1.1 07.06.2018 Публічне акціонерне товариство "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (далі - Позивач) подало позовну заяву про визнання протиправним та скасування рішення-ухвали Львівської міської ради (далі - Відповідач) від 24.10.2013 "Про затвердження комплексу "Школа-садок "Софія" міста Львова технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання земельної ділянки на вул. О. Мишуги, 13-а" (далі - Рішення).

1.2 Позовна заява мотивована порушенням прав Позивача як належного користувача на володіння та користування земельною ділянкою площею 0,494 на вул. О. Мишуги, 13 (далі - Земельна ділянка-1), оскільки оскаржуваним Рішенням Відповідач без згоди Позивача передав у постійне користування Навчально-виховного комплексу "Школа-садок "Софія" (далі - Третя особа) земельну ділянку площею 1,0392 га на вул. О. Мишуги, 13-а (далі - Земельна ділянка-2), яка частково накладається (площа накладання становить 0,1103) на земельну ділянку, якою фактично користується Львівська філія Позивача. Позивач додав, що він став землекористувачем Земельної ділянки-1 у зв`язку із набуттям 21.08.2003 права на нежитлові приміщення (двоповерховий будинок без підвалу (літера А-2) загальною площею 1 655,9 кв. м за адресою: місто Львів, вул. Мишуги, 13 за біржовою угодою № 155-03/4 - договором купівлі-продажу нерухомості, укладеним Відкритим акціонерним товариством "Український інститут по проектуванню нафтопереробних і нафтохімічних підприємств "Укрнафтохімпроект" (далі - ВАТ "Укрнафтохімпроект"), правонаступником якого є Позивач, та Державним підприємством заводом "Полярон", на підставі рішень Відповідача №1754 від 17.04.2008 та № 3964 від 30.09.2010, які є чинними, а обставини набуття Позивачем у користування земельної ділянки площею 0,531 га разом з придбаним за вказаною біржовою угодою нерухомим майном, що розташоване на цій ділянці, встановлені постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 15.12.2012 у справі №2610/8551/2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у цій справі.

1.3 01.08.2018 Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог в повному обсязі та просить відмовити в позові в повному обсязі та застосувати у спірних правовідносинах наслідки спливу строку позовної давності.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.10.2018, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019, позовні вимоги задоволено повністю, Рішення скасовано та вирішено питання розподілу судових витрат.

2.2 Рішення судів мотивовані порушенням Відповідачем прав Позивача на Земельну ділянку-1 в межах частини, що накладається на Земельну ділянку-2, надану Відповідачем Третій особі оскаржуваним Рішенням (спірна земельна ділянка), оскільки на момент ухвалення оскаржуваного рішення Позивачу вже було затверджено проект землеустрою щодо відведення Земельної ділянки-1, а Відповідач надав її частину у користування Третій особі без вилучення у Позивача, внаслідок чого Позивач позбавлений можливості завершити процес оформлення права користування Земельною ділянкою-1, на якій розташоване набуте ним на праві власності нерухоме майно. При цьому суди врахували, що при виділенні Земельної ділянки-2 Третій особі її межі не було погоджено із Позивачем, тоді як погодження меж Земельної ділянки-1, виділеної у користування Позивачу, було здійснено з усіма суміжними власниками та землекористувачами, у тому числі і Третьою особою.

2.3 Відмова у задоволені клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності мотивована відсутністю в матеріалах справи доказів доведення до відома Позивача оскаржуваного Рішення, у зв`язку з чим він не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав до моменту опрацювання відповідей на адвокатські запити (20.03.2018).

3. Встановлені судами обставини

3.1 21.08.2003 між Державним підприємством завод "Полярон" та ВАТ "Укрнафтохімпроект", правонаступником є Позивач, укладено біржову угоду №155-03/4 договір купівлі-продажу об`єкту нерухомості, згідно з умовами якої Позивач придбав нежитлові приміщення двоповерхового будинку без підвалу (літера А-2) загальною площею 1 655,9 м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Мишуги, 13.

3.2 Ухвалою Відповідача № 1754 від 17.04.2008 погоджено ВАТ "Укрнафтохімпроект", правонаступником якого є Позивач, місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О. Мишуги, 13 для реконструкції адміністративних будівель за рахунок земель житлової та громадської забудови: площею 0,4908 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0032 га в оренду терміном 5 років у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва. Цією ухвалою надано тримісячний строк на подання у встановленому порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для затвердження міською радою.

3.3 На виконання цієї ухвали Позивач вжив заходи з оформлення права користування на Земельну ділянку-1: розробив проект землеустрою та погодив з Управлінням земельних ресурсів у м. Львові, висновок від 24.10.2008 №40/01-15/+5278; з Управлінням архітектури Львівської міської ради, висновок від 04.07.2008 №32-10465/2401; Сихівською районною санітарно-епідеміологічною станцією м. Львова, акт від 27.06.2008; з Державним управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області висновок від 31.07.2008 №4-02-12301; з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, висновок від 24.07.2008 року №04/2946.

3.4 Ухвалою Відповідача №3515 від 07.05.2010 внесено зміни до ухвали Відповідача № 1754 від 17.04.2008, а саме слова "площею 0,4908 га" змінено словами "площею 0,3768 га"; у пункті 1.2 слова "площею 0,0032 га" змінено словами "площею 0,0007 га".

3.5 Ухвалою Відповідача від 30.09.2010 №3964 затверджено ВАТ "Укрнафтохімпроект" проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. О.Мишуги, 13 для реконструкції адміністративних будівель і їх обслуговування за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання-землі комерції: площею 0,3768 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0007 га в оренду терміном 5 років.

Відповідно до пункту 1 цієї ухвали Відповідача вилучено за згодою з користування державного підприємства науково-виробничого комплексу "Полярон" земельну ділянку площею 0,53 га на вул. О.Мишуги, 13 та зараховано до земель міста, а державне підприємство науково-виробничий комплекс "Полярон" листом № 01/42 від 20.02.2008 надало згоду на вилучення частини земельної ділянки площею 0,53 га на умові передачі її в користування Позивачу як єдиному власнику об`єкта нерухомості; ДП "Полярон" разом з нежитловим приміщенням передало Позивачу у користування земельну ділянку площею 0,531 га.

3.6 Ці обставини (пункти 3.4, 3.5) встановлені в ході судового розгляду справи № 2610/8551/2012, у якій постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2012 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 визнано протиправною та скасовано ухвалу Відповідача № 3515 від 07.05.2010 "Про внесення змін до ухвали міської ради № 1754 від 17.04.2008"; визнано протиправними та скасовано положення пунктів 2.1, 2.2, 3.1, 3.2.2. ухвали Відповідача № 3964 від 30.09.2010 "Про затвердження ВАТ "Укрнафтохімпроект" проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Мишуги, 13".

Цими судовими рішеннями встановлено, що, приймаючи ухвалу № 3964 від 30.09.2010 року, Відповідач затвердив проект землеустрою на відведення земельних ділянок площею 0,4940 га та площею 0,0032 га, розроблений Позивачем на виконання ухвали № 1754 від 17.04.2008 року, а інший проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 0,3768 га та 0,0007 Позивач Відповідачу в установленому законом порядку не подавав.

3.7 Відповідач Рішенням затвердив Третій особі технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Мишуги, 13-а та передав Третій особі земельну ділянку площею 1,0392 га (кадастровий номер 4610136800:01:005:0028) на вул. Мишуги, 13-а у постійне користування для обслуговування будівель навчального закладу за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі громадського призначення.

3.8 Відповідач Рішенням надав у постійне користування Третій особі Земельну ділянку-2, яка частково накладається (площа накладання - 0,1103 га згідно з планом топографічного знімання території станом на 2018 рік) на Земельну ділянку-1, якою фактично користується Львівська філія Позивача.

3.9 Позивач дізнався про порушення прав і свобод за результатами опрацювання отриманих відповідей на адвокатські запити. Докази, які б підтверджували доведення до відома Позивача оскаржуваного Рішення матеріали справи не містять.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 20.03.2019 Відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 та рішення Господарського суду Львівської області від 16.10.2018 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Суди безпідставно застосували до спірних правовідносин норми статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), оскільки у справі відсутні докази та не встановлені обставини стосовно умов та обсягу прав користування ДП "Полярон" земельною ділянкою по вул. Мишуги, 13, на якій розташований придбаний у нього Позивачем об`єкт нерухомого майна, адже відповідна земельна ділянка у користування або у власність ДП "Полярон" не передавалась та є власністю територіальної громади міста Львова.

5.2 У Позивача відсутнє право на спірну земельну ділянку, оскільки під час продажу Позивачу нерухомого майна у відповідній угоді не зазначено про продаж земельної ділянки з встановленням меж та присвоєнням кадастрового номеру, а також відсутні докази перебування Земельної ділянки-1 у постійному користуванні ДП "Полярон", у зв`язку з чим оскаржуваним Рішенням право Позивача не порушено.

5.3 Земельна ділянка по вул. Мишуги, 13а в місті Львові належить до комунальної власності міста Львова, а право на одержання земельної ділянки в користування з оформленням відповідних документів виникло у Третьої особи на підставі статті 120 ЗК України, оскільки відповідно до свідоцтва про право власності на будівлю від 27.03.2009 № С-02969 навчально-виховний комплекс "Школа-садок Софія" належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Львова в особі Відповідача, загальна площа цього комплексу 2 309,5 кв. м та будівля басейну площею 207,8 кв. м по вул. Мишуги, 13 а, а згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно вказані будівлі зареєстровані за територіальною громадою міста Львова в особі Відповідача з правом оперативного управління Третьою особою.

5.4 Надання Третій особі Земельної ділянки-2 відбулось в установленому законом порядку: на підставі проекту відведення Земельної ділянки-2 з отриманням позитивних висновків та погоджень.

6. Позиція Позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1 Спірна частина земельної ділянки, яка передана у користування Третьої особи у складі Земельної ділянки-2, перебуває у користуванні Позивача у зв`язку з набуттям ним права власності на розташований на цій ділянці об`єкт нерухомості - двоповерховий будинок без підвалу за біржовою угодою № 155-03/4 - договором купівлі-продажу нерухомості, укладеним з Державним підприємством заводом "Полярон", а обставини передачі в користування Позивача земельної ділянки площею 0,53 га попереднім власником об`єкта нерухомості та землекористувачем цієї земельної ділянки встановлені рішенням судів в іншій справі.

6.2 Спірна земельна ділянка передана Третій особі оскаржуваним Рішенням є частиною Земельної ділянки-1, яка раніше вже була передана Позивачу згідно із затвердженим Відповідачем проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку статті 123 Земельного кодексу України, що є завершальним етапом процедури надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, на якому вирішується питання, хто отримає право на земельну ділянку.

6.3 Інші доводи у відзиві на касаційну скаргу аналогічні мотивам, наведеним в оскаржуваних судових рішеннях, та містять посилання на судову практику щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Правовідносини з розпорядження, набуття та припинення права користування землями комунальної власності врегульовані зокрема Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ).

Загальне правило щодо підстав та порядку набуття права на землю із земель комунальної власності визначено статтею 116 ЗК України, згідно з частинами 1, 2 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

7.2. Особливості набуття права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду визначені статтею 120 ЗК України та статтею 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Відповідно до частини 1 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до частини 1 статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

За статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

7.3. Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Також Суд звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/5702/17 з посиланням на позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 06.12.2010 у справі №40/3, відповідно до якої з виникненням права власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку у користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

7.4. Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до абзацу 1 частини 2, абзацу 1 частини 3, частин 4, 6 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

7.5. Таким чином юридичній особі надано право на одержання земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.12.2010 у справі №40/3.

Суд також звертається до власної правової позиції з цього приводу, викладеної в пункті 28 постанови Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №916/647/18.

7.6. Дійшовши викладених висновків (пункти 7.3, 7.5), та враховуючи встановлені судами обставини щодо набуття Позивачем права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Мишуги, 13, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у Позивача виникло право на одержання вказаної земельної ділянки у користування, однак розглянути це питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

7.7. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності. Відповідно до частини 1 та пункту "а" частини 2 статті 83 цього кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

7.8. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності

Згідно з пунктами "а", "в" частини 1 статті 12 цього кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

За змістом положень ст. 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який відповідно до своїх повноважень розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

7.9. Приписами статті 22 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України (2768-14) . Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

За змістом статті 50 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України (2768-14) .

Згідно з частиною 10 статті 123 ЗК України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

7.10. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод. Зазначена правова позиція викладена у пункті 40 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №461/2132/17.

7.11. Конституційний Суд України у рішенні від 01.12.2004 N 18-рп/2004 розтлумачив поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

7.12. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Використаний у частині 1 статті 2 ГПК України термін "законний інтерес" відповідає терміну "охоронюваний законом інтерес", яке було розтлумачено Конституційним Судом України у вище наведеному рішенні. Отже, прагнення до користування конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою, може бути змістом охоронюваного законом інтересу (див. mutatis mutandis висновки, викладені у пункті 44 постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №461/2132/17).

7.13. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.09.2018 у справі №521/17710/15-а висловила правову позицію, що на підставі рішення органу місцевого самоврядування, пов`язаного з наданням дозволу на розроблення технічної документації на право користування земельною ділянкою, за умови початку реалізації цього права особою, виникають правовідносини, пов`язані із реалізацію суб`єктивного права такої особи на отримання земельної ділянки в користування. Також, Велика Палата Верховного Суду виклала подібну правову позицію у постанові від 22.01.2019 у справі № 371/957/16-а, а саме зв`язку з прийняттям органом місцевого самоврядування на користь особи рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у неї виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних та охоронюваних законом інтересів, і зазначена особа, як суб`єкт цих правовідносин, має надати згоду на їх зміну чи припинення.

7.14. Враховуючи викладене, Суд звертає увагу, що Позивач вжив заходів для реалізації свого охоронюваного законом інтересу щодо оформлення права користування на Земельну ділянку-1 (пункти 3.3-3.6 цієї постанови), у зв`язку з чим виникли правовідносини, пов`язані із реалізацію його суб`єктивного права на отримання земельної ділянки в користування, а орган місцевого самоврядування, реалізуючи принципи "належного урядування" повинен був врахувати таке право позивача, під час прийняття Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Третій особі стосовно Земельної ділянки-2.

Дійшовши таких висновків, Суд погоджується із висновками судів про порушення прав Позивача внаслідок прийняття оскаржуваного Рішення.

7.15. Отже доводи Скаржника щодо неправомірності задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування Рішення Відповідача не знайшли свого правого та матеріального підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях про задоволення позовних вимог зроблені відповідно до норм законодавства, а також відповідно до встановлених обставин справи. У зв`язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін.