на постанову Західного апеляційного господарського суду у складі Якімець Г.Г. - головуючого, Матущака О.І., Мирутенка О.Л. від 12 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Закарпатської області у складі Ушак І.Г. від 08 жовтня 2018 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСВ Логістика"

до Фізичної особи-підприємця Белень Ганни Миколаївни

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Імпорт"

про стягнення збитків в сумі 76 860, 21 грн.,

Історія справи

Обставини справи, встановлені судами та короткий зміст позовних вимог

1. 13.01.2016 між ТОВ "ДСВ Логістика" (експедитор) та ТОВ "Юнайтед Імпорт" (замовник) укладений договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні № RС-3989, відповідно до умов якого експедитор бере на себе зобов`язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні, пов`язаних з перевезенням та митним оформленням вантажу у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору, а замовник зобов`язується оплачувати надані експедитором послуги.

2. 01.06.2015 між ТОВ "ДСВ Логістика" (експедитор 1) та ФОП Белень Г.М. (експедитор 2) укладений договір транспортного експедирування в міжнародному сполученні № RH-5013, відповідно до умов якого експедитор 2 взяв на себе зобов`язання щодо забезпечення доставки вантажів експедитора 1 автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору, і які є невід`ємною частиною договору.

3. 06.10.2016 між ТОВ "ДСВ Логістика" та виконавцем ФОП Белень Г.М. підписана заявка на перевезення вантажу та 24.10.2016 вказаний в заявці вантаж доставлений на адресу, яка заявлена в документах, а саме: Україна, Броварський р-н., с. Димитрове, вул. Гогелівська, 1 А, Митний пост "Східний термінал".

4. Під час прийняття вантажу з транспортного засобу замовником в Україні виявлено, що транспортний засіб, яким доставлений вантаж, не відповідає умовам транспортування продуктів харчування, а саме: тент та підлога транспортного засобу мають дірки, а частина вантажу (борошно) зіпсована та не придатна до подальшого використання. На підставі виявлених недоліків ТОВ "Юнайтед Імпорт" у присутності водія транспортного засобу, який відмовився від підписання акту, складений акт прийому-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю від 25.10.2016 з детальним описом та фотофіксацією виявлених фактів.

4.1. Позивачем також зроблено відповідне застереження у графі 24 товарно-транспортної накладної (CMR) №933/16 від 06.10.2016.

5. Згідно з актом загальна сума відшкодування складає 76 860, 21 грн., яка за наслідками розгляду претензії № 107 від 28.10.2016 була у добровільному порядку сплачена ТОВ "ДСВ Логістика" на користь вантажоодержувача (ТОВ "Юнайтед Імпорт").

6. Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача з претензією № 2322 від 08.11.2016 з вимогою відшкодувати вартість зіпсованого вантажу в сумі 78 860, 21 грн. та сплатити неустойку в сумі 19 800, 57 грн. за порушення терміну доставки вантажу, на що отримав відповідь про відсутність підстав для задоволення зазначеної претензії, що й стало підставою для звернення з первісною позовною заявою.

7. Відповідач у свою чергу звернувся з зустрічною позовною заявою про стягнення 30 717,55 грн. заборгованості оплати вартості перевезення за договором-заявкою від 06.10.2016.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Справа в частині первісного позову розглядалась судами неодноразово.

9. Постановою Верховного Суду від 17.05.2018 рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.10.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2018 скасовані в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення збитків в сумі 78 860,21 грн. з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині (тобто в частині відмови в задоволенні первісного позову щодо неустойки та задоволення зустрічного позову) судові рішення залишено без змін.

10. Отже, предметом судового розгляду у даному провадженні є первісний позов в частині стягнення збитків.

11. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 10 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12 лютого 2019 року, позов задоволений, стягнуто з ФОП Белень Г.М. на користь ТОВ "ДСВ Логістика" 76 860,21 грн. збитків та судові витрати.

12. Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами укладеного між сторонами договору на відповідача покладено повну матеріальну відповідальність перед позивачем за пошкодження, втрату або розкрадання вантажу. Відповідні положення щодо відповідальності перевізника за втрату вантажу містяться і у статтях 17, 18 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення (далі - Конвенція). У даному випадку відповідач, залучивши до перевезення вантажу особу (водія), яка безпосередньо здійснювала перевезення, несе повну відповідальність перед позивачем за дії та недогляди такої особи як за власні дії та недогляди, що передбачено статтею 3 Конвенції та умовами договору.

13. Відповідачем доведено факт псування вантажу під час перевезення, про що свідчить відповідний акт та відмітка в графі 24 CMR №933/16 від 06.10.2016 (пункт 4 Постанови), тоді як з огляду на презумпцію вини відповідача, як перевізника, останній не довів як факту належного виконання своїх зобов`язань щодо доставки вантажу у належному стані, так і наявності обставин, які в силу Конвенції є підставою для звільнення від відповідальності за незбереження вантажу.

14. При цьому судами відхилені в якості доказів належного стану вантажу посилання відповідача на відмітки про проходження санітарно-епідеміологічного та фітосанітарного контролю від 24.10.2016 та від 25.10.2016, здійснені Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на CMR, лист № 1311/12165-17 від 18.09.2017 Держспоживслужби України та лист № 10-05-21/6759 від 11.10.2017 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області, оскільки відповідно до статті 17 Конвенції та статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження якості вантажу до моменту його видачі вантажоодержувачу. Проведення контролю під час митного оформлення товару, що здійснювалося до його прийняття вантажоодержувачем, не може свідчити про належну якість товару в момент його видачі отримувачу вантажу. При цьому з листа № 10-05-21/6759 від 11.10.2017 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області вбачається, що вантаж, який перевозився за договором RH-5013 від 01.06.2015, пройшов лише документальну перевірку.

15. Необґрунтованим визнано і посилання відповідача в спростування складеного позивачем акту, як доказу, на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (z0128-98) , оскільки спірне перевезення вантажів здійснювалось у міжнародному сполученні, що врегульовано Конвенцією.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

17. Відповідач належним чином виконав перевезення вантажу згідно з СМR №933/16 від 06.10.2016, а акт приймання-передачі продукції від 25.10.2016 не є доказом пошкодження вантажу, оскільки складений позивачем одноособово, в порушення умов договору та чинного законодавства, зокрема Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (z0128-98) , відповідно до яких односторонній акт вважається недійсним.

18. Факт надходження товару в належному стані підтверджується і відмітками про проходження санітарно-епідеміологічного та фітосанітарного контролю від 24.10.2016 та від 25.10.2016, здійсненими Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на CMR, лист № 1311/12165-17 від 18.09.2017 Держспоживслужби України та лист № 10-05-21/6759 від 11.10.2017 ГУ Держпродспоживслужби в Київській області. Не прийнявши до уваги вказані документи контролюючих органів суди порушити положення Митного кодексу України (4495-17) , відповідно до яких саме на ці органи покладено функції з контролю належного стану товарів, що переміщуються через державний кордон України.

19. Отже, позивачем не доведено факту псування вантажу та наявності вини відповідача у заподіянні збитків.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

20. Суди врахували висновки Верховного Суду при вирішенні спору та дійшли обгрунтованих висновків про наявність правових підстав для покладення на відповідача цивільної відповідальності у вигляді відшкодування збитків, які заподіяні позивачу з вини відповідача.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

21. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

22. Керуючись імперативними нормами статті 300 ГПК України щодо меж перегляду справи судом касаційної інстанції, Верховний Суд констатує правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права до спірних правовідносин з урахуванням встановлених обставин справи.

23. Відповідно до положень статей 17, 18 Конвенції щодо міжнародних перевезень діє презумпція вини перевізника, проте судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про наявність підстав для звільнення відповідача, як перевізника, від відповідальності за заподіяні збитки.

24. За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

25. Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання зобов`язань і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

26. Вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується.

27. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

28. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до частини 1 статті 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

29. Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

30. На презумпції вини перевізника наголосив і Верховний Суд в постанові від 17.05.2018, направляючи справу новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення збитків. У зв`язку з чим посилання відповідача в пункті 19 Постанови Верховним Судом відхиляються, оскільки саме на нього у даному випадку покладено процесуальний обов`язок доведення відсутності вини у спричиненні збитків позивачу або обставин, які звільняють від відповідальності за спричинені збитки.

31. Висновки судів про факт заподіяння позивачу збитків при здійсненні відповідачем перевезення ґрунтувалися на обставинах та доказах, наведених у пункті 4 Постанови, а саме відповідному акті, від підписання якого представник відповідача відмовився, а також відомостях, які містилися в CMR.

32. Натомість усі доводи касаційної скарги (пункти 17, 18 Постанови) зводяться до вимог скаржника про дослідження та надання переваги судом касаційної інстанції доказам, які вже були досліджені та оцінені судами попередніх інстанцій (пункти 13, 14, 15 Постанови). У зв`язку з чим такі доводи Верховним Судом відхиляються як неприйнятні і такі, що виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції (пункт 21 Постанови).

33. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків судів на підставі встановлених у справі фактичних обставин та правильність застосування до спірних відносин статті 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів і норм національного матеріального права, якими врегульовані правовідносини за договором перевезення та відшкодування збитків.

34. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

35. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.