розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Платинум банк"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2018 (суддя Зеленіна Н.І.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді: Хрипун О.О., Агрикова О.В.)

у справі № 910/11550/18

за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет)

до публічного акціонерного товариства "Платинум банк" (далі - Товариство)

про стягнення 82 600,00 грн. штрафу, 82 600,00 грн. пені.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Комітет звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства про стягнення 82 600,00 грн. штрафу та 82 600,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету від 30.11.2017 № 669-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2018 у справі № 910/11550/18, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Товариство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами Товариства, викладеними у касаційній скарзі:

- у розгляді спору судами попередніх інстанцій не враховано пріоритетності положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , який є спеціальним законом у даних правовідносинах;

- судами залишено поза увагою те, що накладення штрафу Комітетом на Товариство, яке перебуває у стані ліквідації, та вимога щодо сплати штрафу не відповідають вимогам чинного законодавства України, а Рішення АМК прийняте з порушенням приписів чинного законодавства України;

- сплата штрафних санкцій не відноситься до витрат, необхідних для забезпечення процедури ліквідації Банку, та не передбачена кошторисом витрат, який затверджений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку;

- стягнення з Банку коштів поза межами ліквідаційної процедури Банку, що передбачена приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , не допускається;

- судами попередніх інстанцій у розгляді справи не було належним чином з'ясовано фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; не надано належної оцінки доказам, наданим Товариством, які безпідставно спростовані.

У відзиві на касаційну скаргу Комітет просив залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

- визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді подання в неповному обсязі інформації Комітету на вимогу голови Комітету від 03.02.2017 № 20-26.13/01-1155 у встановлений ним строк;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у розмірі 82 600,00 грн. (пункт 2);

- Рішення АМК отримано Товариством 27.12.2017;

- Товариство не оскаржувало Рішення АМК у судовому порядку;

- Рішення АМК Товариством не виконано;

- за прострочення сплати штрафу Комітетом нараховано до стягнення 82 600, 00 грн. пені за період з 28.02.2018 по 15.08.2018.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п'ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев'ята).

Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв'язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб'єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, Товариством не сплачений, Рішення АМК Товариством не виконано, при цьому Рішення АМК є чинним та обов'язковим до виконання, місцевий господарський суд, перевіривши правильність нарахування позивачем суми пені до стягнення (з урахуванням законодавчого обмеження її максимального розміру), - дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, правомірно залишив правильне по суті і законне судове рішення місцевого господарського суду без змін.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий Закон не регулює ані цивільно-правових відносин, ані відносин у сфері оподаткування.

Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Виходячи з наведеного, зазначені нарахування, застосовані Комітетом на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів.

Доводи, які викладені у відзиві Комітету на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові рішення попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Платинум банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Платинум банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2019 у справі № 910/11550/18 - без змін.