдиціальними для вирішення спору у даній справі, а тому в задоволенні вимоги про визнання договору № 5/3 недійсним відмовлено.

Щодо визнання недійсним спірного договору № 5/3П від 10.03.2015 про відступлення прав вимоги, то суд першої інстанції дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест" при укладенні спірного договору не дотримано умов договору № 5/3, з урахуванням пункту 6.1 договору від 30.08.2007, що відповідно до вимог частини першої статті 516 Цивільного кодексу України є підставою для визнання договору недійсним.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 у справі № 915/1622/16 рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 15.08.2005 № 5/3 скасовано. Позов Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" в цій частині задоволено. Визнано недійсним укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" договір від 15.08.2005 № 5/3.

В решті рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 у справі № 915/1622/16 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що оспорюваний договір від 15.08.2005 № 5/3 від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" підписано ОСОБА_8., а договір про внесення змін від 30.08.2007 ОСОБА_6.

Від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел М" під час укладення цих договорів діяв ОСОБА_7 .

Разом з тим єдиним засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2005 був ОСОБА_4, а ОСОБА_8 призначено на посаду директора Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел М" ОСОБА_7

Тобто керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел - М" ОСОБА_7, достеменно знав, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 під час вчинення вище зазначених правочинів не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення таких правочинів від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Крім того, відповідачі були обізнані, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.05.2007, зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007, у справі № 2-5-217/2007, визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004, укладений між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел - М".

Таким чином, ОСОБА_7 вчиняючи оспорюваний правочин діяв недобросовісно та нерозумно, а тому договір № 5/3 від 15.08.2005 має бути визнаний недійсним в силу приписів частини другої статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції в цій частині, оскільки у рішенні Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2016 у справі № 915/686/15 оцінка укладеним між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел - М" договорам не надавалась, при вирішенні питання про наявність підстав для стягнення заборгованості суд виходив з презумпції правомірності правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

Громадська організація інвалідів "Благовест" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.12.2018 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору від 10.03.2015 №5/3П про відступлення прав вимоги, укладеного між Громадською організацією інвалідів "Благовест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М", а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2019 у справі № 915/1622/16 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги відповідач зазначив, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано, що у рішеннях Центрального районного суду м. Миколаєва встановлено, що договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004 укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" по суті є рішенням про зміну власника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал". Реєстрація зміни власника відбувалася на підставі документів, передбачених статтею 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", у тому числі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4, яка є окремою підставою для переходу права власності на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" від ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М", відмінною від договору купівлі-продажу корпоративних прав.

До 21.07.2005 ОСОБА_4 був директором Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", а тому знав про проведення державної реєстрації змін власника.

На час укладення оспорюваного договору №5/3 від 15.08.2005 ОСОБА_7 не знав і не міг знати про недійсність договору купівлі-продажу корпоративних прав.

Призначення керівника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" здійснювалось юридичною особою - власником Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М", що спростовує висновки суду про обізнаність ОСОБА_7 про відсутність у Фомицького О.І. необхідних повноважень на укладення договору №5/3.

Державна реєстрація зміни керівника Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" з ОСОБА_4 на ОСОБА_8 не визнавалась неправомірною.

Судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 204 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, оскільки станом на 15.08.2005 ані договір № 5/3, ані договір купівлі-продажу корпоративних прав не були визнані судом недійсними.

Також вважає необґрунтованою позицію суду апеляційної інстанції про відсутність порушення позивачем строку позовної давності. ОСОБА_4 з 2009 року знову став керівником та власником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" та мав повний контроль над підприємством та всіма укладеними договорами, а тому відлік позовної давності починається щонайпізніше в 2009 році.

Також вважає, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про наявність підстав для визнання недійсним договору уступки прав вимоги №5/3П від 10.03.2015. Договором від 30.08.2007 про внесення змін до договору №5/3 від 15.08.2005 пункт 4.3 договору викладено в новій редакції, згідно з якою сторони не мають права передавати свої права і обов?язки по цьому договору третій особі без попередньої згоди іншої сторони, крім випадку не виконання зобов?язань замовника з оплати виконаних робіт. Наявність заборгованості є достатнім підтвердженням можливості передачі прав і обов?язків за договором №5/3 від 15.08.2005.

Суд першої інстанції, визнавши договір №5/3П недійсним, не дотримався вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України в частині преюдиційних фактів, встановлених у справі №915/686/15.

Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не подали, що в силу частини третьої статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судових рішень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Спір у справі, що переглядається, стосується визнання недійсним договору №5/3 від 15.08.2005, укладеного між Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М"; та визнання недійсним договору відступлення права вимоги №5/3П від 10.03.2015, укладеного Громадською організацією інвалідів "Благовест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М".

Договори від 10.03.2015 №5/3П та від 15.08.2005 №5/3 оспорюються позивачем з підстав порушення вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною першою та другою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статтей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із статтею 62 Господарського кодексу України (в редакції від 06.07.2005) підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Відповідно до частини першої статті 63 Господарського кодексу України (в редакції від 06.07.2005) залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Згідно із частинами третьою та четвертою статті 63 Господарського кодексу України залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Відповідно до частин першої - шостої статті 65 Господарського кодексу України (в редакції від 06.07.2005) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом) відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 01.04.2005) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр) - автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції від 03.03.2005) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, у тому числі укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Тобто для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Разом з тим частина третя статті 92 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (сттатті 203, 241 Цивільного кодексу України (435-15) ).

Закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 Цивільного кодексу України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема підлягають оцінці обставини, чи виконала третя особа свої обов`язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду України від 12.07.2017 у справі № 3-537гс17, від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний Договір №5/3 від 15.08.2005 підписано від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_8., а договір про внесення змін від 30.08.2007 - ОСОБА_6.; від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" - ОСОБА_7 (15.08.2005 та 30.08.2007).

Разом з цим, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.08.2005 керівником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" був ОСОБА_8, який призначений на посаду директора Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" наказом №08.07 від 08.07.2005 підписаним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" ОСОБА_7, у той час як єдиним засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" був ОСОБА_4.

ОСОБА_7 . як директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" було відомо, що рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 30.05.2007 (зміненим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2007) у справі № 2-5-217/2007, відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України визнано недійсним договір купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004, укладений між продавцем Приватним проектно-будівельним малим підприємством "Інтервал" в особі директора та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі директора ОСОБА_7, у заявку із тим, що при укладенні договору купівлі-продажу корпоративних прав від 21.06.2004 сторони не дотримались вимог діючого законодавства щодо визначення у договорі купівлі-продажу його предмету.

Отже 21.06.2004 Товариство з обмеженою відповідальністю "Богел-М" в особі ОСОБА_7 придбало неіснуючі корпоративні права на Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богел-М", Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркос-ЛТД" та Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" були сторонами справи №2-5-217/2007, у зв`язку з чим знали про відсутність у ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . необхідного обсягу повноважень на вчинення правочинів та підписання документів від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Проте, навіть після набрання законної сили рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва у справі №2-5-217/2007 акти виконаних робіт, фінансовий акт звірки, гарантійний лист, акт приймання-передачі (том 1 арк. 198-213), які укладались на виконання умов оспорюваного договору, а також договір про внесення змін від 30.08.2007 від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" підписувались ОСОБА_6.

Відповідно до пункту 4.3 договору від 15.08.2005 № 5/3 (в редакції договору від 30.08.2007 ) сторони не мають права передавати свої права та обов?язки за цим договором третій стороні без попередньої згоди другої сторони, крім випадку невиконання обов?язків замовника з оплати виконаних робіт.

Згідно з пунктом 6.4 договору від 30.08.2007 про внесення змін до договору від 15.08.2005 № 5/3 та підпункту 3.1.2 договору про відступлення права вимоги від 10.03.2015 переведення боргу та відступлення права вимоги допускається тільки з письмової згоди сторін.

Про відступлення права вимоги первісний кредитор зобов?язаний не пізніше тридцяти робочих днів після підписання цього договору сповістити боржника про укладення цього договору.

Отже за загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки це не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні, якщо обов`язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі частини першої статті 203 Цивільного кодексу України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам частини першої статті 516 Цивільного кодексу України. Така правова позиція висловлена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15.05.2015 по справі № 3-43гс-15.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що недотримання вищезазначених вимог є підставою для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 10.03.2015 № 5/3П, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богел М" та Громадською організацією інвалідів "Благовест".

Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" є приватним підприємством, специфіка створення та діяльності якого полягає у тому, що даний вид юридичної особи створюється однією особою (засновником, яким в спірному випадку є ОСОБА_4.). Управління (керівництво) юридичною особою (приватним підприємством) здійснюється засновником, який безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством. Тобто, обізнаність юридичної особи можлива лише з моменту обізнаності її керівних органів, які здійснюють управління останньою. Дійсно засновник підприємства не здійснює управління юридичною особою, проте, як вказано вище, в силу статтей 63, 65 Господарського кодексу України та приписів Статуту Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" управління юридичною особою здійснює директор, якого призначає засновник. В спірному випадку, засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" на час укладення оспорюваного правочину був ОСОБА_4., який наказом № 1-к від 06.02.1992 призначив себе на посаду директора Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал". Тобто, строк позовної давності повинен обраховуватись з дня, коли юридична особа Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" в особі директора ОСОБА_4. дізналось про порушення своїх прав.

Разом з цим, оспорюваний правочин - Договір №5/3 від 15.08.2005 підписано від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_8., якого призначено на посаду не засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал", а керівником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М".

Договір про внесення змін від 30.08.2007, акти виконаних робіт, фінансовий акт звірки, гарантійний лист, акт приймання-передачі (том 1 арк. 198-213), які укладались на виконання умов оспорюваного договору, від імені Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" підписувались ОСОБА_6., якого призначено на посаду також не засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал".

Враховуючи характер відносин, що склалися між засновником Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_4. та директорами Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" ОСОБА_8., ОСОБА_6., директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Богел-М" ОСОБА_7, зокрема за відсутності доказів передачі ОСОБА_4. повної інформації щодо діяльності підприємства у період з 2004 по 2009 роки, з огляду на використання дублікату печатки Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" при укладенні спірних договорів та при складанні документів на їх виконання, а також укладення правочинів після набрання законної сили рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30.05.2007 у справі № 2-5-2017/2007, що свідчить про необізнаність позивача про укладений договір.

У квітні 2015 року Громадська організація інвалідів "Благовест" звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного проектно-будівельного малого підприємства "Інтервал" про стягнення заборгованості на підставі оспорюваного договору № 5/3 від 15.08.2005, тобто саме з цього моменту можна вважати, що юридична особа Приватне проектно-будівельне мале підприємство "Інтервал" в особі директора ОСОБА_4 . дізналось про порушення своїх прав.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування норм матеріального та процесуального права судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення та судом першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, на які ним вказано, не знайшли свого підтвердження, а спрямовані на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.