У лютому 2018 року Одеська міська рада (далі - Одеська міськрада) звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський"), Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (далі - Приморська РДА), у якому просила:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності від 18.05.2000 № 8, видане Приморською РДА Закритому акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" (далі - ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а;

- скасувати запис від 31.10.2017 № 23163576 про право власності ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху ясла-садка "Чайка" загальною площею 794,1 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а;

- витребувати нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 794,1 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, з незаконного володіння ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради.

Позовні вимоги з посиланням на положення статей 316, 317, 321, 327 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статей 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовано тим, що ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з моменту передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси майна, а саме з 30.03.2000, не є його власником, отже, не мало права передавати це майно у власність ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський".

ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" позову не визнало та заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.08.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем у встановленому законом порядку не доведено належність спірного майна до комунальної власності, а відтак і підстав для захисту порушеного права позивача.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у березні 2019 року Одеська міська рада подала касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційну скаргу Одеська міськрада обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні справи не в повному обсязі досліджено і оцінено обставини, що мають значення для справи, а саме, не надано оцінки обставинам передачі спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста, що підтверджено, зокрема актом приймання-передачі майна від 30.03.2000, авізо № 1 від 30.03.2000, яке є належним письмовим доказом здійснення відповідної господарської операції, підставам припинення права ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на це майно; також не надано оцінки обставинам подальшої приватизації квартир у будинку по вул. Чорноморській, 2 а, яка відбулася відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , що виключає належність цього майна ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", отже, відмова у задоволенні позову порушує права територіальної громади міста на спірне майно.

ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та Приморська РДА в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 23.06.1999 на загальних зборах ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" прийнято рішення "Про передачу житла та трьох оздоровниць у комунальну власність м. Одеси", за змістом якого, зокрема, дозволено передачу у комунальну власність м. Одеси житлового фонду Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" площею 20,85 тис. м-2 та трьох оздоровниць - санаторіїв "Фонтан", "Жемчужина" та будинку відпочинку "Маяк", як компенсацію витрат на реконструкцію, ремонт та утримання житла, що передається, та доручено голові правління товариства укласти з Одеським міськвиконкомом договір про передачу цих об'єктів у комунальну власність з урахуванням також умов погашення боргів та сплату податків. Умови договору мали бути попередньо погоджені із управлінням майном Федерації профспілок України.

09.07.1999 виконавчим комітетом Одеської міськради прийнято рішення № 601 "Про передачу відомчого житлового фонду, будівель та споруд здравниць ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до комунальної власності міста", відповідно до якого, вирішено прийняти до комунальної власності міста, зокрема, житлові будинки по вул. Піонерській, 28, Тополевій, 17, пров. Обсерваторному, 6, вул. Чорноморська, 2 а.

Відповідно до пункту 2 зазначеного рішення доручено ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", управлінню житлово-комунального господарства оформити акти прийняття-передачі вищевказаних житлових будинків, будівель та споруд здравниць, зовнішніх інженерних мереж до комунальної власності міста, передаточний фінансовий план об'єктів житлово-комунального господарства на 1999 рік.

Згідно з пунктами 3, 4, 7 цього рішення зобов'язано ЗАТ "Одесводоканал", ООО "Одестеплокомуненерго", ТМ ВАТ "Одесобленерго", Одеські електричні мережі, ВАТ "Одесагаз" прийняти на баланс зовнішні інженерні мережі тепло-водо-електро-газопостачання вищевказаних житлових будинків, здравниць у існуючому технічному стані, безоплатно; Приморську та Суворовську районні адміністрації - прийняти на баланс місцевих рад вищевказані житлові будинки; Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості (далі - ОМБТІ та РОН)- внести зміни до реєстраційних документів із зазначенням власника житлових будинків, будівель та споруд, вказаних у пункті 1 цього рішення, - Одеську міськраду.

09.12.1999 Одеською міськрадою прийнято рішення № 460-ХХІІІ "Про передачу будівель та споруд здравниць ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до пункту 1 якого вирішено прийняти до комунальної власності територіальної громади м. Одеси: будівлі та споруди відділення № 1 санаторію "Перлина" (колишній санаторій "Якір"), розташований за адресою: м. Одеса, вул. Амундсена, 51 (пункт 1.1); після повного погашення заборгованості ЗАТ "Укрпрофоздоровниця": житлові будинки, розташовані по вул. Піонерській, 28, вул. Тополевій, 17, пров. Обсерваторному, 6, вул. Чорноморській, 2 а (підпункт 1.2.1 пункту 1.2).

Відповідно до пункту 2 цього рішення зобов'язано ОМБТІ та РОН внести зміни до реєстраційних документів із зазначенням Одеської міськради власником будівель та споруд санаторію "Перлина", зазначених у пункті 1 рішення.

Скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міськради від 09.07.1999 № 601 "Про передачу відомчого житлового фонду, будівель та споруд здравниць ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до комунальної власності міста".

13.03.2000 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Приморської районної адміністрації виконавчого комітету Одеської міськради із листом № 10-14/60, в якому просило оформити свідоцтва про право власності на належні йому будинки, у тому числі на житловий будинок по вул. Чорноморській, 2 а.

31.03.2000 Одеським міським головою винесено розпорядження № 243-01р "Про прийняття на баланс житлових підприємств Приморської, Суворовської, Київської районних адміністрацій зовнішніх інженерних мереж, житлових будинків, сімейних гуртожитків, будівель ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", у пункті 1 якого уповноважено голів Приморської, Суворовської та Київської районних адміністрацій, управління житлово-комунального господарства провести прийом-передачу на баланс житлових підприємств житлових будинків, сімейних гуртожитків, будівель за адресами: вул. Піонерська, 3, 28, 28/1, вул. Тополева, 17, пров. Обсерваторний, 6, вул. Чорноморська, 2 а, вул. Затонського, 19, вул. Дача Ковалевського, 81 з усіма вбудованими та прибудованими - нежитловими приміщеннями, зовнішніми мережами тепло-, водопостачання, водовідведення в існуючому технічному стані.

У пункті 3 зазначеного розпорядження уповноважено ОМБТІ та РОН внести зміни у реєстраційні документи із зазначенням власника житлових будинків, сімейних гуртожитків та будівель - Одеську міськраду.

28.04.2000 Одеською міськрадою прийнято рішення № 426-ХХІІІ "Про надання згоди щодо передачі з колективної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси об'єктів комунального призначення, інженерних мереж, будівель та споруд санаторіїв ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", відповідно до пункту 4 якого внесено зміни до рішення міської ради від 09.12.1999 № 460-ХХІІІ "Про передачу будівель і споруд здравниць ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", а саме: вважати такими, що втратили чинність пункти 1.1, 1.2 цього рішення; пункт 1.2.1 вирішено вважати пунктом 1.2 і викласти його в новій редакції: "житлові будинки, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Піонерська, 28, вул. Піонерська, 28/1, вул. Піонерська, 28/2, вул. Тополева, 17, пров. Обсерваторний, 6, вул. Чорноморська, 2 а" (пункт 4.2).

18.05.2000 Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міськради видано розпорядження № 474 "Про видачу свідоцтв ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" про право власності на житлові будинки по вул. Чорноморська, 2 а, Тополева, 17, Піонерська, 3,28, пров. Обсерваторний, 2, 6, яким вирішено видати ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" свідоцтва про право власності на житлові будинки та господарські будівлі, які розташовані на прибудинкових територіях за адресами: вул. Чорноморська, 2 а, Тополева, 17, Піонерська, 3, 28, пров. Обсерваторний, 2, 6. Також було зобов'язано ОМБТІ та РОН провести реєстрацію свідоцтв виданих ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

На підставі зазначеного розпорядження Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міськради 18.05.2000 ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" видано свідоцтво про право власності № 8 на багатоквартирний будинок № 2 а по вул. Чорноморській у м. Одесі, житлова площа якого становить 1 652 кв. м, загальна площа - 3 194 кв. м; форма власності - колективна. Це свідоцтво зареєстровано у ОМБТІ та РОН 26.06.2000 за № 3298-стр.41-кн. 20м/с.

29.11.2001 Приморською районною адміністрацією виконавчого комітету Одеської міськради на підставі того, що розпорядження від 18.05.2000 № 474 прийнято без урахування розпорядження міського голови від 31.03.2000 № 243-01р "Про прийняття на баланс житлових підприємств Приморської, Суворовської, Київської районних адміністрацій зовнішніх інженерних мереж, житлових будинків, сімейних гуртожитків, будівель ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", видано розпорядження № 1158 "Про анулювання свідоцтв про право власності на житлові будинки по вул. Чорноморська, 2 а; Тополева, 17; Піонерська, 3, 28; пров. Обсерваторний, 2, 6, виданих ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", згідно з яким було анульовано свідоцтва про право власності на житлові будинки, у тому числі, на житловий будинок по вул. Чорноморській, 2 а, видане ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", та зобов'язано ОМБТІ та РОН анулювати реєстрацію зазначеного свідоцтва про право власності.

22.01.2003 на загальних зборах ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" прийнято рішення "Про зміни організаційно-правової структури ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" № 3/1, відповідно до пункту 1.27 якого вирішено реорганізувати філію "Клінічний санаторій "Лермонтовський" Одеського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" шляхом виділення в Дочірнє підприємство "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", затверджено його статут та доручено правлінню ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" здійснити перерозподіл майна, активів та пасивів ліквідованих дочірніх підприємств та представництв, а також здійснити реєстрацію у встановленому законодавством порядку.

Згідно з актом прийому-передачі майна цілісного майнового комплексу від 24.04.2003 Одеське дочірнє підприємство ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" передало, а ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" прийняло у володіння та користування майно, без права прийняття рішення про відчуження основних засобів, що належать на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", інших активів, зобов'язань, власного капіталу і складає цілісний майновий комплекс - ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" за адресою: м. Одеса, пров. Лермонтовський, 2, згідно з передаточним балансом станом на 31.03.2003 та додатками до нього.

31.10.2017 нежитлові приміщення першого поверху (ясла-садок "Чайка"), загальною площею 794,1 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, зареєстровано на праві приватної власності за ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" (номер запису про право власності 23163576); підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна від 24.04.2003, видавник: ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Одеське дочірнє підприємство ЗАТ "Укрпрофоздоровниця"; акт приймання-передачі нерухомого майна від 24.01.1992, видавник: Федерація незалежних профспілок України, АТ "Укрпрофоздоровниця"; протокол № 3, рішення № 3/1 від 22.01.2003 загальних зборів ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимога Одеської міськради про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 18.05.2000 № 8, виданого ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а; скасування запису від 31.10.2017 № 23163576 про право власності ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" на об'єкт нерухомого майна - нежитлові приміщення першого поверху ясла-садка "Чайка" загальною площею 794,1 кв. м, за наведеною адресою та витребування нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 794,1 кв. м з незаконного володіння ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради, яка обґрунтована обставинами передачі ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до комунальної власності територіальної громади м. Одеси спірного майна у березні 2000 року; скасування 29.11.2001 реєстрації права власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а; здійснення радою повноважень власника щодо спірного майна, яке, як зазначає позивач, перебуває у його володінні і фактичному користуванні, а, відтак і відсутністю правових підстав для розпорядження ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" цим майном, у тому числі щодо передачі його у власність ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський". Наявність свідоцтва про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, а також незаконне вибуття спірного майна з володіння позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Одеси та стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Згідно з частиною 1 статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а частиною 1 статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Згідно зі статтею 327 ЦК у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом (частина 2). Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина 8).

Положеннями статті 328 ЦК закріплено презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, тобто право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку або незаконність права власності не випливатиме із закону.

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до статті 7 ГПК правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані сторонами докази, господарські суди повинні в мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування й ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 7 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" і частиною 4 статті 11 ГПК суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасіу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнецов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України"), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Під час розгляду справи позивач, зокрема, зазначав, що відповідно до наявних в матеріалах справи рішень Одеської міськради від 09.12.1999 № 460-ХХІІІ "Про передачу будівель та споруд здравниць ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", від 28.04.2000 № 426-ХХІІІ "Про надання згоди щодо передачі з колективної власності до комунальної власності територіальної громади м. Одеси об'єктів комунального призначення, інженерних мереж, будівель та споруд санаторіїв ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", розпорядження Одеського міського голови від 31.03.2000 № 243-01р "Про прийняття на баланс житлових підприємств Приморської, Суворовської, Київської районних адміністрацій зовнішніх інженерних мереж, житлових будинків, сімейних гуртожитків, будівель ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", акта приймання-передачі від 30.03.2000, житловий будинок по вул. Чорноморській, 2 а, у м. Одесі прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Одеси.

Матеріали справи, з яких убачаються вищенаведені обставини, попередніми судовими інстанціями належним чином не досліджувалися, оскільки суди виходили з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про належність спірного майна територіальній громаді м. Одеси на праві власності. Разом із тим слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні і будь-які докази, які б свідчили про належність житлового будинку по вул. Чорноморській, 2 а, у м. Одесі на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", і таким обставинам суди також оцінки не надали.

Разом із тим суди попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог щодо визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 18.05.2000 № 8, надаючи оцінку розпорядженню Приморської РДА від 29.11.2001 № 1158, згідно з яким було анульовано свідоцтва про право власності на житлові будинки, у тому числі на житловий будинок по вул. Чорноморській, 2 а, видане ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", і пославшись на те, що органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо скасування своїх попередніх рішень, не врахували того, що законність розпорядження Приморської РДА від 29.11.2001 № 1158 є предметом судового розгляду в іншій справі № 916/3270/17, судові рішення у якій щодо часткового задоволення позову ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" скасовано постановою Верховного Суду від 17.10.2018, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому будь-яких обставин визнання незаконними та скасування наведених вище рішень органу місцевого самоврядування судами встановлено не було, а матеріали справи таких доказів не містять. Отже, наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

Крім того, Одеська міськрада в обґрунтування своїх вимог на підтвердження факту передачі житлового будинку по вул. Чорноморській, 2 а, у м. Одесі у власність територіальної громади міста послалася на обставини приватизації квартир мешканцями цього будинку в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , що, за твердженнями позивача, виключає можливість належності зазначеного будинку на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

Так, з матеріалів справи, зокрема оспорюваного свідоцтва про право власності від 18.05.2000 № 8, виданого ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, вбачається, що воно видане на зазначений будинок загальною площею 3 194 кв. м, у тому числі житлової площі 1 652 кв. м, у яку входять квартири, які у період з 2001 по 2006 рік було приватизовано фізичними особами у межах процедури, проведеної виконавчими органами Одеської міськради на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , що підтверджено наявними у матеріалах справи копіями заяв мешканців цього будинку на ім'я керівника органу приватизації житлового фонду виконавчого комітету Одеської міської ради щодо оформлення передачі у приватну власність квартир у зазначеному будинку, розпоряджень органу приватизації, свідоцтв про право власності на житло (т. 1 а.с. 85-113).

Проте, зазначені обставини і докази, надані позивачем на підтвердження позовних вимог, судами попередніх інстанцій в порушення вимог статей 86, 236, 237 ГПК взагалі не досліджувалися і їм не була надана відповідна правова оцінка, підстав їх неприйняття до уваги судами також не наведено.

Водночас відповідно до частин 1, 2 статті 50 ГПК треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

З урахуванням предмета і підстав заявленого позову щодо визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 18.05.2000 № 8, виданого ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, суд першої інстанції, аналізуючи докази у справі на підтвердження цих вимог, не з'ясував позицію ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" з наведених вимог, оскільки це товариство участі у справі не приймало, судом питання про залучення цього товариства до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відповідно до наведених вимог процесуального законодавства не вирішувалося, а клопотання ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" від 05.03.2018 про залучення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до участі у справі судом не розглянуто.

Оскільки позовні вимоги Одеської міськради щодо скасування запису про право власності ДП "Клінічний санаторій "Лермонтовський" на нежитлові приміщення першого поверху загальною площею 794,1 кв. м, за наведеною адресою та витребування цього приміщення на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міськради є похідними від вимог про визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності від 18.05.2000 № 8, виданого ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на багатоквартирний будинок за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, 2 а, до загальної площі якого входить і площа спірного нежитлового приміщення першого поверху цього будинку, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення таких вимог також є передчасними.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв'язку з наведеним, рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, висновки цих судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень частини 3 статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.