ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/1292/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (Іоннікова І.А., Чорна Л.В., Коротун О.М.) та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 (Турчин С.О.) у справі №910/1292/17
за позовом Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп", треті особи 1) Приватне підприємство "Укралюкс", 2) Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріго Транс", 4) Товариство з обмеженою відповідальністю "Тененсі Груп" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. Київська міська рада (далі - Позивач) звернулася в Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротеп" (далі - Відповідач) про зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 1,0 га по вул. Академіка Бутлерова, 8 у місті Києві (обліковий код ділянки - 62:069:026) та повернути її Позивачу, привівши у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та споруд.
2. Позов обґрунтований тим, що Відповідач є власником розташованого за вказаною вище адресою нерухомого майна - нежитлового будинку літ. "К" площею 325,6 м-2, проте займає та використовує для власних потреб спірну земельну ділянку без оформлення правовстановлюючих документів та без відповідного рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування. На підтвердження факту самовільного використання Відповідачем земельної ділянки Позивач надав акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016.
Судові рішення у справі
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 позов задоволений повністю.
4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.
5. Постановою Верховного Суду від 07.02.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 23.05.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Короткий зміст оскаржуваного рішення, ухваленого судом першої інстанції
6. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у задоволенні позову відмовлено повністю.
7. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем не доведено порушення саме Відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів Позивача, а факт самовільного зайняття Відповідачем спірної земельної ділянки в розумінні статті 212 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14)
) не доведено Позивачем належним та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для зобов`язання Відповідача звільнити спірну земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд відсутні.
Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції
8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 залишено без змін. З тих же підстав.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Позивач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Суди в порушення статті 86 ГПК України не врахували, що в матеріалах справи відсутні документи, що посвідчують право користування Відповідачем спірною земельною ділянкою.
11. Судом першої інстанції не зазначено в рішенні мотиви відмови в клопотанні Третьої особи-1 про витребування доказів.
Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу
12. Акт обстеження земельної ділянки № 16-1733-03 від 12.10.2016 не є належним доказом використання Відповідачем спірної земельної ділянки.
13. Акт обстеження земельної ділянки №16-009-03 від 03.01.2017 не підтверджує самовільного зайняття земельної ділянки саме Відповідачем.
14. Належними та допустимими доказами у справі не доведено, що Відповідач станом на 12.10.2016, а також на час розгляду справи самовільно займає спірну земельну ділянку.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
15. Треті особи Приватне підприємство "Укралюкс" (далі - Третя особа-1), Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Третя особа-2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фріго Транс" (далі - Третя особа-3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Тененсі Груп" (далі - Третя особа-4) відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
16. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Статтею 189 ЗК України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Відповідно до пункту 2 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради №16/890 від 25.09.2003 (далі - Порядок), повноваження щодо здійснення самоврядного контролю за додержанням земельного законодавства, використанням та охороною земель покладено на Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), яке рішенням Київської міської ради №198/7535 від 15.03.2012 "Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)" перейменовано у Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Пунктами 6.1 - 6.4 Порядку визначено, що Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства зазначаються, в тому числі виявлені порушення земельного законодавства; пояснення фізичної юридичної особи з приводу виявлених порушень земельного законодавства. В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства можуть бути додатково зазначені й інші відомості, пов`язані з порушеннями земельного законодавства. Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління та фізичною особою, керівником або уповноваженим представником юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, з наданням пояснень з приводу виявлених порушень. Вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління. Для усунення порушень земельного законодавства посадовою особою Головного управління встановлюється 10-денний термін.
Згідно з пунктами 7.3, 7.4 Порядку після проведення позапланової перевірки посадова особа Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства в порядку, передбаченому пунктом 6 цього Порядку. У разі і якщо раніше виявлені порушення земельного законодавства не усунуто в 10-денний термін, Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про такі порушення повідомляє відповідні органи виконавчої влади та управління, органи місцевого самоврядування та/або їх виконавчі органи та направляє їм копії матеріалів перевірки для вжиття заходів згідно з законодавством.
17. Отже, як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, у разі порушення Відповідачем норм земельного законодавства орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, повідомляти про її проведення Відповідача та складати за її результатами акт перевірки.
18. Проте, як встановили суди попередніх інстанцій, Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на акт обстеження земельної ділянки №16-1733-03 від 12.10.2016, а не на акт перевірки. При цьому, даний акт не є належним доказом на підтвердження порушення Відповідачем норм земельного законодавства, оскільки обстеження здійснювалось за відсутності осіб, відносно яких проводилося обстеження. Крім того, у разі порушення Відповідачем норм земельного законодавства, орган самоврядного контролю повинен проводити перевірку, а не обстеження земельної ділянки, повідомляти про її проведення Відповідача та складати за її результатами саме акт перевірки.
19. На виконання вказівок постанови Верховного Суду від 07.02.2018 судами попередніх інстанцій надано оцінку та досліджено інші документи, які стосуються предмету даного спору та які долучені до матеріалів справи на спростування або підтвердження зазначених в акті №16-1733-03 від 12.10.2016 обставин та встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного зайняття Відповідачем спірної земельної ділянки.
20. До того ж, як встановили попередні судові інстанції, станом на дату обстеження земельної ділянки (12.10.2016) право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці перейшло за договором купівлі-продажу від 25.08.2016 до Третьої особи-3, а, в подальшому, за договором купівлі-продажу від 30.06.2017 право власності набула Третя особа-4 і, оскільки Відповідач не є власником нерухомого майна на спірній земельній ділянці, а також те, що матеріалами справи не доведено використання саме Відповідачем спірної земельної ділянки, тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав стверджувати, що Відповідач самовільно займає спірну земельну ділянку.
21. Доводи скаржника, наведені в пункті 10 постанови, Судом відхиляються, оскільки судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що власником нерухомого майна на спірній земельній не є Відповідач, матеріали справи свідчать про відсутність належних та допустимих доказів самовільного зайняття Відповідачем спірної земельної ділянки, а тому факт встановлення документів, що посвідчують право користування Відповідачем спірної земельною ділянкою не є предметом розгляду даної справи.
21.1. При цьому, суди послалися на статтю 120 ЗК України, якою визначено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.
22. Посилання касаційної скарги, зазначене в пункті 11 постанови, колегією суддів визнаються необґрунтованими, оскільки в тексті рішення суду першої інстанції зазначено про постановлення в судовому засіданні 26.04.2018 протокольної ухвали про відмову в задоволенні клопотання Третьої особи-1 про витребування доказів.
23. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги Позивача на предмет законності судових рішень виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом на результат вирішення спору не впливають.
24. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.
25. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
26. З огляду на викладене вище, касаційна скарга Позивача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат
27. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, судові витрати, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/1292/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.