Національний банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (далі - ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП") про звернення стягнення для часткового погашення боргу ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" за її кредитними зобов`язаннями в сумі 2 135 863 013,70 грн на частину предмету іпотеки за договором від 16.06.2014 - нежитлову будівлю птахофабрики по підрощуванню молодняка птиці з прибудовами (літ. а-а15), прохідною з навісом та парканом загальною площею 3 613,4 кв.м., яка розташована за адресою Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Жовтнева, 1а, реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 383610971203 (з урахуванням заяви від 07.02.2018 № 12-0007/7801 про зміну предмету позову). Позивач також просив встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження", за початковою ціною реалізації 881 700,00 грн (без ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки ПАТ КБ "Фінансова ініціатива" не виконало належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 щодо повернення кредитних коштів, то частина відповідної заборгованості підлягає погашенню за рахунок предмету іпотеки відповідно до договору іпотеки від 16.06.2014, укладеним між позивачем та відповідачем.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.10.2018 позов задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 з додатковими угодами до нього на користь НБУ в загальній сумі 2 135 863 013,70 грн (з яких 2 000 000 000,00 грн основного боргу по тілу кредиту та 135 863 013,70 грн заборгованості по процентах), звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.06.2014, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 862 на наступне нерухоме майно: нежитлову будівлю птахофабрики по підрощуванню молодняка птиці з прибудовами (літ. а-а15), прохідною з навісом та парканом загальною площею нежитлової будівлі 3 613,4 кв.м, яка розташована за адресою Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Жовтнева, 1а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383610971203. Встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої ЗУ "Про виконавче провадження".

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено прострочення кредитного зобов`язання ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" та настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, водночас доказів сплати боргу у справу не надано.

Посилаючись на те, що висновок ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про оцінку спірного нерухомого майна, наданий позивачем, не прийнятий судом до уваги як належний та допустимий доказ, а призначена ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 експертиза проведена не була з підстав неоплати її відповідачем, суд дійшов висновку, що сторони при виконанні даного судового рішення в межах процедури виконавчого провадження не позбавлені права здійснити оцінку ринкової вартості предмета іпотеки та реалізувати спірне майно за результатом оцінки, проведеної державним виконавцем в ході виконання рішення суду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2018 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішення місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанції, 11.02.2019 ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 09.10.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що:

- судами безпідставно не враховано, що наданий позивачем звіт ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про оцінку спірного нерухомого майна станом на 17.05.2017 не може бути належним доказом його початкової вартості;

- судом першої інстанції не дотримано вимог п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України, оскільки в абзаці 1 резолютивної частини рішення вказано лише, що позов задоволено, тоді як у резолютивній частині рішення має бути зазначено чи задовольняється позов повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог;

- задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд першої інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог і, як наслідок, судом невірно розподілено судовий збір.

НБУ подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить у її задоволенні відмовити.

ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" подало письмові пояснення, у яких повторно просить касаційну скаргу задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 18.03.2019, виходячи з положень ч. 13 ст. 8 та ч. 4 ст. 301 ГПК України і ціни позову, зазначеної в матеріалах справи (881 700,00 грн), перегляд оскаржених судових рішень призначено без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 13.05.2014 між НБУ (кредитор) та ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" (позичальник) укладено кредитний договір № 12/09/5, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 2 000 000 000,00 грн на строк з 13.05.2014 до 30.12.2016 (включно) шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору № 12/09 від 16.02.2009.

Матеріалами справи підтверджується, що 16.06.2014 між НБУ (іпотекодержатель) та ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, який забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 12/09/5 від 13.05.2014, який укладено між НБУ та ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" (позичальник), та будь-яких додаткових правочинів (договорів, угод до нього, додатків, змін та доповнень до нього), які можуть бути укладені після укладення цього договору (у тому числі, щодо продовження строку користування кредитними коштами, збільшення суми кредиту, процентів за користування тощо), з: повернення кредиту в сумах та строками повернення, що обумовлені кредитним договором; сплати процентів за користування кредитом, штрафних санкцій у розмірі та порядку,передбаченому кредитним договором.

Відповідно до п. 5 договору іпотеки від 16.06.2014 в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 відповідач надав в іпотеку позивачу належне йому на праві власності нерухоме майно, зокрема, нежитлову будівлю, птахофабрики по вирощуванню птиці з прибудовами (літ а-а15), прохідною з навісом та парканом (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності загальна площа нежитлової будівлі становить 3 613,4 кв.м, яка розташована за адресою: Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Жовтнева, буд. 1 а, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 383610971203 (далі - предмет іпотеки-5).

Згідно з п. 5.5 договору іпотеки від 16.06.2014 сторони оцінюють предмет іпотеки-5 у сумі 43 577 604,00 грн.

У п. 14.9 договору іпотеки від 16.06.2014 сторони дійшли згоди про те, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за умовами цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог.

Посилаючись на неналежне виконання ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива" своїх зобов`язань за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014 на загальну суму 2 135 863 013,70 грн, позивач звернувся з даним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки-5 на підставі договору іпотеки від 16.06.2014.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Згідно зі ст. 33 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суди встановили наявність у ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" прострочення кредитних зобов`язань за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 перед позивачем та настання підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.06.2014.

При цьому, судами встановлено, що між сторонами немає спору з приводу розміру кредитної заборгованості ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" за договором № 12/09/5 від 13.05.2014 перед позивачем.

Враховуючи зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки-5.

При цьому, у касаційній скарзі відповідач також не оспорює наявності у ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива" заборгованості перед позивачем за кредитним договором № 12/09/5 від 13.05.2014.

Водночас доводи касаційної скарги стосуються того, що суди безпідставно задовольнили позов, не вказавши у резолютивній частині рішення початкової вартості майна на стадії судового розгляду, та дійшли хибного висновку про встановлення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Вказані доводи касаційної скарги відхиляються судом касаційної інстанції, враховую наступне.

Так судами встановлено, що сторони не дійшли згоди про вартість предмету іпотеки-5, яка могла б стати початковою ціною його реалізації. При цьому, під час розгляду справи судами попередніх інстанцій позивач заперечував проти завищеної вартості ціни предмета іпотеки-5, зазначеної у договорі іпотеки від 16.06.2014 (43 577 604,00 грн), в той час як відповідач заперечував проти заниженої ціни у висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" - 881 700,00 грн, на застосуванні якої наполягав позивач.

У зв`язку з наведеним, за клопотанням відповідача ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.03.2018 було призначено судову експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлено питання, щодо того, якою є ринкова (дійсна вартість) предмета іпотеки-5 за іпотечним договором від 16.06.2014, що укладений між НБУ та ТОВ "Інвестиційна компанія "Агросоюз-РП" .

Однак, судова експертиза проведена не була у зв`язку з несплатою відповідачем вартості її проведення, що підтверджується листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.08.2018 № 23/1053-18 та повідомленням про неможливість надання висновку експерта № 408/18-23 від 12.06.2018.

При цьому, судами попередніх інстанції не прийнято наданий позивачем звіт ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про оцінку спірного нерухомого майна станом на 17.05.2017, в якості належного доказу вартості предмета іпотеки-5, оскільки у п. 2.3 вказаного звіту визначено, що він дійсний 12 місяців за умови незмінності економічної і політичної ситуації в Україні. Тобто судами встановлено, що станом на дату прийняття рішення у справі (09.10.2018) вказаний звіт вже був недійсним.

Статтею 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах).

Виходячи зі змісту поняття "ціна", як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що у розумінні норми ст. 39 Закону України "Про іпотеку" встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.03.2018 у справі 235/3619/15-ц та від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц.

Враховуючи зазначене, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення даного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки-5 шляхом його продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , є правомірними та обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що наданий позивачем звіт ТОВ "Консалтингова компанія "Увекон" про оцінку предмета іпотеки-5 станом на 17.05.2017 не може бути належним доказом його початкової вартості, відхиляються судом касаційної інстанції, як безпідставні та такі, що спростовуються самим змістом оскаржуваних рішень, оскільки судами не було враховано вказаний звіт у якості належного доказу вартості предмета іпотеки-5.

Посилання у касаційні скарзі на те, що судом першої інстанції не дотримано вимог п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України є безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог. Водночас, оскільки позивач звернувся з однією позовною вимогою і судом в резолютивній частині визначено про задоволення позову, тому відсутні підстави вважати, що судом порушено вимоги п. 1 ч. 5 статті 238 ГПК України.

З приводу посилання скаржника на те, що задовольнивши позов в частині звернення стягнення на предмет іпотеки-5 та не вказавши визначення вартості майна на стадії судового розгляду, суд першої інстанції фактично перекваліфікував позовну вимогу з матеріально-правової у нематеріально-правову, що свідчить про вихід суду за рамки позовних вимог і, як наслідок, судом невірно розподілено судовий збір, суд касаційної інстанції зазначає, що Закон України "Про судовий збір" (3674-17) визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до змісту ч. 2 ст. 6 Закону Закон України "Про судовий збір" (3674-17) у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Статті 162 та 163 ГПК України містять положення, за яким у позовній заяві має зазначатися ціна позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються. Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, яка оспорюється за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безакцептному (безспірному) порядку.

Таким чином, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст. 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.02.2019 у справі №907/9/17.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що позовна вимога у даній справі носить майновий характер.

Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій, встановивши, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судам попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для зміни чи скасування законної постанови апеляційного та рішення місцевого господарських судів.