розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 (Кравчук Н.М., Дубник О . П ., Кордюк Г.Т. ) та рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 (Синчук М.М.) у справі № 914/1036/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд - 2" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", третя особа Фізична особа - підприємець Бурий Юрій Володимирович про стягнення суми страхового відшкодування 751 198,00 грн, пені в сумі 9 840,69 грн, інфляційних втрат в сумі 57 369,67 грн та 3% річних в сумі 14 879,89 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерміськбуд-2" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - Відповідач), третя особа Фізична особа - підприємець Бурий Юрій Володимирович (далі - Третя особа) про стягнення суми страхового відшкодування 751 198,00 грн, пені в сумі 9 840,69 грн, інфляційних втрат в сумі 57 369,67 грн та 3% річних в сумі 14 879,89 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач порушив строк для складання страхового акту та не виконав обов`язку щодо виплати страхового відшкодування.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 позовні вимоги задоволено повністю.

4. Рішення суду мотивовано тим, що долучені Відповідачем докази, які слугували підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, спростовані судом в загальному порядку. Відтак, встановивши, що ДТП, яка сталася 30.08.2017, є страховим випадком згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №39а7зга від 13.02.2017, суд дійшов висновку, що наявні підстави для виплати страхового відшкодування і оскільки матеріалами справи підтверджено несвоєчасне виконання Відповідачем своїх зобов`язань з виплати страхового відшкодування, суд, перевіривши правильність нарахування Позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.03.2019 рішення Господарського суду Львівської області від 09.10.2018 залишено без змін з тих же підстав.

5.1. Суд апеляційної інстанції зазначив про необґрунтованість посилання Відповідача на те, що дана справа має розглядатися в Господарському суді міста Києва. Суд, надавши оцінку Положенню про регіональну дирекцію Відповідача, врахувавши статтю 29 ГПК України, статтю 95 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статтю 58 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (755-15) дійшов висновку, що чинне законодавство не визначає такого юридичного терміну як "статус філії" і для ідентифікації відокремленого підрозділу підлягає дослідженню обставини наділення відокремленого підрозділу тими ознаками, що встановлені законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, але у випадку висновку суду касаційної інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог, Відповідач просить направити справу для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Судами не враховано, що оскільки відповідно до Положення про регіональну дирекцію Відповідача Західна головна дирекція Відповідача немає статусу філії чи представництва, а тому положення частини 3 статті 29 ГПК України не можуть бути застосовані, а тому справа має розглядатися в Господарському суді міста Києва за місцезнаходженням Відповідача.

8. Наявний в матеріалах справи судовий документ про особу, щодо якої встановлено правопорушення, не містить відомостей щодо набрання законної сили.

9. Застосування судами попередніх інстанцій статті 538 ЦК України до відносин, які врегульовані договором страхування є неправомірним та суперечить договору страхування та статтям 6, 629 ЦК України.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

10. Доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, встановлення інших обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

11. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Пунктом 5 частини 1 статті 989 ЦК України визначено, що страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання пункту 25.1.3 договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" №39а7зга від 13.02.2017 Позивачем 31.08.2017 було повідомлено Відповідача про ДТП, яке сталося 30.08.2017 та разом із повідомленням додано заяву на виплату страхового відшкодування.

13. Відповідно до статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику. При настанні страхового випадку страховик повинен здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно зі статтею 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначено, що рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що страховик повідомив страхувальнику про відсутність правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування лише 16.02.2018, тоді, як пунктом 27.15 договору передбачено, що страховик має право відстрочити складання страхового акту (прийняття рішення за подією) у випадку, якщо у нього є сумніви в правомірності вимог на одержання страхувальником страхового відшкодування, - до того часу, поки не будуть представлені необхідні докази, але не більше ніж на 3 місяці з дня отримання від страхувальника заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації, передбачених розділом 26 договору.

15. Дослідивши всі матеріали справи в сукупності, надавши оцінку обставинам, які підтверджені належними, достовірними та допустимими доказами, врахувавши наявність постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 23.10.2017 у справі №466/6470/17 щодо водія застрахованого транспортного засобу, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що ДТП, яка сталася 30.08.3017, є страховим випадком згідно з договором від 13.02.2017, а тому наявні підстави для виплати страхового відшкодування, а документи, якими Відповідач обґрунтовував підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, спростовані судами в загальному порядку.

16. При цьому, суди вірно звернули увагу на те, що встановлення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, як порушення Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу (стаття 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення), має здійснюватися місцевим судом загальної юрисдикції, оскільки відповідно до статті 20 ГПК України розгляд таких справ не віднесено до підвідомчості господарських судів, а тому, відповідно, встановлення фактів дотримання учасником дорожнього руху на момент дорожньо-транспортної пригоди Правил дорожнього руху згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення (80731-10) перебуває поза межами компетенції господарського суду.

16.1. Встановлення в межах даного спору обставин та підстав для стягнення страхового відшкодування має оцінюватися господарським судом на загальних підставах, що і було здійснено судами попередніх інстанцій під час розгляду спірних правовідносин шляхом надання оцінки кожному доказу, наданому сторонами до справи з врахуванням норм чинного законодавства України.

17. З огляду на статті 526, 610, 611, 612 ЦК України, а також те, що відповідно до пункту 27.3 договору страховик повинен скласти страховий акт протягом 10 робочих днів, починаючи з моменту отримання повідомлення про подію, письмової заяви на виплату страхового відшкодування та інших документів та/або інформації згідно розділу 26 договору, а оскільки повідомлення страховика про настання страхової події було оформлено 31.08.2017, тому страховий акт мав бути складений не пізніше 14.09.2017. В зв`язку з наведеним, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з Відповідача суми страхового відшкодування.

17.1. Оскільки страхове відшкодування сплачено не було, проте, як вірно встановили попередні судові інстанції, наявні підстави для виплати страхового відшкодування, а строк виплати страхового відшкодування, як з`ясовано судами, закінчився 29.09.2017, тому Позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Здійснивши перевірку правильності нарахування зазначених санкцій, суди дійшли вірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог також і в цій частині в повному обсязі.

18. Доводи касаційної скарги, наведені в пункті 7 постанови, Судом відхиляються з огляду на таке.

18.1. Статтею 95 ЦК України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

18.2. Як вірно зазначає апеляційний господарський суд, законодавство не визначає такого юридичного терміну як "статус філії" і для ідентифікації відокремленого підрозділу підлягає дослідженню обставини наділення відокремленого підрозділу тими ознаками, що встановлені законодавством. Надавши оцінку Положенню про регіональну дирекцію Відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що Західна головна дирекція, з якою Позивачем укладався договір страхування, є відокремленим підрозділом, здійснює частину функцій юридичної особи (надання фінансових послуг від імені Відповідача), діє на підставі положення, а тому дирекція є постійно діючим відокремленим структурним підрозділом Відповідача.

19. Що стосується посилання скаржника, зазначеного в пункті 8 постанови, колегія суддів зазначає, що частиною 5 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону. Судами попередніх інстанцій відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) здійснено перевірку відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень та встановлено наявність у Реєстрі тексту постанови Шевченківського районного суду міста Львова від 23.10.2017 у справі №466/6470/17, а тому правомірно відхилено посилання Відповідача з приводу неналежності, недопустимості та недостовірності вказаного доказу.

20. Твердження скаржника, вказане в пункті 9 постанови, Судом не береться до уваги, оскільки під час здійснення розгляду справи, судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми матеріального права з огляду на встановлені обставини щодо прострочення з боку страховика.

21. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Відповідача на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.

22. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

23. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.