у січні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Господарського суду Дніпропетровської області позов про стягнення солідарно з ПАТ "Акцент-Банк" та ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 441 540,86 грн, з яких 147 287,67 грн 6% річних та 294 253,19 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачами зобов'язань щодо сплати боргу за простим векселем № 7033646200564 від 04 травня 2000 року.

Господарський суд Дніпропетровської області, керуючись приписами ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, передав справу № 904/65/18 за виключною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення шести відсотків відповідно до п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону у сумі 147 287,67 грн оскільки позивач не довів факту пред'явлення оригіналу векселя №7033646200564 відповідачу-2, не вчинив протест векселя, чим позбавив відповідача можливості пересвідчитися у тому, що позивач є законним векселедержателем оригіналу векселя. У стягненні 294253,19 грн інфляційних втрат, місцевий суд відмовив, пославшись на те, що спірні правовідносин щодо стягнення заборгованості за векселем врегульовані правовими нормами, якими не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання зобов'язання за векселем.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказані судові рішення.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема, ст. ст. 196, 526, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі і норм процесуального права - ст. ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх обставин справи. Зазначає, що листом від 09.04.2015 звернувся до відповідача-2 про оплату до 12-00 17.04.2015 восьми векселів на загальну суму 8 000 000 грн, зокрема, спірного векселю №7033646200564 на суму 1 000 000,00 грн.

Вважає, що 6 % повинні нараховуватись з 18.04.2015 - з наступного дня, після кінцевої дати запропонованої ним для оплати векселів у листі від 09.04.2015. Вважає, що зобов'язання за векселем № 7033646200564 є грошовими, а тому на вимогу кредитора застосування ст. 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин є обов'язковим та законним в Україні, що також не взято до уваги місцевим господарським судом.

ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що спірні правовідносини сторін врегульовані вексельним законодавством, яке не передбачає стягнення інфляційних втрат, відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України. Вказує, що позивач не пред'явив йому оригіналу векселя з дотриманням вимог ст. 33, 34 Уніфікованого закону, а надіслав копію векселя поштою, як додаток до листа від 09 квітня 2015 року. Вважає, що оскільки не було належного пред'явлення позивачем оригіналу простого векселя до оплати, обов'язок ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" щодо здійснення платежу за цим векселем виник після прийняття Господарським судом Дніпропетровської області рішення від 15 березня 2018 року у справі № 904/9108/15 про стягнення 995 000,00 грн за таким векселем.

АТ "Акцент Банк" подало до суду відзив на касаційну скаргу, в яких просить відмовити в задоволенні касаційної скарги. Вважає, що судами постановлені рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановленого господарськими судами, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є держателем простого векселя № 7033646200564 виданого 04.05.2000 ВАТ "Прикарпаттяобленерго", за яким останній зобов'язався сплатити "Українському кредитному банку" за пред'явленням 1 000 000,00 грн, але не пізніше 01.01.2015.

На звороті вказаного простого векселя міститься проставлений "Українським кредитним банком" бланковий індосамент на пред'явника із застереженням "без обороту на мене". Вказаний індосамент підписаний головою правління та головним бухгалтером "Українського кредитного банку", скріплений печаткою банку.

Судами встановлено, що ПАТ "Акцент-Банк" є правонаступником Українського кредитного банку.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як держатель простого векселя № 7033646200564 від 04.05.2000, листом від 9 квітня 2015 року №26-2586/1.2-15 звернулось до ПАТ "Прикарпаттяобленерго" з пропозицією оплатити до 12-00 17 квітня 2015 року вісім векселів, у тому числі й вексель №7033646200564 на суму 1 000000,00 грн.

До листа ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було додано копії восьми векселів на 8 аркушах.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2018 у справі № 904/9108/15 позов задоволено частково з врахуванням сплати ПАТ "Прикарпаттяобленерго" 5 000,00 грн. Стягнуто з ПАТ "Прикарпаттяобленерго" на користь ПАТ "Національної акціонерної компанія "Нафтогаз України" 995 000,00 грн за простим векселем № 7033646200564. У позові до ПАТ "Акцент-Банк" відмовлено. Повний текст рішення складено 26 березня 2018 року.

13.04.2018 відповідач-2 сплатив ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 995 000,00 грн за простим векселем №7033646200564 від 04.05.2000, що підтверджено платіжним дорученням № 10410 від 13 квітня 2018 року.

Позивач, посилаючись на несвоєчасну оплату відповідачем-2 заборгованості за простим векселем № 7033646200564 від 04.05.2000, звернувся до суду у цій справі про стягнення 147 287,67 грн 6% річних та 294 253,19 грн інфляційних втрат нарахованих за період з 18.04.2015 до 30.09.2018.

Відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України від 05.04.2001 року №2374-ІІІ "Про обіг векселів в Україні" (2374-14) , від 23.02.2006 року №3480-І\/ "Про цінні папери та фондовий ринок", від 06.07.1999 № 826-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 №827-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської Конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", від 06.07.1999 № 828-ХІ\/ "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення, які стосуються переказного векселя, який підлягає оплаті за адресою третьої особи або у місцевості, іншій, ніж місце проживання трасата (статті 4 і 27); застереження про відсотки (стаття 5); розбіжності щодо суми, яка підлягає оплаті (стаття 6); наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7; наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8); і положення, які стосуються бланкового переказного векселя (стаття 10).

До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем (статті 30 - 32); у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Уніфікованого закону, власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.

Частиною 1 статті 11, статтею 13 Уніфікованого закону встановлено, що будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом.

Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Статтею 15 Уніфікованого закону передбачено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

Господарськими судами правильно зазначено, що позивач є законним векселедержателем, а ПАТ "Акцент Банк", на підставі включення до індосаменту застереження "без обороту на мене", є звільненим від відповідальності за платіж за векселем і відповідає лише за дійсність переданої за векселем вимоги, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог відносно ПАТ "Акцент Банк".

Верховний Суд вважає, що, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" 294 253,19 грн інфляційних втрат з огляду на таке.

Сплата інфляційних втрат врегульована статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 48 Уніфікованого закону визначає, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Такий перелік є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, то ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягає застосуванню до таких спірних правовідносин.

Щодо незгоди скаржника в частині відмови у стягненні 6 % необхідно зазначити, що ним було заявлено до стягнення 6 відсотків у сумі 147 287,67 грн, нарахованих за період з 18.04.2015 по 30.09.2017, на підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону.

Пунктом 2 абзацу 1 статті 48 Уніфікованого закону передбачено, що держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу, у тому числі, відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу.

За умовами п. 5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" відсотки, про які йдеться у пункті 2 статті 48 і пункті 2 статті 49 Уніфікованого закону, на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються, виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову, відповідно.

З аналізу наведених правових норм випливає, що нарахування відсотків на підставі п. 2 абзацу 1 ст. 48 Уніфікованого закону здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.

Початок строку нарахування спірних відсотків пов'язується з днем настання строку платежу. Відповідно до ст. 34 Уніфікованого закону, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні, тобто в день його належного пред'явлення до платежу. Норми ст. 34 Уніфікованого закону застосовуються також і до простих векселів.

Необхідно зазначити, що Уніфікований закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред'явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику.

Проте, відповідно до ст. ст. 2, 76 Уніфікованого закону вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

За вимогами ст. 4 Уніфікованого закону переказний вексель може підлягати оплаті за місцем проживання третьої особи або в тій самій місцевості, де знаходиться місце проживання трасата, або в будь-якій іншій місцевості. До простого векселя також застосовуються такі положення.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином.

Як встановлено господарськими судами, початок періоду нарахування 6% позивачем було визначено 18.04.2015 з врахуванням його листа від 9 квітня 2015 року №26-2586/1.2-15 з пропозицією оплатити до 12-00 17 квітня 2015 року вісім векселів, у тому числі й вексель №7033646200564 на суму 1 000 000,00 грн. Направлення вказаного листа на адресу відповідача (м. Івано-Франківськ, вул. Індустріальна, 34) підтверджується, долученими до матеріалів справи, фіскальним чеком підприємства зв'язку від 10.04.2015 та описом вкладення у цінний лист з відміткою підприємства зв'язку.

Лист №26-2586/1.2-15, на який посилається скаржник був направлений поштою, до нього були додана копія векселю, а не оригінал.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що спірний вексель у встановленому законодавством порядку не пред'являвся до оплати. При цьому інших доказів, які б засвідчили про пред'явлення оригіналу векселя до оплати у встановленому векселем місці та у визначений строк, вчинення протесту векселя нотаріусом, доказів про пред'явлення для огляду голові правління або іншим повноваженим представникам відповідача оригіналу векселя, до суду не надано.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази настання строку платежу, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 6% в розмірі 147 287, 67 грн нарахованих за період з 18.04.2015 по 30.09.2017.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.05.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.01.2019 у справі за № 904/65/18 - без змін.