ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/308/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Насадчук Ж. Д. (прокурор відділу ГПУ за посвідченням),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

відповідача-3 - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області

на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі

за позовом заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1) Лубенської сільської ради,

2) Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України,

3) Солодовнікової Наталії Олександрівни,

про визнання результатів аукціону недійсними, скасування протоколу аукціону, визнання договору-купівлі продажу недійсним та повернення нерухомого майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2018 року заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Лубенської сільської ради (далі - Лубенська сільрада), Товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України (далі - товарна біржа), ОСОБА_2 про:

- визнання недійсними результатів аукціону з продажу приміщення ліквідованої загальноосвітньої школи загальною площею 322,8 м-2, розташованого за адресою: Черкаська область, Кам`янський район, с. Куликівка, вул. Гагаріна, 1 (далі - спірне приміщення), і скасування протоколу цього аукціону від 17.03.2015;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного приміщення, укладеного 09.07.2015 між Лубенською сільрадою і ОСОБА_2 ;

- зобов`язання ОСОБА_2 повернути Лубенській сільраді спірне приміщення.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час реалізації спірного приміщення було не дотримано вимог чинного законодавства, що призвело до порушення інтересів держави у сфері розпорядження об`єктами комунальної власності.

Підставами позову прокурор зазначив незаконне відчуження об`єкта комунальної власності, непроведення належним чином оцінки майна, продаж майна за заниженою вартістю, що призвело до бюджетних втрат, невизначення статусу земельної ділянки під спірним приміщенням, її вартості та умов користування нею, порушення порядку проведення аукціону, визначення переможця і строків укладання договору за результатами аукціону.

Зокрема, позивач вважає, що при проведенні аукціону 17.03.2015 порушено вимоги Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , а також Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону.

Тому, на думку позивача, ОСОБА_2 безпідставно визнано переможцем аукціону, а відчуження комунального майна шляхом продажу на аукціоні відбулося всупереч вимогам Положення про порядок відчуження майна комунальної власності Лубенської сільради, затвердженого рішенням Лубенської сільської ради від 27.05.2011 № 6-8/VI (далі - Положення про відчуження майна).

Позивач також зазначає, що згідно з проведеною оцінкою вартість спірної будівлі становить 7 855,00 грн, однак під час досудового розслідування кримінального провадження проведено оціночно-будівельну експертизу, якою визначено ринкову вартість спірного приміщення станом на 09.07.2015, тобто на час відчуження майна за договором купівлі-продажу, у сумі 74 200,00 грн. Отже, на думку позивача, відчуження спірного приміщення відбулося за заниженою вартістю, яка не відповідає дійсним обставинам і є меншою від реальної майже в 10 разів.

Також позивач наголошує, що в порушення вимог чинного законодавства у договорі купівлі-продажу спірного об`єкта нерухомості від 09.07.2015 не зазначено площі та кадастрового номера земельної ділянки, на якій цей об`єкт розміщено. Тобто сторони не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.07.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано недоведеністю і необґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області просить скасувати рішення суду першої інстанції і постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, прокурор зазначає про неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, наголошує, що: 1) усупереч положенням статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) у договорі купівлі-продажу будівлі немає будь-яких відомостей про земельну ділянку (площа, кадастровий номер), що є підставою для визнання цього договору недійсним; 2) суди безпідставно застосували положення статей 73, 96 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), вирішуючи питання про допустимість висновку експерта, зробленого у межах досудового розслідування кримінального провадження; 3) відбір суб`єкта оціночної діяльності має здійснюватися на конкурсних засадах у порядку, встановленому законодавством (пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки майна" від 10.12.2003 № 1891 (1891-2003-п) , стаття 10 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність України"); 4) суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин положення статей 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування", Положення про відчуження майна, оскільки висновок про вартість майна розпорядженням сільського голови затверджено не було; 5) товарна біржа не виконала вимог щодо оприлюднення змісту інформації, передбаченої статтею 15 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"; 6) порушено умови, визначені пунктом 21 Положення про відчуження майна щодо укладення впродовж 30 днів після проведення аукціону договору купівлі-продажу.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Товарна біржа і ОСОБА_2 у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 17.03.2015 товарною біржею проведено аукціон із продажу об`єкта комунальної власності - спірного приміщення, організатором (розпорядником) якого є Лубенська сільрада в особі сільського голови Макаренко Н. І. Стартова ціна лоту - 7 855,00 грн з урахуванням ПДВ. Крок аукціону: 785,50 грн (10 % від стартової ціни).

9. Відповідно до протоколу аукціону від 17.03.2015 № 1 для участі в аукціоні зареєстровано 2 учасників - ОСОБА_2 і ОСОБА_3; переможцем визнано учасника № 1 ( ОСОБА_2 ); ціна продажу - 7 855,00 грн з врахуванням ПДВ.

10. За результатами аукціону 09.07.2015 між Лубенською сільрадою і ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу спірного приміщення і здійснено реєстрацію права приватної власності ОСОБА_2 на зазначений об`єкт комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Позиція Верховного Суду

11. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

12. В обґрунтування позову прокурор акцентує на порушенні вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) , Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , а також Порядку продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону під час відчуження спірного об`єкта комунальної власності.

13. Так, відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" у редакції, чинній на час проведення аукціону, приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об`єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

За змістом статті 6 цього Закону у відповідній редакції суб`єктами приватизації є:

- державні органи приватизації;

- покупці (їх представники);

- посередники.

Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні (частина 1 статті 7 зазначеного Закону у відповідній редакції).

14. Таким чином, за змістом наведених норм приватизація є способом зміни правового режиму державного або комунального майна у виді відчуження такого майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути його покупцями, специфічну процедуру проведення якої було визначено саме цими законами, що регулюють правовідносини у сфері приватизації, продавцями майна в якій виступали саме Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, і яка здійснювалася не інакше як на виконання державної програми приватизації.

15. Разом із тим колегія суддів зазначає, що станом на час укладення спірного правочину приватизація була не єдиним способом відчуження майна державної (комунальної) власності з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 145 Господарського кодексу України (далі - ГК України) правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Застосована законодавцем конструкція "може бути змінений", а не "може бути змінений лише" чи "може бути змінений виключно", вже сама по собі свідчить, що такий вид відчуження визначається законодавцем лише як один з варіантів (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 6/129-62/179).

16. Зазначене також підтверджується тим, що відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 № 280/97-ВР, якою керувалася Лубенська сільрада під час прийняття рішення від 15.07.2014, згідно з яким спірне приміщення вилучено із переліку об`єктів сільської комунальної власності та включено до переліку об`єктів, що підлягають реалізації, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

- прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна;

- затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації;

- визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності;

- вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади (стаття 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До того ж відповідно до пункту 17 Положення про відчуження майна, аукціон проводиться згідно з Порядком відчуження об`єктів державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2007 № 803 (803-2007-п) зі змінами.

Разом із тим за змістом підпункту 2 пункту 5 зазначеного Порядку його дія не поширюється на відчуження індивідуально визначеного майна, що в установленому порядку включено до переліків об`єктів, які підлягають приватизації відповідно до законодавства з питань приватизації.

17. За змістом частин 1, 6 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" Фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об`єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом; викупу. З прийняттям рішення про включення об`єкта до одного з переліків, зазначених у частині 1 цієї статті, стосовно нього застосовуються обмеження та вимоги, визначені частиною 5 статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна".

У свою чергу наведена норма прямо кореспондувала положенням частини 2 статті 146 ГК України, згідно з якою приватизація державних (комунальних) підприємств здійснюється не інакше як на виконання державної програми приватизації, що визначає цілі, пріоритети та умови приватизації, і в порядку, встановленому законом.

18. З огляду на викладене і зважаючи на те, що підставою позову є посилання позивача на порушення процедури приватизації під час відчуження з аукціону комунального майна, суди попередніх інстанцій при вирішенні цього спору помилково залишили поза увагою встановлення обставин, чи було на момент відчуження спірне приміщення включено до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, а отже суди достеменно не з`ясували характеру і суті спірних правовідносин, юридичної природи обставин у справі.

19. Суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридична природа обставин у справі впливають на визначення предметної юрисдикції справ.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

20. Так, за змістом пункту 2 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.

21. Разом із тим відповідно до пунктів 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

22. Відповідно до статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України (435-15) , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

23. Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

24. Водночас наявність у фізичної особи статусу суб`єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

25. Як зазначалося вище, суди встановили, що ОСОБА_2 як фізична особа на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу придбала нежитлове приміщення.

Для встановлення факту використання відповідачем ( ОСОБА_2) спірного приміщення з метою здійснення господарської діяльності суди мали встановити факт використання відповідачем придбаного приміщення для реалізації господарської компетенції, здійснення прав та обов`язків у сфері суспільного виробництва (аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 749/230/15-ц, від 03.10.2018 у справі № 904/1182/17 та від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17).

26. У порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України суди також не встановили тих істотних обставин, в якому саме статусі (як фізична особа чи як суб`єкт господарювання) ОСОБА_2 набула у липні 2015 року право власності на спірне приміщення, оскільки всі наявні у справі процесуальні документи відповідачка ( ОСОБА_2 ) подала як фізична особа (громадянин), що може вплинути на визначення підсудності розгляду спору.

27. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову з підстав дотримання встановлених законодавством про приватизацію державного (комунального) майна вимог, оскільки суди не з`ясували чи було відчуження спірного приміщення шляхом проведення аукціону здійснено у порядку приватизації комунального майна, а залежно від встановленого характеру спірних відносин справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, оскільки позов пред`явлено, у тому числі, до фізичної особи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Надаючи правову кваліфікацію обставинам, встановленим судами, з урахуванням фактичних і правових підстав і вимог позову та заперечень на них, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, як наслідок, оскаржувані судові рішення ухвалено із порушенням норм процесуального права.

30. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у цій справі рішення і постанову необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

32. Під час нового розгляду справи господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

33. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 09.07.2018 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019 у справі № 925/308/18 скасувати.

Справу № 925/308/18 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

І. В. Кушнір