розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019

(головуючий суддя Пушай В.І., судді Гребенюк Н.В., Стойка О.В.)

на рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018

(суддя Фурсова С.М.)

у справі №905/1308/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа"

про стягнення 50 748 229,53 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" (далі - ККП ДМР "Донецькміськтепломережа", відповідач) про стягнення боргу у загальній сумі 50 748 229,53 грн, у тому числі: пені у сумі 806 569,04 грн, 3 % річних у сумі 6 719 531,36 грн та інфляційних втрат у сумі 43 222 129,13 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №970/14-КП-7 від 21.01.2014 щодо своєчасної оплати фактично переданого газу січні-грудні 2014 року, у зв`язку з чим нарахована пеня, інфляційні та 3% річних.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 30.05.2015 у справі №905/2655/15 з відповідача на користь позивача стягнуто 76 334 546,76 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 970/14-КП-7 від 21.01.2014, 5 478 228,46 грн пені за період з 15.02.2014 по 06.02.2015, 2 107 258,65 грн 3 % річних за період з 15.02.2014 по 17.06.2015, 42 699 234,45 грн інфляційних втрат за період з березня 2014 року по травень 2015 року.

Зазначеним рішенням суду від 30.05.2015 встановлено, що 21.01.2014 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ККП Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа" укладено договір купівлі-продажу природного газу №970/14-КП-7, відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Згідно з п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу.

У п. 7.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно з п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів за умови їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2014 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

2.2. Господарським судом Донецької області та Донецьким апеляційним господарським судом у справі №905/2655/15 встановлено, що на виконання умов договору постачальник передав, а покупець прийняв імпортований природний газ за актами приймання-передачі у загальний період з 31.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 76 334 546,76 грн. Проте відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав, доказів сплати заборгованості у добровільному порядку до матеріалів справи №905/2655/15 не надав, тому з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість у сумі 76 334 546,76 грн.

Факт порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №970/14-КП-7 від 21.01.2014 є доведеним, та враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, не підлягає доказуванню під час розгляду справи №905/1308/18.

2.3. У зв`язку з простроченням відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого від позивача природного газу, рішенням господарського суду Донецької області від 30.05.2015 у справі №905/2655/15 на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України з відповідача на користь позивача стягнуто 3% річних у розмірі 2 107 258,65 грн за період з 15.02.2014 по 17.06.2015 та інфляційні втрати у розмірі 42 699 234,45 грн за період з березня 2014 року по травень 2015 року.

2.4. Спір у цій справі стосується стягнення з відповідача пені за період з 18.06.2015 по 14.07.2015 у сумі 806 569,04 грн, 3 % річних за період з 18.06.2015 по 23.05.2018 у сумі 6 719 531,36 грн та інфляційних втрат за період з червня 2015 року по квітень 2018 року у сумі 43 222 129,13 грн.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6 719 531,36 грн - 3 % річних, 43 222 129,13 грн інфляційних втрат, а також 606 898,45 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 806 569,04 грн пені відмовлено.

3.1.1. У частині задоволення позову рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог, а в частині відмови у позовних вимогах - неправомірністю нарахування пені у період дії мораторію на нарахування та стягнення пені, інших штрафних санкцій, встановленого приписами ч.2 ст. 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси" (далі - Закон).

3.2. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у стягненні з відповідача 806 569,04 грн пені, ухваливши нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. Рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат сторонами не оскаржувалось та не переглядалось.

3.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 залишено без змін.

3.3.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з окремих видів енергетичних ресурсів або інших ресурсів за приписами ст. 714 ЦК України.

Врахувавши приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією у розумінні статті 2 Закону.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував позицію Верховного Суду, відображену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі № 913/66/18, в якій досліджувалося питання чи є ПАТ "НАК "Нафтогаз України" енергопостачальною компанією, а природний газ одним із видів енергетичних ресурсів в контексті застосування зазначеного мораторію на нарахування пені у тотожних правовідносинах.

3.3.2. За висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції правомірно встановив, що відповідач є виробником/виконавцем житлово-комунальних послуг та здійснює свою господарську діяльність у м. Донецьк, яке входить до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р (1275-2015-р) .

Отже, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суд вказав на правомірність висновку місцевого суду про поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 806 569,04 грн, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 806 569,04 грн пені, у стягненні яких було відмовлено.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами ч.2 ст.2 Закону, п.27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" та ст. 1 Закону України "Про електроенергетику".

ПАТ "НАК Нафтогаз України" стверджує, що суди попередніх інстанцій неправомірно застосували норми Закону, оскільки позивач не був та не є енергопостачальною компанією, з огляду на що норми вказаного Закону не можуть бути застосовані до нього.

Поняття енергопостачальне підприємство визначено параграфом 3 Господарського кодексу України (436-15) , зокрема у статті 275. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не відноситься до суб`єктів, зазначених у цій нормі.

Позивач стверджує, що він є суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами і дія Закону на нього не поширюється. При цьому скаржник стверджує, що аналогічна правова позиція наведена Верховним Судом у постанові від 16.0.2018 у справі №913/65/18.

4.2. Відзивів на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надійшло.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення та постанова судів попередніх інстанцій в частині відмови ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у стягненні з ККП ДМР "Донецькміськтепломережа" 806 569,04 грн пені за неналежне виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №970/14-КП-7 від 21.01.2014 за період з 18.06.2015 по 14.07.2015.

5.2.2. Статтею 1 Закону визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

5.2.3. Згідно зі статтею 2 Закону встановлено мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

5.2.4. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (747-98-п) "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пункті 5 статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 (747-98-п) (у редакції, яка діяла на момент прийняття Закону), встановлено, що метою діяльності Компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку.

Пунктом 6 статуту Компанії (в зазначеній редакції) визначено, що предметом діяльності Компанії є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

За приписами п.2 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн куб. м та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Відповідно до пункту 1.5 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт - різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання. Отже, це один із видів енергетичних ресурсів.

Враховуючи те, що природний газ є енергетичним ресурсом, а гарантованим постачальником цього ресурсу є підприємство позивача, що підтверджується матеріалами справи, то позивач є постачальником енергоресурсу.

Отже, у розумінні ст.2 Закону ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є енергопостачальною компанією.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

У цій справі колегія суддів не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду.

5.2.5. Доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ст.2 Закону, п.27 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", ст. 1 Закону України "Про електроенергетику" та ст. 275 Господарського кодексу України Суд відхиляє як помилкові, зазначаючи таке.

Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, які пов`язані з поставкою природного газу, а ст.2 Закону як спеціальна норма стосовно встановленого мораторію містить в собі автономну категорію "енергопостачальна компанія" по відношенню до загальної ст. 275 Господарського кодексу України.

Так, віднесення суб`єкта до "енергопостачальної компанії" у розумінні ст.2 Закону для цілей визначення можливості застосування мораторію обумовлено виключно ознаками, наведеними у цій статті, та не залежить від необхідної відповідності такого визначення "енергопостачальника", наведеного у ст. 275 Господарського кодексу України. Такими спеціальними нормативними ознаками енергопостачальної компанії, визначеними у ст.2 Закону, є: - здійснення поставок енергоресурсів; - споживання цих енергоресурсів виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг; - надання виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, обумовлених споживанням енергоресурсів, цих послуг в районі проведення антитерористичної операції.

Таким чином, наведене тлумачення змісту ст.2 Закону є таким, що відповідає меті її запровадження.

5.2.6. Заперечення позивача щодо застосування приписів ст. 714 Цивільного кодексу України в силу загального характеру по відношенню до ст. 275 Господарського кодексу України судом також відхиляються, оскільки їх предмети регулювання щодо категорії "енергоресурси" взагалі не перетинаються зі ст. 275 Господарського кодексу України, яка передбачає поставку енергії, а не енергоресурсів, і підстав для ототожнення зазначених понять позивачем не наведено.

5.2.7. Таким чином, встановивши, що позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поширення на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, мораторію, встановленого частиною другою статті 2 Закону.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення з відповідача пені за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, ухвалені у справі, в частині відмови позивачу у стягненні з відповідача пені, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно кваліфікували спірні правовідносини, що склалися, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушення судами норм процесуального права не встановлено.

6.3. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а рішення та постанови судів - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2019 та рішення Господарського суду Донецької області від 03.09.2018 у справі №905/1308/18 залишити без змін.