розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Хачатрян В.С., Склярук О.І., Дучал Н.М.

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод"

про стягнення 412 588 943,03 грн.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №06.1-20/12 №805/6/18/8-048 від 18.04.2008 у розмірі 82194140,58 грн. за часткою в гривнях та 12915446,99 доларів США (що за курсом НБУ станом на 27 жовтня 2016 року дорівнює 330291394802,45 грн.) за часткою в доларах.

2. Відповідач 20 листопада 2018 року подав заяву про звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги до компетентного органу Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії з метою отримання офіційного листа від Лондонського офісу Унікредит Банк АГ (Німеччнина) з інформацією про значення ставок Libor за період з 18.04.2008 до 29.12.2016 та зупинення провадження у справі в порядку частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України (далі - Заява).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.12.2018 відкладений розгляд справи на 18 грудня 2018 року.

4. У мотивувальній частині зазначеної ухвали суд зазначив про залишення без розгляду Заяви на підставі частини 2 статті 207 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона без поважних причин не була заявлена в підготовчому провадженні.

5. Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення Заяви (далі - Апеляційна скарга).

6. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2018 Апеляційна скарга повернута заявнику на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки оскаржувана ухвала суду першої інстанції не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду зі стадії прийняття апеляційної скарги.

8. Касаційна скарга мотивована посиланням на неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин, які мають вирішальне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення по суті заяви Відповідача, відсутність дослідження судом наданих Відповідачем разом із заявою доказів.

9. Відповідач вважає, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 129 Конституції України.

10. На думку Відповідача, оскаржувана ухвала не відповідає правовим позиціям Верховного Суду та Конституційного Суду України. Відповідач посилається на неврахування апеляційним господарським судом рішень Конституційного Суду України від 08.07.2010 №18-рп/2010 (v018p710-10) та від 02.11.2011 №13-рп/2011, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10.

11. Крім того, Відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України, не зазначивши в мотивувальній частині мотивів, з яких він дійшов висновку, і закону, яким керувався при постановленні ухвали.

12. Позивач у встановлений Судом термін відзив на касаційну скаргу не надав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція)

1. Кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

14. Конституція України (254к/96-ВР)

Основними засадами судочинства є:

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення;

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12)

Стаття 2. Завдання та основні засади господарського судочинства

3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

10) розумність строків розгляду справи судом;

Стаття 42. Права та обов'язки учасників справи

1. Учасники справи мають право:

3) подавати заяви та клопотання

Стаття 169. Заяви, клопотання і заперечення

1. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.

Стаття 207. Розгляд заяв та клопотань

2. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Стаття 254. Право апеляційного оскарження

2. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Стаття 255. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції

3. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Стаття 260. Залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги

5. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:

4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

16. Закон України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"

1. Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

17. Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15)

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України;

Суд - Європейський суд з прав людини;

Стаття 17. Застосування судами Конвенції та практики Суду

1. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

18. Рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України"

37. Суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

19. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) від 27.01.2010 N3-рп/2010

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. За правовою позицією Конституційного Суду України "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах" (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень в контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду.

Згідно з частиною другою статті 293 Кодексу заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд виходить з того, що згідно з положеннями статті 129 Конституції України та статей 2, 254, 255 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні від 27.01.2010 N3-рп/2010, ухвали суду підлягають перегляду в апеляційному порядку або разом з рішенням суду, або самостійно.

21. Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України. Зазначений перелік є вичерпним. Водночас відповідно до частини 2 статті 254 Господарського процесуального кодексу України оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

22. Відповідач звернувся з Апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, якою відкладений розгляд справи та водночас залишена без розгляду Заява Відповідача про звернення з судовим дорученням про надання правової допомоги і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі.

23. Оскільки зазначена ухвала відсутня в переліку, визначеному в частині 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, Суд вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув заявнику Апеляційну скаргу на підставі пункту 4 частини 5 статті 260 Господарського процесуального кодексу України.

24. При цьому Суд вважає безпідставним посилання Відповідача на порушення судом апеляційної інстанції вимог частини 1 статті 234 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності зазначення апеляційним господарським судом мотивів постановлення ухвали та відповідних положень закону. Зазначені твердження Відповідача не відповідають змісту мотивувальної частини оскаржуваної ухвали.

25. Також Суд відхиляє викладені в касаційній скарзі доводи Відповідача про порушення судом апеляційної інстанції вимог статті 129 Конституції України щодо забезпечення його права на апеляційний перегляд справи, оскільки право на звернення до суду не є абсолютним та обмежено вимогами процесуального закону щодо прийнятності скарги на рішення.

26. Водночас передбачені статтями 254, 255 Господарського процесуального кодексу України процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду, на думку Суду, встановлені з метою ефективного здійснення правосуддя, не позбавляють сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

27. Разом з тим Суд вважає безпідставними посилання Відповідача в касаційній скарзі на неврахування апеляційним господарським судом рішень Конституційного Суду України від 08.07.2010 №18-рп/2010 (v018p710-10) у справі №1-43/2010 та від 02.11.2011 №13-рп/2011, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №18/1544-10.

28. Суд звертає увагу на те, що у зазначених рішеннях і постанові йдеться про апеляційне оскарження ухвал, прийнятих вже після ухвалення рішення місцевого господарського суду, у зв'язку з чим вони не можуть бути оскаржені одночасно з оскарженням відповідного судового рішення і можуть бути оскаржені лише самостійно.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Звертаючись з касаційною скаргою, Відповідач не спростував висновки суду апеляційної інстанції та не довів неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.

28. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін ухвали суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

29. Понесені Відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.