1. У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", Банк, Кредитор) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірум" (далі - ТОВ "Бірум", Товариство, Позичальник) про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії №DNHSLOK7926 від 23.08.2016 (далі - кредитний договір №DNHSLOK7926) у загальному розмірі 165263866,67 грн., з яких: 128860009,57 грн. заборгованості за кредитом, 28651412,10 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом за період з 25.08.2016 по 14.06.2017, 7752445 грн. штрафу, з посиланням на статті 526, 549, 599, 610, 611, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ).

2. Позовна заява обґрунтовується простроченням виконання Позичальником договірних зобов`язань щодо сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого Банк набув право вимагати від Товариства дострокового повернення суми наданого кредиту, сплати відсотків і штрафу.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.04.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, позов задоволено повністю.

4. Рішення і постанова мотивовані положеннями статей 526, 546, 549, 610, 612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, статей 193, 216, 218, 230, 231 ГК України, статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та статей 13, 14, 73, 74, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що в порушення умов кредитного договору №DNHSLOK7926 Позичальником не виконано в повному обсязі свої зобов`язання щодо погашення кредиту і нарахованих відсотків, що підтверджується випискою по рахунку №20684057058925 та не спростовано відповідачем. При цьому апеляційний суд виходив з обставин підписання 23.08.2016 кредитного договору №DNHSLOK7926 уповноваженими особами сторін з використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 17.08.2016, укладеної між Позичальником та Банком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Бірум" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій статей 207, 638, 1050, 1054 ЦК України, статті 180 ГК України, статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та статей 4, 14, 73, 86, 210, 269, 282 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) наявний у матеріалах справи кредитний договір №DNHSLOK7926 від 23.08.2016 в електронному вигляді не підписано особою (першим заступником голови правління ОСОБА_2), яку Банк уповноважив на його підписання, відтак не є вчиненим (не є укладеним) і не може бути підставою позову в цій справі, а насправді правовідносини кредитування між сторонами виникли на підставі кредитного договору №DNHSLOK7926 від 25.08.2016; 2)апеляційним судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань Товариства щодо необхідності дослідження оригіналів таких електронних доказів - кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016, підписаного ОСОБА_1 з використанням цифрового підпису від імені Банку, і кредитного договору №DNHSLOK7926 від 25.08.2016, підписаного ОСОБА_2 з використанням цифрового підпису від імені Банку; 3) на момент звернення ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до суду (08.07.2017) Позичальником не вчинялися та не могли вчинятися дії, спрямовані на порушення прав Банку на повернення першої частини кредиту, в зв`язку з настанням обов`язку її повернення до 25.07.2017 включно, що свідчить про недоведеність порушення прав Кредитора на час звернення з позовом; 4) судами залишено поза увагою відсутність направлення Банком Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та виконання інших зобов`язань у порядку, визначеному пунктом 2.3.2 кредитного договору №DNHSLOK7926, що вказує на необґрунтованість підстав позову.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 23.08.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Бірум" було укладено договір №DNHSLOK7926 про надання кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії (далі - договір), за умовами пунктів А.2, А.3, А.6, А.7, А.8 якого ліміт цього договору становить 155028900 грн. Термін повернення кредиту встановлений згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток №1 до договору). За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 27% річних. У випадку порушення Позичальником будь-якого грошового зобов`язання позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 27% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Датою сплати процентів є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, якщо інше не передбачене п.7.3 цього договору. У випадку несплати процентів у зазначений термін вони вважаються простроченими.

9. Графіком зменшення поточного ліміту визначено, що повне погашення кредиту здійснюється 09.08.2017.

10. Згідно з пунктами 1.1, 2.2.2, 2.2.3, 4.3 кредитного договору №DNHSLOK7926 Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у формі згідно з п.А.1 цього договору з лімітом та на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у абзаці 3 п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни. Позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 цього договору. Позичальник зобов`язується повернути кредит у терміни, встановлені пунктами 1.2, 2.2.16, 2.2.17, 2.3.2 цього договору. У випадку якщо заборгованість по кредиту перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно з графіком зменшення поточного ліміту (додаток № 1 до договору) для поточного періоду користування кредитом, Позичальник зобов`язується погасити різницю у день її виникнення. Сплата процентів за користування кредитом, передбачених пунктами 4.1, 4.2 цього договору, здійснюється у дату сплати процентів, яка зазначена у пункті А.8 договору.

11. Пунктом 5.8 кредитного договору №DNHSLOK7926 передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленого у пункті А.2 договору ліміту на цілі, відмінні від сплати страхових платежів та платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

12. Вказаний договір підписано з використанням електронного цифрового підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису від 17.08.2016, підписаної між Позичальником та Банком (пункт 7.2 кредитного договору №DNHSLOK7926).

13. На виконання умов кредитного договору №DNHSLOK7926 позивач перерахував кредитні кошти відповідачу на його поточний рахунок, що підтверджується випискою по рахунку №20628050011947.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

15. Відповідно до статей 599 та 629 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

16. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

17. Статтею 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

18. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

19. Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

20. Відповідно до частини 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.

21. Згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

22. Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неправильне застосування судами частини 2 статті 1050 ЦК України та пов`язані з цим доводи Товариства про те, що на момент звернення ПАТ КБ "Приватбанк" з позовом до суду (08.07.2017) Позичальником не вчинялися та не могли вчинятися дії, спрямовані на порушення прав Банку на повернення першої частини кредиту, в зв`язку з настанням обов`язку її повернення до 25.07.2017 включно, що свідчить про недоведеність порушення прав Кредитора на час звернення з позовом, оскільки в обґрунтування позовних вимог Банк спочатку послався на прострочення виконання Позичальником саме договірних зобов`язань зі сплати відсотків за користування кредитом. При цьому у відзиві на касаційну скаргу позивач вірно зазначає, що за змістом пунктів 2.3.2, 2.3.8 кредитного договору №DNHSLOK7926 Кредитор, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту (тіла кредиту), сплати процентів та винагород у випадках порушення Товариством будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору.

23. Наведеним вище також повністю спростовується твердження скаржника про неврахування судами відсутності направлення Банком Позичальнику повідомлення про дострокове повернення кредиту, сплату процентів та виконання інших зобов`язань у порядку, визначеному пунктом 2.3.2 кредитного договору №DNHSLOK7926, що, на думку відповідача, вказує на необґрунтованість підстав позову.

24. Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

25. Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

26. Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

27. Судами попередніх інстанцій з урахуванням положень кредитного договору №DNHSLOK7926 та на підставі належної правової оцінки банківських виписок по рахунку № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2 та інших наявних у справі доказів у їх сукупності достеменно встановлено та відповідачем не спростовано факт існування простроченої заборгованості ТОВ "Бірум" в сумі 128860009,57 грн. за тілом кредитом, 28651412,10 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, нарахованих за період з 25.08.2016 по 14.06.2017, у зв`язку з виникненням якої Кредитором цілком правомірно застосовано до Позичальника відповідальність у вигляді штрафу в сумі 7752445 грн., з яких 1000 грн. (фіксована частина) штрафу + 7751445 грн. (5% від суми ліміту 155028900 грн.).

28. При цьому судом першої інстанції враховано як часткове погашення Позичальником заборгованості за тілом кредиту, так і відсутність надання жодних контррозрахунків щодо спірної заборгованості, заявленої Банком до стягнення.

29. Частинами 2 і 3 статті 207 ЦК України (в редакції, чинній час укладення кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016) передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

30. Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) . У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа.

31. Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" (чинного на час укладення кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016) електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Підписувач - особа, яка на законних підставах володіє особистим ключем та від свого імені або за дорученням особи, яку вона представляє, накладає електронний цифровий підпис під час створення електронного документа. Електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

32. Згідно з частинами 2, 3 статті 4 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

33. Наявні заперечення скаржника зводяться здебільшого до посилань на те, що наявний у матеріалах справи кредитний договір №DNHSLOK7926 від 23.08.2016 в електронному вигляді не підписано особою (першим заступником голови правління ОСОБА_2), яку Банк уповноважив на його підписання, відтак не є вчиненим (не є укладеним) і не може бути підставою позову в цій справі, а насправді правовідносини кредитування між сторонами виникли на підставі кредитного договору №DNHSLOK7926 від 25.08.2016, підписаного від імені Банку ОСОБА_2

34. Відхиляючи ці доводи відповідача як необґрунтовані, апеляційний суд вірно зазначив про те, що позивачем надано паперову копію електронного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016, підписаного саме ОСОБА_2, оскільки саме він зазначений підписантом від імені Банку. Вказані доводи скаржника не спростовують факту укладення між сторонами кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016 та перерахування відповідачу кредитних коштів за цим кредитним договором, оскільки у виписці про рух коштів по рахунку №20628050011947 у призначенні платежу зазначено: "видача/перерахування коштів згідно договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016р.". Водночас, погашаючи заборгованість за цим кредитним договором, відповідачем у призначенні платежу зазначалося: "погашення заборгованості згідно кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016р.".

35. Колегія суддів зауважує, що встановлені судами фактичні обставини прийняття, повного виконання Банком та часткового виконання Позичальником кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016 переконливо свідчать про схвалення цього договору в силу вимог статті 241 ЦК України, що в свою чергу вказує на його чинність та обов`язковість виконання сторонами незалежно від того, уповноваженою особою від імені Банку чи з перевищенням повноважень було підписано цей кредитний договір, а також незалежно від моменту фактичного накладання електронного цифрового підпису ОСОБА_2 на вказаний договір (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №904/9890/16 зі спору, що виник з подібних правовідносин за участю ПАТ КБ "Приватбанк").

36. Відповідно до частин 1, 3 статті 210 ГПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

37. Згідно з частиною 1 статті 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

38. Відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

39. Верховний Суд не приймає до уваги аргументи скаржника щодо безпідставної відмови апеляційного суду в задоволенні клопотань Товариства про необхідність дослідження оригіналів таких електронних доказів - кредитного договору №DNHSLOK7926 від 23.08.2016, підписаного ОСОБА_1 з використанням цифрового підпису від імені Банку, і кредитного договору №DNHSLOK7926 від 25.08.2016, підписаного ОСОБА_2 з використанням цифрового підпису від імені Банку, оскільки відмова апеляційної інстанції у задоволенні цих клопотань мотивована її ознайомленням із зазначеними електронними доказами, тоді як нормами процесуального закону не передбачено заявлення клопотань про дослідження та огляд доказів. Учасники справи можуть давати лише пояснення з приводу певних доказів на підставі частини 4 статті 210 ГПК України.

40. Крім того, з матеріалів справи не вбачається доведення відповідачем неможливості подання зазначених додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від скаржника.

41. З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість позовних вимог.

42. В свою чергу касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами позивача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

43. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення і постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

44. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в повному обсязі, у зв`язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.