ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - комунальне підприємство "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор`є",

представники позивача - Гонтар П.А., адвокат (ордер від 11.06.2019),

відповідач - Миколаївське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

представник відповідача - Кравченко О.К., головн. спец. відділу (дов. від 23.01.2019),

розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор`є"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2018 (суддя Смородінова О.Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 (головуючий суддя - Принцевська Н.М., судді: Колоколов С.І., Ярош А.І.)

у справі № 915/523/18

за позовом комунального підприємства "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор`є" (далі - Підприємство)

до Миколаївського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення)

про визнання недійсним рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Підприємство звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відділення про визнання недійсним рішення від 24.04.2018 № 10-ріш у справі № 2-26.213/45-2017 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Позовна заява мотивована посиланням на: неповне з`ясування Відділенням обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 23.10.2018 у справі № 915/523/18, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання Рішення АМК недійсним.

Підприємство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення та постанову зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі:

- Відділенням не доведено наявності в діях Підприємства суб`єктивної сторони порушення, визначеного частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме зловживання монопольним становищем у вигляді дій суб`єкта господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- висновки Відділення про незаконність вимоги Підприємства про надання товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" інформації про технічну справність транспортних засобів зроблені внаслідок поверхневого аналізу чинного законодавства у сфері вивезення та захоронення побутових відходів, а також неповного з`ясування обставин та передумов направлення такої вимоги саме заявнику - товариству з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ";

- Відділенням не доведено відсутності у Підприємства наміру укладати договір з товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" на захоронення твердих побутових відходів без надання запитуваних документів;

- з огляду на недоведеність зловживання Підприємством монопольним становищем Відділення дійшло помилкового висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу у максимально можливому розмірі (68 000,00 грн.).

Від Підприємства надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін, зазначаючи, зокрема, про їх законність та обґрунтованість.

Від Підприємства надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що, на думку Підприємства, дана справа містить виключну правову проблему, і передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд не вбачає у справі № 915/523/18 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Підприємства слід відмовити.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що Рішенням АМК:

- визнано, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" Підприємство у межах території, що ним обслуговується, а саме: частини території Березанського району Миколаївської області, зокрема, територій сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області протягом 2016 року та січня-липня 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків як таке, що не мало жодного конкурента на зазначеному ринку;

- визнано дії Підприємства, які полягали у висуванні Підприємством до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" під час укладання договору про надання послуг захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків умов, які не передбачені вимогами чинного законодавства (надати інформацію щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків, а саме, копії технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу), та, як наслідок, затягування з укладенням договору на надання вказаних послуг, що могло призвести до ущемлення інтересів споживача, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме: зловживання монопольним (домінуючим) становищем у вигляді дій суб`єкта господарювання, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вчинене порушення на Підприємство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.;

- зобов`язано Підприємство надавати до Відділення протягом року з дня отримання рішення у справі № 2-26.213/45-2017 щоквартально до 30 числа останнього місяця кожного кварталу інформацію та підтверджуючі документи щодо: договорів про надання послуг із захоронення відходів та очистку неканалізаційних стоків, які укладаються за наявності протоколу розбіжностей між Підприємством та суб`єктами господарювання, які здійснюють збір та вивезення відходів та неканалізаційних стоків, та випадків відмови Підприємством щодо укладення вказаних договорів.

Рішення АМК мотивовано, зокрема, такими фактичними даними:

- згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань основним видом діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" є збирання безпечних відходів, оброблення та видалення безпечних відходів. Отже, Товариство здійснює підприємницьку діяльність, пов`язану зі збиранням безпечних відходів, що є складовою послуги з вивезення побутових відходів;

- згідно зі статутом Підприємства та відповідно до інформації, наданої Березанською районною державною адміністрацією (листами від 14.06.2017 № 927-01-2-30-17 та від 15.08.2017 № 1270-01-2-30-17), Підприємством (листами від 21.07.2017 № 151, від 25.07.2017 № 153 та від 26.07.2017 № 154) Відділенням встановлено, що: на балансі Підприємства знаходиться звалище - полігон твердих побутових відходів у с. Лугове в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області, де здійснюється захоронення твердих побутових відходів, які вивозяться Підприємством та іншими суб`єктами господарювання, з якими були укладені договори на захоронення твердих побутових відходів; на балансі Підприємства знаходиться головна каналізаційна насосна станція, яка функціонує в зоні відпочинку с. Коблеве, до неї надходять каналізаційні стоки від каналізаційних станцій перших підйомів, які розташовані на територіях баз відпочинку; Підприємство здійснює надання послуг: із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків в зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області; з вивезення твердих побутових відходів в зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове Березанського району Миколаївської області; з вивезення неканалізаційних стоків у зоні відпочинку с. Рибаківка Березанського району Миколаївської області; інші суб`єкти господарювання не здійснюють діяльності з надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків у межах території, на якій здійснює таку діяльність Підприємство;

- Підприємство укладає договори про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків із суб`єктами господарювання, які здійснюють збір та вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків;

- 29.03.2017 товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" звернулося до Підприємства з листом № 77, в якому повідомляло, що Товариством відповідно до укладених договорів протягом курортного сезону 2017 року буде здійснюватися збір твердих побутових відходів та рідких відходів з територій баз відпочинку, розташованих у курортній зоні Рибаківка та Лугове, та, у зв`язку з цим, Товариство просило Підприємство надати для укладання відповідні договори (на захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків);

- у відповідь Підприємство листом від 28.04.2017 року № 84 повідомило Товариству про те, що останньому необхідно надати інформацію щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків, а саме - копії технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу, та зазначено, що після отримання вказаних документів Підприємство підготує договір на захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків;

- такі вимоги Підприємства Товариство вважало неправомірними, що й стало підставою для звернення останнього із заявою до Відділення про неправомірні дії Підприємства;

- станом на 08.06.2017 (дату звернення товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" до Відділення із заявою) договір між Підприємством та Товариством про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків не було укладено;

- договір між Підприємством та Товариством укладено 30.06.2017, після того, як Відділенням було розпочато дослідження за вказаними вище обставинами. Тобто вказаний договір укладений майже через 3 місяці після звернення Товариства до Підприємства щодо його укладення;

- Відділенням проведено дослідження становища Підприємства на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків;

- товарними межами ринку є послуги із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків;

- споживачами послуг Підприємства є суб`єкти господарювання, які здійснюють збір та вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків у зонах відпочинку сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області та укладають з Підприємством договори про надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків;

- Підприємство є балансоутримувачем діючого звалища твердих побутових відходів, розташованого в межах території Коблевської сільської ради Березанського району Миколаївської області (с. Лугове). При цьому будь-які інші суб`єкти господарювання, крім Підприємства не визначені як такі, що є балансоутримувачами саме діючих на законних підставах полігонів твердих побутових відходів та сміттєзвалищ у межах Березанського району Миколаївської області;

- територіальними межами ринку визначено частину території Березанського району Миколаївської області, зокрема, території сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області;

- часовими межами ринку визначено 2016 рік - січень - липень 2017 року;

- бар`єрами для вступу на ринок потенційних конкурентів є: адміністративні обмеження, пов`язані з необхідністю отримання дозволу уповноважених органів на розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи на об`єктах та Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою; економічні обмеження, пов`язані з необхідністю залучення значних коштів для придбання відповідного обладнання для організації роботи із захоронення твердих побутових відходів;

- враховуючи те, що інші суб`єкти господарювання не здійснюють діяльності з надання послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків у межах території, на якій здійснює діяльність Підприємство, останнє, у межах території, що ним обслуговується, а саме: частини території Березанського району Миколаївської області, зокрема, територій сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області, протягом 2016 року та січня-липня 2017 року займало монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із захоронення твердих побутових відходів та очистки неканалізаційних стоків як таке, що не мало жодного конкурента на зазначеному ринку;

- приписи Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , Правил експлуатації полігонів побутових відходів, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 01.12.2010 № 435, а також будь-які інші нормативні акти не зобов`язують суб`єктів господарювання для укладення договору про надання послуг із захоронення відходів надавати будь-які документи щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг із вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків, а саме копій технічних паспортів та актів державного технічного огляду технологічного транспортного засобу. Так само чинне законодавство не покладає обов`язку вимагати такі документи на суб`єкта господарювання, який надає послуги із захоронення відходів та укладає відповідний договір на надання таких послуг. Крім того, будь-якими нормативними актами не передбачено можливості відмови Підприємством, що здійснює діяльність із захоронення твердих побутових відходів, суб`єкту господарювання в укладенні договору про захоронення відходів в разі його відмови надати вказані документи чи обумовлення укладання такого договору тими чи іншими обставинами;

- згідно зі статутом Підприємства до його повноважень не відноситься здійснення перевірки наявності у суб`єкта господарювання, який звертається з метою укладення договору про захоронення побутових відходів, відповідних транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг із вивезення відходів;

- Підприємство у своїй діяльності повинно дотримуватися вимог чинного законодавства, а тому не повинно вчиняти дії, які не відповідають чинному законодавству, зокрема, в даному випадку, не мало права під час укладення договору про надання послуг з перевезення та очистки рідких неканалізаційних відходів, перевезення твердих побутових відходів та їх захоронення висувати умови надання інформації щодо наявності транспортних засобів, які планується залучити для надання послуг з вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків, та ставити укладення договору у залежність від виконання або невиконання таких умов, оскільки це не передбачено чинним законодавством;

- внаслідок неправомірних вимог Підприємства затягувалося укладення договору про надання вказаних послуг, відповідно, такі дії Підприємства могли призвести до ущемлення, тобто порушення інтересів товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ", зокрема, права на укладення договору про надання послуг із захоронення відходів відповідно до чинного законодавства та права фактичного придбання вказаної послуги у законному порядку;

- такі дії Підприємства могли призвести до обмеження конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів та неканалізаційних стоків, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" зазнавало перешкод від Підприємства під час вступу на відповідний ринок;

- за умови існування значної конкуренції на ринку наведені вище дії Підприємства були б неможливими, оскільки, маючи зацікавленість передати свій товар, Підприємство не допустило б висування суб`єктам господарювання умов щодо укладення договорів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. В іншому випадку, у разі висування умов до укладення договору, що не передбачені законодавством в умовах значної конкуренції, споживач міг би обрати для себе іншого постачальника послуг, який дотримується вимог законодавства та не допускає ущемлення його законних інтересів, які полягають в одержанні послуги виключно на умовах, передбачених законодавством.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним Рішення АМК.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Згідно з приписами статті 3 вказаного Закону основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, зокрема, в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

В силу приписів статті 6 означеного Закону Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.

Як унормовано пунктом 11 частини першої статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб`єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб`єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Установлення монопольного (домінуючого) становища суб`єкта (суб`єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об`єкта аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку на підставі інформації, яка може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Обов`язок з доведення в суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб`єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.

Господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, зокрема, Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 N 49-р. Однак господарські суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України, та знову встановлювати товарні, територіальні (географічні), часові межі певних товарних ринків після того, як це зроблено зазначеними органами, й на підставі цього робити висновки про наявність чи відсутність монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

У застосуванні відповідної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) необхідно мати на увазі, що частина перша її містить кваліфікуючі ознаки зловживання монопольним (домінуючим) становищем стосовно необмеженого кола випадків такого зловживання, а частина друга - перелік деяких з числа відповідних випадків, причому цей перелік не є вичерпним. Отже, сама лише відсутність у згаданому переліку вказівки про ті чи інші дії (бездіяльність) суб`єкта господарювання не є перешкодою для кваліфікації таких дій (бездіяльності) за ознаками частини першої даної статті.

Стаття 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не містить положень стосовно мінімальної кількості фактів (подій), яка вважалася б достатньою для кваліфікації дій суб`єктів господарювання за ознаками зловживання монопольним (домінуючим) становищем. Отже, в принципі й одноразове відповідне порушення, належним чином встановлене й доведене, може бути підставою для здійснення такої кваліфікації.

Відповідно до частини третьої статті 13 вказаного Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 2 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Відповідно до частини першої статті 48 названого Закону за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу.

За порушення, передбачені, зокрема, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону.

Підставами для скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, зокрема є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Суди попередніх інстанцій, з`ясувавши встановлену також і в оспорюваному рішенні наявність у наведеному в даній постанові випадку у діях Підприємства порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на досліджуваному ринку у межах території, що ним (Підприємством) обслуговується, а саме: частини території Березанського району Миколаївської області, зокрема, територій сіл Коблеве, Рибаківка, Лугове та Морське Березанського району Миколаївської області шляхом висування Підприємством до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО ТРАНС МИКОЛАЇВ" під час укладання договору про надання послуг захоронення твердих побутових відходів та очистку неканалізаційних стоків умов, які не передбачені вимогами чинного законодавства, та, як наслідок, затягування з укладенням договору на надання вказаних послуг, що могло призвести до ущемлення інтересів споживача, і було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, за що на Підприємство в межах розміру, визначеного Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , накладено штраф, а також врахувавши відсутність визначених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Касаційний господарський суд додаткового зазначає про те, що у визначенні розміру штрафу Відділення діяло у межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що, відповідно до приписів статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК в частині накладення штрафу. Названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваного штрафу чи звільняти від його сплати (у разі правомірного нарахування).

Посилання Підприємства у касаційній скарзі на те, що Відділенням не доведено наявності в діях Підприємства суб`єктивної сторони порушення, визначеного частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" спростовується тим, що Відділення кваліфікувало порушення законодавства про захист економічної конкуренції саме Підприємством, а не його працівниками, через що й було накладено на позивача штраф.

Суд погоджується з аргументами Відділення, викладеними у відзиві на касаційну скаргу, про те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій є такими, що прийняті у відповідності до норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства "Дирекція оздоровчих закладів "Причорномор`є" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 зі справи № 915/523/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко