ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 920/330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Бонтлаб В.В. адвокат;

відповідач - Щербак С.В. адвокат.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Звоновського Анатолія Андрійовича

на рішення Господарського суду Сумської області (суддя Резніченко О.Ю.) від 11.09.2018

та постанову Північного апеляційного господарського суду (головуючий - Тищенко А.І., судді Михальська Ю.Б.,Чорна Л.В.) від 26.02.2019

за позовом Фермерського господарства "Натон"

до Фізичної особи-підприємця Звоновського Анатолія Андрійовича

про визнання недійсною додаткової угоди від 01.04.2018 до договору суборенди земельних ділянок від 14.04.2011,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 08.05.2018 Фермерське господарство "Натон" (далі - Позивач, Фермерське господарство) подало позовну заяву про визнання недійсною додаткової угоди від 01.04.2018 до договору суборенди земельних ділянок від 14.04.2011, зареєстрованого відділом Держкомзему Лебединського району Сумської області, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис від 09.11.2011 за №592290004000863 (далі - Додаткова угода).

1.2. Позовна заява мотивована підробленням Додаткової угоди та укладенням вказаного правочину без волевиявлення Позивача за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Позивач зазначеного документу не підписував та не мав наміру укладати таку угоду.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Сумської області від 11.09.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019, позовні вимоги задоволено повністю; визнано недійсною Додаткову угоду та покладено на Відповідача судовий збір.

2.2. Рішення судів мотивовані тим, що Відповідач, з урахуванням обов`язку доказування, не спростував твердження Позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01.04.2018 та не довів обставин його укладення 01.04.2018. Також, Відповідачем не надано оригіналу Додаткової угоди та не доведено обставин щодо справжності відтиску печатки Позивача на договорі, а також наявності повноважень у особи, яка підписала договір від імені Позивача на його укладення.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. 01.04.2019 Відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Судами неправильно застосовано положення частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), частини першої статті 215 ЦК України, оскільки належним чином не встановлено, який аспект вольової дії з боку Позивача був відсутній при укладенні Додаткової угоди, вільне волевиявлення чи внутрішня воля.

4.2. Судами в оскаржуваних рішеннях не зазначено, на підставі яких доказів ними було встановлено факт підробки Додаткової угоди.

4.3. Суд першої інстанції неправомірно досліджував матеріали кримінального провадження, оскільки станом на момент розгляду справи воно перебувало на стадії досудового розслідування, а допустимим доказом у господарській справі може бути лише вирок суду, що набрав законної сили.

4.4. Судами не наведено мотивів відхилення доказів, наданих Відповідачем, зокрема завіреної нотаріусом копії Додаткової угоди та висновку Київського ВП ГУНП в Харківській області від 30.05.2018.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення та постанову залишити без змін.

5.2. Відзив обґрунтований тим, що висновки Відповідача про порушення судами норм права не ґрунтуються на законі, є надуманими та фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судами попередніх інстанцій.

6. Розгляд справи Верховним Судом

6.1. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 920/330/18, повідомлено про розгляд касаційної скарги 18.06.2019 о 14 год. 10 хв. та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 14.06.2019.

7. Встановлені судами обставини

7.1. 01.04.2014 між Позивачем (суборендар) та Відповідачем (суборендодавець) укладено договір суборенди землі (Договір суборенди).

7.2. Відповідно до п. 1 Договору суборенди Відповідач надає, а Позивач приймає в суборенду - строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Червленівської сільської ради Лебединського району Сумської області, яка знаходиться у володінні та користуванні у відповідності до договорів оренди (список міститься у додатку 1 до цього договору). У договорах оренди не встановлено обмеження чи заборони передачі орендованих земельних ділянок у суборенду.

7.3. У квітні 2018 Позивачу стало відомо, що між ним та Відповідачем укладено Додаткову угода, за умовами якої право суборенди Позивача за Договором суборенди припиняється.

7.4. Вважаючи додаткову угоду підробленою, Позивач звернувся до СВ Лебединського ВП Сумського РВП ГУНП України в Сумській області. За фактом звернення Позивача було відкрито кримінальне провадження №120182000090000157 (далі - Кримінальне провадження).

7.5. Матеріали Кримінального провадження містять копію Додаткової угоди, яку на вимогу слідчого було надано Відповідачем.

7.6. Позивач оригіналу Додаткової угоди не має, а копія Додаткової угоди засвідчена слідчим Лебединського ВП Сумського РВП ГУММ в Сумській області, в свою чергу зроблена з копії, на підставі якої 19.04.2018 державним реєстратором КП "Центр реєстрації майнових прав" Лебединської районної ради вчинено реєстраційні дії.

7.7. Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 09.08.2018 надано дозвіл на тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю. Протокол огляду речей та документів складено 19.08.2018.

7.8. 20.08.2018 представником Позивача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами Кримінального провадження. Постановою слідчого від 20.08.2018 вказане клопотання задоволено.

7.9. 21.08.2018 Позивач отримав копію Додаткової угоди з Кримінального провадження та надав її суду.

7.10. На записі відеофіксації обшуку від 26.05.2018, що міститься на флеш-носії, Відповідач заявляв, що оригінал Додаткової угоди у нього відсутній, оскільки взагалі не існує.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. Згідно з приписами частини першої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

8.2. Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

8.3. Як унормовано статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

8.4. Відповідно до частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

8.6. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався, зокрема, на те, що Додаткова угода ним не підписувалась, наміру укладати таку угоду у Позивача не було, а спірний правочин підроблений.

8.7. Згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

8.8. Відповідно до частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 81 ГПК України будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може зокрема визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні.

8.9. Беручи до уваги посилання Позивача на те, що Додаткову угоду він не підписував (відсутність події), суд правомірно зобов`язав Відповідача, який, заперечуючи проти позову, стверджував про існування підписаного документа, подати відповідні докази наявності події підписання Додаткової угоди.

8.10. Суд першої інстанції неодноразово витребував у Відповідача оригінал Додаткової угоди (у зв`язку з посиланням Позивача на відсутність у нього такого оригіналу), проте Відповідач вимог суду не виконав.

8.11. Встановивши, що для проведення технічної експертизи документа необхідний його оригінал, який на вимогу суду Відповідачем не наданий, місцевий господарський суд дійшов висновку про неможливість проведення експертного дослідження (за відсутності об`єкта дослідження).

8.12. З огляду на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що Відповідачем не спростовано твердження Позивача про те, що оспорюваний правочин не було укладено 01.04.2018, як і не доведено обставин його укладення 01.04.2018.

8.13. Суди обґрунтовано взяли до уваги як запис відеофіксації обшуку від 26.05.2018, встановили з його допомогою, що Відповідач заявляв, що оригінал Додаткової угоди у нього відсутній, оскільки взагалі не існує. Верховний Суд, враховуючи межі розгляду справи касаційним судом, встановлені статтею 300 ГПК України, не переоцінює цей доказ. При цьому Суд відхиляє посилання Відповідача на те, що суди не мали права брати до уваги докази, одержані з Кримінального провадження (пункт 4.3 цієї постанови), оскільки Відповідач не стверджує про те, що докази були одержані з порушенням закону, та не наводить обґрунтування їх недопустимості. Натомість відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суди у цій справі ґрунтували свої висновки на самостійному дослідженні доказів, а не на висновках суду у Кримінальному провадженні.

8.14. Отже суд правомірно поклав на Відповідача обов`язок надання оригіналу Додаткової угоди. Оскільки цей обов`язок виконано не було, суд взяв до уваги як доказ відсутності події підписання Додаткової угоди відеозапис з відповідними твердженнями Відповідача та на підставі частини другої статті 74 ГПК дійшов відповідних висновків (пункт 8.12 цієї постанови). Наведене також стосується і доведення обставин наявності оригіналу Додаткової угоди, справжності відтиску печатки Позивача на Додатковій угоді, а також повноважень особи, яка підписала спірний правочин від імені Позивача.

8.15. У зв`язку з цим Суд відхиляє також аргументи Відповідача про бездоказовість висновків судів про підроблення Додаткової угоди (пункт 4.2 цієї постанови).

8.16. Суд також відхиляє твердження Відповідача про те, що суди не взяли до уваги посвідчену нотаріусом копію Додаткової угоди (пункт 4.4 цієї постанови). Матеріали справи не містять цього документа, доказів його подання суду. Апеляційна скарга Відповідача також не містить посилань на подання цього доказу суду. Також у судовому засіданні під час розгляду справи Верховним Судом Відповідач не довів тверджень про те, що такий доказ було подано місцевому господарському суду.

8.17. Таким чином, суди дійшли правильного висновку про існування підстав для визнання Додаткової угоди, позов про визнання якої недійсною подано з підстав стверджуваної підробки, недійсною з підстав, передбачених приписами частин першої, другої, третьої, п`ятої статті 203 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено також у постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 915/1145/17, від якого колегія суддів не вбачає підстав відступати у цій справі.

8.18. Отже доводи Скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог про визнання Додаткової угоди недійсною не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін.

9. Судові витрати

9.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Звоновського Анатолія Андрійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 11.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі № 920/330/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак