ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/9054/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, Л. В. Стратієнко

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р.

у складі колегії суддів: М. А. Дідиченко - головуючий, Є. Ю. Пономаренко, М. А. Руденко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп"

до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (змінено тип акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство)

про стягнення 277 500,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (далі - ТОВ "Імпел Гріффін Груп", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - ПАТ "Київенерго", відповідач) про стягнення 277 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані сплатою позивачем за договором №344-16 від 15.03.2016р. про забезпечення виконання договору суми 277 500,00 грн., як завдатку в якості забезпечення виконання договору про закупівлю послуг №378-16 від 22.03.2016р., який в подальшому розірвано за згодою сторін, та обов`язком відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель" повернути завдаток у розмірі 277 500,00 грн.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.10.2018р. у справі №910/9054/18 задоволено позов ТОВ "Імпел Гріффін Груп". Присуджено до стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ТОВ "Імпел Гріффін Груп" 277 500,00 грн. боргу, 4 162,50 грн. -судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що наявність боргу у відповідача перед позивачем в сумі 277 500,00 грн. належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

Крім того, суд першої інстанції вказав на те, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки умовами договору передбачене повернення завдатку.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р. у справі №910/9054/18 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2018р. та прийнято нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ "Імпел Гріффін Груп" відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Імпел Гріффін Груп" на користь ПАТ "Київенерго" 6 243,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова мотивована відсутністю доказів на підтвердження повного виконання позивачем зобов`язань по договору №378-16 від 22.03.2016р. та у вказаний у договорі період з 01.04.2016р. по 31.03.2018р.

Оскільки позивачем відповідно до п. 5.1. договору про забезпечення виконання договору не надано доказів повного виконання договірних зобов`язань, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сплачений позивачем завдаток у розмірі 277 500,00 грн. згідно з нормами п. 5.2. договору не підлягає поверненню позивачеві.

Посилання позивача на те, що договір №378-16 від 22.03.2016р. відповідно до угоди №1410-16 від 31.08.2016р. було розірвано за згодою сторін, що є підтвердженням відсутності будь-яких заперечень щодо наданих виконавцем послуг за договором, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими, оскільки розірвання договору за згодою сторін не підтверджує факту належного виконання виконавцем умов договору про надання послуг, а лише вказує на вільне волевиявлення та згоду сторін щодо необхідності дострокового розірвання такого договору.

Крім того, апеляційний господарський суд вказав на те, що в угоді №1410-16 від 31.08.2016р. сторонами також не було досягнуто домовленості щодо повернення грошових коштів (завдатку).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаною постановою, ТОВ "Імпел Гріффін Груп" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р. у справі №910/9054/18 та залишити рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2018р. в силі.

У скарзі позивач вказує на те, що додаткову угоду №1410-16 від 31.08.2016р. про розірвання договору про закупівлю послуг №378-16 від 22.03.2016р. підписано за згодою сторін, тобто сторони дійшли висновку про достатність вже наданих послуг за договором, та замовнику подальше надання послуг зі сторони виконавця не потрібне.

Тобто, уклавши додаткову угоду сторони використали погоджене ними право на дострокове розірвання договору за згодою обох сторін, яке не пов`язане з неналежним виконанням виконавцем зобов`язань за договором.

Крім того, договір про забезпечення виконання договору (завдаток) №344-16 (похідне зобов`язання) укладено 15.03.2016р., а договір про закупівлю послуг №344-16 - 22.03.2016р., тобто похідне зобов`язання виникло раніше ніж основне.

4. Позиції інших учасників справи

Відзив чи заперечення на касаційну скаргу відповідачем не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

08 лютого 2016 року між ПАТ "Київенерго" (сторона-1) та ТОВ "Імпел Гріффін Груп" (сторона-2) укладено договір №149-16 про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток), відповідно до якого сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти в розмірі 311 500,00 (лот 1 - 277 500,00 грн., лот 2 - 34 000,00 грн.), як завдаток про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (відповідно до документації конкурсних торгів від 04.01.2016р. по закупівлі код 81.21.1 - послуги щодо загального очищування будівель (лот 1: Послуги з прибирання службових та виробничих приміщень для підрозділів ПАТ "Київенерго", лот 2: Послуги щодо прибирання прилеглої території до будівель ПАТ "Київенерго").

Позивачем 15.02.2016р. перераховано відповідачеві 315 000,00 грн.

16 лютого 2016 року відбулося розкриття пропозицій конкурсних торгів, за результатами якого ТОВ "Імпел Гріффін Груп" визнано переможцем за лотом 1.

15 березня 2016 року між ПАТ "Київенерго" (сторона-1) та ТОВ "Імпел Гріффін Груп" (сторона-2) укладено договір про забезпечення виконання договору №344-16 (далі - договір №344-16), відповідно до якого сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти в розмірі 277 500,00 грн., як завдаток про забезпечення виконання договору про закупівлю послуг.

Суди зазначають, що завдаток, який сплачено за договором про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток) №149-16 від 08.02.2016р. у розмірі 277 500,00 грн. зараховано на виконання договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016р.

Відповідно до п. 5.1 договору №344-16, грошові кошти, перераховані стороною-2 в якості забезпечення виконання договору, повертаються їй за умови повного виконання зобов`язань стороною-2, вказаних в розділі 2 даного договору, в наступні терміни: замовник відповідно до ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель" повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після 2-х місячного терміну виконання стороною-2 договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ч. 1, 2 ст. 30, ч. 3 с. 31 Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.1.1 договору).

Згідно з п. 5.2 договору №344-16 сторони погодили, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель", забезпечення не повертається у випадку не виконання або неналежного виконання стороною-2 своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.3 договору №344-16 зазначено, що сторони керуючись принципом свободи договору, прийшли згоди, що у разі порушення стороною-1 умов договору, відповідальність сторони-1 обмежується виключно поверненням завдатку стороні-2.

22 березня 2016 року між ПАТ "Київенерго" (замовник) та ТОВ "Імпел Гріффін Груп" (виконавець) укладено договір про закупівлю послуг №378-16 (далі - договір № 378-16), згідно з яким виконавець зобов`язується у 2016 - 2018 роках надати замовникові 81.21.1 послуги щодо загального очищування будівель (лот1: Послуги з прибирання службових та виробничих приміщень для підрозділів ПАТ "Київенерго", вимоги до яких приведені в додатку 2 до цього договору та відповідно поадресної програми комплексу будівель та споруд, розшифрованого в додатку 2 до цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Відповідно до п. 5.1 вказаного договору строк (термін) надання послуг: з 01.04.2016р. по 31.03.2018р.

Договір набуває чинності з 01.04.2016р. і діє до 31.03.2018р. (п. 10.1 договір № 378-16).

Згідно з п. 10.2 договору № 378-16 дострокове розірвання договору може бути здійснене у таких випадках:

- за згодою обох сторін, оформленій письмово шляхом підписання угоди між сторонами про це або шляхом обміну листами (п. 10.2.6);

- з ініціативи замовника, оформленої письмово у вигляді повідомлення про розірвання договору, що має бути відправлено виконавцю не пізніше 15-ти календарних днів до моменту розірвання договору (ст. 525 ЦК України). Договір вважається розірваним з дати відправлення замовником на адресу виконавця повідомлення про розірвання договору (п. 10.2.7);

- в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством.

31 серпня 2016 року за згодою сторін ПАТ "Київенерго" (замовник) та ТОВ "Імпел Гріффін Груп" (виконавець) уклали додаткову угоду №1410-16 про розірвання договору про надання послуг з прибирання будинків (приміщень) ПАТ "Київенерго" (81.21.1 Послуги щодо загального очищення будівель) від 22.03.2016р. №378-16.

У пункті 2 вказаної угоди сторони визначили, що договір про закупівлю послуг №378-16 від 22.03.2016р. вважається розірваним з дати підписання цієї угоди.

Оскільки відповідач завдаток не повернув, вимоги позивача від 30.10.2017р. та від 20.12.2017р. залишив без задоволення, позивач звернувся з даним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У забезпечення договору про закупівлю послуг між сторонами укладено договір №344-16 від 15.03.2016р., відповідно до умов п. 1.1 якого сторона-2 перераховує стороні-1 грошові кошти в розмірі 277 500,00 грн. як завдаток про забезпечення виконання договору про закупівлю послуг, а сторона-1 зобов`язана у разі належного виконання стороною-2 зобов`язань, вказаних в розділі 2 договору, повернути стороні-2 грошові кошти, перераховані нею як завдаток про забезпечення виконання договору, в терміни, передбачені розділом 5 даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору №344-16, грошові кошти, перераховані стороною-2 в якості забезпечення виконання договору, повертаються їй за умови повного виконання зобов`язань стороною-2, вказаних в розділі 2 даного договору, в наступні терміни: замовник відповідно до ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель" повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після 2-х місячного терміну виконання стороною-2 договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених ч. 1, 2 ст. 30, ч. 3 с. 31 Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з дня настання зазначених обставин (п. 5.1.1 договору).

Пунктом 5.2 договору №344-16 сторони передбачили, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про здійснення державних закупівель" забезпечення не повертається у випадку не виконання або неналежного виконання стороною-2 своїх зобов`язань за договором.

Суди попередніх інстанцій вказують, що завдаток у розмірі 277 500,00 грн., сплачений за договором про забезпечення пропозиції конкурсних торгів (завдаток) №149-16 від 08.02.2016р. зараховано на виконання договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016р.

Згідно з платіжним дорученням №87379 від 15.02.2016р. ТОВ "Імпел Гріффін Груп" перерахувало грошові кошти в розмірі 315 000,000 грн., як завдаток для забезпечення пропозиції конкурсних торгів відповідно до договору про забезпечення пропозицій конкурсних торгів №149-16 від 08.02.2016р.

У пункті 5.1.1 договору №149-16 від 08.02.2016р. встановлено підстави повернення забезпечення договору та умови вказаного договору не передбачають, ні зміни призначення платежу, ні зарахування таких коштів на інші цілі.

Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вказаному платежу. Ствердження судів попередніх інстанцій про зарахування сторонами цього платежу на виконання договору №344-16 є суто декларативним та не підтверджено жодним доказом по справі.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що даний факт не заперечується відповідачем, однак, стверджуючи це, не посилається ні на пояснення відповідача, ні на надані відповідачем до справи документи. Верховний Суд зазначає, що, виходячи з положень ст. 75 ГПК України, такими, що не підлягають доказуванню, можуть бути визнані обставини, які визнаються учасниками справи. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Між тим, матеріали справи не містять в собі відображення правової позиції відповідача з визнання вказаної обставини.

Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено факту зарахування платежу, здійсненого позивачем платіжним дорученням №87379 за договором №149-16, в рахунок виконання зобов`язань позивача за договором №344-16.

Таким чином, як суд першої інстанції, задовольняючи позов про стягнення з відповідача суми 277 500,00 грн., так і апеляційний господарський суд, відмовляючи в позові, не встановили виконання позивачем п. 1.1. договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016р. щодо перерахування грошових коштів у розмірі 277 500,00 грн., як забезпечення виконання договору.

Враховуючи викладене, без дослідження обставин щодо перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 277 500,00 грн. на виконання договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016р., висновки судів попередніх інстанцій є передчасними.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Однак, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити виконання позивачем п. 1.1. договору про забезпечення виконання договору №344-16 від 15.03.2016р. щодо перерахування відповідачеві грошових коштів у розмірі 277 500,00 грн., і, в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти рішення.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню підлягає частково, а справа має бути направлена на нових розгляд, згідно зі ст. 129 ГПК України, розподіл судових витрат зі справи, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 31.10.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2019р. у справі №910/9054/18 скасувати.

Справу №910/9054/18 направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя Л. В. Стратієнко