КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" про визнання недійсним п.3.1 Договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 27 606,60 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 165 639,60 грн., та про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" 27606,60 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.12.2018 у справі №911/1630/18 (суддя Щоткін О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності умислу з боку відповідача на введення іншої сторони спірного правочину в оману щодо обставин, які впливають на вчинення договору; позивачем не доведено, яким чином включення у вартість робіт витрат на сплату податку на додану вартість вплинуло на волю позивача при укладенні такого правочину, і в чому полягав протиправний умисел відповідача.

Крім того, за висновком місцевого господарського суду, враховуючи, що сторонами під час укладення спірного договору погоджено всі його істотні умови, а саме: ціну договору (включаючи податок на додану вартість), яка сторонами не зменшувалась; відповідачем, як підрядником, виконано покладені на нього договором зобов`язання, а позивачем, як замовником, прийнято виконані підрядником роботи з капітального ремонту житлового фонду, капітального ремонту сходових клітин у будинку, без зауважень щодо їх якості та кількості, здійснено оплату вартості вказаних робіт у повному обсязі, за визначеною в договорі та проектно-кошторисній документації ціною, що підтверджується наявним у матеріалах справи документами, у позивача відсутні підстави для визнання недійсним пункту договору в частині його ціни, після повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 у справі №911/1630/18 (колегія суддів: Іоннікова І.А. - головуючий, Чорна Л.В., Разіна Т.І.) рішення господарського суду Київської області від 10.12.2018 у справі №911/1630/18 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, КП "Київжитлоспецексплуатація" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2018 у справі №911/1630/18; прийняти нове рішення, яким визнати недійсним п.3.1 Договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 27 606,60 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 165 639,60 грн., стягнути з відповідача суму ПДВ в розмірі 27 606,60 грн.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає неповне з`ясування судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суди визнали встановленими, а також порушення судами норм матеріального права (ст. ст. 230, 526, 632, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України) та норм процесуального права (ст. ст. 86, п. 1 ч. 1 ст. 237, 238 ГПК України).

За твердженням заявника касаційної скарги місцевий та апеляційний суди безпідставно зазначили, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за спірним договором підряду та не врахували, що відповідно до п.6.1.3 договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 замовник (позивач) має право ініціювати внесення змін у Договір, вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків за наявності істотних порушень підрядником (відповідачем) умов Договору.

Крім того, заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій, посилаючись на обставини справи, КП "Київжитлоспецексплуатація" стверджує про наявність умислу відповідача при укладенні договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 під впливом обману.

При цьому, позивач наголошує, що чинне законодавство, зокрема ст. 217 ЦК України, не виключає можливість визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами.

До того ж, КП "Київжитлоспецексплуатація" посилається на те, що сплачена сума ПДВ - 27 606,60 грн. не є ціною у розумінні ст. ст. 626, 632 ЦК України, а є похідною від ціни Договору та не залежить від волі контрагентів.

Водночас, позивач у касаційній скарзі наголосив на тому, що сума ПДВ стягується ним на підставі ст. ст. 216, 217, 230, п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України за наслідками недійсності правочину - повернення другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 29.03.2019 касаційну скаргу КП "Київжитлоспецексплуатація" у справі № 911/1630/18 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Студенця В.І.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №911/1630/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП "Київжитлоспецексплуатація" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2018 у справі № 911/1630/18; призначено розгляд справи у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходив.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 31.10.2017 між КП "Київжитлоспецексплуатація", як замовником, та ТОВ "Будівельна компанія "Богдан", як підрядником, укладено договір підряду №17/Б-В8-СХ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник зобов`язався здійснити роботи: "6021 - Капітальний ремонт житлового фонду. Капітальний ремонт сходових клітин. вул. Вифлеємська, 8 (1, 2, 3 під`їзд) у Дніпровському районі м. Києва, за кодом ДК 021:2015:45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація" (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013) в об`ємі, визначеному у кошторисній документації до цього договору (далі - роботи) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.01.2017 №3 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2017 №1279 (згідно ДСТУ БД.1.1.-1:2013).

Відповідно до п. 1.3. Договору обсяг та конкретні види робіт по об`єкту визначаються в кошторисі, що затверджується замовником після проведення в установленому порядку і отримання висновків експертизи кошторисної документації.

Згідно з п. п. 3.1, 3.2 Договору, договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного Договору. Ціна договору становить - 144504,24 грн., крім того ПДВ 20% - 28 900,85 грн., всього - 173 405,09 грн.

Договірна ціна за даним Договором визначається сторонами як динамічна, може коригуватися в процесі виконання робіт, зокрема шляхом укладення відповідних додаткових угод до даного Договору, в наступних випадках: зміни обсягів та складу робіт, а також зміни номенклатури та кількості, якщо такі зміни сталися не з вини підрядника та погоджені замовником; виникнення обставин непереборної сили; внесення змін до кошторисної документації, після отримання позитивного висновку експертизи кошторисної документації.

Сторони погодили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 та Акта приймання виконаних робіт за формою №КБ-2В з відомістю ресурсів, підписаними уповноваженими представниками сторін і акт витрат на проведення експертизи кошторисної документації. Замовник сплачує вартість прийнятих від підрядника робіт на підставі довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 не пізніше 30 (тридцяти) банківських днів після надходження коштів на вказані цілі на реєстраційний рахунок замовника (п. п. 4.1. та 4.3. Договору).

Додатковою угодою №2 від 28.12.2017 до Договору внесено зміни до пункту 3.1. Договору та викладено в наступній редакції: "Договірна ціна на виконання робіт зазначена у кошторисній документації до даного Договору. Ціна договору становить - 138 033,00 грн. (сто тридцять вісім тисяч тридцять три гривні 00 копійок), крім того ПДВ 20% - 27 606,60 грн. (двадцять сім тисяч шістсот шість гривень 60 копійок), всього - 165 639,60 грн. (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот тридцять дев`ять гривень 60 копійок).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі наданих послуг від 26.12.2017, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2017 року форми №КБ-2в, підсумкової відомості ресурсів та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2017 року форми №КБ-3 відповідач виконав на об`єкті по АДРЕСА_1, передбачені договором роботи по капітальному ремонту, на загальну суму 165639,60 грн.

Водночас, як встановлено місцевим та апеляційним судами, на виконання умов Договору позивачем сплачено на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 165 639,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2206 від 26.12.2017 на суму 120 370,73 грн., №2195 від 26.12.2017 на суму 1 917,60 грн., №838 від 21.11.2017 на суму 43 351,27 грн.

Таким чином, дослідженням матеріалів справи судами встановлено, що сторонами повністю виконані взяті на себе зобов`язання за договором підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога КП "Київжитлоспецексплуатація" про визнання недійсним п.3.1 договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 27 606,60 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 165 639,60 грн., та про стягнення з ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" суми ПДВ в розмірі 27 606,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на те, що відповідач ввів його в оману при наданні документації для участі в публічних закупівлях, укладенні та виконанні договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 щодо обставин реєстрації ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" як платника податку на додану вартість, у зв`язку з чим позивач просить повернути йому зайво сплачені відповідачу кошти у розмірі ПДВ та визнати недійсним укладений з відповідачем договір в частині включення в ціну підрядних робіт, належних до оплати позивачем, суму нарахованого ПДВ.

Як стверджує позивач, під час реєстрації податкових накладних та проведення розрахункових касових операцій було встановлено факт відсутності у ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" свідоцтва платника податку на додану вартість, хоча відповідно до наданої підрядником інформації у електронній системі публічних закупівель PROZORRO та зазначених у р. 15 договорів реквізитів), підрядник значиться як платник податку на додану вартість. Після проведеної позивачем перевірки вищевказаної інформації на сайті Державної фіскальної служби України виявилося, що 26.07.2017 підряднику анулювали свідоцтво платника ПДВ.

КП "Київжитлоспецексплуатація" вважає, що під час проведення розрахунків за виконані роботи за Договором, підрядником неправомірно було включено витрати по сплаті податку на додану вартість, у зв`язку з відсутністю у нього свідоцтва платника ПДВ.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до статті 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, при розгляді спору про визнання недійсним договору, позивач має довести, а суд встановити, наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі ст. 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.

При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману.

Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Суб`єктом введення в оману є сторона правочину - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Однак, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності умислу з боку відповідача на введення іншої сторони спірного правочину в оману щодо обставин, які впливають на вчинення договору; позивачем також не доведено, яким чином включення у вартість робіт витрат на сплату податку на додану вартість (тобто, фактично визначення ціни в більшому розмірі) вплинуло на волю позивача при укладенні такого правочину, і в чому полягав протиправний умисел відповідача.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. ч. 2, 3, 5 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч. ч. 1, 2 ст. 632 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Тому сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Згідно з п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем /замовником послуг/.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, під час укладення спірного Договору сторони у Розділі 3 Договору погодили договірну ціну, яка коригувалася в процесі виконання робіт, зокрема шляхом укладення відповідних додаткових угод до даного Договору, та була визначена з урахуванням ПДВ.

Згідно з приписами ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що підписавши Договір підряду, його сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення сторонами договірної ціни судами не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Крім того спірні правовідносини регулюються Правилами визначення вартості будівництва при складанні інвесторської кошторисної документації, формуванні договірної ціни та проведенні розрахунків (далі - Правила), врегульовані наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293 "Про прийняття національного стандарту ДСТУ Б Д.1.1-1:2013".

За змістом пункту 4.9. зазначених Правил вартість будівництва визначається зокрема на стадії проектування - в складі інвесторської кошторисної документації.

Пунктами 5.8.16, 5.8.17 Правил визначено, що до зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва у складі інвесторської кошторисної документації після підсумку глав 1-12 включаються податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва.

Розмір цих витрат визначається виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством (пункт 6.1.5.6 Правил).

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє аргументи заявника касаційної скарги про незаконність включення у склад ціни робіт за спірним Договором суми ПДВ, який відповідач фактично не поніс, оскільки як обґрунтовано зазначив місцевий господарський суд та з огляду на наведені вище норм чинного законодавства, на стадії складання зведеного кошторисного розрахунку проектант передбачає в ньому витрати виконавця робіт на оподаткування, виходячи із загальних їх розмірів і ставок, тобто таких, що діють для основної маси платників податків. При цьому, у складі зведеного кошторису інвесторської кошторисної документації обов`язково враховується податок на додану вартість за ставкою 20%, кошторисна частина такої документації після проведення її державної експертизи фактично є для замовника будівництва орієнтиром при формуванні очікуваної вартості закупівлі будівельних робіт (послуг).

Разом з тим, колегія суддів відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що чинне законодавство, зокрема ст. 217 ЦК України, не виключає можливість визнання частини договору недійсним, навіть якщо договір припинив свою дію та фактично виконаний обома сторонами, з огляду на наступне.

Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені ст. 217 ЦК України, згідно якої недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини, тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Нормами цивільного законодавства встановлено, що договір не може існувати без умов щодо ціни вартості товару.

Відповідно до ст. 180 ГК України, без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

Оскільки, пункт 3.1 Договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 в частині включення в оплату податку на додану вартість містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору, то договір не може бути визнаний недійсним в цій частині.

Крім того, ч. 3 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З огляду на зазначене, встановивши, що сторонами під час укладення спірного Договору погоджено всі його істотні умови, а саме ціну договору (включаючи податок на додану вартість), яка сторонами не зменшувалась; позивач як замовник, прийняв виконані відповідачем як підрядником підрядні роботи без зауважень щодо їх якості та неналежного виконання і провів їх оплату за обумовленою в договорі ціною, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним п.3.1 договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку.

Враховуючи викладене, сам по собі факт нездійснення, ненарахування до сплати чи несплати відповідачем до відповідного бюджету сум ПДВ за Договором після його підписання (в процесі виконання підрядних робіт) та після отримання від позивача грошових коштів не свідчить про наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним (у тому числі в частині), на момент його вчинення.

Водночас, колегія суддів погоджується також і з висновком місцевого та апеляційного судів про відмову у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 27606,60 грн. як суми, на яку, за твердженням позивача, була завищена ціна спірного Договору.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, грошові кошти, які позивач заявляє до стягнення у вигляді ПДВ у розмірі 27606,60 грн., отримані ТОВ "Будівельна компанія "Богдан" на виконання умов Договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017, який сторонами виконаний в повному обсязі.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсним п.3.1 Договору підряду №17/Б-В8-СХ від 31.10.2017 про виконання капітального ремонту житлового будинку в частині визначеної суми ПДВ - 27 606,60 грн. та загальної ціни Договору з врахуванням суми ПДВ - 165 639,60 грн., та про стягнення з ТОВ "БК "Богдан" на користь КП "Київжитлоспецексплуатація" суми ПДВ в розмірі 27606,60 грн.

При цьому, слід зазначити, що питання, пов`язані з податковими правовідносинами (в даному випадку по сплаті ПДВ), що виникли між підприємством та державою в особі фіскальних органів, не входять до кола обставин, які підлягають дослідженню у даній господарській справі, оскільки регулюють інші правовідносини і підлягає вирішенню в іншому, передбаченому законом порядку.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені КП "Київжитлоспецексплуатація" у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спору у даній справі.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 та рішення господарського суду Київської області від 10.12.2018 у справі №911/1630/18 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.