1.1. Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (далі - ТОВ "Станіславська торгова компанія") про звернення стягнення на предмет іпотеки.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Національний банк України вказав на те, що оскільки виконання зобов'язань позичальника (ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014 було забезпечене іпотекою на підставі Іпотечного договору від 29.12.2009, укладеного з ТОВ "Станіславська торгова компанія", позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості позичальника за вказаними кредитними договорами у загальному розмірі 3013577808,21 грн звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 5443800,00 грн.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Суд звернув стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29.12.2009, а саме: адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4, в рахунок погашення заборгованості третьої особи за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014; встановив спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації у розмірі 13345360,00 грн (з урахуванням звіту про незалежну оцінку майна станом на 31.05.2018).

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 у справі № 910/11361/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Національним банком України (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Фінансова ініціатива", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива", (позичальник) 29.12.2009 укладено Кредитний договір № 61/09, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит на суму 800000000,00 грн на строк з 29.12.2009 по 24.11.2010 за ставкою на рівні облікової ставки НБУ, збільшеної на 2% пункти (у розмірі 12,25%), з таким графіком погашення кредиту: 29.10.2010 - 300,00 млн.грн; 24.11.2010 - 500,00 млн.грн. У разі зміни облікової ставки НБУ плата за кредит відповідно змінюється. Базова кількість днів для нарахування процентів - 365 днів;

- відповідно до п. 1.2 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 під забезпечення кредиту надається нерухоме майно майнового поручителя Товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (місцезнаходження: 1) м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа, буд. 4; 2) Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Гірника, буд. 1; 3) Івано-Франківська обл., м. Яремче, вул. Дачна);

- згідно з п. 1.3 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 позичальник сплачує проценти за користування кредитом щомісячно в передостанній робочий день місяця до 13 години - за період з першого по останнє число поточного місяця - та разом з поверненням кредиту;

- договором про внесення змін від 09.04.2010 та договором про внесення змін від 11.06.2010 сторони погодили, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 800000000,00 грн на строк з 29.12.2009 по 24.11.2013; погашення кредиту здійснюється за графіком: 30.12.2011 - 40,00 млн.грн; 31.12.2012 - 40,00 млн.грн; 29.03.2013 - 50,00 млн.грн; 30.04.2013 - 50,00 млн.грн; 31.05.2013 - 100,00 млн.грн; 28.06.2013 - 100,00 млн.грн; 31.07.2013 - 100,00 млн.грн; 30.08.2013 - 100,00 млн.грн; 30.09.2013 - 100,00 млн.грн; 31.10.2013 - 60,00 млн.грн; 24.11.2013 - 60,00 млн.грн;

- договором про внесення змін від 12.03.2015 сторони доповнили п. 1.1 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 зазначивши, що на період з 02.03.2015 по 10.06.2015 процентна ставка за користування кредитом становить 21,5% річних;

- в подальшому між сторонами неодноразово укладались договори про внесення змін до кредитного договору №61/09 від 29.12.2009, якими сторони змінювали строк сплати позичальником процентів за користування кредитом, викладаючи відповідний графік погашення відсотків;

- згідно з п. 1.4 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції договору про внесення змін від 26.02.2015 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту. Сторони домовились перенести з лютого-травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року;

- договором про внесення змін від 26.02.2014 сторони дійшли згоди викласти п. 1.1 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 у новій редакції, зазначивши, що кредитор надає позичальнику кредит на суму 800000000,00 грн на строк з 29.12.2009 до 30.11.2015. Погашення кредиту здійснюється за наступним графіком: 30.12.2014 - 66898334,00 грн; 30.01.2015 - 67838000,00 грн; 27.02.2015 - 67838000,00 грн; 31.03.2015 - 67838000,00 грн; 30.04.2015 - 67838000,00 грн; 29.05.2015 - 67838000,00 грн; 30.06.2015 - 67838000,00 грн; 31.07.2015 - 67838000,00 грн; 31.08.2015 - 67838000,00 грн; 30.09.2015 - 67838000,00 грн; 30.10.2015 - 67838000,00 грн; 30.11.2015 - 54721666,00 грн;

- процента ставка за користування кредитом встановлюється на рівні облікової ставки НБУ плюс 2 процентних пункти. Станом на 26.02.2014 процентна ставка становить 8,5%. При зміні облікової ставки НБУ в процесі виконання кредитного договору позичальник з дати набрання чинності нової облікової ставки самостійно перераховує розмір процентної ставки. Базовою кількістю днів для нарахування процентів/пені є фактична кількість днів місяці/фактична кількість днів у році;

- договором про внесення змін від 26.02.2015 сторони дійшли згоди, що погашення кредиту здійснюється позичальником на наступним графіком: 10.06.2015 - 406088334,00 грн; 30.06.2015 - 67838000,00 грн; 31.07.2015 - 67838000,00 грн; 31.08.2015 - 67838000,00 грн; 30.09.2015 - 67838000,00 грн; 30.10.2015 - 67838000,00 грн та 30.11.2015 - 54721666,00 грн;

- згідно з п. 1.4 Кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції договору про внесення змін від 26.02.2014 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно, в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту;

- згідно з п. 3.2 кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 цей договір вважається укладеним з дати його підписання і діє по 24.11.2010;

- відповідно до п. 3.2 кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції договору про внесення змін від 09.04.2010 строк дії договору встановлено по 24.11.2013;

- згідно з п. 4.2 кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції договору про внесення змін від 28.11.2012 кредитний договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного виконання зобов'язань за цим договором;

- між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (позичальник) 13.05.2014 укладено кредитний договір № 12/09/5, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 2000000000,00 грн на строк з 13.05.2014 до 30.12.2016 включно шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору №12/09 від 16.02.2009. Процента ставка за користування кредитом не підлягає коригуванню, її розмір встановлюється на рівні подвійної облікової ставки НБУ та становить 19% річних;

- додатковим договором № 1 від 28.05.2014 до кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони дійшли згоди, що розмір процентної ставки становить 14,25% річних;

- відповідно до п. 1.2 кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 повернення кредиту здійснюється за графіком: 26.06.2014 - 64516129,03 грн; 31.07.2014 - 64516129,03 грн; 29.08.2014 - 64516129,03 грн; 30.09.2014 - 64516129,03 грн; 31.10.2014 - 64516129,03 грн; 28.11.2014 - 64516129,03 грн; 30.12.2014 - 64516129,03 грн; 30.01.2015 - 64516129,03 грн; 27.02.2015 - 64516129,03 грн; 31.03.2015 - 64516129,03 грн; 30.04.2015 - 64516129,03 грн; 29.05.2015 - 64516129,03 грн; 30.06.2015 - 64516129,03 грн; 31.07.2015 - 64516129,03 грн; 31.08.2015 - 64516129,03 грн; 30.09.2015 - 64516129,03 грн; 30.10.2015 - 64516129,03 грн; 30.11.2015 - 64516129,03 грн; 30.12.2015 - 64516129,03 грн; 29.01.2016 - 64516129,03 грн; 29.02.2016 - 64516129,03 грн; 31.03.2016 - 64516129,03 грн; 29.04.2016 - 64516129,03 грн; 31.05.2016 - 64516129,03 грн; 30.06.2016 - 64516129,03 грн; 29.07.2016 - 64516129,03 грн; 31.08.2016 - 64516129,03 грн; 30.09.2016 - 64516129,03 грн; 31.10.2016 - 64516129,03 грн; 30.11.2016 - 64516129,03 грн; 30.12.2016 - 64516129,10 грн. Базова кількість днів для нарахування процентів є фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році;

- додатковим договором № 2 від 04.06.2014 до кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони дійшли згоди, що повернення кредиту здійснюється відповідно до графіку - 30.12.2016 - 2000000000,00 грн;

- відповідно до п. 1.4 кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту;

- відповідно до п. 1.4 кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 в редакції додаткового договору № 5 від 26.02.2015 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно в останній робочий день місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту. Сторони домовились перенести з лютого 2015 - травня 2015 року до 10.06.2015 терміни сплати нарахованих процентів за користування кредитом за січень 2015 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року;

- статтею 3 кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 сторони погодили, що кредитний договір вважається укладеним з дати його підписання та діє до повного виконання сторонами, взятих на себе зобов'язань;

- судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009, надавши позичальнику кредит у розмірі 800000000,00 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви меморіальними ордерами та банківськими виписками з рахунку позичальника;

- також судами встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014, надавши позичальнику кредит у розмірі 2000000000,00 грн, що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви меморіальними ордерами та банківськими виписками з рахунку позичальника;

- договором про внесення змін від 26.02.2015 до кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 сторони дійшли згоди, що погашення кредиту здійснюється позичальником на наступним графіком: 10.06.2015 - 406088334,00 грн; 30.06.2015 - 67838000,00 грн; 31.07.2015 - 67838000,00 грн; 31.08.2015 - 67838000,00 грн; 30.09.2015 - 67838000,00 грн; 30.10.2015 - 67838000,00 грн та 30.11.2015 - 54721666,00 грн;

- позичальник (Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") не виконав своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами в частині повернення кредиту (докази протилежного в матеріалах справи відсутні), у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 800000000,00 грн та заборгованість за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 2000000000,00 грн;

- згідно з п. 1.4 кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 в редакції договору про внесення змін від 26.02.2014 позичальник нараховує та сплачує нараховані проценти за користування кредитом щомісячно, в останній робочий день поточного місяця та одночасно з кінцевим строком погашення кредиту;

- за період з 01.01.2015 по 23.06.2015 позивачем було нараховано позичальнику проценти за користування кредитом за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 у розмірі 135863013,70 грн, та за період з 01.01.2015 по 23.05.2015 проценти за користування кредитом за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 у розмірі 77654794,51 грн;

- згідно з п. 2.2.10 кредитного договору №61/09 від 29.12.2009 у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, кредитор має право стягувати штраф у розмірі 30 000,00 грн;

- пунктом 2.2.9 кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014 кредитор має право у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених цим договором, стягнути з позичальника штраф у сумі 30 000,00 грн;

- між Національним банком України (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" (іпотекодавець) 29.12.2009 укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуд Л.М., зареєстрований в реєстрі за № 2370, який забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №61/09 від 29.12.2009;

- договором № 3 від 19.08.2014 сторони внесли доповнення до Іпотечного договору від 29.12.2009, зазначивши, що вказаним іпотечним договором також забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з Кредитного договору №12/09/5 від 13.05.2014;

- відповідно до пункту 5 Іпотечного договору від 29.12.2009 предметом іпотеки, загальною ринковою вартістю 12202498,00 грн, є адміністративні та складські приміщення загальною площею 523,6 кв.м., що знаходяться за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Орлика Пилипа (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4;

- пунктом 9 Іпотечного договору від 29.12.2009 визначено вартість предмета іпотеки за погодженням сторін, яка складає 12202498,00 грн;

- відповідно до пункту 15.8 Іпотечного договору від 29.12.2009 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо в момент настання термінів виконання якого-небудь зобов'язання, передбаченого кредитним договором, воно не буде виконано;

- згідно з пунктом 15.10 Іпотечного договору від 29.12.2009 у разі звернення стягнення на предмет застави за умовами цього договору іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, винагороди та інші платежі, відшкодування збитків, неустойки, витрати на утримання предмета іпотеки, а також на здійснення забезпечених іпотекою вимог;

- відповідно до пункту 20 Іпотечного договору від 29.12.2009 звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється у випадках, передбачених умовами цього договору, відповідно до статті 24 та розділу V Закону України "Про іпотеку" (898-15) на підставі рішення суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса або згідно з п. 2.4 цього договору;

- позивач 06.04.2017 направив на адресу позичальника (Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Фінансова ініціатива") письмове повідомлення-вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 та за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014, в якому вказав на те, що заборгованість позичальника за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 становить 877684794,51 грн (заборгованість за кредитом - 800000000,00 грн, заборгованість по процентам - 77654794,51 грн, штраф - 30000,00 грн) та заборгованість за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 становить 2135893013,70 грн (заборгованість за кредитом - 2000000000,00 грн, заборгованість по процентам - 135863013,70 грн, штраф - 30000,00 грн), у зв'язку з чим позивач вимагав від позичальника сплати вказаної суми заборгованості не пізніше 30 календарних днів з дня направлення даної вимоги;

- також 06.04.2017 позивач направив на адресу ТОВ "Станіславська торгова компанія" (іпотекодавця) письмове повідомлення-вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 та за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 (вих. № 18-0013/24988 від 05.04.2017), в якому вказав на те, що заборгованість позичальника за кредитним договором №61/09 від 29.12.2009 становить 877684794,51 грн (заборгованість за кредитом - 800000000,00 грн, заборгованість по процентам - 77654794,51 грн, штраф - 30000,00 грн) та заборгованість за кредитним договором №12/09/5 від 13.05.2014 становить 2135893013,70 грн (заборгованість за кредитом - 2000000000,00 грн, заборгованість по процентам - 135863013,70 грн, штраф - 30000,00 грн), у зв'язку з чим позивач вимагав від відповідача сплати вказаної суми заборгованості не пізніше 30 календарних днів з дня направлення даної вимоги (так як зобов'язання позичальника за вказаними кредитними договорами були забезпечені іпотекою на підставі Іпотечного договору від 29.12.2009, укладеного між позивачем та відповідачем), та повідомив відповідача про те, що у випадку невиконання цієї вимоги банк скористається своїм правом для звернення стягнення на предмет іпотеки;

- зазначене стало підставою для звернення Національного банку України з позовом до ТОВ "Станіславська торгова компанія" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що встановлений факт невиконання ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" своїх зобов'язань за кредитними договорами №61/09 від 29.12.2009 та №12/09/5 від 13.05.2014 в установлені цим договором і додатковими договорами до нього строки є достатньою підставою за Законом України "Про іпотеку" (898-15) для звернення Національним банком України за рішенням суду стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 29.12.2009 шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . При цьому при визначенні початкової ціни реалізації предмета іпотеки взято за основу чинний звіт про незалежну оцінку майна, складений Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів".

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що рішення місцевого суду є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/11361/17, Національний банк України подав касаційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки та встановити початкову ціну в розмірі 5443800,00 грн.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Національного банку України:

- скаржник вважає, що суди неправомірно послалися на Звіт про незалежну оцінку майна, подану з порушенням вимог частини 9 статті 80 Господарського процесуального кодексу України;

- скаржник звернув увагу, що 04.11.2018 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", яким внесено зміни до пункту 7 статті 7 Закону України "Про іпотеку", зокрема, щодо того, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія" просить відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/11361/17 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного оскарження є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції в частині визначення судами початкової ціни реалізації предмету іпотеки у розмірі 13345360,00 грн.

4.2. Відповідно до статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

4.3. Згідно із частиною першою статті 39 Закону України "Про іпотеку" ( редакцій, чинній на момент розгляду спору) в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються:

- загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки;

- опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя;

- заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

- спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону;

- пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки;

- початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

4.4. Статтею 41 Закону України "Про іпотеку" визначено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

4.5. Частиною 2 статті 43 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.

4.6. Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) .

4.7. Статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" серед іншого встановлено, що датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна. Нормативно-правовими актами з оцінки майна можуть бути передбачені строки дії звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) від дати оцінки або дати її затвердження (погодження) замовником.

4.8. Відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.

4.9. Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі 914/881/17.

4.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що при зверненні до суду Національним банком України подано Звіт про оцінку нежитлової нерухомості - адміністративно-складських приміщень літ. А, загальною площею 523,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика, буд. 4, складений станом на 20.02.2017 суб'єктом оціночної діяльності - Товариством з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія "Увекон" (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №583/16 від 01.08.2016), згідно з яким ринкова вартість вказаного об'єкту оцінки становить 5443800,00 грн.

Водночас, оцінюючи зазначений Звіт про оцінку нежитлової нерухомості та відхиляючи його як правову підставу для визначення початкової вартості предмета іпотеки, суди попередніх інстанцій зазначили, що:

- датою оцінки є 20.02.2017, проте як приклади об'єктів нерухомості, які були використані суб'єктом оціночної діяльності для визначення ринкової вартості предмета іпотеки, оцінювачем долучено до звіту оголошення про продаж аналогічних об'єктів від 04.03.2017, від 23.02.2017, від 07.03.2017, тобто датовані пізніше дати оцінки;

- технічні характеристики об'єктів оцінки прийняті на підставі наданої замовником (НБУ) документації; використані при проведенні оцінки об'єктів дані, одержані від замовника, приймаються як достовірні. Доступ для ідентифікації і фото фіксації для виконавця був організований частково. З причин обмеженого доступу вся інформація стосовно технічного стану, внутрішніх перепланувань та наявності інженерних комунікацій прийнята від замовника на основі наданих ним документів, що свідчить про те, що оцінка предмета іпотеки, ринкова вартість якої визначена на рівні 5443800,00 грн та вказана у звіті, наданому позивачем, проводилась суб'єктом оціночної діяльності без повного огляду предмета іпотеки (об'єкта оцінки) та на підставі наданої позивачем інформації (зокрема, суб'єктом оціночної діяльності було здійснено огляд та фото фіксацію лише зовні об'єкта оцінки - відповідно до протоколу огляду об'єкту нерухомості від 02.03.2017 та листа суб'єкта оціночної діяльності);

- ринкова вартість предмета іпотеки становить 5443800,00 грн станом на 20.02.2017, проте відповідно до пунктів 5 та 9 іпотечного договору від 29.12.2009 ринкова вартість предмета іпотеки була визначена на рівні 12202498,00 грн (тобто, значно більшою), а відомостей щодо будь-яких змін щодо предмета іпотеки (руйнація, знищення, тощо), які б могли вплинути на зниження вартості нерухомого майна, матеріали не містять. При цьому суди зауважили, що при укладенні Іпотечного договору іпотекодержателя в повній мірі задовольняло визначення вартості спірного майна у розмірі 12202498,00 грн (що станом на момент укладення договору згідно з офіційним курсом НБУ становило 1532014,81 долара США), однак з настанням підстав, необхідних для звернення стягнення на таке майно, позивач фактично просить його реалізувати за ціно 5443800,00 грн, що за курсом згідно з офіційним курсом НБУ становить 201427,23 долара США, тобто в більш ніж в 7,5 разів менше за погоджену сторонами в Іпотечному договорі вартість;

- строк дії звіту становить 12 місяців, враховуючи те, що звіт було складено 20.02.2017, строк дії вказаного звіту станом на дату винесення оспорюваного рішення закінчився.

4.11. З метою визначення ринкової вартості предмета іпотеки за Іпотечним договором від 29.12.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 призначено у справі № 910/11361/17 судову оціночно-будівельну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: яка ринкова вартість об'єкта нерухомого майна - адміністративні і складські приміщення загальною площею 523,6 м.кв., що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика (вул. Васильєва, вул. Володимира Великого), буд. 4. Однак, з огляду на те, що відповідачем у даній справі не було проведено оплату експертизи, матеріали справи №910/11361/17 повернулись до Господарського суду міста Києва, а ухвала суду від 18.09.2017 залишилась без виконання.

4.12. Як на підставу для встановлення початкової ціни предмета іпотеки в сумі 13345360,00 грн, суди послалися на Звіт про незалежну оцінку майна - адміністративні і складські приміщення, загальною площею 523,6 кв.м., що належать відповідачу, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика, буд. 4 (станом на 31.05.2018) та рецензії на вказаний звіт, складеної Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", де зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, які не вплинули на достовірність оцінки.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що визначена у Звіті про незалежну оцінку майна - адміністративні і складські приміщення, загальною площею 523,6 кв.м., що належать відповідачу, за адресою: Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Пилипа Орлика, буд. 4 (станом на 31.05.2018) та рецензії на вказаний звіт, складеної Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнська спілка експертів оцінювачів", вартість заставного майна наближено відповідає погодженій сторонами в Іпотечному договорі вартості предмета іпотеки ще станом на грудень 2009 року. У вказаному звіті, зокрема, зазначено, що оцінка майна здійснювалась з обстеженням об'єкта оцінки; встановлено, що пошкоджень та деформацій предмета іпотеки немає; є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента і усуваються під час ремонту - стан "добрий".

4.13. Також судами попередніх інстанцій враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 21.03.2018 у справі № 235/3619/15-ц та постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №202/30076/13-ц, згідно з якою у спорах цієї категорії лише не зазначення у резолютивній частині рішенні суду ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень не звільняє суд першої інстанції від виконання вимог Закону, зокрема стаття 39 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації саме в грошовому вираженні.

Водночас, колегія суддів, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначене не звільняє суд від виконання вимог статті 39 Закону України "Про іпотеку" щодо визначення у рішенні суду початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

4.14. Колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.

Статтею 57 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.

У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.

У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Відповідно до приписів частини другої статті 49 Закону України "Про іпотеку" та статті 61 Закону України "Про виконавче провадження", у випадку не реалізації на електронних торгах спірного предмету іпотеки за ціною, визначеною у рішенні, на повторних торгах ціна зменшується до 80, а згодом і до 70 відсотків.

4.15. Виходячи із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів про визначення початкової ціни предмета іпотеки в розмірі 13345360,00 грн в порядку статті 39 Закону України "Про іпотеку" в редакції, чинній на момент розгляду справи.

4.16. Доводи касаційної скарги Національного банку України з приводу внесених до Закону України "Про іпотеку" (898-15) змін в частині визначення ціни предмету іпотеки у рішенні суду, до уваги колегією суддів не беруться, оскільки на момент прийняття оспорюваного рішення, зазначені зміни не набрали чинності.

4.17. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі Національного банку України, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що вони не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, передусім, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.18. ТОВ "Станіславська торгова компанія" в порядку статей 129, 221 Господарського процесуального кодексу України подано клопотання про вирішення питання стягнення із скаржника судових витрат.

В подальшому ТОВ "Станіславська торгова компанія" звернулося з клопотанням в порядку статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, в якому просило покласти судові витрати за професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції на Національний банк України в сумі 24 800,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції ТОВ "Станіславська торгова компанія" до клопотання надано договір про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2018, додаткові угоди №1 від 18.04.2018 та № 2 від 14.02.2019 до договору про надання професійної правничої допомоги від 18.04.2018, акт виконаних робіт від 18.03.2019, рахунок на оплату № 20 від 19.03.2019, платіжне доручення № 508 від 19.03.2019 про сплату 24 800,00 грн з призначенням платежу : "Оплата за надання професійної правничої допомоги б/н від 18.04.2019 у справі № 910/11361/17 в т.ч. ПДВ 20% - 4133,33 грн", банківська виписка за 19.03.2019 та обставини представництва інтересів сторони адвокатами під час розгляду справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Національний банк України у запереченнях на клопотання в порядку статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України зазначило про безпідставність заявлених вимог, оскільки виконана адвокатом робота не є співмірною вартості та часу витраченого адвокатом на її виконання; супроводження судової справи №910/11361/17 адвокатами Адвокатського об'єднання "Екселенс Креатівіті Траст Ло", керівником якої є адвокат Русин Ю.Ю., здійснюється з 2017 року; адвокати Адвокатського об'єднання "Екселенс Креатівіті Траст Ло", в тому числі і адвокат Русин Ю.Ю. представляє інтереси більше 50 майнових поручителів ПАТ "КБ "Фінансова ініціатива", до яких Національний банк України звернувся з позовними заявами про звернення стягнення на майно; відповідно до умов додаткової угоди №2 від 14.02.2019 між сторонами відсутня домовленість щодо підготовки адвокатським об'єднанням відзивів на касаційну скаргу, оскільки сторони погодили лише участь адвокатів Адвокатського об'єднання "Екселенс Креатівіті Траст Ло" у судових засіданнях Верховного Суду; представництво адвоката Скриннікової Н.С.; правова позиція не змінилася в суді касаційної інстанції, відтак адвокатам, які надавали правову допомогу відповідачу в судах першої та апеляційної інстанцій, не потрібно вивчати додаткові джерела права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Враховуючи складність справи, а також того, що Національний банк України оскаржує судові рішення лише в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки, виконані адвокатами роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на 50% від попередньо заявленої суми та покласти на Національний банк України понесені ТОВ "Станіславська торгова компанія" судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді касаційної інстанції в сумі 12400,00 грн.

При виборі і застосуванні зазначених норм права до спірних відносин колегія суддів відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 06.03.2018 у справі № 910/15357/17, від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на Національний банк України.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2018 в частині визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки у справі № 910/11361/17 залишити без змін.