розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 (Гребенюк Н.В ., Зубченко І. В., Пушай В.І.)

за заявою Харківської місцевої прокуратури № 1

про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу

у справі № 5023/1702/12 Господарського суду Харківської області

за позовом Заступника прокурора Дзержинського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича, треті особи 1) Харківське міське управління земельних відносин Харківської міської ради, 2) Державна інспекція сільського господарства Харківської області, 3) Гаражний кооператив "Старт" про стягнення шкоди в сумі 137 826,89 грн

Історія справи

1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.04.2015 позов задоволено частково. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця Лісовина Сергія Івановича (далі - Відповідач) шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 137 826,89 грн. В частині зобов`язання Відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану у м. Харкові, вул. 23 Серпня, 36-а, орієнтовною площею 0,26 га, із приведенням її у придатний для подальшого використання стан, провадження у справі припинено.

2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2015 залишено без змін.

3. 02.07.2015 видано відповідний наказ, де стягувачем є Держава Україна, а боржником - Відповідач.

4. 17.09.2018 в Господарський суд Харківської області Харківською місцевою прокуратурою № 1 (далі - Прокурор) подано заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання та видачу дублікату наказу у справі № 5023/1702/12.

5. В обґрунтування заяви Прокурор послався на те, що виконавчий документ судом першої інстанції направлено до Західної ОДПІ міста Харкова, проте, за повідомленням Центральної ОДПІ міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області, вказаний виконавчий документ, який надійшов до Західної ОДПІ міста Харкова 06.07.2015, під час реорганізації територіальних органів ДФС у Харківській області був втрачений.

Короткий зміст судового рішення, ухваленого судом першої інстанції

6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2018 відновлено строк дії наказу Господарського суду Харківської області у справі № 5023/1702/12 від 02.07.2015 і дію наказу для пред`явлення подовжено до 27.09.2021. Видано Прокурору дублікат наказу від 02.07.2015 у справі № 5023/1702/12 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 137 826,89 грн.

7. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки матеріалами справи доведено, що наказ суду було втрачено, у зв`язку з чим строк для пред`явлення наказу пропущено, а тому строк для пред`явлення наказу підлягає поновленню та обґрунтованими є вимоги заяви Прокурора про видачу дублікату наказу.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2019 ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Відповідач подав касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Прокурор не може бути суб`єктом подання заяви про видачу дублікату наказу, оскільки не є ані стягувачем, ані державним або приватним виконавцем, а стягувачем визнано Західну ОДПІ міста Харкова (Центральна ОДПІ міста Харкова).

11. Зважаючи на норми статті - 1311 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", судами у даній справі не досліджувалося питання наявності чи відсутності підстав представництва Прокурором Позивача на не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів Позивача саме належним суб`єктом - Західною ОДПІ міста Харкова (Центральна ОДПІ міста Харкова).

12. Судами попередніх інстанцій не встановлено належність та допустимість доказів у справі, на які Прокурор послався в своїй заяві як на підставу для поновлення строку пред`явлення наказу та видачу дублікату наказу (лист Центральної ОДПІ міста Харкова від 12.09.2018 та лист Прокурора від 08.09.2018).

13. Попередніми судовими інстанціями не встановлено факт втрати оригіналу судового наказу, що підтверджується тим, що в матеріалах справи відсутні відповідні докази.

14. Апеляційним господарським судом було порушено частину 4 статті 263 ГПК України, оскільки не було надано Відповідачу можливості ознайомлення з відзивами ні перед початком розгляду справи, ні під час її розгляду.

Позиція Прокурора у відзиві на касаційну скаргу

15. Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не впливають на них, оскільки судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

16. Позивач та Треті особи відзив на касаційну скаргу не надали, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

17. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2015, судом першої інстанції 02.07.2015 видано наказ про стягнення з Відповідача 137 826,89 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки. Наказ направлено до Західної ОДПІ міста Харкова.

18. З метою отримання інформації про результати виконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2015 Прокурор 06.09.2018 звернувся до Центральної ОДПІ міста Харкова з відповідним запитом (лист № 04-28-7672вих-18).

19. Центральна ОДПІ міста Харкова листом № 599/9/20-30-10-08 від 10.09.2018 повідомила Прокурора, що виконавчий лист про стягнення шкоди з Відповідача надходив до Західної ОДПІ міста Харкова 06.07.2015, проте, при приєднанні Західної ОДПІ міста Харкова до Центральної ОДПІ міста Харкова зазначений виконавчий документ до Центральної ОДПІ міста Харкова не передавався.

20. Оскільки наказ від 02.07.2015 було втрачено, Прокурор звернувся до суду першої інстанції із заявою про поновлення строку пред`явлення наказу та видачу дублікату наказу.

21. Статтею - 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У частині 1 статті 6 Конвенції закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").

Пунктом 19.4 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) встановлено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

22. ГПК (1798-12) України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

23. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

24. Даної правової позиції дотримується Верховний Суд (постанови від 10.09.2018 у справі №5011-58/9614-2012, від 21.01.2019 у справі №916/215/15-г).

25. За таких обставин місцевий та апеляційний господарські суди, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими Прокурором доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, навівши в судових рішеннях зі справи необхідне мотивування, встановивши обставини щодо невиконання рішення Господарського суду Харківської області від 09.04.2015, втрати наказу від 02.07.2015, а також, встановивши наявність підстав для відновлення пропущеного строку на пред`явлення наказу від 02.07.2015 до виконання, дійшли обґрунтованого висновку про видачу Прокурору дублікату виконавчого документа з метою реалізації права на його повторне пред`явлення до виконання, а тому й правомірно задовольнили заяву Прокурора.

26. Щодо доводів касаційної скарги, наведених в пункті 10 постанови, Суд зазначає, що за наказом від 02.07.2015 стягувачем є Держава Україна і з позовом у даній справі звернувся Прокурор в інтересах держави в особі Харківської міської ради.

26.1. Відповідно до статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VII від 02.06.2016 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

26.2. З огляду на наведене, судом апеляційної інстанції було обґрунтовано відхилено посилання Відповідача, наведені в апеляційній скарзі на ті ж обставини, на які Відповідач посилається у касаційній, що наведені в пункті 15 постанови.

26.3. До того ж, твердження скаржника, що стягувачем визначено Західну ОДПІ міста Харкова (Центральна ОДПІ міста Харкова), є помилковими з огляду на положення статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VII від 02.06.2016.

27. Посилання Відповідача, наведене в пункті 11 постанови, колегією суддів відхиляється, оскільки позов у даній справі подано Прокурором в квітні 2012 року, а стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" в новій редакції цього закону набрала чинності пізніше - з 15.07.2015, так само, як і стаття 53 ГПК України в новій редакції - з 15.12.2017. Що стосується встановлення обставин представництва прав та інтересів Позивача, як зазначає скаржник, саме належним суб`єктом - Західною ОДПІ міста Харкова (Центральна ОДПІ міста Харкова), то про вказане наведено в пункті 26.3 постанови.

28. Твердження Відповідача, зазначені в пунктах 12, 13 постанови, Судом відхиляються з підстав, наведених у даній постанові.

29. Щодо доводів скаржника, вказаних в пункті 14 постанови, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

29.1. Скаржником не вказано в касаційній скарзі, що ним подавалося відповідне клопотання про ознайомлення з відзивами інших учасників справи на стадії апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції і, що в задоволенні його клопотання судом апеляційної інстанції було відмовлено, тобто, обмежено чи позбавлено Відповідача наведених вище прав, як учасника справи.

29.2. До того ж, слід звернути увагу, що матеріали справи не містять клопотання Відповідача про ознайомлення з відзивами інших учасників справи на його апеляційну скаргу.

29.3. Посилання Відповідача на порушення апеляційним господарським судом, в зв`язку з зазначеним вище, частини 4 статті 263 ГПК України, є необґрунтованим, оскільки дана норма права передбачає, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Скаржником не наведено, яким чином вказана норма процесуального закону порушує його права, як учасника справи, в контексті прав на ознайомлення з матеріалами справи.

30. Таким чином, колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції виключно в межах, які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм права та дійшла висновку, що наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм процесуального права.

31. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти Росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.