розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Юрчука М.І. (головуючого), Савченка Г.І., Демидюк О.О.

та на рішення Господарського суду Рівненської області

у складі судді: Бережнюк В.В.

у справі № 918/555/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз"

про визнання недійсним правочину,-

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Рівнегаз" про визнання недійсним правочину.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у даній справі у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

4. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване рішення залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

5.1 Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі Філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" існують договірні відносини оренди газопроводів та споруд на них:

5.1.1 Договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1290/04 від 01.10.2004, в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 року відповідно до типового договору, затвердженого постановою НКРЄКП №228 від 07.03.2013 з урахуванням додаткової угоди №2 (в редакції рішення господарського суду міста Києва від 15.08.2014 у справі №910/12807/14). Далі по тексту цієї постанови також - Договір №14/1290/04 від 01.10.2004.

5.1.2 Договір оренди газопроводів та споруд на них №141 від 24.03.2005, в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 06.06.2014 року відповідно до типового договору, затвердженого постановою НКРЄКП №228 від 07.03.2013 з урахуванням додатковою угодою №2 (в редакції рішення Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 року у справі №910/12806/14). Далі по тексту цієї постанови також - Договір №141 від 24.03.2005.

5.1.3 Договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04 від 01.10.2004.

5.2 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" надіслало на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заяву про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 (арк.с. 41).

5.3 В заяві зазначено, що за даними бухгалтерського обліку рахується заборгованість Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перед Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" за договором на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України у сумі 205 494,20 грн., а саме:

5.3.1 За Договором №14/1290/04 від 01.10.2004 у сумі 110 833,44 грн.;

5.3.2 За Договором №141 від 24.03.2005 у сумі 94 660,76 грн.

5.4 В свою чергу станом на 30.06.2018 Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" має кредиторську заборгованість перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за договором оренди від 01.10.2004 №14/1291/04 в сумі 985 265,42 грн.

5.5 І в одному випадку і в другому випадку зобов`язання є грошовими.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 01.03.2019 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" через Північно-західний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 01.03.2019 № 50/05-174 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі № 918/555/18, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. 13.03.2019 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.03.2019 № 50/05-174 разом зі справою № 918/555/18 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 918/555/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 21.03.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 918/555/18 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.03.2019 № 50/05-174 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 05.06.2019 о 14 год. 30 хв.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 03.06.2019 № 29.3-02/708, у зв`язку з відрядженням судді Жукова С.В., відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/555/18.

11. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2019 справу № 918/555/18 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г.

12. У зв`язку зі зміною колегії суддів, ухвалою від 04.06.2019 прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.03.2019 № 50/05-174 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі № 918/555/18 колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Ткаченко Н.Г., до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю; судові витрати покласти на відповідача.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судами проігноровано, те що позивач не визнає факт укладення Договору-1 та Договору-2 та заперечує факт наявності достатніх правових підстав у відповідача для надання полсуг/виконання робіт за Договором-1 та Договором-2, які складені відповідачем та не підписані позивачем. А також проігноровано, що заборгованість за Договором-1 та Договором-2 є спірною, питання про стягнення такої заборгованості судом раніше не розглядалось.

14.2 Судами попередніх інстанцій проігноровано ту обставину, що в провадженні господарського суду Рівненської області перебуває справа №918/453/18 про стягнення з ПАТ "Рівнегаз" на користь позивача заборгованість за договором від 01.10.2004 №14/1291/04.

15. Представник скаржника в судовому засіданні 05.06.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" подано відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

17. Представник відповідача в судовому засіданні 05.06.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

18. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подано відповідь на відзив.

19. ПАТ по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" подано заяву про заміну назви відповідача у даній справі на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "РІВНЕГАЗ".

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

22. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

23. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

24. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

25. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

26. У відповідності до статті 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

27. В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

28. Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

29. Відповідно до частин 1-3, 5 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

30. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що оспорювана заява № RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 про зарахування зустрічних однорідних вимог, враховуючи положення статті 202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, що направлений на припинення зобов`язань.

31. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що надіслана відповідачем на адресу позивача заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, спрямованим на припинення грошових зобов`язань відповідача перед позивачем в сумі 205 494,20грн.

32. Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

33. Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

34. Аналогічні норми щодо припинення господарського зобов`язання виконанням або зарахуванням передбачено частинами 3 та 4 статті 203 Господарського кодексу України, відповідно до яких господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Господарське зобов`язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов`язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов`язання.

35. Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому).

36. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв`язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов`язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

37. Виходячи з приписів наведених норм, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що зарахування представляє собою спосіб припинення зобов`язання та можливе за наявності умов їх зустрічності та однорідності, настання строків виконання зобов`язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

38. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог передбачені в статті 602 Цивільного кодексу України та частині 5 статті 203 Господарського кодексу. Так, відповідно до вказаних норм не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

39. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було заявлено до зарахування однорідні вимоги, а саме грошова заборгованість проти грошової заборгованості.

40. Також, суди дійшли вірного висновку, що вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договорами від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 та від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є боржником, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" кредитором, а за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 навпаки - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є кредитором, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" є боржником.

41. Перевіряючи настання строків виконання зобов`язань за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вони настали, оскільки сторонами дана обставина не оспорювалась та зворотного матеріали справи не містять.

42. Щодо настання строків виконання зобов`язань за договорами від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 та від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 судами встановлено, що проводиться зарахування заборгованості з оплати за 2017 та січень-червень 2018 (арк.с. 65-87).

43. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що оспорювана заява відповідача про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином відповідача, що вчинений останнім у відповідності до статей 601, 602 Цивільного кодексу України.

44. Заявляючи позов про визнання недійсним правочину - заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог № RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.

45. Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що умови договору суперечать нормам Цивільного кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.

46. Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

47. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що правові підстави для визнання недійсними правочину - заяви № RV01.2-СЛ-3478-0718 від 04.07.2018 відсутні.

48. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що вимоги є зустрічними, оскільки обумовлені наявністю зобов`язань між сторонами у справі, а саме за договорами від 01.10.2004 (в редакції від 01.10.2014) №14/1290/04 та від 24.03.2005 (в редакції від 01.10.2014) №141 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є боржником, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" кредитором, а за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 навпаки - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є кредитором, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "РІВНЕГАЗ" є боржником. А відтак відповідач у даній справі не був позбавлений можливості звернутись до позивача з заявою від 04.07.2018 №RV01.2-СЛ-3478-0718 про припинення зобов`язань зарахуванням своїх зустрічних однорідних вимог. Зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 24.01.2018 у справі № 908/3039/16.

49. З огляду на викладене, доводи скаржника (пункт 14.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими.

50. Доводи скаржника (пункт 14.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що сама по собі наявність в провадженні господарського суду Рівненської області справи №918/453/18 про стягнення з ПАТ "Рівнегаз" на користь позивача заборгованості за договором від 01.10.2004 №14/1291/04 згідно вимог закону не є підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину.

51. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

52. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

53. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

54. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

55. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

56. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

57. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

58. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

59. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

60. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі філії "Центр метрології та газорозподільних систем" Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 01.03.2019 № 50/05-174 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.01.2019 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 11.12.2018 у справі № 918/555/18 залишити без задоволення.