1. 14.02.2019 Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (далі - АТ Житомиробленерго", відповідач) звернулося безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 (в частині розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу) у справі №906/733/18 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №906/733/18 було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Жуков С.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2019.

3. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2019 відкрито касаційне провадження у справі №906/733/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Житомиробленерго" та ухвалено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та ухвали Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 в частині розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №906/733/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

4. Відзиву на касаційну скаргу АТ "Житомиробленерго" на надходило.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Провадження в суді першої інстанції

5. 28.08.2018 фізична особа-підприємець Кокшин Василь Петрович (далі - ФОП Кокшин В.П., позивач) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до АТ "Житомиробленерго" в особі Радомишльського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Житомиробленерго" про визнання дій виконуючого обов`язки начальника Радомишльського району електричних мереж ПАТ "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" у вигляді підозри у втручання у роботу приладу обліку і вимоги відповідача про перевірку лічильника ФОП Кокшиним В.П. та його заміну безпідставними та протиправними; про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди в розмірі 600 000 грн. та моральної шкоди в розмірі 1000 грн., заподіяної внаслідок тимчасового припинення відповідачем постачання електроенергії.

6. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.09.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.10.2018, яке ухвалою суду від 04.10.2018 було відкладено на 30.10.2018; в судовому засіданні 30.10.2018 оголошено перерву до 29.11.2018; 29.11.2018 судове засідання не відбулося та ухвалою суду від 04.12.2018 підтовче засідання було призначено на 10.12.2018.

7. 03.12.2018 до суду надійшла заява АТ "Житомиробленерго" №08/20410 від 27.11.2018 про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу з додатками.

8. 07.12.2018 (до початку розгляду справи по суті) до суду першої інстанції надійшли заява позивача від 29.11.2018 про залишення позову без розгляду та повернення документів та заява від 29.11.2018 про повернення судового збору, сплаченого при зверненні з даним позовом до суду.

9. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 заяву ФОП Кокшина В.П. від 29.11.2018 про залишення позовної заяви без розгляду задоволено; залишено позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України; відмовлено у задоволенні заяви про повернення судового збору та відмовлено у стягненні судових витрат на правничу допомогу.

10. 26.12.2018 АТ "Житомиробленерго" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції від 10.12.2018 в частині відмови відповідачу у стягненні судових витрат та просило стягнути з позивача в повному обсязі понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір за подання апеляційної скарги.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийнята ним постанова

11. Постановою Північно-західного апеляційного суду від 31.01.2019 скаргу АТ "Житомиробленерго" в особі Радомишльського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Житомиробленерго" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 залишено без змін.

12. Апеляційний суд виходив з того, що АТ "Житомиробленерго" не обґрунтувало заявлену ним суму витрат в розмірі 10 000 грн., понесених на правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018; відповідачем не надано будь-яких доказів сплати зазначеної суми адвокату та не доведено понесення зазначених витрат в межах розгляду даної справи.

13. Апеляційним судом встановлено, що відповідачем подано заяву про компенсацію позивачем понесених ним судових витрат на правничу допомогу з посиланням на вимоги статті 129 ГПК України; на підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір №3 від 16.01.2018 про надання правничої допомоги, укладений між адвокатом, Приведьоном Віталієм Миколайовичем та Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (клієнт) та детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт); згідно з пунктом 1.1 договору, предметом даного договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правничої допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів; сума гонорару 10 000 грн. була погоджена відповідачем у додатковій угоді №29 від 14.09.2018 та підлягає сплаті після набрання законної сили рішення суду на користь клієнта.

14. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до пунктів 1.1 та 4.1 договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018 та додаткової угоди №29 від 14.09.2018 адвокатом надані товариству послуги по підготовці документів, консультування клієнта, прийняття участі в судових засіданнях у справі №906/733/18 за позовом ФОП Кокшина В.П.

15. Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України. розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

16. Апеляційним судом зазначено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача, обґрунтувавши та надавши докази наявності витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

17. Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

18. Досліджуючи матеріали справи, суд апеляційної інстанції встановив, що в матеріалах справи відсутні докази (платіжне доручення) на підтвердження сплати відповідачем адвокату заявленої до стягнення суми гонорару в розмірі 10 000 грн.

19. Апеляційний суд врахував той факт, що адвокат є працівником АТ "Житомиробленерго" та перебуває з товариством в трудових правовідносинах, що не заперечено представником відповідача в судовому засіданні. Введення до штатного розпису посади "адвокат" можливе лише в адвокатському бюро та адвокатському об`єднанні або у адвоката, як визначених законом формах здійснення адвокатської діяльності, а здійснення адвокатом адвокатської діяльності в межах виконання ним трудових обов`язків в установі чи іншому суб`єкті (окрім визначених законом форм здійснення адвокатської діяльності) суперечить чинному законодавству та принципам здійснення адвокатської діяльності. Отже, фізична особа, яка провадить незалежну адвокатську діяльність, може бути найманим працівником в юридичної особи та/або фізичної особи-підприємця на посаді, яка не передбачає здійснення адвокатської діяльності та надання адвокатських послуг.

20. З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на правничу допомогу, оскільки умовами додаткової угоди №29 від 14.09.2018 до договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018, сторони погодили, що даний гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду на користь товариства. Тобто за спільним волевиявленням сторони обумовили обов`язок сплати гонорару таким юридичним фактом, як набрання законної сили рішенням суду на користь клієнта, що поставило саму виплату в залежність від зазначеної умови, яка може настати або не настати.

21. Отже, фактична реалізація сторонами умов додаткової угоди можлива лише при ухваленні рішення суду, яким задоволено вимоги тієї чи іншої сторони, що є можливим лише при розгляді справи по суті або у підготовчому засіданні, за умови визнання позову відповідачем. Натомість, такого рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, а залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, яке до того ж допускається виключно на стадії підготовчого провадження, не може ототожнюватися з рішенням суду на користь клієнта.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач у справі)

22. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій порушено приписи статей 123, 126, 129 ГПК України, зокрема, щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу за результатами розгляду справи.

22.1. Скаржник наполягав на тому, що частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), а згідно із статтею 126 ГПК України, суд може лише за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Оскільки клопотання про зменшення розміру витрат позивачем не заявлялось та доказів неспіврозмірності чи завищення розміру витрат на послуги адвоката позивачем не надавалось, а ухвала суду першої інстанції від 10.12.2018 про залишення позову без розгляду за своєю природою є судовим рішенням, позивач має сплатити в повному обсязі відповідачу понесені судові витрати на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018.

22.2. Скаржник стверджував, що укладення юридичною особою договору про правову допомогу зі своїм штатним працівником, який одночасно є адвокатом, не суперечить чинному законодавству України і є можливим виключно з дотриманням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) .

Доводи інших учасників справи

23. Відзиву на касаційну скаргу відповідача позивач не надав.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

24. Цивільний кодекс України (435-15)

Частина 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 12 - особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Частина 1 статті 14 - цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 204 - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 статті 237 - представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частина 3 статті 237 - представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 626 - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

25. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17)

Пункт 4 частини 1 статті 1 - договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частини 1, 4 статті 26 - адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Частини 1, 3, 5 статті 27 - договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України (254к/96-ВР) та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Частини 1, 2 статті 30 - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

26. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Частини 1, 2 статті 16 - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частина 3 статті 56 - юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частини 1, 3 статті 123 - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 цієї статті).

Частина 2 статті 126 - за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частина 3 статті 126 - для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 4 статті 129 - інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частина 5 статті 129 - під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частина 8 статті 129 - розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина 1 статті 236 - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Частина 5 статті 236 - обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу відповідача щодо доводів про порушення апеляційним та місцевим судами приписів статей 123, 126, 129, 185 ГПК України та статей 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну та неправильну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Касаційний перегляд здійснюється в межах доводів касаційної скарги.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

28. Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ФОП Кокшин В.П. звернувся до місцевого господарського суду з позовом до АТ "Житомиробленерго" в особі Радомишльського району електричних мереж Публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Житомиробленерго" про визнання дій відповідача безпідставними та протиправними та стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди. Однак, до початку розгляду справи по суті позивач подав до суду заяву від 29.11.2018 про залишення позову без розгляду, яка була розглянута в судовому засіданні 10.12.2018 та ухвалою суду від 10.12.2018 зазначена заява позивача була задоволена та залишено позовну заяву без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України.

29. Поряд з цим, в судовому засіданні 10.12.2018 розглядалась заява відповідача від 27.11.2018 про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якій відповідач зазначив про те, що відповідно до п.1.1 та 4.1 договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018 та додаткової угоди №29 від 14.09.2018 адвокатом були надані товариству послуги по підготовці документів, консультування клієнта, прийняття участі в судових засіданнях у справі №906/733/18 за позовом ФОП Кокшина В.П., відтак, на підставі приписів частини 8 статті 129 ГПК України, сума гонорару, погоджена в додатковій угоді №29 від 14.09.2018 в розмірі 10 000 грн., має бути сплачена позивачем у зв`язку з розглядом справи; при цьому, відповідач додав до заяви детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт).

30. Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

31. За змістом статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 2 статті 126 ГПК України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл зазначеної категорії судових витрат є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення відповідачем таких витрат.

32. АТ "Житомиробленерго" на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції надано копії: договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018, додаткової угоди №29 від 14.09.2018 та оригінал детального опису та розрахунку наданих послуг (робіт) згідно з договором на загальну суму 10 000 грн., підписаний та скріплений печатками сторін зазначеного договору.

33. За змістом статей 1, 26, 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що адвокатська діяльність, як незалежна професійна діяльність адвоката здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який укладається в письмовій формі з урахуванням загальних вимог договірного права.

34. Суди встановили обставини укладення між адвокатом, Приведьоном Віталієм Миколайовичем та Приватним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (клієнт), договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018 та додаткової угоди №29 від 14.09.2018, на підставі якої гонорар в розмірі 10 000 грн. підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду на користь клієнта (товариства).

35. Верховний Суд зазначає, що в силу приписів статей 626, 627 ЦК України, договір про надання правової допомоги, як різновид цивільно-правового договору, укладається між клієнтом та адвокатом (адвокатським об`єднанням, адвокатським бюро) на основі вільного волевиявлення сторін на погодження його умов, що становлять зміст договору; сторони договору про надання правової допомоги керуються принципом свободи договору при його укладенні з урахуванням вимог частини 5 статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо несуперечності змісту такого договору Конституції України (254к/96-ВР) та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

36. Отже, надаючи оцінку договору про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018 та умовам додаткової угоди №29 від 14.09.2018 до цього договору як доказам у справі, місцевий суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що за спільним волевиявленням, сторони обумовили обов`язок сплати гонорару таким юридичним фактом як набрання законної сили рішенням суду на користь клієнта, що узгоджується з принципом свободи договору відповідно до статті 627 ЦК України.

37. Так, за спільним волевиявленням, сторони обумовили обов`язок сплати гонорару таким юридичним фактом як набрання законної сили рішенням суду на користь клієнта, а фактична реалізація сторонами зазначеної умови додаткової угоди можлива лише при ухваленні рішення суду, яким задоволено вимоги тієї чи іншої сторони, що є можливим лише при розгляді справи по суті або у підготовчому засіданні, за умови визнання позову відповідачем. Оскільки такого рішення судом першої інстанції не ухвалювалося, а залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України, яке до того ж допускається виключно на стадії підготовчого провадження, не може ототожнюватися з рішенням суду на користь клієнта.

38. Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, оцінюючи подані стороною докази суди застосували таке тлумачення та оцінку умов договору про надання адвокатських послуг, яке визначає "рішенням суду" саме рішення, прийняте за наслідком розгляду справи по суті, а не ухвалене про закриття провадження у справі без здійснення по суті розгляду справи. Доказів протилежного тлумачення умов договору його сторонами скаржником суду не надано.

Виходячи з повноважень касаційного суду, які обмежені щодо оцінки та переоцінки доказів відповідно до статті 300 ГПК України, Суд приймає до уваги оцінку місцевим та апеляційним судом угоди про надання правничої допомоги №3 від 16.01.2018, як правочину, що визначив умови відшкодування витрат на правничу допомогу за наслідком розгляду справи по суті з прийняттям відповідного рішення та не вбачає порушення норм процесуального права щодо відмови у розподілі таких витрат за заявою адвоката відповідача.

39. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов`язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов`язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

40. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій обов`язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм процесуального права при прийнятті рішень судами попередніх інстанцій, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача та залишення без змін таких рішень в оскаржуваній частині.

В. Судові витрати

42. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

На підставі викладеного та керуючись статтями 126, 129, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Житомиробленерго" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 10.12.2018 (в частині розгляду заяви відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу) у справі №906/733/18 залишити без змін.