1.1. У березні 2018 року Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Фінпром.Інвест" (далі - ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест") про стягнення безпідставно збережених коштів - орендної плати у сумі 742 471,43 грн.

1.2. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначив, що у відповідача з часу отримання права власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 322,0 м-2 по вул. Чернишевській, 44 у м. Харкові на підставі договорів купівлі-продажу від 26.12.2016 № 677 та № 1824, а також на нежитлову будівлю літ. "А-2" площею 442,0 м-2 по вул. Чернишевській, 42 у м. Харкові на підставі договорів купівлі-продажу від 26.12.2016 № 680 та № 1827 виник обов'язок сплачувати грошові кошти за користування земельною ділянкою у встановленому законодавством розмірі. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем обов'язку із внесення плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2017 по 31.01.2018 ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест" безпідставно зберегло у себе майно - грошові кошти орендної плати у сумі 742 471,43 грн, які підлягають стягненню на підставі статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест" є власником нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 322,0 м-2 по вул. Чернишевській, 44 на підставі договорів купівлі-продажу від 26.12.2016 № 677 та № 1824, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.02.2018 № 112711140, та нежитлової будівлі літ. "А-2" загальною площею 442,0 м-2 по вул. Чернишевській, 42 на підставі договорів купівлі-продажу від 26.12.2016 № 680 та № 1827, що підтверджується довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02.02.2018 № 112710930.

2.2. Листом від 13.04.2017 № 566/9/20-31-12-04-18 Київська ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомила Департамент територіального контролю Харківської міської ради Харківської області, що TOB Компанія "Фінпром.Інвест" обліковується в ОДПІ як платник земельного податку за земельну ділянку площею 0,0583 га за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 42-44.

2.3. Згідно з листом Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 14.04.2017 № 19-20.08-3-1446/20-17 і листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 28.04.2017 № 2710/0/225-17 речові права TOB Компанія "Фінпром.Інвест" на земельну ділянку по вул. Чернишевська, 42-44 у м. Харкові не зареєстровані.

2.4. 02.02.2018 відділом самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест" використовує земельну ділянку площею 0,1576 га, по вул. Чернишевській, 42 та по вул. Чернишевській, 44 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування належних йому на праві власності нежитлових будівель літ. "А-1" та літ. "А-2" без виникнення прав власності/користування та без державної реєстрації прав на земельну ділянку у відповідності до статей 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). За результатами обстеження складено акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 42 та вул. Чернишевська, 44 від 02.02.2018.

2.5. Площа забудови згідно з технічним паспортом на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 42 становить 214,3 м-2, а площа забудови згідно з технічним паспортом на нежитлову будівлю, що розташована за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 44 становить 368,6 м-2, тобто позивач безпідставно збільшив площу, яку нібито використовує відповідач. Крім того, на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 44 також розміщена нежитлова будівля літ. "Е" площею 30,5 м-2, яка належить ТОВ Компанія "Квітень" на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.11.2004 та відомостями з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.05.2018 (суддя Смірнова О.В.) у позові відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сам по собі факт відсутності оформлення права на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомого майна відповідача як користувача земельною ділянкою, не може бути підставою для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України, оскільки право на користування земельною ділянкою в силу приписів статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України набувається в момент набуття права власності на будівлю, розташовану на цій земельній ділянці, отже належним способом захисту порушених прав позивача є стягнення збитків однак, суд позбавлений можливості змінювати предмет та підстави позову, оскільки це призведе до порушення основоположних принципів господарського судочинства.

3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 (колегія суддів: Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Плахов О.В.) рішення суду залишено без змін із мотивів, викладених у постанові.

Постанова мотивована посиланнями на відсутність доказів того, що земельна ділянка загальною площею 0,1576 га по вул. Чернишевській 42-44 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 322,0 м-2 та нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 442,0 м-2 та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, була сформована як об'єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.01.2017 по 31.01.2018. Крім того, позивачем не надано доказів проведення будь-яких обстежень земельної ділянки в цей період, а розрахунки Харківської міської ради виконані виходячи з припущення. Також суд зазначив, що на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 44 також розміщена нежитлова будівля літ. "Е" площею 30,5 м-2, яка належить ТОВ Компанія "Квітень" на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу від 26.11.2004 та відомостями з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже позивач не надав належних та допустимих доказів зайняття відповідачем земельної ділянки саме площею 0,1576 га у період з 01.01.2017 по 31.01.2018.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Харківська міська рада у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4.2. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, а також не з'ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Скаржник наголошує, що судами не враховано, що до акта обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 42 та вул. Чернишевська, 44 від 02.02.2018 долучені ситуаційна схема земельної ділянки для встановлення її місцезнаходження у просторі та геодезична зйомка, якою встановлені межі, площа та конфігурація цієї земельної ділянки, яка використовується ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест". При цьому Харківська міська рада зазначає, що земельна ділянка, яку використовує відповідач не сформована, у зв'язку з чим витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.04.2016 № 662/16 можливо колись надавався на іншу земельну ділянку, іншого розміру, конфігурації та межами, тому цей витяг у розумінні статей 73, 76, 79 ГПК України не може бути доказом у цій справі. Крім того, Харківська міська рада стверджує, що встановивши, що на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 44 також розміщена нежитлова будівля літ. "Е" площею 30,5 м-2, яка належить ТОВ Компанія "Квітень" на праві власності, суди в порушення вимог частини 2 статті 50 ГПК України не залучили ТОВ Компанія "Квітень" до розгляду даної справи.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, наголошуючи на їх законності та обґрунтованості.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі перегляду, суд касаційної інстанції виходить із такого.

6.3. Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога позивача про стягнення з відповідача як власника об'єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати згідно із статтями 1212- 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою комунальної власності, на якій цей об'єкт розташований.

6.4. Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України (2768-14) . Так, відповідно до положень статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення відповідачем договорів купівлі-продажу нерухомого майна) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

6.5. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

6.6. Отже, за змістом наведених положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з урахуванням змісту частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

6.7. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на відповідній земельній ділянці, проте матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування зазначеною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права.

6.8. Предметом регулювання глави 83 ЦК України (435-15) є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

6.9. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

6.10. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

6.11. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (435-15) .

6.12. За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України (435-15) для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

6.13. Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

6.14. Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

6.15. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

6.16. Суди попередніх інстанцій установили, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою TOB Компанія "Фінпром.Інвест".

6.17. З огляду на викладене TOB Компанія "Фінпром.Інвест" як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

6.18. Водночас за змістом визначення, наведеного у частині 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

6.19. Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

6.20. Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

6.21. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

6.22. Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (частина 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі").

6.23. Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17.

6.24. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.25. Таким чином, для вирішення даного спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є спірна земельна ділянка сформованим об'єктом цивільних прав, за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти.

6.26. Надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам та встановивши, що земельна ділянка загальною площею 0,1576 га по вул. Чернишевській 42-44 у м. Харкові, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 322,0 м-2 та нежитлова будівля літ. "А-2" загальною площею 442,0 м-2 за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти - орендну плату, не була сформована як об'єкт цивільного права протягом зазначеного позивачем періоду з 01.01.2017 по 31.01.2018, а позивачем самостійно визначено розмір зобов'язання шляхом арифметичного розрахунку, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відмову в позові саме з мотивів наведених в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

7.2. Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

7.3. Доводи Харківської міської ради, наведені у касаційній скарзі, про неврахування судами того, що до акта обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Чернишевська, 42 та вул. Чернишевська, 44 від 02.02.2018 були долучені ситуаційна схема земельної ділянки для встановлення її місцезнаходження у просторі та геодезична зйомка, якою встановлені межі, площа та конфігурація цієї земельної ділянки, яка використовується ТОВ Компанія "Фінпром.Інвест", а також того, що земельна ділянка, яку використовує відповідач не сформована, у зв'язку з чим витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.04.2016 № 662/16, який можливо колись надавався на іншу земельну ділянку, іншого розміру, конфігурації та межами, не може бути доказом у цій справі у розумінні статей 73, 76, 79 ГПК України, відхиляються колегією суддів з огляду на встановлені частиною 1 статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції щодо неможливості встановлення та оцінки доказів.

7.4. Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій вимог частини 2 статті 50 ГПК України у зв'язку із незалученням ТОВ Компанія "Квітень", якому на праві власності належить нежитлова будівля літ. "Е" площею 30,5 м-2, розташована на земельній ділянці за адресою: м. Харків, вул. Чернишевського, 44, є безпідставними оскільки оскаржувані рішення не впливають на права та обов'язки цієї юридичної особи.

7.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.