розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019

(головуючий суддя- Стойка О.В., судді Попков Д.О., Пушай В.І.)

у справі №917/748/18 Господарського суду Полтавської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз"

до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України"

про розірвання договору,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2018 року звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Лубнигаз" (далі - позивач, ТОВ "ТД "Лубнигаз") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України" про розірвання Договору №423 від 28.12.2015.

1.2. Позов обґрунтований тим, що сторони не досягли згоди щодо добровільного припинення дії договору.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 28 грудня 2015 року між ТОВ "ТД "Лубнигаз" та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України" (далі - відповідач, Банк, ПАТ "Державний ощадний банк України") було укладено Договір №423 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є організація та здійснення установами Банку та інформаційно-платіжними терміналами самообслуговування Банку розрахунково-касового обслуговування з приймання сум платежів в національній валюті за природний газ (далі - платежі) від побутових споживачів (далі - платники) на поточний рахунок Клієнта (позивача) зі спеціальним режимом використання.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що комісійну винагороду за надані установам Банку послуги з приймання платежів від платників на користь Клієнта сплачує Клієнт у розмірі 0,3 % (нуль цілих три десятих відсотка) від загальної суми прийнятих коштів у порядку, визначеному в п. 2.1.3, 2.1.4 цього Договору.

2.2. Відповідно до п. 5.4 Договору зміни та доповнення до Договору вносяться за згодою сторін і оформлюються додатковим договором за підписом обох сторін.

Згідно з пунктом 5.2 Договору дія цього Договору може бути достроково припинена за ініціативою будь - якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони не менш як за 30 календарних до запланованої дати припинення дії цього Договору.

2.3. 19 лютого 2018 року позивач направив на адресу Філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України" пропозицію про розірвання Договору (вих. № 966 ). До пропозиції позивач додав проект Додаткової угоди №2 до Договору, відповідно до якої позивач пропонував Банку розірвати Договір з 01.03.2018, а всі зобов`язання сторін після його розірвання мали бути виконані в повному обсязі протягом семи робочих днів.

22 лютого 2018 року Банк отримав пропозицію про розірвання Договору та надав відповідь №114.22.-09/93 від 21.03.2018, у якій відмовив позивачу у розірванні Договору.

2.4. Суд апеляційної інстанції встановив, що 30.05.2018 за №1591 на адресу відповідача позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку, яке отримане відповідачем 02.06.2018. Отримання зазначеного повідомлення у визначену позивачем дату відповідач не заперечував, доказів його отримання у іншу дату не надавав.

2.5. У зв`язку з тим, що позивач та відповідач не досягли згоди щодо розірвання Договору, ТОВ "ТД "Лубнигаз" звернувся до суду з позовом у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 відмовлено позивачу у задоволенні позову повністю.

3.1.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не довів існування підстав для дострокового розірвання Договору через істотність зміни обставин, які склались в процесі виконання Договору.

Суд першої інстанції, посилаючись на Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, дійшов висновку, що позивач, укладаючи Договір та сплачуючи комісію на підставі обов`язкового нормативного документу, повинен був передбачити можливі наслідки його виконання, адже розмір оплати послуг банку, визначений порядком, залишився незмінним.

3.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі №917/748/18 закрито.

3.2.1. З посиланням на норми глави 72 Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема ч.1 ст. 1075 Цивільного кодексу України, врахувавши п. 5.2 Договору, суд вказав, що право позивача відмовитись від Договору у будь-який час шляхом надіслання лише відповідної заяви прямо передбачене як нормами закону, так і положеннями Договору. Наявність статусу спеціального режиму використання поточного рахунку позивача не стосується правовідносин сторін, що виникають з Договору, та не обмежує відповідне право позивача на його припинення. Достатнім є лише доведення волевиявлення позивача на таку відмову від Договору до відома відповідача. Натомість, узгодження з відповідачем реалізації такого наміру не вимагається.

Позивач реалізував намір відмови від Договору шляхом направлення відповідачу повідомлення про розірвання Договору від 30.05.2018 №1591, яке отримане Банком 02.06.2018. Таким чином, з урахуванням 30-ти денного строку, визначеного пунктом 5.2. Договору, суд встановив, що Договір є розірваним з 03.07.2018.

3.2.2. Оскільки на час розгляду справи Договір вже був розірваний шляхом направлення відповідного повідомлення позивачем на адресу відповідача, отже, на дату ухвалення судом рішення у цій справі предмет спору був відсутній. Таким чином, дострокове припинення дії Договору - 03.07.2018 свідчить про відсутність предмета спору між сторонами, а відтак, це є підставою для закриття провадження у справі.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.03.2019 скасувати, а рішення Господарського суду Полтавської області від 20.12.2018 залишити в силі. Судові витрати покласти на позивача.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог Банк зазначає таке.

4.2.1. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, дійшов помилкового висновку про правову природу Договору як договору банківського рахунку, правове регулювання якого закріплено у Главі 72 ЦК України (435-15) . На переконання відповідача, відсутність серед умов Договору положення щодо відкриття банківського рахунку та його обслуговування, виключає можливість застосування до спірних правовідносин норм законодавства, які регулюють питання договору банківського рахунку, тоді як до відносин сторін слід застосувати норми цивільного законодавства, що регулюють надання послуг. Отже, суд апеляційної інстанції помилково застосував ст. 1075 ЦК України, що призвело до постановлення неправильного рішення у справі.

4.2.2. Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції не застосував ст.ст. 629, 654, 907 ЦК України. У зазначеному контексті відповідач посилається на те, що розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, а зміни та доповнення до договору, в тому числі й щодо припинення дії договору, вносяться за згодою сторін і оформлюються додатковим договором за підписом обох сторін. В порушення порядку розірвання Договору, встановленого сторонами, суд апеляційної інстанції самостійно визначив дату його припинення та визнав Договір розірваним. Тобто за наявності предмета спору суд безпідставно закрив провадження у справі.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить залишити касаційну скаргу Банку без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Позивач вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що Договір є розірваним з 03.07.2018. Натомість доводи скаржника, на думку позивача, є невмотивованими, оскільки банк не вказав, які саме норми права були неправильно застосовані апеляційним господарським судом. Тобто відповідач не довів наявність підстав для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду у цій справі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується питання наявності правових підстав для розірвання Договору у судовому порядку.

За загальним правилом, вказаним у частині 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.3 ст. 651 ЦК України). Тобто зміна чи розірвання договору саме в односторонньому порядку допускаються виключно, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

5.2.2. Суди встановили, що предметом Договору, укладеного сторонами спору, є розрахунково-касове обслуговування Банком з приймання сум платежів за природний газ від побутових споживачів позивача на поточний рахунок ТОВ "ТД "Лубнигаз" зі спеціальним режимом використання.

Відповідно до ч.1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

В Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21.01.2004 №22 (z0377-04) , визначено, що розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов`язані з переказом коштів з/на рахунку/ок цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором, форму та зміст якого банк розробляє самостійно.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок апеляційного господарського суду про те, що укладений сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунка.

Аргумент скаржника про відсутність у Договорі умови про відкриття банківського рахунку та його обслуговування, зазначеного не спростовує та не впливає на характер правовідносин, що склалися між сторонами, які пов`язані із зарахуванням грошей у безготівковій формі на поточний банківський рахунок позивача.

5.2.3. Договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час (ч.1 ст. 1075 ЦК України).

Аналогічне за змістом положення погоджено сторонами спору і у п.5.2 Договору, яким визначено право його сторін ініціювати дострокове припинення Договору в односторонньому порядку.

Наведеним спростовуються твердження відповідача, здійснені у касаційній скарзі, про те, що розірвання договору можливе лише за взаємною згодою сторін або у судовому порядку згідно з ч.2 ст. 651 ЦК України. Такі твердження ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, без урахування положень частини 3 статті 651 ЦК України та умов Договору, укладеного сторонами спору.

5.2.4. Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що право позивача відмовитись від Договору у будь-який час шляхом надіслання відповідної заяви відповідачу прямо передбачене нормами закону та Договору. Наявність статусу спеціального режиму використання поточного рахунку позивача не стосується правовідносин сторін, що виникли з Договору, та не обмежує відповідне право позивача на його припинення. Достатнім є лише доведення волевиявлення позивача на таку відмову від Договору до відома відповідача, але узгодження з відповідачем реалізація такого наміру не потребує.

Таким чином, встановивши, що повідомлення позивача про одностороннє дострокове розірвання Договору відповідач отримав 02.06.2018, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що з урахуванням тридцятиденного строку, визначеного пунктом 5.2 Договору, Договір є розірваним з 03.07.2018.

5.2.5. Отже, оскільки на час розгляду справи у суді Договір вже був розірваним шляхом направлення відповідного повідомлення позивачем на адресу відповідача, предмет спору у справі відсутній. Відтак суд апеляційної інстанції правильно закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Розглянувши справу у касаційному порядку, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно кваліфікував спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм матеріального та процесуального права.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії "Полтавське обласне управління" ПАТ "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.