1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" (надалі-позивач) звернулось в Господарський суд міста Києва з позовом до Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі-відповідач) про: визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні; визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана позивачем.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у даній справі у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 18.09.2018, ТОВ "Діамед" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 у даній справі апеляційну скаргу ТОВ "Діамед" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у даній справі залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

5.1 31.03.2016 між відповідачем (Орендодавець), позивачем (Орендар) та третьою особою (Підприємство-Балансоутримувач) укладено Договір №1832-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору від 20.03.2015 № 18320) (далі - договір).

5.2 За умовами пунктів 1.1, 2.1 якого Орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 23.02.16. № 9 передає, а Орендар приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 29,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, б. 26, корпус 3.

5.3 Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 9.1 та є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 31.03.2016 до 29.06.2017.

5.4 Відповідно до п. 9.4 договору, договір припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.

5.5 Згідно з п. 9.7 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення Договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 25.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 25.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 910/6828/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/6828/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 27.03.2019.

7. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 910/6828/18, зокрема, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Діамед" строк на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 910/6828/18; відкрито касаційне провадження у справі № 910/6828/18 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" від 25.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 05.06.2019 об 11 год. 45 хв.

8. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2019 № 29.3-02/705, у зв`язку з відрядженням судді Жукова С.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/6828/18.

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2019 справу № 910/6828/18 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.

10. У зв`язку зі зміною колегії суддів, ухвалою від 04.06.2019 прийнято касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" від 25.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 910/6828/18 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Діамед" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного суду повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Діамед" задовольнити в повному обсязі; витрати, пов`язані зі сплатою судового збору покласти на відповідача.

12. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

12.1 Не оформлення відповідного договору (додаткової угоди) не спростовує юридичного факту - продовження договору на той самий строк та на тих самих умовах.

12.2 Рішенням постійної комісії Київради з питань власності було продовжено оренду товариством приміщень на 2 роки та 364 дні.

13. Представник скаржника в судовому засіданні 05.06.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Київською міською клінічною лікарнею № 3 подано відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

15. Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2019 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

20. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

21. Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, яке перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

22. Згідно статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

23. Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

24. Частина 1 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

25. При цьому, приписами частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" унормовано, що договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

26. Згідно частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

27. Відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

28. Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

29. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з п. 9.7 Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору. Зі змісту вказаного пункту договору вбачається, що підставою для продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах є, по-перше, відсутність заяви однієї із сторін про припинення цього договору, та по-друге, оформлення відповідним договором факт продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах шляхом укладання додаткової угоди.

30. Тобто, вказаний пункт договору кореспондується з правовим інститутом пролонгації договору оренди державного та комунального майна (продовження договору на той самий строк і на тих самих умовах) закріпленим у частині 2, статті 17, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору.

31. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у п. 9.7. договору сторонами передбачено оформлення продовження договору шляхом укладання додаткової угоди, що відповідає загальним правилам цивільного та господарського законодавства.

32. Таким чином, необхідно дослідити наявність чи відсутність заяви сторін про припинення дії цього договору та факт укладання додаткової угоди, що було здійснено судами попередніх інстанцій та встановлено, що відповідного договору про продовження строку дії договору на той самий строк та на тих самих умовах між сторонами не підписано, як то передбачено п. 9.7. та п. 9.2. договору у відповідності до статей 181, 188 Господарського кодексу України.

33. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи не містять заяви сторони договору протягом одного місяця після закінчення договору щодо його припинення. В той же час, матеріали справи містять протокол №55 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 30.06.2017, відповідно до якого погоджено продовжити ТОВ "Діамед" оренду нежилого приміщення загальною площею 29,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, б . 26, корпус 3, строк дії договору на 2 роки 364 дні. (а/с 30-31). Наведене може розцінюватися як те, що орендодавець запропонував внесення змін до істотних умов договору оренди.

34. Внесення змін до договору, відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України здійснюється шляхом укладання додаткової угоди.

35. Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

36. Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріали справи містять клопотання від 12.10.2017 щодо укладення нової редакції договору оренди приміщень за адресою: м . Київ, вул. Петра Запорожця, б. 26, корпус 3 та вимогу від 16.11.2017 щодо укладення вказаного договору, адресовані Орендодавцю та Підприємству - Балансоутримувачу. (а/с 33-34)

38. Зазначеному клопотанню та вимозі суди попередніх інстанцій надали оцінку, встановивши, що такі не містять доказів того, що позивачем було направлено проект відповідного договору для його розгляду, підписання чи надання заперечень відповідачем та третьою особою шляхом складання протоколу розбіжностей; проект такого договору не вбачається з додатків до вказаних клопотання та вимоги, оскільки додатки в них взагалі відсутні. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що у листі №062/05/20-973 від 01.02.2018 року Департаменту комунальної власності м. Києва відповідачем зазначено, що договір оренди в новій редакції підписується трьома сторонами договору. Однак, Департаментом було підготовлено проект договору та направлено на підпис балансоутримувача, проте, той відмовився від підпису у зв`язку з заборгованістю з орендної плати ТОВ "Діамед" та розглядом справи у Господарському суді Київської області №911/2591/17. (а/с 33-34).

39. Судом апеляційної встановлено, що з аналізу вказаного листа слідує, що орендодавець не висловив своєї згоди на автоматичне поновлення договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк. При цьому, вказано на неналежне виконання обов`язків за договором, оскільки наявна заборгованості за договором оренди майна. Посилання відповідача окрім листа №062/05/20-973 від 01.02.2018, на листи від 11.01.2018, від 29.01.2018, 28.02.2018 не прийняті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки стосуються приміщення за адресою: м. Київ, вул. Петра Запорожця, б. 26, площею 32,4 кв.м, а не спірного приміщення площею 29,3 кв.м. Крім того, відповідач неодноразово стверджував про те, що позивач неналежним чином виконував обов`язки за довогором, зокрема в частині здійснення орендної плати, що в свою чергу, слугувало відмовою у продовженні орендних відносин.

40. Судом апеляційної інстанції встановлено, що в межах господарської справи № 911/2591/17 дійсно розглянуто спір за позовом Київської міської клінічної лікарні № 3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" про стягнення з відповідача на користь позивача 80 279,89 грн., з яких 75 004,66 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів за період з квітня 2016 року по грудень 2017 року, 4 201,20 грн. - заборгованість зі сплати комунальних платежів, 1 074,03 грн. - заборгованість зі сплати земельного податку.

41. Рішенням Господарського суду Київської області від 05.06.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 у справі № 911/2591/17, закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у розмірі 4 594,44 грн., решту позову задоволено повністю, до стягнення з відповідач на користь позивача присуджено 75 685,45 грн. заборгованості.

42. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

43. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що строк дії договору оренди є його істотною умовою.

44. Відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 22.09.11. №34/6250 (далі - Положення), ним врегульовано відносини: передачі в оренду (суборенду) цілісних майнових комплексів, будівель, споруд, приміщень, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва; оцінки об`єкта оренди; порядок передачі майна в оренду на конкурсних засадах та без проведення конкурсу; порядок укладання договорів оренди та порядок внесення змін до договорів оренди.

45. Згідно з п. 12.1 Положення, внесення змін до договору оренди здійснюється за згодою орендодавця та орендаря.

46. Пунктом 12.2. Положення встановлено, що метою розгляду питання про зміну умов договору оренди орендар подає заяву та три підписані ним примірники змін до договору до орендодавця.

47. Відповідно до п. 12.5 Положення з метою розгляду питання про зміну істотних умов договору оренди орендар подає заяву, три підписані ним примірники змін до договору та, у випадках, визначених законом, звіт про оцінку об`єкта оренди до Головного управління, райдержадміністрації або підприємства, яке є орендодавцем до закінчення строку дії договору.

48. Згідно п. п. 12.2, 12.3 Положення орендодавець розглядає подані зміни до договору та в установлені законом строки приймає рішення про їх підписання. Один примірник змін до договору, підписаний орендодавцем, або обґрунтована відмова в підписанні змін направляється орендарю. Зміна істотних умов договору оренди здійснюється за згодою орендодавця та орендаря з обов`язковим попереднім погодженням таких змін Головним управлінням.

49. Відповідно до п. 12.6 - п. 12.9 Положення, райдержадміністрація або підприємство, яке є орендодавцем, протягом 15 робочих днів опрацьовує подані документи та надає до Головного управління пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди, підписані ними примірники змін до договору та, у разі необхідності, звіт про оцінку об`єкта оренди для проведення рецензування. З урахуванням результатів рецензування звіту про оцінку Головне управління протягом 30 календарних днів з дати отримання документів готує і надає до Комісії узагальнені пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди. Комісія на своєму засіданні розглядає надані пропозиції та за результатами розгляду погоджує або відмовляє в погодженні питання щодо зміни істотних умов договору оренди. Орендодавець, на підставі рішення Комісії, погоджує або відмовляє в погодженні зміни істотних умов договору оренди, про що видає відповідний розпорядчий документ.

50. Згідно п. 12.4 Положення, орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди у випадку якщо: орендоване майно необхідне для власних потреб територіальної громади міста Києва; орендар не виконував або порушував умови договору оренди, в тому числі в частині своєчасної сплати орендної плати, цільового використання об`єкта; прийнято рішення про реконструкцію об`єкта нерухомості, у зв`язку з чим неможлива подальша експлуатація об`єкта оренди; об`єкт оренди включений до переліку об`єктів, які зарезервовані для розміщення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ, організацій; прийнято рішення про включення об`єкта до переліку об`єктів майна, які не можуть бути об`єктами оренди; прийнято рішення про приватизацію об`єкта оренди.

51. Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та вищенаведені приписи закону, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що орендодавець не висловив своєї згоди на автоматичне поновлення договору оренди на тих самих умовах та на той самий строк, відповідного договору сторонами не підписано, а тому суди дійшли вірного висновку про те, що п. 9.7. договору і частина 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не можуть бути застосовані при вирішенні питання про строк дії договору.

52. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 12.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

53. Доводи скаржника (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, та такими, що спростовуються п. 9.7 договору, де визначено, що договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього Договору.

54. Окрім того, суд апеляційної інстанції взяв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2018, яке залишено в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №911/225/18, яким позов задоволено повністю. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Діамед" повернути Київській міській клінічній лікарні № 3 за актом прийому-передачі нерухоме майно (нежитлові приміщення), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. П. Запорожця, 26, корпус 3, загальною площею 29,3 кв. м., що використовується для розміщення аптеки, яка реалізує готові ліки та належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва. Задовольняючи позовні вимоги, судами встановлено, що відповідач зобов`язаний передати майно позивачу, оскільки договір оренди №1832-1 від 31.03.2016 року припинив свою дію з 30.06.2017 року на підставі п. 9.4. договору у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

55. Частиною 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна") визначено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов`язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

56. Сутністю ж переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення.

57. Наймач повинен повідомити наймодавцю про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму.

58. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що посилаючись на приписи зазначеної частини 3 статті 17 Закону, якою передбачено наявність переважного права на укладення договору оренди на новий строк, вважаючи, що наявність такого права може бути підставою для визнання договору продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що і попередній договір оренди, позивач, одночасно застосовує абсолютно відмінні законодавчі норми, застосування яких судом пов`язане із встановленням різних фактичних обставин, з яких виник спір (частини 2, 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"). Обраний позивачем спосіб захисту права, яке він вважає порушеним, та фактичні дії позивача, не відповідає нормам частини 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

59. Таким чином, вірним є висновок місцевого суду, що враховуючи те, що позивач звернувся з позовом як про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 продовженим строком на 2 роки та 364 дні, так і про визнання договору № 1832-1 від 31.03.2016 укладеним в редакції, яка підписана позивачем, то позивач помилково ототожнює правовий інститут пролонгації договору оренди державного чи комунального майна (продовження договору на той же строк та на тих самих умовах), закріпленого частиною 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря (частина 3 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"), та внесення змін до істотних умов договору оренди, реалізація якого в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.

60. При цьому, вимоги позивача є взаємовиключними, а приписами п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) передбачено, що резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

61. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

62. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

64. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

65. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

67. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

68. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

69. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

70. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамед" від 25.03.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 у справі № 910/6828/18 залишити без задоволення.