на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі Кощеєва І.М. - головуючого, Кузнецової І.Л., Орєшкіної Е.В. від 14 березня 2019 року та рішення Господарського суду Дніпропетровської області у складі Первушина Ю.Ю. від 03 грудня 2018 року

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКО"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

про визнання договору укладеним,

(за участю представників: позивача - Ревякіна Н.М.; відповідача - Шаровський С.А.)

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами

1. Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2005 у справі №2-2417/2005 визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУКО" (далі - ТОВ "ДУКО", відповідач) на об`єкт нерухомого майна - споруду торгівельного призначення загальною площею 25,5 кв.м. по вул. Новокримська, 1-Д у м. Дніпропетровську. У вказаному рішенні встановлено, що ТОВ "ДУКО" з дозволу Дніпропетровської міської ради та з отриманням усіх дозвільних документів здійснено реконструкцію спірної cпоруди.

2. 13.02.2006 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ДУКО" на вказане майно.

3. 31.07.2008 між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "ДУКО" укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0104 га, яка розташована по вул. Новокримська, 1-Д, м. Дніпропетровськ, строком на 10 років. Відповідно до змісту вказаного договору оренди та складеного на його виконання акту приймання-передачі на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - одноповерхова капітальна будівля торгівельного призначення, інші об`єкти інфраструктури.

4. Листом від 07.02.2018 № 10/15-58 позивач направив відповідачу пропозицію укладення договору про пайову участь з проектом договору, додатком якого є розрахунок розміру пайової участі та графік сплати.

Короткий зміст позовних вимог

5. У липні 2018 року Дніпровська міська рада звернулася з позовом до ТОВ "ДУКО" про визнання укладеним договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра відповідно до наведеної в позовній заяві редакції (далі - договір).

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач, провівши реконструкції та набувши в 2005 році право власності на нерухоме майно, не брав участі як забудовник у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення відповідного договору та сплати на його виконання пайового внеску. При цьому направлений позивачем 07.02.2018 проект договору відповідач не підписав, зауважень або пропозицій не надіслав. У той же час укладення відповідного договору є обов`язком відповідача в силу імперативної норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

7. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2018 року в позові відмовлено.

8. Судове рішення мотивовано тим, що стаття 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на яку послався позивач в обґрунтування вимоги про обов`язковість укладення договору про пайову участь, стосується замовників, які мають намір здійснювати будівництво об`єктів містобудування, тоді як відповідач здійснив лише реконструкцію споруди торгівельного призначення в 2002 році, а не забудову, про що свідчать преюдиційні для даної справи обставини, встановлені в рішенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2005 у справі № 2-2417/2005. У зв`язку з відсутністю статусу замовника будівництва у відповідача не виникло обов`язку зі сплати пайового внеску.

9. Одночасно судом першої інстанції вказано про відсутність підстав для застосування строку позовної давності до заявлених вимог, про що заявлено відповідачем, з огляду на те, що права позивача відповідачем не порушені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14 березня 2019 року вказане судове рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

11. Суд апеляційної інстанції встановив, що реконструкція споруди торгівельного призначення завершена у 2005 році, проте в порушення вимог як статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову території" (який діяв на час завершення реконструкції", так і статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (який діяв при ініціюванні позивачем процедури укладення договору про пайову участь), відповідач не взяв участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладення з позивачем відповідного договору, який для відповідача є обов`язковим.

12. У той же час судом визнано безпідставним посилання позивача на те, що про порушення свого права від дізнався лише в лютому 2018 року після отримання листа відповідача про припинення права землекористування та констатовано пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності для звернення з даним позовом, про що заявлено відповідачем. Судом встановлено, що позивач міг довідатись про порушення свого права щонайменше з 31.07.2008 - з дати укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт нерухомості. У зв`язку з чим відповідно до положень статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) порушене право позивача не підлягає судовому захисту

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

14 Помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки укладення 31.07.2008 з відповідачем договору оренди землі із вказівкою на розташування на ній об`єкту нерухомого майна не свідчить про обізнаність позивача про здійснення відповідачем реконструкції споруди торгівельного призначення. У зв`язку з невиконанням відповідачем законодавчо покладеного на нього обов`язку участі у розвитку інфраструктури міста шляхом звернення до позивача з метою укладення відповідного договору, позивач не міг довідатись про порушене право, а отримав таку можливість лише після звернення до нього відповідача у лютому 2018 року з клопотанням про припинення права землекористування внаслідок відчуження нерухомого майна.

15 Суд апеляційної інстанції вийшов за межі наданих повноважень та порушив пункти 1 та 2 статті 275 ГПК України, оскільки в резолютивній частині постанови відмовив в задоволенні апеляційної скарги позивача та одночасно скасував рішення суду першої інстанції, хоча мав задовольнити апеляційну скаргу частково та визначитись щодо рішення суду першої інстанції.

Позиція відповідача у відзиві на касаційну скаргу

16. Чинне на момент проведення реконструкції законодавство не передбачало обов`язку відповідача брати участь у розвитку інфраструктури населеного пункту. У той же час судом апеляційної інстанції вірно констатовано пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин, що є безумовною підставою для відмови в позові.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

17. З огляду на встановлені статтею 300 ГПК України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд здійснює перегляд постанови суду апеляційної інстанції тільки в частині застосування строку позовної давності, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з висновками суду апеляційної інстанції тільки в цій частині.

18. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

19. Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

20. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (435-15) ).

21. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

22. Верховний Суд звертається до власної правової позиції в постанові від 04.09.2018 у справі № 904/300/18.

23. Судом апеляційної інстанції встановлено порушення прав позивача - констатовано обов`язок відповідача укласти договір про пайову участь замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, який у порушення вимог чинного законодавства останній не виконав шляхом укладення договору та сплати відповідних пайових внесків.

24. Частиною 10 статті 27-1 Закону України "Про планування і забудову територій" (чинного на момент здійснення реконструкції) передбачено, що договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше п`ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до одержання дозволу на виконання будівельних робіт.

25. У даній справі судом апеляційної інстанції встановлено, що реконструкція об`єкта нерухомості завершена та у 2005 році відповідач набув право власності на нерухоме майно, 13.02.2006 проведено державну реєстрацію права власності ТОВ "ДУКО" на вказане майно, а 31.07.2008 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки під належною відповідачу нерухомістю, про що прямо було зазначено в тексті цього договору. Зазначене беззаперечно свідчить про обізнаність позивача щонайменше з 2008 року про знаходження на земельній ділянці об`єктів нерухомості щодо яких не укладено договір про пайову участь.

26. З огляду на наведене Верховний Суд відхиляє доводи позивача в пункті 14 Постанови та погоджується з висновком суду апеляційної інстанції (пункт 12 Постанови) про пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у цій справі та відмову через те у задоволенні позовних вимог.

27. З огляду на наведене вище та імперативні приписи частини 2 статті 309 ГПК України Верховний Суд відхиляє як неприйнятні доводи касаційної скарги в пункті 15 Постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Враховуючи вищевикладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована. У зв`язку з чим касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню.