ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5101/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Погребняк В.Я., Мамалуй О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Власова Ю.Л., Калатай Н.Ф., Пашкіної С.А.

від 19.02.2019

за клопотанням Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про заміну сторони правонаступником у справі № 910/5101/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго",

третя особа, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго",

про стягнення 24 778,81 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і вимог заяви про заміну сторони правонаступником.

У квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про стягнення 24 778,81 грн, з яких:

- 19 060,10 грн - пеня,

- 3 675,42 грн - інфляційні втрати,

- 2 043,29 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами у справі договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016 з урахуванням додаткових угод до нього здійснив оплату поставленого позивачем природного газу несвоєчасно, з порушенням встановлених договором строків, у зв`язку з чим відповідач за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до статей 549, 611, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, статті 216 Господарського кодексу України та умов договору має сплатити пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних за період з жовтня 2016 року по січень 2017 року в сумах, визначених позивачем в позові.

Господарський суд міста Києва рішенням від 23.07.2018 позов задовольнив повністю. Стягнув з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 19 060,10 грн пені, 3 675,42 грн інфляційних втрат, 2 043,29 грн 3% річних, 1 762,00 грн судового збору.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач під час апеляційного розгляду справи в Північному апеляційному господарському суді заявив клопотання про заміну сторони правонаступником, в якому просив замінити відповідача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у справі на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

В обґрунтування вимог зазначеного клопотання позивач зазначив, що майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що належить до енергетичного комплексу міста Києва, вибуло з володіння та користування відповідача на підставі рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017, додаткової угоди до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, підписаної 19.12.2017, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017, а також актів приймання-передачі основних засобів від 30.04.2018 та було закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством "Київтеплоенерго", яке відповідно до вимог частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", прийнявши майно у володіння та користування, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати природного газу, як енергоносія, спожитого для виробництва теплової енергії, зокрема і за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016.

2. Короткий виклад обставин, встановлених судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду клопотання відповідача про заміну його правонаступником.

27.09.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка в подальшому змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", (енергопостачальник, відповідач) та Київською міською державною адміністрацією (адміністрація) була укладена угода щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва (далі по тексту - Угода), відповідно до пункту 1.1. якої в редакції додаткової угоди від 30.04.2007, з метою реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва, вирішення питань підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, проведення єдиної тарифної та технічної політики, забезпечення стабільних надходжень до бюджету, відновлення, реконструкції та ефективного використання основних фондів, створення нових потужностей та впорядкування існуючих у місті систем енергопостачання, створення єдиного технологічного циклу та системи розрахунків за спожиті енергоносії, забезпечення соціальної захищеності та гарантованої зайнятості працівників енергетичного комплексу Адміністрація передає енергопостачальнику, а енергопостачальник приймає майно, що відноситься до комунальної власності територіальної громади міста Києва, перелік якого наведено у додатках 1, 2 та 3 до цієї Угоди (далі - майно), у володіння та користування, з обмеженням правомочності розпорядження щодо майна за згодою власника, відповідно до умов цієї Угоди та вимог чинного законодавства.

Тобто відповідно до Угоди, Адміністрація передала Публічному акціонерному товариству "Київенерго", а останнє набуло у володіння і користування майно територіальної громади міста Києва, зокрема майно, яке забезпечує виробництво, постачання та транспортування теплової енергії.

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" використовувало майно територіальної громади міста Києва на підставі ліцензій на виробництво, постачання та транспортування теплової енергії, з використанням природного газу в якості сировини, виданих Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

20.06.2017 Київська міська рада прийняла рішення № 439/2661 "Про припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго". Також вирішила продовжити дію Угоди до 26.04.2018 включно з внесенням до Угоди відповідних змін згідно з додатком 1 до цього рішення та припинити дію Угоди з 27.04.2018.

19.12.2017 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" та Київська міська державна адміністрація уклали між собою відповідну додаткову угоду до Угоди від 27.09.2001.

Відповідно до пункту 4 рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017 доручено виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) визначити комунальне підприємство та закріпити за ним на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, повернуте із володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

27.12.2017 Київська міська державна адміністрація видала розпорядження № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної з Київською міською адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", відповідно до пункту 5 якого визначила Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" підприємством, за яким буде закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" після припинення Угоди.

30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго", Київська міська державна адміністрація та Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" підписали між собою акти приймання-передачі основних засобів комунальної власності територіальної громади м. Києва, які передаються виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" у зв`язку з припиненням Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001.

Посилаючись на зазначені рішення Київської міської ради № 439/2661 від 20.06.2017, додаткову угоду до Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, підписаної 19.12.2017, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017, а також акти приймання-передачі основних засобів від 30.04.2018 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" заявило в суді апеляційної інстанції клопотання про заміну його як сторони у справі правонаступником - Комунальним підприємством "Київтеплоенерго", яке відповідно до частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", прийнявши майно у володіння та користування, стало правонаступником за борговими зобов`язаннями, зокрема і за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016.

3. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2019 відмовив Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у задоволенні клопотання про заміну відповідача у справі його правонаступником з підстав того, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не передбачає правонаступництва за борговими зобов`язаннями з оплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та заявник не надав доказів того, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" (третя особа у справі) фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог і в конкретних сумах.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 та прийняти нову, якою замінити відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За твердженням скаржника суд апеляційної інстанції:

- не застосував положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не врахував, що зазначена норма передбачає правонаступництво саме грошових, а не майнових зобов`язань, та залишив поза увагою те, що факт зміни володільця майна, що використовується для виробництва теплової енергії, який відбувся, є в розумінні зазначеної норми достатньою та самостійною підставою для заміни сторони у справі;

- неправильно застосував положення частини 2 статті 61 Конституції України до правовідносин щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які за своєю правовою природою не є заходами відповідальності, а є способами захисту порушеного майнового права позивача, не врахував, що зазначена норма стосується виключно відповідальності;

- не застосував положення статей 515, 520 Цивільного кодексу України, не врахував, що в цивільному законодавстві відсутні обмеження за видами та складом зобов`язання при здійсненні заміни боржника;

- дійшов помилкового висновку про те, що правонаступництво боргових зобов`язань відбувається без передачі кореспондуючого цим борговим зобов`язанням права вимоги до споживачів теплової енергії, не врахував обставини затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/17 мирової угоди між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" та залишив поза увагою умови зазначеної мирової угоди, які передбачають передачу разом з правом вимоги дебіторської заборгованості також і право вимоги додаткових зобов`язань, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань.

Також скаржник зазначає, що заміна відповідача у справі його правонаступником не буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування, зокрема через створювані ним комунальні підприємства, права розпоряджатися своєю власністю та не містить ознаки дискримінаційного підходу, оскільки Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" є суб`єктом господарювання в розумінні пункту 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України, який самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та до якого підлягають застосуванню положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", а також відсутні обставини, які б свідчили про те, що положення зазначеної норми мають дискримінаційний характер щодо Комунального підприємства "Київтеплоенерго".

Скаржник також посилається на необхідність врахування при вирішенні питання щодо заміни відповідача його правонаступником правових висновків щодо застосування частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладених в постановах Верховного Суду від 06.09.2018 у справі № 35/344-07 та від 27.06.2018 у справі № 23/5009/3283/11.

6. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 залишити без змін, посилаючись на те, що твердження скаржника про те, що положення частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" передбачають перехід усієї сукупності прав та обов`язків в конкретному зобов`язанні, зокрема пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, є лише припущеннями скаржника, які ґрунтуються на неправильному тлумачення зазначеної норми. Вказує, що за умовами мирової угоди, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/17, основний борг за договором купівлі-продажу природного газу № 1512/1617-РО-41 від 07.09.2016 відсутній. За твердженням третьої особи Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" не є учасником господарських відносин, що виникли між сторонами у справі у зв`язку з укладенням між ними договору купівлі-продажу природного газу, не приймало на себе та не має жодних обов`язків перед Нафтогазом, у зв`язку з чим на нього не може бути покладена юридична відповідальність за неналежне виконання господарських зобов`язань, учасником яких він не є. Також вказує на те, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , зокрема частині 4 статті 41, статті 8, частині 1 статті 58, статті 61 Конституції України та не передбачає переходу обов`язків зі сплати додаткових нарахувань, які за своїм змістом не є складовою боргових зобов`язань з оплати спожитих енергоносіїв.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції.

Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у них доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Касаційний господарський суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва.

Отже, правонаступництвом є перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого.

В якості підстав для здійснення правонаступництва відповідач у заяві про заміну відповідача його правонаступником послався зокрема на частину 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Частиною 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб`єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб`єкт стає правонаступником за борговими зобов`язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб`єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Отже, зазначена норма передбачає особливий вид правонаступництва, однією з умов якого визначено надання в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісного майнового комплексу (індивідуально визначеного майна) саме з вироблення теплової енергії.

Частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" визначає випадок правонаступництва за борговими зобов`язаннями суб`єкта господарювання, який раніше використовував цілісний майновий комплекс з вироблення теплової енергії, новим суб`єктом господарювання, який одержав таке майно в користування.

Як встановив суд апеляційної інстанції, цілісний майновий комплекс був повернутий власнику (територіальній громаді м. Києва, яку представляє Київська міська рада) попереднім користувачем (Публічним акціонерним товариством "Київенерго") у зв`язку з припиненням дії угоди, на підставі якої попередній користувач володів та користувався комплексом. В подальшому комплекс був переданий власником у володіння та користування іншому суб`єкту господарювання - Комунальному підприємству "Київтеплоенерго". Тобто мають місце обставини, за яких кінцевими власниками юридичних осіб - попереднього та наступного користувачів цілісного майнового комплексу є різні особи.

У випадку передачі комплексу з вироблення теплової енергії від одного користувача до іншого (за умови, що кінцевим власником користувачів є різні особи) відбувається перехід зобов`язань до нового суб`єкта, а відтак і зміна особи кінцевого учасника (власника).

За таких обставин здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" буде мати своїм наслідком покладення тягаря сплати боргів іншої особи - попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового користувача, який не може нести відповідальність за неефективне використання об`єктів теплопостачання конкретним суб`єктом господарювання - попереднім користувачем комплексу, який відповідно до статті 42 Господарського кодексу України здійснює господарську діяльність самостійно, ініціативно, систематично та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто, у разі здійснення правонаступництва на підставі частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" з попереднього користувача цілісного майнового комплексу на нового, кінцевими власниками яких є різні особи, на нового користувача та особу, яка здійснює управління таким суб`єктом, буде покладений надмірний тягар відповідальності за борги іншої особи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведені положення поширюються на всіх суб`єктів права власності, в тому числі на органи місцевого самоврядування (створювані ними комунальні підприємства).

Правова сутність статей 13, та 41 Конституції України (254к/96-ВР) полягає у проголошенні рівних можливостей володіння, користування і розпорядження власністю та гарантіях держави щодо забезпечення захисту цих прав.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд зазначає що поширення положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" до даних правовідносин буде мати наслідком протиправне позбавлення органу місцевого самоврядування (в т.ч. через створювані ним комунальні підприємства) права розпорядження своєю власністю, та містить ознаки дискримінаційного підходу в частині визначення юридичної поведінки сторін господарських правовідносин з порушенням принципу рівності та пропорційності, а отже суперечить справедливому застосуванню норми права як елементу верховенства права.

Наведеним спростовується твердження скаржника в касаційній скарзі про те, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не має дискримінаційного характеру для Комунального підприємства "Київтеплоенерго".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/5082/18.

У цій справі колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду.

З огляду на викладене Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про помилковість тлумачення апеляційним господарським судом положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання".

Суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", викладені у постановах Касаційного господарського суду від 27.06.2018 у справі №23/5009/3283/11 та від 06.09.2018 у справі №35/344-07, оскільки обставини, предмет спору та суб`єктний склад зазначених справ зі справою, що розглядається, є різними, що виключає можливість їх застосування судом касаційної інстанції у цій справі.

У касаційній скарзі відповідач посилається на умови мирової угоди від 09.10.2018, укладеної між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" та затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/17, які передбачають передачу разом з правом вимоги основної заборгованості також і право вимоги додаткових зобов`язань, нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням споживачами своїх зобов`язань.

Однак, Касаційний господарський суд не бере до уваги зазначені посилання, оскільки у пункті 1.1. мирової угоди від 09.10.2018 сторони визнали та погодили, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані відповідно до умов договорів за борговими зобов`язаннями станом на дату підписання мирової угоди і тих, що будуть нараховані відповідно до умов договорів за борговими зобов`язаннями, не є предметом врегулювання цієї мирової угоди, а питання їх стягнення підлягає вирішенню у судовому порядку в рамках окремого судового спору/судових спорів. При цьому сторони домовились, що наявність підстав для стягнення з Комунального підприємства "Київтеплоенерго" таких нарахувань буде визначатися за результатами розгляду судами спорів за відповідними вимогами Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Крім того, за змістом положень цивільного законодавства похідні зобов`язання (інфляційні, 3% річних, пені, штрафи) автоматично слідують за основним зобов`язанням, а тому їх правонаступництво Комунальним підприємством "Київтеплоенерго" з огляду на правову природу їх виникнення, - неправомірну поведінку Публічного акціонерного товариства "Київенерго" щодо належного виконання договірного зобов`язання, суперечитиме принципу індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Суд, вирішуючи питання процесуального правонаступництва відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України зобов`язаний керуватися доказами, які беззаперечно підтверджують факт настання матеріального правонаступництва за конкретним предметом спору та відносно конкретного учасника у відносинах, щодо яких виник спір.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Київенерго" договору купівлі-продажу природного газу, укладеного між ним та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Предметом спору у цій справі є виключно стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" додаткових нарахувань за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання: пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Пеня є одним із видів цивільної відповідальності, яку учасник господарських відносин несе у разі невиконання або неналежного виконання ним господарського зобов`язання. Інфляційні нарахування та три відсотки річних є видом цивільної відповідальності за порушення грошового зобов`язання та є способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно із статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання зобов`язання чи порушення правил здійснення діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За загальним правилом покладення обов`язку боржника на третю особу є можливим лише за волею такої особи або в результаті універсального правонаступництва (переходу прав та обов`язків).

У випадку повернення цілісного майнового комплексу по виробленню теплової енергії з користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" власнику, яким у цьому випадку є орган місцевого самоврядування (Київська міська рада) в особі створеного нею комунального підприємства, якому передано таке майно, такий власник позбавлений права відмовитися від експлуатації такого об`єкту, що свідчить про відсутність волевиявлення власника чи нового користувача комплексу на прийняття боргів попереднього власника.

Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго", звертаючись до суду із заявою про заміну сторони правонаступником в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України не надав ні доказів в підтвердження того, що Комунальне підприємство "Київтеплоенерго" фактично стало правонаступником за кожною із заявлених позовних вимог у цій справі (штрафних санкцій та додаткових нарахувань) і в конкретних сумах, ні доказів того, що ці боргові зобов`язання були визнані новим користувачем та обліковувались у його бухгалтерському обліку відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що норма, закріплена в частині 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання", не підлягає застосуванню до даного спору у вирішенні питання правонаступництва відповідача. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідачем інших підстав для правонаступництва, ніж частина 3 статті 22 Закону України "Про теплопостачання" не наведено.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій інстанції про відсутність правових підстав для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про заміну відповідача у справі - Акціонерного товариства "Київенерго" на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у даній справі є обґрунтованим.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувана позивачем ухвала апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону, а висновок суду апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про його заміну правонаступником є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального прав.

Посилання скаржника на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права під час винесення судом апеляційної інстанції оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеної постанови Касаційний господарський суд не вбачає.

З огляду на зазначене Верховний Суд дійшов висновку про залишення ухвали суду апеляційної інстанції без змін, а касаційної скарги - без задоволення.

9. Судовий збір.

Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2019 у справі № 910/5101/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді В. Погребняк

О. Мамалуй