Відділення звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 68 000,00 грн. штрафу та 68 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Відділення від 25.03.2015 № 74-р/к у справі № 2/01-03-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

У розгляді справи Товариством заявлено про пропуск позивачем позовної давності для звернення з названим позовом до суду, у зв`язку з чим Товариство просило в позові відмовити.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/9272/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість та відсутність підстав вважати позовну давність такою, що сплинула.

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що Рішення АМК, на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, перебуває на стадії адміністративного перегляду в органах Антимонопольного комітету України, а строки звернення з відповідним позовом до суду пропущені за відсутності об`єктивних на те причин;

- судами неправильно застосовані норми статті 223 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 256 - 258 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) статей 42, 50, 52, 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а також порушено приписи статей 7, 11, 13, 86, 226, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) );

- суди не звернули уваги на те, що Відділенням пропущені строки давності притягнення до відповідальності Товариства на понад ніж 15 місяців;

- у розгляді справи суди мали звернути увагу на існуючі аналогії закону, що регулюють подібні до спірних й інші аналогічні правовідносини, а саме приписи частини першої статті 49, статей 50, 53 Кримінального кодексу України, статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 102, 114 Податкового кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій.

Товариство звернулося до Суду із заявою про відвід суддів Булгакової І.В., Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П. у справі № 910/9272/18.

Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2019 заявлений відвід суддям Булгаковій І.В., Львову Б.Ю. та Селіваненку В.П. визнано необґрунтованим; матеріали справи № 910/9272/18 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Товариства про відвід суддів Булгакової І.В., Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.

Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2019 у задоволенні заяви Товариства про відвід суддів Булгакової І.В., Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П. у справі № 910/9272/18 відмовлено.

У судовому засіданні 11.06.2019 представник Відділення приймав участь у режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 03.06.2019.

Представник Товариства у судовому засіданні 11.06.2019 заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що, на думку Товариства, дана справа містить виключну правову проблему, і передача даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Касаційний господарський суд не вбачає у справі № 910/9272/18 виключної правової проблеми, наявність якої, в силу приписів частини п`ятої статті 302 ГПК України, була б підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання Товариства слід відмовити.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство та товариство з обмеженою відповідальністю "Супутник-Сек`юріті" (далі - ТОВ "Супутник-Сек`юріті"), погодивши під час проведення торгів на закупівлю послуг з управління обчислювальними засобами 72.30.1 (послуг із забезпечення функціонування автоматизованої системи диспетчерського управління рухом міського наземного пасажирського транспорту комунального підприємства "Тролейбусне депо № 3"), що проводилося КП "Тролейбусне депо № 3" у 2012 році свої пропозиції конкурсних торгів з метою забезпечення перемоги Товариства, вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів (пункт 1);

- за вчинене порушення на Товариство накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн. (пункт 2);

- за вчинене порушення на ТОВ "Супутник-Сек`юріті" накладено штраф у розмірі 10 500,00 грн. (пункт 3);

- Рішення АМК отримано Товариством 27.10.2015;

- Рішення АМК оскаржено Товариством у судовому порядку;

- так, ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2015 порушено провадження у справі № 922/5616/15;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 26.11.2015 у межах провадження у справі № 922/5616/15 прийнято заяву ТОВ "Супутник-Сек`юріті" з самостійними вимогами на предмет спору про скасування Рішення АМК в частині, яка стосується ТОВ "Супутник-Сек`юріті";

- рішенням господарського суду Харківської області від 03.12.2015 у справі № 922/5616/15 позовні вимоги Товариства про визнання недійсним Рішення АМК задоволено частково: визнано недійсними пункти 1 та 2 Рішення АМК. Позовні вимоги ТОВ "Супутник-Сек`юріті" задоволено повністю; скасовано пункт 3 Рішення АМК;

- ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 прийнято апеляційну скаргу Відділення у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу Відділення залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 прийнято касаційну скаргу Відділення у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2016 у справі № 922/5616/15 касаційну скаргу Відділення задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 03.12.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2016 призначено справу № 922/5616/15 до судового розгляду;

- рішенням господарського суду Харківської області від 09.06.2016 у задоволенні позовів Товариства та ТОВ "Супутник-Сек`юріті" відмовлено;

- ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016 прийнято апеляційну скаргу Товариства у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу Товариства задоволено: рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016 скасовано повністю; прийнято нове рішення, яким у позові Товариству відмовлено частково; визнано недійсними пункти 1 та 2 Рішення АМК; позовні вимоги ТОВ "Супутник-Сек`юріті" задоволено повністю; скасовано пункт 3 Рішення АМК;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2016 прийнято касаційну скаргу Відділення у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Вищого господарського суду України від 06.12.2016 у справі № 922/5616/15 касаційну скаргу Відділення задоволено частково: рішення господарського суду Харківської області від 09.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 скасовано; справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 23.12.2016 призначено справу № 922/5616/15 до розгляду;

- рішенням господарського суду Харківської області від 07.03.2017 у задоволенні позовів Товариства та ТОВ "Супутник-Сек`юріті" відмовлено;

- ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2017 - без змін;

- ухвалою Вищого господарського суду України від 07.08.2017 прийнято касаційну скаргу Товариства у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Вищого господарського суду України від 29.08.2017 у справі № 922/5616/15 касаційну скаргу Товариства задоволено частково: рішення господарського суду Харківської області від 07.03.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 скасовано, а справу № 922/5616/15 передано на новий розгляд до суду першої інстанції;

- ухвалою господарського суду Харківської області від 13.09.2017 призначено справу № 922/5616/15 до судового розгляду;

- рішенням господарського суду Харківської області від 13.11.2017 у задоволенні позовів Товариства та ТОВ "Супутник-Сек`юріті" відмовлено;

- ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 прийнято апеляційну скаргу Товариства у справі № 922/5616/15 до провадження;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 у справі № 922/5616/15 апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 - без змін;

- ухвалою Верховного Суду від 06.04.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства у справі № 922/5616/15;

- постановою Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 922/5616/15 касаційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.11.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 - без змін;

- Рішення АМК Товариством не виконано;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 68 000,00 грн. пені за періоди: з 24.02.2016 до 03.04.2016 (включно) - 60 днів; з 15.04.2016 до 28.04.2016 (включно) - 14 днів; з 10.06.2016 до 03.07.2016 (включно) - 24 дні; з 06.09.2016 до 10.11.2016 (включно) - 66 днів; з 07.12.2016 до 22.12.2016 (включно) - 16 днів; з 08.03.2017 до 05.04.2017 (включно) - 29 днів; з 17.05.2017 до 06.08.2017 (включно) - 82 дні; з 30.08.2017 до 12.09.2017 (включно) -14 днів; з 14.11.2017 до 13.12.2017 (включно) - 30 днів; з 14.02.2018 до 05.04.2018 (включно) - 51 день; з 13.06.2018 до 09.07.2018 (включно) - 27 днів. Всього - 413 днів прострочення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов`язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п`ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев`ята).

Абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб`єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що суб`єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п`ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені пунктами 13-16 статті 50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Стаття 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу АМК штрафу та нарахованої за його несплату пені. Зазначеним спростовується довід Товариства про пропуск строків давності притягнення до відповідальності Товариства понад ніж 15 місяців.

Крім того, зазначена стаття Закону встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів

Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).

Доводи Товариства про необхідність застосування до спірних правовідносин аналогії закону спростовуються тим, що положення Кримінального кодексу України (2341-14) , Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) , Податкового кодексу України (2755-17) ніяким чином (ані безпосередньо, ані за аналогією закону) не регулюють антимонопольно - конкуренційні відносини, що існують в даній справі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що: Рішення АМК є чинним та обов`язковим до виконання; Рішення АМК про притягнення Товариства до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийнято у межах строку давності притягнення до відповідальності; Рішення АМК Товариством не виконано. З огляду на викладене суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Відділення про стягнення штрафу.

Що ж до позовної давності, то вона є інститутом виключно цивільного права, предметом регулювання якого правовідносини у цій справі також не є. Водночас застосування до спірних правовідносин інституту позовної давності не вплинуло на правильність судових рішень попередніх інстанцій.

Проте у вирішенні питання щодо стягнення пені попередні судові інстанції помилково залишили поза увагою відсутність у відповідача обов`язку зі сплати штрафу, накладеного Рішенням АМК (а відповідно - і безпідставність нарахування за його несплату пені) у періоди: з 24.02.2016 по 03.04.2016 (через набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2016 у справі № 922/5616/15, якою рішення місцевого господарського суду зі справи залишено без змін); з 10.06.2016 по 03.07.2016 та з 06.09.2016 по 10.11.2016 через набрання законної сили постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.09.2016 зі справи № 922/5616/15 - та втрату (хоча й тимчасову) чинності Рішенням АМК (внаслідок визнання його незаконним за результатами оскарження до суду у встановленому законом порядку); однак це не вплинуло на правильність визначеної до стягнення суми пені (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру).

Посилання Товариства на неврахування судами попередніх інстанцій того, що Рішення АМК, на підставі якого позивач звернувся з позовом до суду, перебуває на стадії адміністративного перегляду в органах Антимонопольного комітету України, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що вказані обставини не були предметом дослідження у суді першої інстанції (посилання на відповідні обставини відсутні як у відзиві Товариства на позовну заяву, так і у клопотанні Товариства про застосування позовної давності). При цьому, в силу приписів частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Що ж до суду апеляційної інстанції, то наданий Товариством до апеляційного господарського суду лист АМК України від 26.09.2018 як новий доказ у справі, мотивовано залишений судом без розгляду на підставі приписів статей 118, 207 ГПК України.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 зі справи № 910/9272/18 зупинено виконання рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2018 у справі № 910/9272/18 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315, 332 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "БЕНІШ ДЖІ ПІ ЕС УКРАЇНА" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 13.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 у справі № 910/9272/18 - без змін.