1.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 (суддя Босий В. П.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Папірленд-Плюс" (далі - ТОВ "Папірленд-Плюс"), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пі.Ді.Ем." (далі - ТОВ "Пі.Ді.Ем.") заборгованість у сумі 129 600,00 грн і судовий збір у сумі 1 944,00 грн.

1.2. ТОВ "Пі.Ді.Ем." 23.01.2019 через Господарський суд міста Києва подало апеляційну скаргу (штамп суду на копії апеляційної скарги, а. с. 57-58), в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Одночасно з апеляційною скаргою ТОВ "Пі.Ді.Ем." подало заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на положення частини 1 статті 254 і статті 256 Господарського процесуального кодексу України, наголошуючи, що ТОВ "Пі.Ді.Ем." із Єдиного державного реєстру судових рішень 21.01.2019 випадково дізналося про наявність судового рішення. При цьому виконуючий обов`язки директора товариства повідомив, що особисто не отримував жодних процесуальних документів у цій справі та фактично був позбавлений права на захист прав і охоронюваних законом інтересів (а. с. 59).

1.3. Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Пі.Ді.Ем." залишено без руху на підставі, зокрема, статей 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.

Так, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції установив, що оскаржуване рішення місцевого суду було направлено ТОВ "Пі.Ді.Ем.", товариство отримало це рішення 04.09.2018, що підтверджується доказами, зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штрих-кодовим ідентифікатором 0103047508405.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що відсутність доказів отримання повного тексту рішення саме виконуючим обов`язки директора ТОВ "Пі.Ді.Ем." не свідчить, що відповідач як юридична особа не був обізнаним про судове рішення. Оскільки можливість вчасного подання ТОВ "Пі.Ді.Ем." апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені товариством у заяві причини пропуску строку на оскарження судового рішення від 27.08.2018 і зазначив про необхідність у законодавчо встановлений строк подати заяву, в якій слід навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.4. Згідно з оскаржуваною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, зокрема відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Пі.Ді.Ем." на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018.

Суд, аргументуючи ухвалу, зазначив, що обставини, на які посилається заявник апеляційної скарги - ТОВ "Пі.Ді.Ем." у заяві про усунення недоліків щодо заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження, вже було досліджено судом апеляційної інстанції, а допущені в ухвалі описки щодо поштового індексу (замість 04050, виправлено на 04053) не спростовують установлених обставин щодо підтвердження матеріалами справи факту направлення відповідачеві судового рішення.

2. Короткий зміст касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2019, ТОВ "Пі.Ді.Ем." у касаційній скарзі просить її скасувати і постановити нову ухвалу про відкриття апеляційного провадження, наголошуючи на порушенні судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Так, скаржник із посиланням на практику Європейського суду з прав людини акцентує на повідомленні виконуючим обов`язки директора ТОВ "Пі.Ді.Ем.", що особисто він не отримував жодних процесуальних документів у справі та фактично був позбавлений права на захист прав та охоронюваних законом інтересів, а поштове відправлення вручено особі, яка не є працівником товариства, у зв`язку з чим відповідач був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу, викласти свою позицію і захистити права.

2.2. ТОВ "Папірленд-Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, наголошуючи на безпідставності та необґрунтованості доводів скаржника, установленні судом апеляційної інстанції факту направлення повного тексту рішення відповідачеві та отримання ним рішення 04.09.2018, а також зазначаючи, що процесуальна бездіяльність відповідача не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом першої інстанції згідно з вимогами процесуального закону. Наведені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини не є об`єктивно непереборними і виникли внаслідок недобросовісного здійснення учасником справи своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала заявникові подати апеляційну скаргу у встановлений законом строк.

3. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

3.1. Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржену у справі ухвалу суду апеляційної інстанції, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

3.2. За змістом статей 254, 256 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу.

При цьому за змістом положень чинного процесуального законодавства поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

3.3. Як убачається із матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2018 направлено учасникам справи 29.08.2018, про що свідчить штамп суду на судовому рішенні (а. с. 36-39).

Суд апеляційної інстанції установив, що 04.09.2018 рішення у справі вручено представникові ТОВ "Пі.Ді.Ем." за адресою: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12А, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0103047508405 (а. с. 46).

Зазначену адресу наведено як адресу ТОВ "Пі.Ді.Ем." у позовній заяві, у договорі оренди нежитлового приміщення, стягнення з відповідача грошових коштів за яким було предметом спору, а також у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

3.4. ТОВ "Пі.Ді.Ем." обґрунтувало заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження неотриманням судового рішення особисто виконуючим обов`язки директора товариства.

Проте, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції доводи щодо неотримання особисто директором юридичної особи судового рішення не свідчить про ненаправлення цього судового рішення відповідачеві (за офіційно визначеною адресою згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) як юридичній особі, а також про необізнаність цієї юридичної особи щодо наявності спору та судового рішення.

При цьому суд апеляційної інстанції установив, що ухвалу місцевого суду про відкриття провадження у справі від 21.06.2018 і рішення від 27.08.2018, а також ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 04.02.2019 отримано одним і тим самим представником відповідача на прізвище Лабунець. ТОВ "Пі.Ді.Ем." факту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.06.2018 та ухвали суду апеляційної інстанції від 04.02.2019 не заперечило, як і не заперечило, що Лабунець є представником товариства.

Крім того, Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) визначено порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства, а також передбачено, що рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (стаття 2 цього Закону).

За змістом статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 надіслано судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 28.08.2018 та оприлюднено у реєстрі 30.08.2018.

3.5. За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ухвалою суду апеляційної інстанції від 04.02.2019 про залишення апеляційної скарги без руху на підставі встановлення факту направлення та отримання повного тексту судового рішення причини пропуску строку на апеляційне провадження (понад п`ять місяців) визнано неповажними і заявникові надано строк для наведення інших поважних причин пропуску такого строку.

Проте суд апеляційної інстанції установив, що викладені ТОВ "Пі.Ді.Ем." у заяві про виправлення недоліків апеляційної скарги причини пропуску строку на апеляційне оскарження вже були розглянуті та визнані неповажними. Інших причин заявник не зазначив.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

3.6. ТОВ "Пі.Ді.Ем." обґрунтовує касаційну скаргу посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Проте, важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

При цьому, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 і "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03).

Отже, з огляду на установлені судом апеляційної інстанції обставини щодо неповажності наведених заявником причин пропуску строку на апеляційне провадження (понад 5 місяців), посилання на практику ЄСПЛ щодо доступу до правосуддя колегія суддів визнає недоречним.

4. Висновки Верховного Суду

4.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина 3 статті 304 цього Кодексу).

4.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.4. Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства, зважаючи на обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що оскаржену у справі ухвалу Північного апеляційного господарського суду постановлено із додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

4.5. Викладені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки вони не спростовують висновків суду та фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).