ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 905/1562/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. А. Кролевець, І. В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - В. В. Шпорт

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного товариства "Сбербанк"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р.

у складі колегії суддів: В. О. Фоміна - головуючий, О. О. Крестьянінов, О. В. Шевель

та на рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2018р.

суддя: Г. Є. Курило

за позовом акціонерного товариства "Сбербанк"

до державного підприємства "Донецька залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"

про стягнення 5 415 000,00 дол. США

за участю представників:

від позивача: Рибкіна Н.В. - адвокат,

від відповідача: не з`явилися,

від третьої особи: Поліщук Ю.В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Сбербанк" звернулося до господарського суду з позовом до ДП "Донецька залізниця" про стягнення 3 750 000,00 доларів США заборгованості за основною сумою кредитної лінії та 1 635 000,00 доларів США заборгованості за процентами за користування кредитною лінією.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про відкриття кредитної лінії №32-В/12/66/ЮО від 21.09.2012р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2018р. у справі №905/1562/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р., позов задоволено частково, стягнуто з державного підприємства "Донецька залізниця" на користь АТ "Сбербанк" заборгованість за основною сумою кредитної лінії у розмірі 3 750 000,00 доларів США, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитною лінією у розмірі 1 370 000,00 доларів США, судовий збір в розмірі 616 700,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю вимог позивача про стягнення з відповідача суми наданого кредитного траншу (основного боргу) за кредитним договором та процентів за користування кредитними коштами.

Відмовляючи у стягненні 265 000,00 дол. США процентів, суди виходили із того, що позивачем пропущено строк позовної давності та не доведено факт її переривання в частині вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами за період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

АТ "Сбербанк", не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови позивачу в стягненні заборгованості за процентами, нарахованими за кредитним договором в період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р., звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами, нарахованими за період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р. у розмірі 265 000 дол. США, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В іншій частині просить рішення та постанову залишити без змін.

Скаржник, посилаючись на положення ст. ст. 261, 264 ЦК України стверджує, що ним надано суду ряд доказів неодноразового переривання позовної давності, зокрема листи, в яких відповідач визнає наявність зобов`язань перед банком за договором про відкриття кредитної лінії №32-В/12/66/ЮО від 21.09.2012р., у тому числі зобов`язань за відсотками за користування кредитною лінією.

4. Позиції інших учасників справи

АТ "Українська залізниця" у відзиві на касаційну скаргу вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про недоведеність факту переривання перебігу позовної давності щодо позовних вимог про стягнення процентів нарахованих за період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р. та обґрунтовано відмовили в цій частині позовних вимог.

ДП "Донецька залізниця" у відзиві на касаційну скаргу також вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів факт переривання позовної давності та вказує, що станом на сьогодні ДП "Донецька залізниця" не реорганізоване у зв`язку з проведенням антитерористичної операції.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

21 вересня 2012р. між ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", та ДП "Донецька залізниця" як позичальником укладено договір про відкриття кредитної лінії №32-В/12/66/ЮО, за змістом п. 1.1 якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов`язується використати кредит з метою, зазначеною у п. 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.

За умовами п. п. 6.1 - 6.3 кредитного договору позичальник зобов`язується сплачувати банку за користування кредитом проценти у розмірі, передбаченому договором. Проценти за кредитом нараховуються на загальну суму заборгованості за кредитною лінією в валюті заборгованості. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно протягом дії цього договору із розрахунку 360 днів у році. Нарахування процентів починається з дня надання кредиту (включно). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі. День повернення кредиту не враховуються при нарахуванні процентів. Проценти, нараховані відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 3 робочих днів, наступних за днем закінчення періоду. При цьому під "періодом" сторони розуміють кожний з періодів, який починається з того числа місяця, в якому був укладений цей договір, і закінчується в день, що передує такому числу наступного (відповідного) місяця (т.ч. проценти за кредитом за такий день нараховуються).

Умовами п. 11.6 кредитного договору сторони погодили, що за будь-якими вимогами сторін, які випливають за даним договором, встановлюється позовна давність тривалістю у три роки.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов`язання по ньому виникають після погодження його Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов`язань позичальника по цьому договору (п.11.3 укладеного сторонами правочину).

Додатковою угодою №1 від 26.10.2012р. сторони погодили, що позичальнику надається транш кредиту в сумі 3 750 000,00 доларів США на строк з 26.10.2012р. по 20.08.2015р.

Судами встановлено, що АТ "Сбербанк" виконало свої зобов`язання щодо видачі кредитних коштів за кредитним договором №32-В/12/66/ЮО від 21.09.2012р. ДП "Донецька залізниця", що підтверджується меморіальним валютним ордером №39589601 від 26.10.2012р. на суму 3 750 000,00 доларів США.

Станом на 14.08.2018р. заборгованість відповідача за основною сумою кредитної лінії складає 3 750 000,00 дол. США, заборгованість за процентами за користування кредитною лінією складає 1 665 000,00 дол. США (з них прострочених - 1 635 000,00 доларів США).

Неналежне виконання умов кредитного договору з боку відповідача стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення 3750000,00 дол. США основного боргу та 1635000,00 дол. США процентів за користування кредитними коштами.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Встановивши наявність заборгованості у відповідача перед позивачем господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3750000,00 дол. США боргу. Суди обох інстанцій також дійшли висновку про правомірність нарахування банком процентів за період з 21.12.2014р. по 13.08.2018р. та наявність підстав для часткового задоволення вимог про стягнення процентів за користування кредитною лінією, а саме в сумі 1 370 000,00 дол. США.

Рішення та постанова у вказаних частинах не є предметом касаційного перегляду, оскільки скаржник не погоджується із судовими рішеннями лише в частині відмови в стягненні заборгованості за процентами, нарахованими за кредитним договором в період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду даної справи відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення процентів за користування кредитом за період з 21.12.2014р. по 15.08.2015р.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Наслідки спливу позовної давності передбачені ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Стверджуючи про переривання строку позовної давності позивач посилається на листи від 13.10.2014р. №в-оН-01/2954, від 23.11.2015р. №в.о.Н-01/2963, від 29.10.2015р. №в.о.Н-01/2655, від 15.10.2015р. №в.о. Н-01/2446, від 09.09.2015 № в.о.Н-01/2032, від 28.07.2015р. №2012/496, від 21.01.2015р. №в.о.Н-01/25, довідки про установчі документи та органи управління від 05.08.2015р. №2012/533 та від 08.07.2015р. №в.о.Н-01/1510 та лист від 27.11.2015р. №ЦЦР-6/1030 Державної адміністрації залізничного транспорту України.

При дослідженні наявності зазначених в ч. 1 ст. 264 ЦК України обставин необхідно врахувати, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

При цьому, як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, вчинення особою дій, що свідчить про визнання нею свого боргу є підставою для переривання строку давності за умови, якщо такі дії вчинені особисто особою, до якої пред`явлено вимогу, а дії вчинені іншою особою (не відповідачем) не переривають строк позовної давності для пред`явлення вимог саме до відповідача.

Досліджуючи докази на підтвердження переривання відповідачем позовної давності, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що в листі від 27.11.2015р. №ЦЦР-6/1030 висловлено підтвердження наявності заборгованості станом на 27.11.2015р. за кредитним договором №32-В/12/66/ЮО від 21.09.2012р. саме керівником Державної адміністрації залізничного транспорту України, тоді як позичальником у спірних кредитних відносинах є ДП "Донецька залізниця".

З листа від 13.10.2014р. №в-о Н-01/2954 встановлено, що ДП "Укрзалізниця" підтвердила заборгованість за декількома кредитними договорами з АТ "Сбербанк" у розмірі 94976948,59 дол. США. Проте суди вказали на неможливість встановити чи входить до складу цієї суми сума процентів за користування кредитними коштами за договором від 21.09.2012р. №32-В/12/66/ЮО і в якому розмірі.

При цьому судами враховано, що ДП "Донецька залізниця" та АТ "Укрзалізниця" є різними юридичними особами, тому визнання заборгованості за спірним кредитним договором особою, яка не є стороною договору, не свідчить про визнання заборгованості відповідачем. Факту переходу боргових зобов`язань у цій частині від ДП "Донецька залізниця" до АТ "Укрзалізниця" судами встановлено не було.

Зміст інших листів, заяв та довідок, на які звертав увагу позивач, як на доказ переривання позовної давності, також судами визнано таким, що не містить підтверджень визнання відповідачем суми боргу за процентами за користування кредитом за спірним договором та за спірний період.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на встановлені судами обставини та наведені норми права, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність переривання позовної давності щодо позовних вимог про стягнення відсотків, нарахованих за період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р.

Таким чином, встановивши, що строк позовної давності відносно вимог про стягнення процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за період з 21.12.2014р. по 20.07.2015р., є таким, що сплив, з урахуванням ч. 4 ст. 267 ЦК України, суди дійшли правильного висновку стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Посилання скаржника на докази переривання позовної давності відхиляються Верховним Судом, оскільки їм було надано оцінку господарськими судами попередніх інстанцій, а в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, переглянувши в межах доводів та вимог касаційної скарги судові рішення, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "Сбербанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 06.12.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.02.2019р. у справі №905/1562/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. А. Кролевець

І. В. Ткач