1. Фізична особа-підприємець Преподобний Валерій Сергійович звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Фонду комунального майна міста Нетішин та Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" про заборону відповідачам та будь-яким іншим особам чинити перешкоди позивачу у користуванні нежитловим приміщенням площею 290 кв.м., що розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: проспект Незалежності, 22, м. Нетішин, Хмельницька обл. та визнання укладеною між Фондом комунального майна міста Нетішин Комунальним підприємством Нетішинської міської ради "Торговий центр" та Фізичною особою-підприємцем Преподобним В.С. додаткову угоду № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 16.07.2004.

2. 14.08.2018 Нетішинська міська рада звернулась до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр", Фонду комунального майна міста Нетішин та Фізичної особи-підприємця Преподобного В.С. про визнання недійсним з моменту вчинення договору № 118 оренди нежитлового приміщення від 16.07.2004.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2018 у справі № 924/573/18, відмовлено у задоволені первісного та зустрічного позовних вимог.

4. Рішення суду (в частині первісного позову) мотивоване відсутністю документального підтвердження укладення договору № 118 від 16.07.2004, а відтак позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди до неіснуючого договору є необґрунтована й задоволенню не підлягає. Поряд з цим, суд першої інстанції дійшов висновку, що не може бути задоволена й позовна вимога про зобов`язання заборонити чинити перешкоди у користуванні майном, оскільки станом на час вирішення спору у позивача відсутні підстави користуватись спірним майном.

Щодо позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що для фіктивного правочину характерно не заперечення існування останнього сторонами, а встановлення того, що він укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, натомість факт наявності договору № 118 не знайшов свого документального підтвердження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 924/573/18, вищезазначене судове рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

6. Апеляційний суд, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції вказав на те, що наявність тексту договору за відсутності доказів його виконання, а також за умови укладення пізніше іншого договору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не може підтверджувати наявність, як самого договору № 118 від 16.07.2004, так і договірних відносин на його основі. При цьому, наявні у справі платіжні доручення, квитанції та виписка з рахунків не є доказами оплати оренди за договором № 118 від 16.07.2004, оскільки не містять жодної ідентифікуючої вказівки про те, що вони оформлені на виконання цього договору.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання заборонити чинити перешкоди у користуванні майном, апеляційною інстанцією зазначено, що станом на час вирішення спору, у позивача відсутні підстави користуватись спірним майном, а тому підстави для задоволення вказаної вимоги відсутні.

7. Під час розгляду справи, господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено:

7.1. 16.07.2004 конкурсною комісією на право укладення договорів оренди нежитлових приміщень, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста за наслідками розгляду звернення Фізичної особи-підприємця Преподобного В.С. про надання в оренду приміщення площею 200 м. кв. в КП "Торговий центр" (магазин "Ветеран"), прийнято рішення (оформлене протоколом № 1), яким вирішено надати право укладення договору оренди нежитлового приміщення - бувшого магазину " Ветеран ", який розташований на пр.. Незалежності, 22 суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі Преподобному Валерію Сергійовичу .

7.2. Відповідно до наданої позивачем копії договору № 118 від 16.07.2004 орендодавець (КП "Торговий центр") надає, а орендар (ФОП Преподобний В.С.) приймає в оренду нежитлове приміщення за адресою: м. Нетішин, пр.-т Незалежності, 22, площею 290 м. кв. з метою використання його під продовольчий магазин.

7.3. Нетішинська міська рада своїми рішеннями неодноразово затверджувала типовий договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Нетішина у новій редакції.

7.4. 04.06.2018 Фізична особа-підприємець Преподобний В.С. звертався до КП "Торговий центр" та Фонду комунального майна м. Нетішин з заявою про укладення додаткової угоди № 1 до договору оренди № 118 від 16.07.2004 щодо заміни орендодавця та викладення договору оренди у новій редакції згідно типової форми.

7.5. Фонд комунального майна м. Нетішина надав відповідь (лист № 01-29/307 від 08.06.2018) про незаконність укладання додаткової угоди № 1 до вищезазначеного договору та вказав, що останній не можна вважати укладеним через недотримання законодавчо визначеної процедури (відсутність дозволу щодо укладення договору органом, уповноваженим управляти майном комунальної власності).

7.6. Аналогічна відповідь надійшла від КП "Торговий центр" (лист № 180 від 12.06.2018).

7.7. Згідно довідки Фонду комунального майна м. Нетішина № 01-34/03 від 11.07.2018, останнім ведуться журнали реєстрації договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до комунальної власності, площею, яка не перевищує 200 м. кв., та площею, яка перевищує 200 м. кв. Журнали прошиті, скраплені печаткою Фонду, сторінки пронумеровані. Інформація про реєстрацію договору оренди нежитлового приміщення № 118 від 16.07.2004 у вищевказаних журналах відсутня. Органом, уповноваженим управляти майном, що перебуває у комунальній власності міста Нетішина, дозвіл на укладення договору оренди № 118 від 16.07.2004 не надавався.

7.8. КП Нетішинської міської ради "Торговий центр" заперечується факт укладання договору оренди № 118 від 16.07.2004, при цьому вказує про наявність іншого договору оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004, з таким же предметом щодо того ж об`єкту (приміщення площею 290 м. кв. по вул. Незалежності, 22 у м. Нетішин), укладений між тими ж сторонами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 30.10.2018 та постановою апеляційного господарського суду від 23.01.2019, Фізична особа-підприємець Преподобний Валерій Сергійович звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, з вимогою скасувати оскаржені судові акти в частині відмови у задоволенні його позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/573/18 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.03.2019.

10. Ухвалою від 14.03.2019 Верховний Суд задовольнив клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк; відкрив касаційне провадження у справі № 924/573/18 за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича на рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019; призначив розгляд справи на 14.05.2019.

11. 19.04.2019 та 22.04.2019 до Верховного Суду від Фонду комунального майна м. Нетішина та Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" надійшли Відзиви на касаційну скаргу, з запереченнями проти вимог та доводів скаржника.

12. У зв`язку з відпусткою судді Пєскова В.Г. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 924/573/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жуков С.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2019 прийнято справу № 924/573/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 14.03.2019 дату - 14.05.2019.

14. В засідання суду касаційної інстанції з`явились представники Фізичної особи-підприємця Преподобного В.С., Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" та Нетішинської міської ради, які надали пояснення у справі.

15. Фонд комунального майна м. Нетішина явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про час та дату судового засідання сповіщений належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників Фонду.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича)

16. Скаржник доводить, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам процесуального права, оскільки обставини, що мають значення для справи не доведені належними та допустимими доказами.

17. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надана мотивована оцінка аргументам та доказам позивача, окремі докази відхиленні без належного обґрунтування, норми матеріального права, на які посилався позивач, безпідставно не застосовані судами.

18. Скаржник наполягає, що його позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Доводи відповідачів

(Фонду комунального майна міста Нетішина та Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр")

19. Відповідачі у Відзивах на касаційну скаргу заперечують проти її задоволення, просять судові рішення залишити без змін, наголошуючи на правильному застосуванні судами норм матеріального та процесуального права.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

21. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

У частині 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

За змістом ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції) цей Закон регулює, зокрема, організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції) об`єктами оренди за цим Законом, з поміж іншого, є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно із ч. 3 ст. 5 цього Закону, орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п.п. 2.2.9, 2.2.15, 2.2.17 Положення про Фонд комунального майна міста Нетішина, затвердженого рішенням Нетішинської міської ради від 23.12.2016 № 22/1130 "Про Положення про Фонд комунального майна міста Нетішина", Фонд виступає відповідно до закону орендодавцем цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів, нерухомого та іншого комунального майна. Надає дозволи комунальним підприємствам, установам та організаціям на передачу ними в оренду майна, погоджує укладені ними договори оренди, розрахунки орендної плати. Веде реєстр договорів оренди комунального майна.

Приписами ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у відповідній редакції) визначено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст. 5 цього Закону.

Органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п`ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Частиною третьою цієї статті передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Разом з цим докази, які подаються до господарського суду, підлягають оцінці відповідно до ст. 86 ГПК України, за якою суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судами в межах повноважень, наданих їм процесуальним законодавством, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували надання дозволу на укладення договору № 118 від 16.07.2004. При цьому, суди вказали, що рішенням конкурсної комісії від 16.07.2004 (оформлене протоколом № 1) надано Преподобному В.С. право укладення договору оренди нежитлового приміщення по пр . Незалежності, 22, а не право на укладення саме договору від 16.07.2004 № 118.

Крім того, судами з`ясовано, що між Комунальним підприємством "Торговий центр" та ФОП Преподобним В.С. був укладений договір оренди № 01.11.04-002 від 01.11.2004, предметом якого є оренда приміщення, площею 290 м. кв. у м. Нетішин, вул. Незалежності, 22. При цьому, наявність згоди на укладення цього договору підтверджується судовими рішеннями у справах № 924/206/13-г, № 13/5025/891/12, № 924/902/13, де визнання факту наявності такого договору опосередковано передбачає і дотримання процедури його укладення (надання згоди).

Також судами враховано, що у справі № 924/206/13-г, судом досліджено обставини того, на яких підставах ФОП Преподобний В.С. перебував у приміщенні. Так, зокрема, встановлено, що договір № 01.11.04-002 припинений з 01.03.2012. Задовольняючи позов про виселення суд встановив відсутність правових підстав зайняття ФОП Преподобним В.С. приміщення по просп.( вул.) Незалежності, 22 м. Нетішин. Тобто рішенням суду встановлено, що орендні правовідносини між ФОП Преподобним В.С. та орендодавцем були оформлені лише договором № 01.11.04 - 002. Його припинення стало підставою для виселення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій також встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного виконання договору № 118 від 16.07.2004.

Зважаючи на викладене, слід погодитись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, що наявність тексту договору за відсутності доказів його виконання, а також за умови укладення пізніше іншого договору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав не може підтверджувати наявність, як самого договору № 118 від 16.07.2004, так і договірних відносин на його основі.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеною додаткової угоди до вищезгаданого договору.

Крім того, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про зобов`язання заборонити чинити перешкоди у користуванні майном, оскільки судами встановлений факт відсутності підстав користування спірним майном ФОП Преподобним В.С., станом на час вирішення спору.

Щодо суті касаційної скарги

Доводи скаржника, які викладені у касаційній скарзі, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

При цьому, з огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

22. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича та необхідність залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2018 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 924/573/18 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

23. Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржених судових актів, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Преподобного Валерія Сергійовича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.10.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 у справі № 924/573/18 залишити без змін.

Головуючий		В.Я. Погребняк
Судді		С.В. Жуков
		Л.Й.Катеринчук