розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (далі - ТОВ "Еколіс")

на ухвалу господарського суду Луганської області від 10.01.2019 (суддя Яресько Б.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 [колегія суддів: Крестьянінов О.О. (головуючий), Фоміна В.О., Шевель О.В.]

зі справи № 913/488/18

за позовом ТОВ "Еколіс"

до приватного акціонерного товариства "Краснодонвугілля" (далі - ПАТ "Краснодонвугілля")

про стягнення 903 939,70 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Еколіс" звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ПАТ "Краснодонвугілля" про стягнення 903 939,70 грн. заборгованості за договором від 26.01.2015 № 10/18-У/01-15КУО (далі - Договір), у тому числі: 726 195,68 грн. боргу, 57 776,49 грн. 3 % річних та 119 967,53 грн. інфляційних втрат.

1.2. Позовна заява з посиланням на приписи статей 525, 526, 530, 610, 625, частини другої статті 624 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України мотивована порушенням ПАТ "Краснодонвугілля" умов Договору в частині розрахунків за поставлений товар, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.01.2019, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019, позов залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані наявністю в чинному Договорі третейського застереження, яке не визнано недійсним, щодо вирішення спорів і розбіжностей, які виникають за цим Договором, у Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд), а тому з урахуванням поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду до початку розгляду справи по суті та його заперечення щодо розгляду цього спору в господарському суді, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "Еколіс", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Посилання судів попередніх інстанцій на пункти 9.1 і 9.2 Договору є необґрунтованими, оскільки в них йдеться про ймовірність вирішення спорів шляхом переговорів та можливість розгляду третейським судом у разі, якщо спір не буде вирішено шляхом переговорів. Переговори сторони не проводили і, відповідно, угоду про передачу спору на вирішення третейського суду не укладали.

4.2. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що заперечення проти вирішення спору в господарському суді надійшли до суду 12.12.2018, а не в межах строку, наданого судом на подання першої заяви щодо суті спору (відзиву).

4.3. Договір з 16.03.2017 є припиненим у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань згідно з повідомленням ПАТ "Краснодонвугілля", а тому, на думку ТОВ "Еколіс", умови Договору, зокрема й пункт 9.2, є такими, що втратили чинність.

5. Доводи ПАТ "Краснодонвугілля"

5.1. ПАТ "Краснодонвугілля" відзиву на касаційну скаргу не подало.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. ТОВ "Еколіс" (постачальник) і ПАТ "Краснодонвугілля" (покупець) уклали Договір, за умовами якого:

постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти і оплатити матеріали на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1);

спори і розбіжності, які виникли у зв`язку з цим Договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливості вирішуватися шляхом переговорів (пункт 9.1);

якщо спори і розбіжності, зазначені в пункті 9.1 цього Договору, не будуть урегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права України в Третейському суді (згідно з регламентом цього суду), рішення якого є остаточним і обов`язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду (пункт 9.2);

цей Договір діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим Договором (пункт 10.5).

6.2. У жовтні 2018 року ТОВ "Еколіс" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Краснодонвугілля" про стягнення 903 939,70 грн. заборгованості за Договором.

6.3. 12.12.2018 до початку розгляду спору по суті ПАТ "Краснодонвугілля", посилаючись на наявність третейського застереження у Договорі, подало до суду заперечення проти розгляду цього спору в господарському суді і просило у зв`язку з цим позов зі справи залишити без розгляду.

6.4. Зазначений у Договорі Третейський суд зареєстрований у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та інформацією з Єдиного реєстру громадських формувань, відомості з якого є відкритими.

6.5. Третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.

6.6. Викладені обставини стали підставою для залишення позову зі справи без розгляду.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України (435-15) :

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини;

- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;

частина перша статті 627:

- відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- договір є обов`язковим для виконання сторонами.

7.2. Закон України "Про третейські суди" (1701-15) :

- завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону;

- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав;

частина перша статті 7:

- в Україні можуть утворюватися та діяти постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди ad hoc);

частини перша, шоста і дев`ята статті 12:

- третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди;

- посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору;

- третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

7.3. ГПК України (1798-12) :

частина п`ята статті 4:

- угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом;

пункт 7 частини першої статті 226:

- суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Згідно з нормами статей 3, 5, 7, 12 Закону України "Про третейські суди" передача спору на розгляд третейського суду є визначеним законом правом відповідних юридичних та/або фізичних осіб, яке реалізується шляхом укладення угоди між цими сторонами про передачу спору на вирішення третейським судом, а угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Отже, третейська угода щодо передачі спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є угодою про обрання одного із способів вирішення спору.

8.2. Судами попередніх інстанцій встановлено факт включення сторонами в Договір третейського застереження, яке міститься в пунктах 9.1, 9.2 та відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про третейські суди".

8.3. Як убачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до господарського суду із запереченням в порядку частини першої статті 226 ГПК України та просив залишити позов зі справи № 913/488/18 без розгляду, посилаючись на укладення сторонами третейської угоди у вигляді третейського застереження.

8.4. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 зі справи № 906/493/16 викладено правовий висновок про те, що:

- у разі наявності арбітражної угоди між сторонами спору та поданого стороною відповідно до вимог ГПК України (1798-12) клопотання про припинення провадження господарський суд може продовжити розгляд справи за умови встановлення в передбаченому законом порядку недійсності, втрати чинності або неможливості виконання вказаної угоди не пізніше початку розгляду справи по суті;

- господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності арбітражної угоди;

- суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов`язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.

8.5. Як убачається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що третейська угода не визнана недійсною, не втратила чинності та може бути виконана.

8.6. При цьому до початку розгляду справи по суті відповідач подав заперечення проти вирішення спору в господарському суді.

8.7. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, правильно застосував приписи пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України та залишив позов без розгляду.

8.8. Викладені в касаційній скарзі доводи ТОВ "Еколіс" про те, що заперечення проти вирішення спору в господарському суді надійшли до суду не в межах строку, наданого судом на подання першої заяви щодо суті спору (відзиву), не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, приписи якої обмежують можливість звернення відповідача з відповідними запереченнями моментом "до подання" першої заяви щодо суті спору і не пізніше початку розгляду справи по суті. З матеріалів справи вбачається, що на момент подання заперечень проти вирішення спору в господарському суді тривало підготовче провадження і жодних заяв щодо суті спору відповідач до суду не подавав.

8.9. З огляду на приписи статті 300 ГПК України не можуть бути предметом розгляду та перевірки в Касаційному господарському суді викладені в касаційній скарзі доводи ТОВ "Еколіс" про припинення зобов`язань за Договором. Водночас наведені в скарзі доводи були розглянуті та їм було надано оцінку судом апеляційної інстанції.

8.10. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.11. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

9.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Еколіс" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

10. Судові витрати

10.1. Понесені позивачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду Луганської області від 10.01.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.02.2019 зі справи № 913/488/18 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс" - без задоволення.