ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/3225/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 (головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Чорногуз М.Г., Агрикова О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"
про стягнення заборгованості у розмірі 297 211,07 грн.,
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач, ПАТ "Київенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - відповідач, ТОВ "Промінь") про стягнення 297 211,07 грн., серед яких основний борг, інфляційні втрати та 3% річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов договору №1532976100001 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання від 19.11.2014 за період з лютого 2015 року по лютий 2018 року (включно) не сплачував спожиті комунальні послуги з постачання гарячої води, у зв`язку з чим має заборгованість перед позивачем в розмірі 229 846, 38 грн., на яку нараховано заявлені до стягнення 55 619,77 грн. - інфляційних втрат та 11 741,93 грн. - 3% річних.
3. Заперечуючи проти заявленого позову, представник відповідача подав відзив на позовну заяву та заяву про розстрочення виконання рішення.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Промінь" на користь ПАТ "Київенерго" 120 349, 38 грн. - основного боргу, 55 619, 77 грн. - інфляційних втрат, 11 741, 93 грн. - 3 % річних, 2 815, 67 грн. - судового збору; в решті задоволення позовних вимог відмовлено; заяву ТОВ "Промінь" про розстрочку виконання рішення суду - задоволено частково; розстрочене виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі № 910/3225/18 строком на 6 місяців, визначивши сплату боргу ТОВ "Промінь" на користь ПАТ "Київенерго" наступним чином: до 04.11.2018 сплатити: 20 058, 23 грн. - основного боргу; 9 269, 97 грн. - інфляційних втрат; 1 957, 03 грн. - 3% річних; 2 815, 67 грн. судового збору; до 04.12.2018 сплатити: 20 058, 23 грн. - основного боргу; 9 2690 96 грн. - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн. - 3% річних; до 04.01.2019 сплатити: 20 058, 23 грн. - основного боргу; 9 269, 96 грн. - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн. - 3% річних; до 04.02.2019 сплатити: 20 058, 23 грн. - основного боргу; 9 269, 96 грн. - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн. - 3% річних; до 04.03.2019 сплатити: 20 058, 23 грн - основного боргу; 9 269, 96 грн. - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн. - 3% річних; до 04.04.2018 сплатити: 20 058, 23 грн. - основного боргу; 9 269, 96 грн. - інфляційних втрат; 1 956, 98 грн. - 3% річних; в решті задоволення заяви - відмовлено.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 910/3225/18 рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 109 500, 00 грн. та задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" про розстрочку виконання рішення суду, з прийняттям нового рішення в цій частині - про задоволення позову та відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 109 500, 00 грн. - основного боргу; у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" про розстрочку виконання рішення суду - відмовлено; у решті рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2018 у справі №910/3225/18 залишено без змін.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
6. 13.02.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" подано касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №910/3225/18 до Касаційного господарського суду.
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2019 року у справі № 910/3225/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
8. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
9. За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
10. Ухвалою Касаційного господарського суду від 15.04.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі № 910/3225/18. Суд ухвалив розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; визначити строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 06.05.2019.
11. 26.04.2019 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) позивачем до Касаційного господарського суду направлено відзив на касаційну скаргу, який фактично надійшов до суду 03.05.2019.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
12. У касаційній скарзі позивач просить постанову апеляційного господарського суду скасувати повністю, залишивши в силі рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 109 500,00 грн. та задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення.
13. Ці вимоги мотивовано тим, що, на переконання відповідача, апеляційний суд помилково відхилив наявні в матеріалах справи платіжні доручення у якості належних доказів часткової оплати боргу за гаряче водопостачання, оскільки гроші сплачені на рахунок, погоджений сторонами для оплати за теплову енергію, що на думку відповідача не суперечить умовам договору та законодавству. Сплата цих коштів має важливе значення для відповідача, а апеляційний суд не вказав, чому не може зарахувати їх у якості оплати за укладеним між сторонами договором, оскільки наявності інших договорів між сторонами не встановлено, перерахування коштів позивачем не спростовано. Також відповідач вважає висновки апеляційного суду в частині відмови у розстроченні виконання рішення суду такими, що суперечать приписам статті 331 Господарського процесуального кодексу України.
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а оскаржувану постанову залишити без змін.
15. Позивач вважає, що апеляційним судом з врахуванням умов договору правомірно відхилені докази часткової оплати боргу відповідачем та вмотивовано відмовлено у розстрочені виконання рішення через недоведеність позивачем підстав, якими він обґрунтовував свої вимоги.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
16. 19.11.2014 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі - відповідач, споживач) укладено Договір №1532976100001 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання (далі по тексту - Договір), за умовами пункту 1 якого виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором.
17. Місцевим судом встановлено і підтримано апеляційним судом те, що матеріалами справи підтверджується фактично надані позивачем та прийняті відповідачем послуги з постачання гарячої води за період з 01.02.2015 по 01.02.2018 включно на загальну суму 229 846, 38 грн.
18. Спірними при касаційному перегляді даного спору є фактичні обставини сплати відповідачем в період часу з 16.02.2018 по 25.04.2018 платіжними дорученнями частини суми боргу у розмірі 109 500,00 грн., а саме:
- №19 від 16.02.2018р. на суму 15 000,00 грн.,
- №29 від 02.03.2018р. на суму 9 500,00 грн.,
- №47 від 19.04.2018р. на суму 45 000,00 грн.;
- №52 від 25.04.2018р. на суму 40 000,00 грн.
VІ. Короткий виклад мотивів судових рішень судів попередніх інстанцій
19. Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволені позовних вимог, свої висновки мотивував тим, що вказані вище платіжні доручення свідчать про часткову сплату відповідачем свого боргу перед відповідачем. Також судом задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання судового рішення на шість місяців згідно графіку.
20. Скасовуючи в цій частині рішення суду першої інстанції та приймаючи нове - про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оплата за спірними платіжними дорученнями здійснена відповідачем не на передбачений сторонами у договорі розрахунковий рахунок і наявна в призначеннях цих платежів інформація не свідчить про сплату боргу за укладеним між сторонами договором.
Відмовляючи у задоволенні зави про розстрочення виконання судового рішення апеляційна інстанція виходила з того, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, не встановив виключне коло обставин з яким закон пов`язує можливість розстрочки виконання рішення в контексті правомірних очікувань (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод) стягувача на виконання судового рішення.
VІІ. Позиція Верховного Суду
21. Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК (1798-12)
):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням по новому обставин справи.
22. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, положення яких кореспондуються зі ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України:
"Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином."
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 598 ЦК України:
"Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом."
Згідно з ч.1 ст. 532 ЦК України:
"Виконання за грошовим зобов`язанням провадиться за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання."
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
Отже при виконанні грошового зобов`язання у безготівковій формі місцем виконання слід вважати банк, який відкрив кредитору розрахунковий рахунок, на який за умовами зобов`язання повинен бути здійснений переказ грошових коштів.
23. Апеляційним судом у даній справі встановлено, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб`єктам господарювання має реквізити №1532976100001 від 19.11.2014.
У пункті 14 вказаного Договору його контрагенти погодили:
"Плата за послуги вноситься у безготівковій формі на рахунки підприємства:
- за централізоване постачання гарячої води: №260363060201 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", ЄДРПОУ 00131305 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 322669;
- за централізоване опалення №260313065201 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", ЄДРПОУ 00131305 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 322669;
- за теплову енергію №260393030201 ПАТ "КИЇВЕНЕРГО", ЄДРПОУ 00131305 в АТ "Ощадбанк" м. Київ, МФО 322669.
24. Разом з цим, платіжними дорученнями №19 від 16.02.2018, № 29 від 02.03.2018, №47 від 19.04.2018 було здійснено оплату за наступними реквізитами: код банк " 322669", розрахунковий рахунок "260393030201", призначення платежу "централізоване опалення зг. рах. №1532976-04/2016-12 від 31.12.2016 (договір 1532976-04 від 01.10.2015)", платіжним дорученням № 52 - код банку " 322669", розрахунковий рахунок "260353067201", призначення платежу: "централізоване пос-ня гаряч. води рах. №153297602450100/03/2018/1 від 31.03.2018".
Отже, вказані платіжні доручення не можуть вважатись належним доказом оплати відповідачем позивачу послуг саме за гаряче водопостачання, оскільки оплати за ними здійснювались на рахунки, відмінні від того, що погоджений сторонами у договорі саме для вказаної послуги, в трьох платіжних дорученнях вказано в призначенні платежу іншу послугу, ніж та, за яку стягується заборгованість, та невірні реквізити договору.
25. Аналогічна правова позиція щодо сплати на рахунки, відмінні від того, що погоджений сторонами у договорі, викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2018 у справі №910/17595/16 та від 05.04.2018 у справі №914/1027/16:
26. Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що:
- Право визначати призначення платежу в платіжних документах згідно вказаних норм належить виключно платнику.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № Б8/036-11.
- Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення: "Призначення платежу".
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17.
27. Також суд касаційної інстанції відхиляє посилання відповідача на те, що ним було направлено лист позивачу про уточнення мети, з якою були сплачені гроші за платіжними дорученнями № 19, 29, 47, 52, з огляду на те, що, як вірно вказав суд апеляційної інстанції, такі обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції і матеріали справи не містять доказів узгодження сторонами зарахування таких оплат в рахунок заборгованості відповідача, при тому, що фактично даний лист був направлений 27.11.2018, тобто майже через два місяці після прийняття рішення судом першої інстанції, а отже він взагалі не існував на момент розгляду справи місцевим судом і прийняття ним рішення по суті спору.
28. Викладеним спростовуються посилання скаржника на помилковість висновків апеляційного суду в частині, що стосувалась спірних платіжних доручень.
29. Щодо розстрочки виконання судового рішення колегія суддів касаційного суду приймає до уваги наступне.
Місцевий суд фактичні підстави надання розстрочки мотивував тим, що: "наразі заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для розстрочення виконання рішення суду, зокрема, докази, що підтверджують неможливість виконання рішення суду, а також докази відсутності грошових коштів для погашення наявної заборгованості, а тому враховуючи баланс інтересів стягувача та боржника суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви та розстрочення рішення суду на 6 місяців."
З урахуванням викладеного мотивування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи заяву про розстрочку виконання рішення, не встановив виключне коло обставин, з яким закон пов`язує можливість розстрочки виконання рішення, в контексті правомірних очікувань стягувача на виконання судового рішення.
30. З урахуванням вищевказаного, суд касаційної інстанції вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими.
VІІІ. Висновки Верховного Суду
31. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України:
"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."
Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:
"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."
32. На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін.
33. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями ч.13 ст. 8, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2019 у справі №910/3225/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. Кушнір
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський